Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №183/5314/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №183/5314/25

Суддя: Свистунова О. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5747/26 Справа № 183/5314/25 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в своїх інтересах, та в інтересах недієздатного ОСОБА_3 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про стягнення суми недоотриманої пенсії, яка належала померлому, в порядку спадкування за законом , –

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в своїх інтересах, та в інтересах недієздатного ОСОБА_3 , звернулися до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про стягнення суми недоотриманої пенсії, яка належала померлому, в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Тернопільським відділом ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.02.2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у 2023 році (дата та місяць смерті не зазначені).

Неможливість встановлення точної дати смерті особи обумовлена тим, що ОСОБА_4 на час смерті проживав на тимчасово окупованій території – у м.Лисичанську Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області.

У квітні 2023 року ОСОБА_4 перестав виходити на зв`язок, в зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за її заявою до ЄРДР за № 1203211040001303 від 01.06.2023 року, внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

У січні 2024 року позивачка ОСОБА_1 дізналася, що її чоловік помер, оскільки було знайдено його тіло, однак встановити точну дату смерті було не можливим.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/769/24 встановлено факт смерті ОСОБА_4 у 2023 році в місті Лисичанськ Луганської області.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, в тому числі у виді недоотриманої пенсії, тому позивачі, як спадкоємці першої черги за законом, з метою прийняття спадщини, звернулися до Першої тернопільської державної нотаріальної контори.

Кожному зі спадкоємців були видані Свідоцтва про право на спадщину за законом, за якими спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , є позивачі по справі.

Спадщина, на яку у відповідній частці були видані свідоцтва складається з грошових вкладів з нарахованими відсотками та компенсаційними виплатами, що зберігаються у ТВБВ № 10012/087 філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» на рахунку № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які належали померлому ОСОБА_4 , на підставі довідки, виданої Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» 12 березня 2024 року за вихідним № 46/12-05/31810/2024/БТ.

Сума коштів, що зберігалася на вказаних рахунках, відповідно до вказаної довідки складала 140462,16 грн.

Позивачі звернулися до відділень АТ «Ощадбанк» із заявами про отримання спадкового майна, внаслідок чого кожному окремо було перераховано по 5129,81 грн.

Під час з`ясування підстав не здійснення повної виплати грошових вкладів, відповідно до Свідоцтв про право на спадщину, позивачам повідомлено, що кошти з рахунку ОСОБА_4 були відкликані Пенсійним фондом.

У відповідь на адвокатський запит Головне Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області повідомило, що виплата пенсії ОСОБА_4 здійснювалась шляхом зарахування коштів на картковий рахунок уповноваженого банку АТ «Ощадбанк» по лютий 2024 року включно.

Однак, зважаючи на те, що Свідоцтво про право на спадщину не містить даних про дату смерті спадкодавця, Управлінням ПФУ в Луганській області було розглянуто рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.01.2024 року у справі № 607/769/24 та з`ясовано, що в описовій частині міститься інформація про те, що 01.06.2023 року видане медичне свідоцтво про смерть № 504.

Відповідач вважав, що вірною датою смерті є червень 2023 року, тому і був здійснений запит щодо повернення коштів з рахунку ОСОБА_4 за період з 01.07.2023 року по 29.02.2024 року. Сума коштів за вказаний період повернута в повному обсязі.

Проте, позивачі категорично не погоджуються з такою позицією, звертають увагу на неможливість самостійного трактування рішення суду, яке набрало законної сили та визначення дати смерті спадкодавця у спосіб, що не передбачений законом, наполягають на тому, що пенсія спадкодавцю повинна була нараховуватися включно до 31 грудня 2023 року, а тому вони набули право вимоги на спадкове майно, визначене у позові.

У зв`язку з чим просили суд:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії у розмірі 41690,91 грн., яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганський області на користь ОСОБА_2 недоотриману суму пенсії у розмірі 41690,91 грн., яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганський області на користь ОСОБА_3 , в особі ОСОБА_2 , недоотриману суму пенсії у розмірі 41690,91 грн., яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2026 року позов задоволено .

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії у розмірі 41690 гривень 91 копійка (сорок одна тисяча шістсот дев`яносто гривень, 91 копійка), яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганський області на користь ОСОБА_2 недоотриману суму пенсії у розмірі 41690 гривень 91 копійка (сорок одна тисяча шістсот дев`яносто гривень, 91 копійка), яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганський області на користь ОСОБА_3 , в особі ОСОБА_2 , недоотриману суму пенсії у розмірі 41690 гривень 91 копійка (сорок одна тисяча шістсот дев`яносто гривень, 91 копійка), яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 – адвокат Вертелецький М.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що у відповідності до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 20 липня 2024 року державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Височан Ю.В., зареєстрованих в реєстрі за № 2-1651, 2-1650, 2-1642, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями в рівних частинах по 1/3 частці майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер у 2023 році. Спадщина, на яку видані вказані свідоцтва складається з грошових вкладів, що зберігаються у ТВБВ № 10012/087 філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» на рахунку № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які належали померлому ОСОБА_4 , на підставі довідки, виданої Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» 12 березня 2024 року за вихідним № 46/12-05/31810/2024/БТ (а.с. 37-40).

Опис спадкового майна, його загальна вартість визначена у витязі про реєстрацію у спадковому реєстрі. Такими є кошти в АТ «Ощадбанк» на суму 140462,16 грн. (а.с. 401-42).

Позивачі на підставі зазначених вище свідоцтв грошові кошти у розмірі 5 129, 81 грн. кожен, що підтверджується відповідними виписками по особовим рахункам (а.с. 43-47).

На підставі листа до АТ «Ощадбанк» повернув на банківський рахунок Пенсійного фонду України пенсію, нараховану померлому ОСОБА_4 за період 3 01.07.2023 року по 29 лютого 2024 року у розмірі 124903,84 грн

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України - суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї , а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Однак, ч. 2 даної статті передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст ч. 3 ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Отже, усі надані позивачем докази, свідчать про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на законних підставах набули право власності на грошові кошти, що зберігаються у ТВБВ № 10012/087 філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» на рахунку № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які належали померлому ОСОБА_4 , на підставі довідки, виданої Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» 12 березня 2024 року за вихідним № 46/12-05/31810/2024/БТ, та які увійшли до складу спадщини, відповідно до свідоцтв про право на спадщину, а відповідач відмовляючи позивачеві у виплаті зазначених коштів перешкоджає в реалізації його прав та інтересів, регламентованих чинним законодавством.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області коштів недоотриманої пенсії, які увійшли до складу спадщини, відповідно до свідоцтв про право на спадщину.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.

Так, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.01.2024 року у справі № 607/769/24 встановлено факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Лисичанську Луганської області (а.с. 31-35).

Свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видане 08.02.2024 року Тернопільским відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції також містить лише рік смертія – 2023 (а.с. 36).

Частиною першою статті 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

На Пенсійний фонд України покладаються повноваження, зокрема, призначення (перерахунку, поновлення) і виплати пенсій.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України та його територіальні органи є суб`єктами владних повноважень у сфері загальнообов`язкового пенсійного забезпечення.

У відповідності до ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії припиняється у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім, або оголошення померлим у встановленому порядку.

У відповідності до п.18постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596 «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках» у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача або про визнання одержувача безвісно відсутнім або оголошення померлим уповноважений банк зобов`язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача або місяцем набрання законної сили рішенням суду про визнання одержувача безвісно відсутнім або оголошення померлим, і зробити відповідну відмітку в примірнику списку, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду України та органу соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом із нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача або місяцем набрання законної сили рішенням суду про визнання одержувача безвісно відсутнім або оголошення померлим, підлягають поверненню уповноваженим банком Пенсійному фонду України та органам соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня після надходження таких відомостей.

Як зазначав суд вище рішенням суду визначена дата смерті ОСОБА_4 – 2023 рік, зазначене рішення набрало законної сили, не скасоване в апеляційному порядку.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо визначення дати смерті ОСОБА_4 , оскільки самостійна оцінка доказів, які були предметом розгляду Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, та визначення дати смерті ОСОБА_4 у червні 2023 року, не входить до повноважень Пенсійного фонду України.

Датою смерті ОСОБА_4 є 2023 рік, а тому нарахування та виплата пенсії мала відбуватися по 31 грудня 2023 року, і відповідно позивачі, отримавши свідоцтва про право на спадщину, які також ніким не оспорені, набули право на отримання пенсії саме за цей період у розмірі, що визначений у спадковому реєстрі, тобто у розмірі 140462,16 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів недоотриманої спадкодавцем пенсії в розмірі 41 690,91 грн кожному.

При визначенні зазначеної суми суд першої інстанції врахував здійснену часткову виплату недоотриманої пенсії в розмірі 5 129,81 грн, а також те, що відповідачем не було надано належного розрахунку розміру пенсії спадкодавця, який би спростовував визначений судом розмір належних до виплати коштів. За таких обставин колегія суддів вважає визначений судом першої інстанції розмір стягнення обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення з відповідача судового збору колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув із відповідача на користь позивачів понесені ними витрати зі сплати судового збору. Посилання апелянта на цільове призначення коштів Пенсійного фонду України відповідно до статті 73 Закону № 1058-IV не звільняє відповідача від передбаченого процесуальним законом обов`язку з відшкодування судових витрат.

Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області – залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 5 листопада 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Свистунова

Судді: І.Ю. Ткаченко

М.М. Пищида

Оригінал: reyestr.court.gov.ua