Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №278/4750/25
Суддя: Бондар О. О.
Справа № 278/4750/25 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І.
Категорія 38 Доповідач Бондар О.О.
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 рокум. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Музиченко Юлія Вікторівна,
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 січня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Буткевича М. І. у місті Житомирі, повний текст рішення складений 14 січня 2026 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
УСТАНОВИВ
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі також ТОВ «Споживчий Центр», Товариство, позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2.Позов обґрунтовано тим, що 22 квітня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22.04.2024-100001489 відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач отримала кредит у розмірі 10 000 грн строком на 140 календарних днів шляхом перерахування кредитних коштів на зазначений позичальником електронний платіжний засіб.
3.Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з неї заборгованість у загальному розмірі 31000 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн..
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
4.14 січня 2026 року Житомирський районний суд Житомирської області ухвалив рішення, яким частково задовольнив позов та стягнув із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 26 000 грн, з яких: 10 000 грн – заборгованість за основним боргом, 14 000 грн – заборгованість за нарахованими процентами та 2 000 грн – заборгованість за комісією. Крім того, суд стягнув із відповідача судові витрати в розмірі 2 031,69 грн.
5.Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконала взятих на себе за договором зобов`язань та не повернула отримані в кредит кошти, унаслідок чого утворилася заборгованість за основним боргом, нарахованими процентами та комісією. З огляду на встановлене порушення договірних зобов`язань суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та наявність підстав для стягнення з відповідача відповідної заборгованості.
6.Водночас суд дійшов висновку про неправомірність нарахування позивачем неустойки за порушення грошового зобов`язання в період дії воєнного стану, оскільки на такий період законодавством установлено заборону на нарахування та стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за кредитними договорами. У зв`язку із цим суд відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 5 000 грн неустойки.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
7. ОСОБА_1 не погодилася з рішенням суду першої інстанції та 27 липня 2026 року подала через свого представника, адвоката Музиченко Юлію Вікторівну, апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду.
8.В апеляційній скарзі просила скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14.01.2026 та ухвалити нове рішення, яким залишити позов ТОВ «Споживчий Центр» у цій справі без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 Цивільного процесуального кодексу України.
9.Представник відповідача в апеляційній скарзі посилається на правовий висновок, викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20, та стверджує, що позов у цій справі підписано й подано особою, яка не мала на це відповідних повноважень.
10.Обґрунтовуючи цей довід, представник відповідача зазначає, що повноваження Оболонкової Юлії Вікторівни (далі – Оболонкова Ю. В.) діяти від імені ТОВ «Споживчий Центр» підтверджуються довіреністю від 05 вересня 2025 року № 0509/25-02. Водночас, на думку апелянта, сама лише довіреність не є достатньою підставою для підтвердження повноважень Оболонкової Ю. В. на представництво інтересів Товариства в суді, оскільки юридична особа незалежно від того, чи є справа малозначною, може брати участь у судовому процесі через самопредставництво або за участю адвоката.
11.При цьому представник відповідача наголошує, що належних доказів на підтвердження права Оболонкової Ю. В. діяти від імені Товариства в порядку самопредставництва не надано, оскільки до довіреності не додано статуту, положення, трудового договору чи інших документів, які б підтверджували наявність у неї відповідних повноважень.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
12.Відзив від ТОВ «Споживчий Центр» на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
13.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 визначено склад суду для розгляду справи №278/4750/25: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А.М., Павицька Т.М.
14.Після усунення недоліків апеляційної скарги та надходження матеріалів справи ухвалою від 07 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення, відкрив апеляційне провадження та зупинив дію рішення суду першої інстанції.
15.Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 18 вересня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
16.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
17.В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду у зв`язку з порушенням норм процесуального права, яке, на її думку, полягає в розгляді справи за позовом, підписаним і поданим особою, повноваження якої на вчинення таких процесуальних дій належним чином не підтверджені.
18.У частині вирішення спору по суті відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржує та зазначає, що суд правильно вирішив спір по суті.
19.За таких обставин суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах наведених в апеляційній скарзі доводів, тоді як в іншій частині рішення не є предметом апеляційного перегляду.
20.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін з огляду на таке.
Правове регулювання та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
21.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом (частини 1–5 статті 263 ЦПК України).
22.Апеляційний суд уважає, що оскаржене судове рішення в межах апеляційного перегляду зазначеним вимогам відповідає та робить такі висновки.
23.Відповідно до частин 1 та 3 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
24.Згідно з частинами 1, 2 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
25.Малозначними є справи, в яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункти 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).
26.Позов у цій справі поданий 18 вересня 2025 року. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року становив 3 028 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»). Відповідно тридцять розмірів прожиткового мінімуму становить 90 840 грн (30х3028).
27.Предметом позову у цій справі є майнова вимога (стягнення заборгованості), ціна якої становить 31000 грн, тобто не перевищує 90840 грн.
28.Оскільки ця справа є малозначною представництво Оболонкової Ю. В. ТОВ «Споживчий центр» на підставі довіреності відповідає положенням статей 58, 60, 62 ЦПК України.
29.Статтею 62 ЦПК України в частинах 1 та 3 встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
30.У цій справі довіреність ТОВ «Споживчий центр», яка надана ОСОБА_3 підписана директором Холод О. В., який згідно долученої до матеріалів справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань від 05.10.2023 є керівником ТОВ «Споживчий центр» та уповноважений діяти від імені юридичної особи без обмеження повноважень.
31.Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №613/433/18.
32.Враховуючи те, що ця справа належить до категорії малозначних, ТОВ «Споживчий Центр» могло брати участь у ній через представника, який не є адвокатом. Позовну заяву від імені Товариства підписано Оболонковою Ю. В., повноваження якої на підписання та подання позову підтверджуються довіреністю, виданою керівником Товариства. Повноваження останнього підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.
33.За таких обставин суд апеляційної інстанції не встановив підстав для висновку про те, що позов підписано та подано особою, повноваження якої не підтверджені, а отже, і про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Оцінка аргументів, викладених в апеляційній скарзі
34.Суд апеляційної інстанції погоджується з доводом відповідача про те, що для підтвердження повноважень особи на здійснення самопредставництва юридичної особи в суді недостатньо довіреності. Такі повноваження мають підтверджуватися в першу чергу документами, які засвідчують право відповідної особи діяти від імені юридичної особи на підставі закону, статуту, положення або трудового договору (контракту). Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
35.Водночас у цій справі Оболонкова Ю. В. могла діяти як представник позивача на підставі довіреності, оскільки справа належить до категорії малозначних, а таке представництво допускається відповідно до частини третьої статті 58, частини другої статті 60 та пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України.
36.Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20, на яку посилається представник відповідача. Зокрема, у пунктах 19, 20 цієї ухвали зазначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України, частина перша статті 56 ГПК України; близький за змістом припис є у частині першій статті 55 КАС України). Інакше кажучи, процесуальні закони визначили, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 60 ЦПК України, стаття 58 ГПК України, стаття 57 КАС України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах першій і четвертій статті 62 ЦПК України, частинах першій і четвертій статті 60 ГПК України, частинах першій і четвертій статті 59 КАС України. Тому неприйнятним є аргумент підписанта про те, що для самопредставництва юридичної особи достатньо виданої нею на ім`я одного з працівників довіреності.
37.У цій справі, яку розглядав Верховний Суд, предметом спору було звернення стягнення на предмет іпотеки, що не належить до категорії малозначних, саме з цих підстав повноваження представника, підтверджені довіреністю були визнанні неналежними. Крім того, представник стверджував, що довіреність є достатнім підтвердженням повноважень в порядку самопредставництва з чим Верховний Суд не погодився і сформулював відповідні правові висновки. Однак щодо категорії малозначних справ в пунктах 19 і 20 цієї ухвали Верховний Суд визнав можливість представництва юридичної особи на підставі довіреності представником, який не має статусу адвоката.
38.Інше тлумачення наведених положень ЦПК України призвело б до необґрунтованого розширення вимог щодо представництва юридичної особи, звуження обсягу наданих їй процесуальних прав та, як наслідок, обмеження доступу до правосуддя.
39.Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування чи зміни оскарженого рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
40. Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
41.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
42.З огляду на викладені у цій постанові мотиви суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування апеляційний суд не встановив.
43.Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 потрібно залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 січня 2026 року – без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
44.Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
45.Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
46.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381–384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд
УХВАЛИВ
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Музиченко Юлія Вікторівна, залишити без задоволення.
2. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, установлених статтею 389 ЦПК України.
Судді
О. О. Бондар (суддя-доповідач)
А. М. Шевчук
Т. М. Павицька
Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua