Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №205/2358/26
Суддя: Ткаченко І. Ю.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7303/26 Справа № 205/2358/26 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т.П. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.,
суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря: Усенко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 квітня 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
20 лютого 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, в обґрунтування позову зазначаючи, що 08.08.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії № 361568862, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 16 000 гривень, та зобов`язався його повернути, сплативши за нього проценти. Кошти відповідачу було надано, але в порушення умов цього договору і закону в добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося, тому утворилася заборгованість. Згодом, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договори факторингу, в результаті яких право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача, а тому просить стягнути з вказаного відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором та стягнути судові витрати (а.с.1-15).
Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 квітня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 361568862 від 08.08.2020 року в розмірі 76 515,64 грн., з яких заборгованість: за тілом кредиту - 15 070,04 грн.; за відсотками - 61 445,60 грн., а також стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. (а.с. 213-224).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга зокрема мотивована тим, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги, відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу №28/11118-01 від 28.11.2018 року (а.с.229-231).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення. Щодо оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року зазначає, що перехід права вимоги відбувся на законних підставах і в межах чинного договірного регулювання (а.с. 240-248).
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Судом першої інстанції встановлено, 08 серпня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №361568862 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора ES9Y726Z відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 21-22).
З платіжного доручення від 08 серпня 2020 року вбачається, що платником - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано отримувачу - ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 суму грошових коштів у розмірі 16 000 грн. з посиланням у призначенні платежу на переказ коштів згідно договору №361568862 від 08 серпня 2020 року (а. с. 16).
На виконання ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» надано відповідь №20.1.0.0.0/7-260313/90118-БТ від 24 березня 2026 року судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано картку № НОМЕР_1 і додано виписку за вказаним рахунком за період з 08 серпня 2020 року по 13 серпня 2020 року, яка містить зарахування 08 серпня 2020 року на суму 16 000 грн., та зазначено, що номер телефону НОМЕР_3 знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .
З наданого стороною позивача розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року судом встановлено, що ОСОБА_1 нараховано заборгованість на загальну суму 72 511,47 грн. (а.с. 51-57).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року в загальному розмірі 65 499,47 грн., що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №133 від 11 травня 2021 року (а. с. 84-91).
Згідно з п. 1.3 вищевказаного договору, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 1.5. договору факторингу, реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Пунктом 4.1 вищевказаного договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Згідно з п. 8.2 договору строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.
Відповідно до додаткових угод №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с. 92-99).
Також, додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено текст договору у новій редакції (а. с. 93-97).
Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 договору під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Положеннями пункту 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
На підтвердження оплати позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2021 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №133 від 11 травня 2021 року за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а. с. 82).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року в загальному розмірі 76 515,64 грн., з яких: 15 070,04 грн. - заборгованість за основним боргом, 61 445,60 грн. - заборгованість за відсотками, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року, а оплата за договором факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року підтверджується платіжною інструкцією ПуАТ «Акордбанк» №4097 від 30 травня 2023 року (а. с. 72-79).
Пунктом 2.1 розділу 2 вищевказаного договору факторингу визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.3 договору факторингу під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
В той же час, відповідно до п. 1.5 зазначеного договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до додаткових угод №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», сторони домовилися продовжити строк дії договору до 30 грудня 2024 року (а.с. 80-81).
В подальшому, 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступає, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні права вимоги до боржників, які зазначені в реєстрі боржників (а. с. 66-70).
Згідно з п.1.2. договору факторингу №04/06/25-Ю перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
На підставі акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло реєстр боржників на загальну суму заборгованості в розмірі 436 087 297,67 грн. (а. с. 62).
Також долучені до матеріалів справи платіжні інструкції № 467, № 468 від 10 червня 2025 року на суми 1 000 000 грн. за кожною; №469, № 470 від 11 червня 2025 року на суми 1 000 000 грн. за кожною; № 478, №479 від 19 червня 2025 року на суми 1 000 000 грн. за кожною; №483 від 25 червня 2025 року на суму 810 635,54 грн., а також лист ТОВ «Юніт Капітал» за №26.06.2025-1 від 26 червня 2025 року в якому повідомлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з повідомленням про помилку при оплаті, а саме невірно зазначено номер договору, та вважати вірним зарахування вказаних платежів в оплату саме за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року (а. с. 58-61).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 04 червня 2025 року до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року в розмірі 76 515,64 грн., з яких: 15 070,04 грн. - прострочене тіло, 61 445,60 грн. - прострочені відсотки (а. с. 63-65).
З наданої стороною позивача виписки з особового рахунку за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року судом встановлено, що заборгованість відповідача перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 25 червня 2025 року (включно) становить 76 515,64 грн., з яких заборгованість: за сумою кредиту - 15 070,04 грн.; за процентами - 61 445,60 грн. (а. с. 48).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що доведено факт відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал».
Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Так, згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов`язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов`язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).
За правилами, встановленими частинами першою, третьою статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив про те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договори факторингу, в результаті яких право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» оплати за договорами факторингу а тому позивач не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором № 361568862.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено «Фінансування та порядок розрахунків». Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання додаткової угоди. Згідно пункту 3.1.2 фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. А пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта. Аналогічні положення передбачено також у договорі факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеному між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог не є первинними документами, які є підставою для бухгалтерського обліку господарської операції відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які могли б підтвердити факт оплати за договором факторингу № 28/1118-01.
Також апеляційний суд зазначає, що складення відповідного акта та протоколу не передбачено умовами договору факторингу, укладеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28.11.2018 № 28/1118-01, їх форма також не затверджена відповідними додатками до цього договору.
Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Юніт Капітал».
Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 361568862.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.
На вказане вище, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись з позовом до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просили розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».
Вказане узгоджується із правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, слід стягнути із ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку у розмірі 3633,60 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 квітня 2026 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2026 року.
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua