Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №202/29289/13-ц — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №202/29289/13-ц

Суддя: Халаджи О. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8123/26 Справа № 202/29289/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Мороз В. П. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.,

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 вересня 2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до Публічного акціонерного товариства Акцент-Банк, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Мороз В.П.),

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ “Приватбанк” у липні 2013 року звернулося до суду з вище зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 10 000,00 грн., з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 19 636,30 дол. США, що еквівалентно 156 956,63 грн., а також витрати на юридичну допомогу у розмірі 3 200,00 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до кредитного договору № SAMDN03000017846596 від 19.12.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 10 000,00 дол. США, зі сплатою за користування ним відсотків, проте в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до суду. Вимоги, що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з ПАТ “Акцент - Банк” договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, що обмежуються сумою 10 000,00 грн., у зв`язку з чим він є солідарним відповідачем в межах зазначеної суми.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором № SAMDN03000017846596 від 19.12.2007 року в сумі 156 956,63 грн. (сто п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість гривен 63 коп.), та стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства “Акцент-Банк”, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” суму 10 000,00 грн., а всього заборгованість у сумі 166 956,63 грн. (сто шістдесят шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість гривен 63 коп.), що еквівалентно 20 887,86 дол. США та складається з: заборгованість за кредитом – 7 020,58 дол. США; заборгованість по процентам за корисутвання кредитом – 12 823,04 дол. США; штраф (фіксована чатсина) – 62,55 дол. США; штраф (процентна складова) – 991,68 дол. США.

Стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства “Акцент-Банк”, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват Банк” сплачений судовий збір у розмірі 1 669,57 грн.

В решті вимог за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до Публічного акціонерного товариства “Акцент-Банк”, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовлено.

22 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд рішення суду від 19.09.2013 року. В обґрунтування заяви зазначає, що він не був присутнім у судових засіданнях і не мав змоги навести свої доводи й надати докази щодо позову, на які він посилається, та які мають значення правильного вирішення справи, зокрема, того, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.03.2013 року вже було стягнуто суму боргу за тим самим кредитним договором.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2026 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду від 19 вересня 2013 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного з`ясування всіх обставин справи.

Скарга мотивована тим, що відсутність підстав для ухвалення Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська заочного рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором N SAMDN03000017846596 від 19.12.2007 року в сумі 156 956,63 гривень, полягає у наявності рішення суду, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав, зокрема, у наявності заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.03.2013р. по справі №0907/2-4802/11, набрало законної сили 26.03.2013 року, яким закінчено розгляд справи по суті.

Будь-яких судових повісткок про виклик у суд, будь-яких судових повісток разом із розпискою, а у випадках встановлених цим Кодексом, разом із копіями відповідних документів рекомендованим листом із повідомленням, мені, як відповідачу, Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська, не надсилав.

Наголошує на тому, що заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.03.2013р. по справі №0907/2-4802/11, яке набрало законної сили 26.03.2013 року, свідчить про наявність законних підстав для закриття провадження у справі №202/29289/13-ц,.

ОСОБА_1 , просив заочне рішення Індустірального районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2013 року скасувати та за результатами розгляду справи ухвалити відповіну постанову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору № SAMDN03000017846596 від 19.12.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 10 000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування ним. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного кредитного договору заборгованість за ним станом на 30.05.2013р. склала 20 887,86 дол. США, що еквівалентно 166 956,63 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом – 7 020,58 дол. США; заборгованість по процентам за корисутвання кредитом – 12 823,04 дол. США; штраф (фіксована чатсина) – 62,55 дол. США; штраф (процентна складова) – 991,68 дол. США.

Зобов`язання позичальника, що випливали зі згаданого кредитного договору, були забезпечені шляхом укладання з ПАТ “Акцент - Банк” договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, що обмежується сумою 10000,00 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив із того, що позичальником не було виконано взяті на себе зобов`язання.

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком місцевого суду

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно ст. ст. 549, 611 ЦК України однією із форм відповідальності за порушення зобов`язання є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Відповідно до приписів ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.ст. 77, 78 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не приймає до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до висновку якого дійшла колегія суддів ВС/КЦС у постанові від 09.12.2019 прийнятій за результатами розгляду справи №337/1253/16-ц, преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Як вбачається з оскаржуваного рішення суду, що звертаючись до суду з даним позовом, Банк наголошував на тому, що що відповідно до кредитного договору № SAMDN03000017846596 від 19.12.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 10 000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування ним. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного кредитного договору заборгованість за ним станом на 30.05.2013р. склала 20 887,86 дол. США, що еквівалентно 166 956,63 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом – 7 020,58 дол. США; заборгованість по процентам за корисутвання кредитом – 12 823,04 дол. США; штраф (фіксована чатсина) – 62,55 дол. США; штраф (процентна складова) – 991,68 дол. США.

В апеляційній скарзі, відповідач ОСОБА_1 , вказував на те, що заборгованість за кредитним договором SAMDN03000017846596 від 19.12.2007 року з нього вже була стягнута заочним рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 березня 2013 року у справі №0907/2-4802/11 з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 25.12.1997 року Городенківським РВ УМВС України в Івано-Франківській області на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» ( м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемога, 50) на рахунок № НОМЕР_3 заборгованість за договором №SAMDN03000017846596 від 19.12.2007р. в сумі 101476 (сто одна тисяча чотириста сімдесят шість) гривень 91 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» ( м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемога, 50) на рахунок № НОМЕР_4 – 1008,35 грн. витрат по оплаті судового збору та 120,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підтвердження даної обставини, відповідачем було долучено належним чином завірену копію вказаного рішення.

Крім того, апеляційним судом також дана обставина була перевірена в ЄДРСР.

Вищевказаним рішенням встановлено, що Банк звертаючись до суду з позовом обґрунтовував свої вимоги тим, що свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, та станом на 16.09.2010р. заборгованість відповідача становить 12763,91 дол. США, а саме: 7020,58 дол. США заборгованості за кредитом; 5075,25 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом; 63,29 дол. США штраф (фіксована частина), 604,79 дол. США (процентна складова).

Зазначені вище обставини встановлені судовими рішеннями та доказуванню не підлягаються в силу вимог ст.82 ЦПК України.

Колегя суддів звертає увагу на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звертаючись з позовом до суду в межах цивільної справи №202/29289/13-ц вказував на те, що у відповідача навна заборгованість за кредитним договром №SAMDN03000017846596 від 19.12.2007року станом на 30 травня 2013 року, тоді як встановлено матеріалами справи, що заборгованість за вказаним кредитним договром вже була стягнута, тобто Банк звернушись з позовом до Івано-Франківського міського суду вже скориствався своїм правом на примусове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором, вимоги у справі №202/29289/13-ц, щодо стягнення з відповідача заборгованості у відповідності до ст. 625 ЦК України заявлено не було.

Тобто, Банк на свій розсуд змінив строк виконання зобов`язання звернувшись до суду позовом в межах цивільної спраи №0907/2-4802/11 щодо стягнення заборгованості з відповідача, проте дана обставина Індустріальним раійоним судом м. Дніпра належним чином не була перевірена та безпідставно відбулось подвійне стягнення заборгованості за кредитним договором №SAMDN03000017846596 від 19.12.2007 року, а тому апеляційний суд вважає, що після ухвалення заочного рішення Івано-Франківьким місцевим судом Івано-Франківської області від 11 березня 2013 року у Банку не було підстав для звернення до суду повторно з вимогою про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Також слід зазначити, що позивач АТ КБ «ПрвитБанк» отримавши копію апеляційної скарги в «Електронному суді» та будучі належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи будь-яких заперечень щодо викладених відповідачем обставин не надслав та участь у судовому засіданні не приймав, тобто фактично визнав доводи скарги ОСОБА_1 .

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що при ухваленні рішення, місцевий суд не дослідив вказані обставини, що призвело до ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального пправа, яке підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення відповідача про розгляд даної справи апеляційний суд належним чином перевірити не може оскільки згідно довідки наявної в матеріалах справи, цивільна справа №202/29289/13-ц провадження №2/202/7025/2013 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до Публічного акціонерного товариства Акцент-Банк, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості була знищена за закінченням строку зберігання.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення суду від 19 вересня 2013 року скасуванню, то з АТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2504,50 грн.

Керуючись статтями 141,374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до Публічного акціонерного товариства Акцент-Банк, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2504,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 3 листопада 2026 року.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua