Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №611/974/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №611/974/25

Суддя: Гєрцик Р. В.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 611/974/25 Головуючий І-ї інстанції – Коптєв К.А.

Провадження № 33/818/543/26 Суддя доповідач – Гєрцик Р.В.

Категорія: ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Барвінківського районного суду Харківської області від 18 листопада 2025 року у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 –

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді 18 жовтня 2025 року близько 01:56 год на автодорозі Барвінкове – Ізюм Харківської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «TOYOTA Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 а ПДР. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 6810», результат 2.04 пром.

Крім того, 18 жовтня 2025 року близько 01:56 год на автодорозі Барвінкове – Ізюм Харківської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «TOYOTA Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, не вибрав безпечної швидкості та здійснив з`їзд з дороги, чим порушив вимоги пункту 12.2 ПДР. В результаті ДТП транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Постановою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 18 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, та відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що він не повідомлявся судом першої інстанції про судове засідання, призначене на 18.11.2025 року, будь-яких заяв про розгляд справи без його участі не подавав.

Вказує, що матеріали справи не містять доказів керування ним транспортним засобом, оскільки протоколи про адміністративні правопорушення складались у відділенні поліції через 4 години після події ДТП. Всі пояснення, які долучено до матеріалів справи йому диктував поліцейський та він їх підписав не розуміючи їх значення.

Мотиви суду

Судом апеляційної інстанції неодноразово призначались судові засідання по цій справі.

Апеляційний суд повідомляв ОСОБА_1 про судові засідання, призначені на 20.05.2026 року, 26.08.2026 року рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місця проживання ОСОБА_1 , зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення так і в апеляційній скарзі. На адресу суду повернувся конверт з судовою повісткою, з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Крім того, апеляційний суд направляв йому SMS-повідомлення про призначення судового засідання на 28.10.2026 року на номер телефону зазначеному в протоколах про адміністративні правопорушення, яке було доставлено 03.10.2026 року. Однак, 28.10.2026 року ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не повідомив.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо учасник справи надав суду телефон та електронну адресу, зазначивши їх у скарзі, то можна припустити, що він не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, у свою чергу, покладає на особу обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. Отже, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою вказаних ним засобів зв`язку, діє правомірно й добросовісно.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 свідомо не скористався своїм правом бути присутнім в судовому засіданні, не цікавився процесом розгляду справи судом, не вживав будь-яких заходів щодо активної участі в судових засіданнях.

Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді.

Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи, яка її подала, та саме вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі та скорішим вирішенням її справи.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.)

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі правопорушника та його захисника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки суд розцінює такі дії як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до вимог ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , в матеріалах справи не міститься жодних відомостей про будь-яке його повідомлення про час та місце розгляду справи щодо нього. Посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі є передчасними, оскільки заява, на яку посилається суд, була подана до суду разом з матеріалами про адміністративне правопорушення та суд, призначаючи судове засідання, не переконався у дійсності і об`єктивності намірів ОСОБА_1 скористатись своїм правом бути присутнім при розгляді справи відносно нього та взагалі не повідомив його про день, час та місце розгляду справи.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення зазначених вимог закону не забезпечив право ОСОБА_1 скористатися своїми процесуальними та конституційними правами.

На думку суду апеляційної інстанції, вищенаведене є порушенням не тільки процесуального закону, а й вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини ( Рішення у справах «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03),«Гурепка проти України» від 08 липня2010 року (заява № 38789/04) «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року (заява №16347/02) та ін.) Зокрема, у справі «Гурепка проти України», заявник за аналогічних обставин стверджував, що його було позбавлено можливості особисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справі нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

З урахуванням цього слід визнати, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати в суді свої права, передбачені ст.268 КУпАП, якими наділена особа, що притягається до адміністративної відповідальності, й зокрема права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо, тобто фактично був позбавлений права на захист, а в решті й на справедливий суд, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині про скасування постанови судді в наслідок істотного порушення процесуальних прав ОСОБА_1 слід визнати слушними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що в його діях наявний склад зазначених адміністративних правопорушень.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом статті 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Пунктом 2.3 «б» ПДР, передбачено, що водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 12.1 ПДР України визначений обов`язок водія вибору в установлених межах безпечної швидкості руху необхідної для постійного контролю руху транспортного засобу та безпечного ним керування. Вибір такої швидкості руху водієм повинен проводитись із урахуванням дорожньої обстановки, особливостей вантажу і стану транспортного засобу.

Також, п.12.2. ПДР передбачено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

Аналіз цієї правової норми вказує на те, що законодавцем не визначено конкретної швидкості, яку повинен дотримуватись водій у відповідній дорожній ситуації. Визначення такої швидкості віднесено до компетенції водія за необхідності урахування ним обставин, визначених у п. 12.2 ПДР України для досягнення тих цілей, які передбачені тим же пунктом. Суд вважає, що поняттям «безпечне керування транспортним засобом» охоплюється необхідність вчинення водієм усього комплексу дії, пов`язаних із керуванням автомобілем для запобігання негативних наслідків у вигляді наїзду на людей, перешкоди, зіткнення автомобілів тощо, у тому числі і можливості зупинки автомобіля у випадку виникнення обставин які вимушують водія вчинити такі дій.

Так, апеляційним розглядом встановлено, що 18 жовтня 2025 року близько 01:56 год на автодорозі Барвінкове – Ізюм Харківської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «TOYOTA Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 а ПДР. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 6810», результат 2.04 пром.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 486620 від 18.10.2025 року.

Крім того, апеляційним розглядом встановлено, що 18 жовтня 2025 року близько 01:56 год на автодорозі Барвінкове – Ізюм Харківської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «TOYOTA Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, не вибрав безпечної швидкості та здійснив з`їзд з дороги, чим порушив вимоги пункту 12.2 ПДР. В результаті ДТП транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 486622 від 18.10.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколах подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Аlcotest Drager Alcotest 6820 від 18.10.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду– 2,04 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не висловлював незгоди з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, оскільки акт підписаний без відповідних зауважень та заперечень;

- схемою місця ДТП від 18.10.2025 року, в якій наявні необхідні та достатні відомості для з`ясування дійсних обставин ДТП, у тому числі відображено: напрямок руху транспортного засобу, місце зіткнення, прив`язку транспортного засобу учаснику ДТП до сталих об`єктів, місце розташування автомобіля, отримані автомобілем-учасником ДТП механічні пошкодження, інформацію про власника автомобіля.

- фототаблицею до місця ДТП від 18.10.2026 року

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , відповідно до яких 17.10.205 року до нього в м. Барвінкове приїхав його товариш ОСОБА_1 та приблизно о 22.00 год останній попросив у нього його транспортний засіб «TOYOTA Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 щоб доїхати до м.Ізюм, Харківської області у звязку з тим, що автомобіль зламаний. На що він погодився та надав ОСОБА_1 свій автомобіль. Згодом від працівників поліції він дізнався, що його автомобіль потрапив у ДТП.;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких 18.10.2026 року вночі він попросив у ОСОБА_2 транспортний засіб «TOYOTA Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 білого кольору, на виїзді з м.Барвінкове в напрямку в м.Ізюм не впорався з керуванням та вилетів в поле, постраждалих пасажирів не мав.

Аналізуючи схему місця ДТП, характер та локалізацію зазначених пошкоджень транспортного засобу, апеляційний суд дійшов висновку про порушення вимог п. 12.2 ПДР з боку водія ОСОБА_1 , який керуючи автомобілем, не вибрав безпечної швидкості руху не зміг зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, в результаті чого автомобіль виїхав з дороги в поле та перекинувся, чим завдав механічних пошкоджень автомобілю.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять відомостей про керування ним транспортним засобом, спростовуються матеріалами справи, а саме як відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 особисто дає пояснення, а також його письмовими поясненнями, долученими до матеріалів справи, в яких він також особисто зазначив про керування ним транспортним засобом.

Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта про те, що він не розумів змісту пояснень, які він підписав, оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перебував в нормальному стані, надав чіткі відповіді на запитання працівників поліції, будь-яких заперечень не висловлював.

Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає його як належний доказ у справі, фіксування відбувалось відкрито, а ОСОБА_1 не заперечував проти зйомки. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.

За таких обставин, у суду відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Зміст відеозапису є логічним, послідовним, а тому суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи викладене у сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що, відповідно до вимог ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясовано обставини даної справи із урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, та приходить до висновку за принципом «поза розумним сумнівом» про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.

Разом з тим, положеннями ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 124, ст.130 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців та одного року з дня його вчинення, а відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення подія правопорушення мала місце 18.10.2025 року. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчилися передбачені ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, тому провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.7 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, постанова підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування норми процесуального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративні правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Барвінківського районного суду Харківської області від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати та постановити нову.

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.

Справу про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua