Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №932/11625/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №932/11625/25

Суддя: Ткаченко І. Ю.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7708/26 Справа № 932/11625/25 Суддя у 1-й інстанції - Коваленко Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17 квітня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів, третя особа: Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в обґрунтування якого посилалась на те, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з 22.09.2007 року по 11.10.2016 року з відповідачем ОСОБА_2 . Від спільних подружніх відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_3 , яка мешкає з матір`ю і перебуває на утриманні сім`ї ОСОБА_4 . Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2019 року з відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини всіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.02.2019 року до досягнення дитиною повноліття. 03.12.2019 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрите виконавче провадження №60765058. З дня звернення до суду з позовом про стягнення аліментів ОСОБА_2 ухилявся від сплати аліментів на утримання доньки у зв`язку з чим за відповідачем існувала заборгованість за аліментами, яка згідно довідки про заборгованість відповідача за виконавчим провадженням №60765058 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , станом на 01.08.2025 року становила 21 705,34 грн., яку позивач на підставі частини першої статті 196 Сімейного кодексу України просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 та неустойку (пеню), що утворилася за несплату аліментів у період з лютого 2019 по 01.08.2025 в сумі 43410,68 гривень яка складається: 21705,34 грн - заборгованість по аліментам за цей період; 21705,34 грн. – неустойка (пеня), які згодом було збільшено до 51137,84 грн. заборгованості по аліментам та 51137,84 грн. неустойки (пені) станом на 01.12.2025 року, а також судові витрати, які понесла позивач у вигляді 10000 грн за правничу допомогу. (том 1, а.с. 1-4, 95-96).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів - відмовлено. (том 1, а.с. 191-193).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені в розмірі 3 715,77 грн. за несплату частини аліментних зобов`язань за 2019 рік (том 2, а.с. 1-7).

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 22.09.2007 року по 11.10.2016 року, який розірвано на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30.09.2016 року (том 1, а..с . 17, 18).

Від спільного подружнього життя у сторіннародилася дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а.с. 16).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.02.2019 року до досягнення дитиною повноліття (том 1, а.с. 8-11).

Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрите виконавче провадження № 60765058 від 03.12.2019 року (том 1, а.с. 22).

21.01.2020 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (том 1, а.с. 23).

За розрахунком заборгованості при примусовому виконанні ВП №60765058 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 станом на 01.12.2025 року визначена заборгованість у сумі 51137,84 грн. (том 1, а.с. 98-99).

04.07.2023 року рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.10.2023 року, відповідача ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_5 (том 1, а.с. 12-15).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2024 ОСОБА_7 оголошено усиновлювачем дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ім`я, по батькові, дату народження та місце народження дитини залишено без змін. Усиновлювача записано батьком дитини. Зазначене рішення набрало законної сили 29.04.2024 року (том 1, а.с. 137-139).

Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано належним чином завірена копія актового запису про народження ОСОБА_8 . В актовому записі про народження № 1581 від 09.12.2008 у відомостях про дитину, а саме прізвище дитини ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_4 , у графі відомості про батька змінено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а.с. 144, 168).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих суду доказів, які свідчать про щомісячну сплату ОСОБА_2 встановлених судом та розрахованих державним виконавцем обов`язкових платежів, відсутністю доказів про умисне приховування отримуваних доходів відповідачем, вчинення будь-яких інших дій, направлених на умисне невиконання присуджених судом виплат, в діях відповідача ОСОБА_2 відсутній умисел на ухилення від сплати заборгованості по аліментах, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини 1989 року встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статей 180, 181 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дітей визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною четвертою статті 155 Сімейного кодексу України визначено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитися як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку, а саме приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів.

Згідно з частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У пункті 22 постанови Пленуму №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України зазначено, що при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена статтею 196 Сімейного кодексу відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Згідно частини другої статті 188 Сімейного кодексу України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Припинення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини.

Статтею 232 Сімейного кодексу України визначені правові наслідки усиновлення, зокрема частиною першою цієї статті передбачено, що з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. А усиновлювачеві надані права та накладені обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків (ч.4,5 ст. 232 СК України).

Для вирішення питання про наявність, чи ні у відповідача обов`язку нести додаткову матеріальну відповідальність у вигляді неустойки (пені) за виникнення заборгованості по аліментам, суд має проаналізувати поведінку позивача при виконанні вказаного обов`язку та чи була його поведінка добросовісною у цьому питанні.

У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається.

Перелік причин, з яких утворилася заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватися судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. Обставинами, які виключають вину платника аліментів у виникненні заборгованості, вважаються: хвороба, несвоєчасна виплата заробітної плати, затримка або неправильне перерахування аліментів банками, помилка державного виконавця у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (постанова ВС від 14.12.2020 у справі № 661/905/19), спільне проживання стягувача та боржника однією сім`єю після ухвалення рішення про стягнення аліментів та не пред`явлення його до примусового виконання протягом часу такого проживання (постанова ВС від 18.05.2023 у справі № 519/970/21).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2024 року, яке набуло чинності 29 квітня 2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усиновлено ОСОБА_7 .

Отже з 29.04.2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 припинилися всі особисті та майнові права і обов`язки, в тому числі і щодо обов`язку матеріального утримання ОСОБА_2 цієї дитини.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка доводила, що ОСОБА_2 ухилявся від сплати аліментів на утримання доньки, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

З наведеного слідує, що саме на позивачку покладено обов`язок надати докази на підтвердження ухилення відповідача від сплати аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається із позовної заяви на підтвердження своїх вимог, позивачка посилалась на розрахунки заборгованості при примусовому виконанні ВП №60765058 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх його видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 лютого 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, станом на 01.08.2025 року, а також станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За розрахунками заборгованості по сплаті аліментів боржником ОСОБА_2 станом на 1 травня 2024 року по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 заборгованість була відсутня, наявна переплата у розмірі 131,88 грн. ОСОБА_2 у період з березня 2019 року до 1 травня 2024 року кожний місяць сплачував аліменти на утримання дитини, інколи цей розмір не співпадав із розміром аліментів, розрахованих державним виконавцем на поточний місяць, інколи аліменти сплачені у більшому, ніж розрахований виконавцем, розмірі. Продовжив відповідач сплачувати аліменти і після 1 травня 2024 року, окрім серпня і вересня 2024 року. За ці місяці аліменти сплачені сукупно у жовтні 2024 року. Сплачені аліменти на утримання дитини і у січні, лютому та серпні, вересні 2025 року. Загальна сума заборгованості по аліментах утворилася саме після січня 2025 року, тобто вже після припинення всіх особистих та майнових прав і обов`язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на підставі положень статті 232 Сімейного кодексу України.

Окрім того, з наданих розрахунків вбачається, що станом на 01.12.2025 року після припинення всіх особистих та майнових прав і обов`язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на підставі положень статті 232 Сімейного кодексу України, з травня 2024 року по вересень 2025 року ОСОБА_2 сплачено 19 253,83 грн.

Зважаючи, що у вересні 2025 року відповідач звернувся з позовом про припинення стягнення аліментів, який задоволено рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 01 червня 2026 року та яке оскаржено ОСОБА_1 виключно в частині розподілу судових витрат, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_10 ухиляється від сплати аліментів на утримання доньки.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, зокрема те, що позивачем не доведено вчинення позивачем будь-яких дій, направлених на умисне невиконання присуджених судом виплат до 29 квітня 2024 року, не порушуються права і законні інтереси позивачки, а тому суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не має права вимагати від ОСОБА_2 , сплатинеустояйи (пені) за несплату алімкентів.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).

Інші доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі позивач.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 05 листопада 2026 року.

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua