Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №932/12468/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №932/12468/26

Суддя: Джерелейко О. Є.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2755/26 Справа № 932/12468/26 Суддя у 1-й інстанції - Карягіна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,

за участю:

захисника Рудницької А.В. (приймає участь в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Рудницької А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 25 вересня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 23 серпня 2026 року о 14 годині 59 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Daewoo» моделі «Lanos», номерний знак « НОМЕР_1 », рухаючись проспектом Богдана Хмельницького у м.Дніпрі поблизу будинку №156А, маючи ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагували на світло, та у порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 25 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Рудницька А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити, у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

В обґрунтування посилається на такі обставини:

-суддею було допущено спрощений підхід до розгляду даної справи про адміністративне правопорушення;

-про винесення оскаржуваної постанови та про призначення дати судового засідання стало відомо лише 28.09.2026, коли на офіційному веб-порталі “Судова влада України” “заднім числом” з?явилась інформація про призначення судового засідання на 25.09.2026, відповідно інші виклики до суду щодо розгляду справи ОСОБА_1 особисто не отримував.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник Рудницька А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 просить їх врахувати, у судовому засіданні дослідити долучені відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів № 473803 та № 473345, окремо відтворити зі звуком фрагмент телефонної розмови поліцейського о 15:21 і надати оцінку обставинам, на які звертає увагу сторона захисту. Апеляційну скаргу задовольнити, постанову Шевченківського районного суду м. Дніпра від 25.09.2026 у справі № 932/12468/26 скасувати, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю доведеного складу адміністративного правопорушення.

В доповненнях до апеляційної скарги посилається на такі обставини:

-відсутність належного підтвердження факту руху та керування транспортним засобом;

-не встановлено законної причини зупинки автомобіля та обговорення попередніх адміністративних справ;

-відсутність безперервної відеофіксації та необхідність перевірки записів з обох бодікамер;

-телефонна розмова поліцейського о 15:20, залишилася поза оцінкою суду першої інстанції;

-встановлення ознак наркотичного сп`яніння лише після тривалого обговорення попередніх подій;

-направлення на медичний огляд оформлено на бланку попередньої редакції, а також з наданого стороні захисту направлення на медичний огляд від 23.08.2026 вбачається, що у ньому зазначено час 15:30. Натомість остаточна відповідь ОСОБА_1 про відмову, за змістом відеозапису, пролунала близько 15:32, а протокол серії ЕПР1 № 753119 складено о 15:56:18. При цьому у направленні зазначено номер указаного протоколу.

Зазначає, що з наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що він був військовослужбовцем, має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , отримав поранення, проходив лікування, йому встановлено третю (III) группу інвалідності.

Крім того, захисником Рудницькою А.В. надано клопотання про виклик працівників поліції, долучення письмових доказів та їх дослідження у судовому засіданні.

Будучи увідомленим про місце та час розгляду справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено у його відсутність.

В суді апеляційної інстанції захисник Рудницька А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги та доповнення до неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Вимоги апеляційної скарги щодо поновлення строку апеляційного оскарження у зв`язку з поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду підлягають задоволенню, так як розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 та відповідно до ст. 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, однак відповідно до матеріалів відсутні будь-які відомості щодо направлення копії постанови на адресу ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №753119 від 23.08.2026 року;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.08.2026 року;

- відеозаписом.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Зазначені вище докази є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.

Доводи апеляційної скарги про незаконність постанови суду першої інстанції є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення SMS-повідомлення судової повістки, яку було доставлено, відповідно до довідки про доставку SMS 14.09.2026 року.

Відповідно до положень КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою, а тому суд першої інстанції мав правові підстави для розгляду справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Водночас правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, до зазначеного переліку не входить, а тому присутність такої особи під час розгляду справи не є обов`язковою.

Посилання захисника на те, що про винесення постанови та призначення судового засідання стало відомо лише 28.09.2026 з інформації, розміщеної на офіційному вебпорталі «Судова влада України», саме по собі не спростовує наявних у матеріалах справи відомостей щодо повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд.

Крім того, незгода особи з результатом розгляду справи за її відсутності не свідчить про порушення її процесуальних прав, якщо судом було забезпечено можливість реалізації таких прав, зокрема право на участь у розгляді справи, надання пояснень, подання доказів та заявлення клопотань.

За таких обставин доводи захисника про порушення судом першої інстанції вимог ст. 268 КУпАП та допущення спрощеного підходу до розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Крім того, під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 мав реальну можливість реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема надати пояснення щодо обставин справи, висловити свої доводи та заперечення, а також звернути увагу суду на обставини, які, на його думку, мають значення для правильного вирішення справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 . Під час його складання останньому були роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, про що міститься відповідна відмітка. Будь-яких зауважень щодо змісту протоколу, заперечень стосовно викладених у ньому обставин або пояснень щодо своєї незгоди з ними ОСОБА_1 не зазначив.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За порушення водієм обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.

Крім того, з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перебував на місці водія автомобіля, був пристебнутий паском безпеки, а факт керування транспортним засобом під час спілкування з працівниками поліції не заперечував.

Таким чином, сукупність наявних у справі доказів є достатньою для висновку про те, що саме ОСОБА_1 керував зазначеним транспортним засобом, а доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються матеріалами справи.

Під час спілкування працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я. Близько 15 год 32 хв ОСОБА_1 зазначив, що не вбачає сенсу проходити запропонований огляд у медичному закладі, оскільки там йому нібито напишуть те саме, що й під час попередніх випадків, після чого прямо повідомив про відмову від проходження огляду.

Отже, зміст відеозапису підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, причому така відмова була висловлена ним особисто та чітко.

Доводи захисника про допущений судом першої інстанції спрощений підхід до розгляду справи та неповідомлення ОСОБА_1 про дату і час судового засідання апеляційний суд вважає безпідставними.

Твердження про відсутність законних підстав зупинки транспортного засобу саме по собі не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідальність за цією нормою настає за керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмову від проходження огляду, а не за правомірність чи неправомірність первинної зупинки. Підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння чи відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння проводиться у разі наявності у працівника поліції підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, зокрема за наявності відповідних ознак такого стану.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо відсутності безперервної відеофіксації та необхідності дослідження записів з обох нагрудних відеореєстраторів. Як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису, він містить відомості, необхідні для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу, повідомлення йому про виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, пропозицію пройти огляд у закладі охорони здоров`я та його однозначну відмову від такого огляду.

Сам по собі факт відсутності безперервного відеозапису або невідтворення всіх наявних відеофайлів не свідчить про недопустимість долученого до матеріалів справи доказу та не спростовує зафіксованих на ньому обставин.

При цьому захисником не наведено конкретних відомостей, які б вказували на те, що дослідження інших відеозаписів могло б спростувати факт керування транспортним засобом, наявність у водія ознак наркотичного сп`яніння або його відмову від проходження огляду.

Щодо посилань захисника на телефонну розмову працівника поліції близько 15 год 20 хв апеляційний суд зазначає, що відповідний фрагмент відеозапису перевірено під час апеляційного розгляду та надано йому оцінку. Разом із тим зміст зазначеної телефонної розмови сам по собі не спростовує обставин, які безпосередньо стосуються предмета доказування у цій справі, зокрема перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля, наявності у нього ознак наркотичного сп`яніння та подальшої чітко висловленої відмови від проходження медичного огляду. Захисником не наведено конкретних відомостей зі змісту цієї розмови, які б свідчили про штучне створення підстав для направлення водія на огляд або спростовували факт його відмови від проходження такого огляду.

Доводи захисника про те, що ознаки наркотичного сп`яніння були встановлені лише після тривалого обговорення попередніх подій, також не спростовують висновків суду першої інстанції. Сам по собі час, протягом якого працівники поліції спілкувалися із ОСОБА_1 , не свідчить про відсутність у нього ознак сп`яніння чи неправомірність подальшої пропозиції пройти огляд. Вирішальним у цій справі є те, що працівниками поліції були зафіксовані конкретні ознаки можливого наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим водієві запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, від якого він відмовився.

Не є підставою для скасування постанови й доводи щодо оформлення направлення на медичний огляд на бланку попередньої редакції та зазначення в ньому часу 15 год 30 хв, тоді як остаточна відмова ОСОБА_1 , за твердженням захисника, пролунала близько 15 год 32 хв, оскільки саме по собі зазначення у направленні часу 15 год 30 хв, тобто часу, який передував остаточному висловленню відмови, не спростовує факту такої відмови, зафіксованої відеозаписом, та не свідчить про те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості пройти медичний огляд.

Крім того, захисником не наведено обґрунтованих доводів, яким саме чином використання бланка попередньої редакції вплинуло на реалізацію ОСОБА_1 права пройти огляд або поставило під сумнів факт його відмови. Саме лише посилання на недоліки оформлення документа без спростування зафіксованої відмови не є достатньою підставою для висновку про відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Посилання захисника на те, що в направленні зазначено номер протоколу про адміністративне правопорушення, який фактично було складено пізніше, також не змінює висновку суду, оскільки ця обставина стосується оформлення відповідних документів, однак сама по собі не спростовує зафіксованого на відеозаписі факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду.

Апеляційний суд також бере до уваги надані стороною захисту документи, які підтверджують проходження ОСОБА_1 військової служби, наявність у нього статусу учасника бойових дій, отримання поранення, проходження лікування та встановлення третьої групи інвалідності. Водночас зазначені обставини не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення та не виключають адміністративної відповідальності за нього. Такі відомості можуть бути враховані під час вирішення питання про накладення адміністративного стягнення, однак не є самостійною підставою для закриття провадження у справі за відсутності інших передбачених законом підстав.

Крім того, захисником Рудницькою А.В. заявлено клопотання про виклик працівників поліції, долучення письмових доказів та їх дослідження в судовому засіданні. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Нові докази досліджуються судом апеляційної інстанції лише у випадках, коли визнається обґрунтованим їх неподання до суду першої інстанції. При цьому з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, мав можливість скористатися передбаченими ст. 268 КУпАП процесуальними правами, надати пояснення, докази та заявити відповідні клопотання, однак матеріали справи не містять відомостей про те, що він був позбавлений такої можливості. Водночас захисником не наведено належного обґрунтування неможливості заявлення відповідних клопотань та подання зазначених доказів під час розгляду справи судом першої інстанції, як і не зазначено, які саме істотні для правильного вирішення справи обставини можуть бути встановлені шляхом допиту працівників поліції та не підтверджуються вже наявними матеріалами справи. З огляду на викладене, враховуючи достатність наявних у справі доказів для встановлення обставин правопорушення, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про виклик працівників поліції та проведення додаткового дослідження доказів, а тому відмовляє в його задоволенні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги та доповнень до неї не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин і не дають підстав для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом обґрунтовано накладено стягнення на загальних підставах за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а тому порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, вважаю за доцільне апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити захиснику Рудницькій А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Дніпра від 25 вересня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Рудницької А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 25 вересня 2026 року – залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 25 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua