Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №338/834/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 338/834/26

Провадження № 22-ц/4808/2006/26

Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

за участю секретаря Панасюк В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на заочне рішення Богородчанського районного суду від 07 серпня 2026 року, ухвалене в складі судді Шишка О. А. в селищі Богородчани, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 20.02.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1515-5921 шляхом його підписання електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 11 500,00 грн, строк кредитування – 365 днів, базовий період – 21 день; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту, знижена % ставка – 1,00 % в день; стандартна % ставка: 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким укладено Договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29.04.2023) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань відповідно до умов укладеного Кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання, а саме отримавши кредитні кошти, не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 1515-5921 від 20.02.2025 шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості, що також свідчить про прийняття укладеного кредитного договору.

Однак, в подальшому позичальник всупереч умовам укладеного Кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України порушив вищезазначені умови договору, своєчасно не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Станом на 27.03.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 37 204,80 грн, з яких 9200,00 грн – заборгованість за кредитом, 25 014,80 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 2990,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Тому позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором № 1515-5921 від 20.02.2025 в розмірі 37 204,80 грн, з яких 9200,00 грн – заборгованість за кредитом, 25 014,80 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 2990,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Заочним рішенням Богородчанського районного суду від 07 серпня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1515-5921 від 20 лютого 2025 року в загальному розмірі 23 950 грн 36 коп., з яких: 6440 грн - заборгованість за кредитом; 17 510 грн 36 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 1713 грн 90 коп. судового збору.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подало апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам.

Зазначає, що згідно умов укладеного між сторонами Кредитного договору № 1515-5921 від 20.02.2025 базовий період складає 21 календарний день, а строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит - 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту - 19.02.2026.

Пунктом 4.11 Договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 15,00 %. Тобто, комісія за видачу кредиту є одноразовою, та не застосовувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань.

Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.

Таким чином, у Кредитному договорі № 1515-5921 від 20.02.2025 сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодився з такими умовами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10 та п. 10.1 Кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.14).

Щодо правомірності нарахування процентів, передбачених статтею 625 ЦК України апелянт зазначає, що такі нарахування не є неустойкою у розумінні штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права кредитора.

Вважає, що чинна норма Закону України «Про споживче кредитування», яка також діяла на дату укладання Договору з відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024. Тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, в тому числі процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Оскільки договір укладений поза межами періоду, на який поширюється звільнення від відповідальності, передбачене Законом України «Про споживче кредитування», положення про звільнення боржника від відповідальності не підлягають застосуванню.

Щодо належності та допустимості розрахунку заборгованості, наданого позивачем, посилається на практику Верховного Суду, що розрахунок заборгованості також є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.

Вважає, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем. Штрафи та пеня стосовно ОСОБА_1 не нараховувались, а нарахована комісія є одноразовою та нараховується за видачу кредитних коштів і не застосовувалася як санкція за невиконання умов кредитного договору.

За період з 20.02.2025 по 05.04.2025 (включно) – нарахування процентів відбувалось за стандартною процентною ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору (115,00 грн х 45 днів = 5 175,00 грн).

За період з 13.03.2025 по 05.04.2025 до відповідача було застосовано нарахування штрафів в порядку ст. 625 ЦПК у зв`язку із наявністю простроченої заборгованості, у розмірі 115,00 грн за кожен день прострочення заборгованості у загальній сумі 2760,00 грн, що не перевищує 50 % від неповернутої позичальником суми кредиту.

05.04.2025 відповідачем було внесено кошти у розмірі 11 960,00 грн, з яких 5175,00 грн було враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами, 2760,00 було враховано на погашення процентів річних за ст. 625 ЦПК України, 1725,00 грн було враховано на погашення одноразової комісії, 2300,00 грн було враховано на погашення тіла кредиту (11 960,00 – 5175,00 – 2760,00 – 1725,00 = 2300,00 на погашення тіла кредиту).

За період з 06.04.2025 по 18.08.2025 (включно) – нарахування процентів відбувалось за стандартною процентною ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору (92,00 грн х 135 днів = 12 420,00 грн).

За період з 27.04.2025 по 28.05.2025 до відповідача було застосовано нарахування штрафів в порядку ст. 625 ЦПК України у зв`язку із наявністю у відповідача простроченої заборгованості, у розмірі 92,00 грн за кожен день прострочення заборгованості у загальній сумі 2944,00 грн, що не перевищує 50 % від неповернутої позичальником суми кредиту.

29.05.2025 до відповідача було застосовано нарахування штрафів в порядку ст. 625 ЦПК України у зв`язку із наявністю у відповідача простроченої заборгованості, у розмірі 46,00 грн, за кожен день прострочення заборгованості у загальній сумі 2990,00 грн, що не перевищує 50 % від неповернутої позичальником суми Кредиту.

За період з 19.08.2025 по 19.02.2026 (включно) – нарахування процентів відбувалось за стандартною процентною ставкою 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору (68,08 грн х 185 днів = 12 594,80 грн).

Таким чином станом на дату закінчення строку кредитного договору, а саме на 27.03.2026 заборгованість відповідача становить: 12 420,00 + 12 594,80 = 25 014,80 грн – прострочена заборгованість за нарахованими відсотками; 2990,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками за ст. 625 ЦК України; 9200,00 грн – прострочена заборгованість за кредитом, що разом становить – 37 204,80 грн.

Отже, позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно п. 4.10 та 10.1 договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.14 кредитного договору.

Просить рішення Богородчанського районного суду від 07 серпня 2026 року скасувати та прийняти нове про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальної суми заборгованості за Кредитним договором № 1515-5921 від 20.02.2025 в розмірі 37 204,80 грн, що складається із: заборгованість за кредитом – 9200,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами – 25 014,80 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України – 2990,00 грн.

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заяви (клопотання) учасників справи

Сторони та їх представники в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В тому числі відповідач повідомлений шляхом опублікування оголошення про виклик на сайті суду.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності сторін, які не з`явилися в судове засідання.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 лютого 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1515-5921 продукту «CreditKasa».

Відповідно до п. 2.2 вказаного Договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим Договором у порядку, передбаченому цим Договором.

Загальний розмір кредиту (сума кредиту) за цим Договором становить 11 500,00 гривень. Дата надання/видачі кредиту: 20.02.2025 (п.п. 4.1, 4.2 Кредитного договору).

Відповідно до п. 4.7 Договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом – фіксована.

Згідно п. 4.8 Договору базовий період складає 21 календарний день.

Відповідно до п. 4.10 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: - 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або Зниженою та/або пільговою процентною ставкою. – 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Згідно п. 4.11 Договору комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором кредиту у день видачі кредиту.

Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі – строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 19.02.2026 (п. 4.14 Договору).

Згідно п. 8.2 Договору у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та/або комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим Договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 73 000 % процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту), та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 1 % від неповернутої позичальником суми кредиту. Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 гривень 00 копійок. Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього Договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1515-5921 продукту «CreditKasa» від 20 лютого 2025 року позичальником ОСОБА_1 підписано за допомогою одноразового ідентифікатора A1798. У реквізитах ним зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Також відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора A1798 20.02.2025 підписано Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», а за допомогою одноразового ідентифікатора A7020 – Паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту та підтвердження успішної оплати ТОВ «Фінансова компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» 20.02.2025 о 21:32 на картку № НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 11 500,00 грн. № транзакції 1561832945. Призначення платежу: «Видача кредитних коштів за договором 15155921, 20250220, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_3 ».

Згідно розрахунку заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1515-5921 продукту «CreditKasa» від 20.02.2025 станом на 27.03.2026 у ОСОБА_1 наявна заборгованість на загальну суму 37 204,80 грн, з яких: основний борг – 9200,00 грн, залишок відсотків – 25 014,80 грн, залишок відсотків за ст. 625 ЦК України – 2990,00 грн, залишок комісій – 0,00 грн, залишок штрафів – 0,00 грн.

Заборгованість нарахована в межах строку кредитного договору, а саме з 20.02.2025 по 19.02.2026.

Також з розрахунку вбачається часткова сплата відповідачем 05 квітня 2025 року коштів у сумі 11 960,00 грн.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання в електронному вигляді договору кредиту між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем. При цьому, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» належним чином виконало свої обов`язки по наданню кредиту в сумі 11 500,00 грн, а відповідач, отримавши кредитні кошти, в подальшому належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість за кредитним договором.

Установлені договором процентні ставки не перевищують максимального розміру денної процентної ставки, передбаченого законодавством, чинним на час укладення договору. Умови щодо розміру та порядку нарахування процентів викладено чітко, вони відображені у договорі та паспорті споживчого кредиту й були доступними відповідачу до укладення договору.

Одноразова комісія в розмірі 1725 грн визначена договором саме як комісія за видачу кредиту, а не як плата за надання інформації про стан кредитної заборгованості чи інші послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно. Її розмір зазначено в договорі та паспорті споживчого кредиту й включено до загальної вартості кредиту. І таку відповідач повністю сплатив 05.04.2025. Тому вимоги про її стягнення позивач не заявив.

Разом з тим, відповідно до статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 5750 грн процентів річних, із яких 2760 грн зарахував як погашені коштами, сплаченими відповідачем 05 квітня 2025 року, а 2990 грн заявив до стягнення. Проте згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України усі нарахування за статтею 625 ЦК України, здійснені під час дії воєнного стану, підлягають списанню. Тому позовна вимога про стягнення 2990 грн процентів річних задоволенню не підлягає. Також не може бути визнано правильним зарахування позивачем 2760 грн із платежу відповідача від 05 квітня 2025 року в рахунок погашення процентів за статтею 625 ЦК України, які відповідно до імперативного припису закону не підлягали нарахуванню.

Суд здійснив перерахунок заборгованості і визначив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 23 950 грн 36 коп., з яких: 6440 грн - заборгованість за кредитом; 17 510 грн 36 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

Пропорційно до задоволених позовних вимог стягнуто з відповідача на користь позивача 1713 грн 90 коп. судового збору.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1515-5921 продукту «CreditKasa», за яким відповідачу надано кредит на суму 11 500,00 грн строком на 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту. Відповідач отримав кредитні кошти та частково сплачував платежі за кредитним договором.

В частині обставин укладення кредитного договору, отримання кредиту рішення суду не оскаржується.

Щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України також передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист справ споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Судом встановлено, що відповідач погашав заборгованість за кредитним договором 05 квітня 2025 року у загальному розмірі 11 960,00 грн, з яких 1725,00 грн зараховано в рахунок погашення комісії за видачу кредиту, 5175,00 грн – процентів за користування кредитом, 2760,00 грн – непогашених відсотків по ст. 625 ЦК України, 2300,00 грн – тіла кредиту.

Однак, згідно із Законом України «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, п. 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України позивачем здійснено за період з 13.03.2025 по 05.04.2025, з 27.04.2025 по 29.05.2025, тобто під час дії воєнного стану. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, звільнення відповідача від обов`язку сплати заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що змінами, внесеними Законом № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування» скасовано заборону на нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану, не спростовують висновків суду, оскільки положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є нормою прямої дії, мають імперативний характер та підлягають застосуванню незалежно від умов договору.

Крім цього, Закон України «Про споживче кредитування» не скасовує та не змінює дії зазначеної норми ЦК України, а тому не може тлумачитись як такий, що дозволяє нарахування штрафних санкцій, у тому числі штрафу, за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та перерахування у зв`язку з цим суми боргу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який належним чином дослідив та оцінив подані докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та обґрунтовано задовольнив позов.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки судом апеляційної інстанції рішення місцевого суду по суті вимог не змінюється і не скасовується, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Ціна позову в цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення.

Заочне рішення Богородчанського районного суду від 07 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 04 листопада 2026 року.