Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №185/7385/26
Суддя: Пищида М. М.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9146/26 Справа № 185/7385/26 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого – Пищиди М.М.
суддів – Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.
за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
У травні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що працював на підприємстві відповідача. За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав професійні захворювання.
Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 09 грудня 2016 року, хронічні професійні захворювання виникли через тривалу дію шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого.
Причинами виникнення хронічного захворювання є запиленість повітря, важка фізична праця.
Позивач вказав, що внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, йому повинна бути відшкодована моральна шкода. Оскільки порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває біль, фізичні страждання, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Крім того, внаслідок отриманої травми він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості.
У зв`язку з чим позивач просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди 245 000, 00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000.00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 245 000,00 грн без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб, інших зборів та платежів.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 26 серпня 1985 року по 11 жовтня 1985 року; з 08 серпня 1994 року по 13 жовтня 2016 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля». За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання. Відповідно до п.7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09 грудня 2016 року (копія додається), затвердженого першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: - радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійкий больовим, м`язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) та колінних (ПФ другого ст.) суглобів. - хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня. - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Захворювання професійні (22.11.2016р.)
П. 16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів, механізмів, засобів індивідуального захисту. Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є:рівень фізичного перевантаження: робоча поза вимушена «на четвереньках», впродовж 27,2% змінного часу при допустимому значенні до 10%, маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 40 кг, при допустимому значенні до 30 кг, величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу: двома руками – 97234 при допустимому значенні – до 70000, з однією рукою – 39510 при допустимому значенні – до 36000. Запиленість повітря робочої зони: пил в концентрації 89,2 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, діяв впродовж 87,5% змінного часу. Мікроклімат: температура повітря становила 24,6°С при нормі 20- 24°С, відносна вологість повітря 77%, при нормі 75%, швидкість руху повітря при нормі 0,6-0,5 м/с становила 0,3 м/с. Час дії несприятливого мікроклімату впродовж 87,5% зміни. Еквівалентний рівень шуму: 92 дБ при ГДР 80 дБ. Рівень напруженості праці: по сенсорному навантаженню – тривалість зосередженого спостереження 76% при допустимому значенні 51-75%. Навантаження на слуховий аналізатор – розбірливість слів і сигналів – від 50% до 70% при допустимому значенні – від 90% до 70%. Ступінь ризику для власного життя та життя інших осіб – вірогідний. Нерегулярна змінність з роботою у нічний час допустимому показнику – двозмінна (без нічної зміни).
Також на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, що підтверджується актом №21 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 10 липня 2007 року; актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 10 липня 2007 року (копії додаються). П.6 акту №21 встановлює обставини, за яких стався нещасний випадок з позивачем, а саме: 07.07.2007 року в 1 зміну грозам дільниці №1 ОСОБА_1 т. №1162, ОСОБА_2 т. №1006, ОСОБА_3 т. №1293, ОСОБА_4 т. №2515 був виданий наряд на зняття секції №1 жорсткої бази. Для зняття секції з жорсткої бази була використана лебідка ЛГКН, встановлена в 15 м вище лави по 179 збірному штреку. Канат лебідки за допомогою з`єднувальної ланки конвеєру СПЦ був прикріплений до секції, але з`єднувальний болт в ланці встановлений не був. О 12 год 15 хв гроз ОСОБА_1 знаходився в районі 2-й секції і управляв домкратом пережвижки 1-й секції. В цей час виник розрив з`єднувальної ланки, шматком якого постраждалий був травмований в область правого ока.
Згідно п. 6 акту форми Н-5 висновком комісії зазначено, що нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 29 жовтня 2007 року серії ДНА-02 № 020746 позивачу первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 40% по трудовому каліцтву згідно акту №21.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 11 січня 2017 року серії 12 ААА № 044468 позивачу первинно-повторно визначено ступінь втрати працездатності сукупно на рівні 65%, з яким первинно по професійному захворюванню: 45% - радикулопатія, дефартрози, 10%- хозл, 5%- нейросенсорна приглухуватість, повторно– 5% по травмі згідно Акту №21.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 09 січня 2020 року серії 12 ААА № 057298 позивачу повторно безстроково визначено ступінь втрати працездатності сукупно на рівні 65%, з яким: 45% - радикулопатія, дефартрози, 10%- хозл, 5%- нейросенсорна приглухуватість, 5%- по травмі згідно Акту №21.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 09 січня 2020 року серії 12 ААБ № 625410 позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності по професійному захворюванню та протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно.
Позивач має скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується епікризом від 27.07.2007р., медичним висновком від 22.11.2016р., випискою-епікризом від 23.11.2016р., випискою від 17.04.2023р., випискою від 20.05.2024р., випискою від 01.05.2025р., випискою від 26.01.2026р. Відповідно до виписки від 26.01.2026 року позивач має скарги на стійкий ниючий біль в ділянці обох плечових, ліктьових та колінних суглобах, який посилюється при фізичному навантаженні, тривалій ході, порушення функції. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням та отриманою травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання та травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань та виробничої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, вона постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків – стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 65%. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацію спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Колегія суддів, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, враховує характер і тривалість фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, а також наслідки професійного захворювання для стану його здоров`я та повсякденного життя.
З огляду на наведені обставини, суд першої інстанції не в повному обсязі врахував ступінь та характер фізичних і моральних страждань позивача, незворотність наслідків погіршення стану його здоров`я, необхідність постійного лікування та реабілітації, встановлення інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності, а також зумовлені професійним захворюванням вимушені зміни у його житті.
Професійне захворювання та його наслідки істотно вплинули на повсякденне життя позивача. Він зазнає постійного фізичного дискомфорту, обмежений у можливості здійснювати звичайні повсякденні заняття та повноцінно спілкуватися, що об`єктивно зумовлює тривалі фізичні та моральні страждання і суттєві зміни у його життєвих стосунках.
Враховуючи тяжкість наслідків, які настали для здоров`я позивача, їх незворотний характер, ступінь втрати професійної працездатності, встановлення третьої групи інвалідності, відсутність позитивної динаміки стану здоров`я, тривалість та постійний характер фізичних і моральних страждань, а також принципи розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди у сумі 60 000 грн є недостатнім.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування моральної шкоди та збільшити його до 130 000 грн, що, на переконання колегії суддів, відповідає характеру та обсягу завданих позивачу моральних і фізичних страждань, а також засадам розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскарженого рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року – змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди з 60 000 грн до 130 000 грн.
В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 04 листопада 2026 року.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2026 року.
Головуючий
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua