Вирок від 04 листопада 2026 р. у справі №760/24507/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Суд: Солом'янський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Колабораційна діяльність

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №760/24507/25

Суддя: Мозолевська О. М.

Справа №760/24507/25

Провадження №1-кп/760/2361/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді - ОСОБА_1

за участі сторін та інших учасників провадження

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР №22024011000000164 від 20.06.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сімферополь, АР Крим, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на ТОТ України - в АР Крим, а саме, в м. Сімферополі, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, діючи умисно, всупереч інтересам держави Україна, її суверенітету й територіальній цілісності, добровільно зайняла посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та господарсько-адміністративних функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території т.зв. «Міністерстві охорони здоров`я Республіки Крим».

03.06.2024, громадянка України ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, пл. Котова, 1, добровільно, умисно зайняла посаду т.зв. «тимчасово виконуючого обов`язки міністра охорони здоров`я Республіки Крим», що підтверджується т.зв. «указом голови Республіки Крим № 134-У від 03.06.2024».

На посаді т.зв. «тимчасово виконуючого обов`язки міністра охорони здоров`я Республіки Крим» ОСОБА_5 реалізовувала окупаційну політику щодо функціонування незаконного органу виконавчої влади у галузі охорони здоров`я, зокрема щодо адміністрування організації надання медичної допомоги, ліцензування медичної галузі, здійснення від імені т.зв. «Республіки Крим» управління та регулювання в галузі охорони здоров`я, розробку та реалізацію окупаційної політики у галузі охорони здоров`я, підписання договорів, кадрову політику тощо.

Таким чином, ОСОБА_5 виконувала організаційно-розпорядчі та господарсько-адміністративні функції у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.

Посаду т.зв. «тимчасово виконуючого обов`язки міністра охорони здоров`я Республіки Крим» ОСОБА_5 обіймала з 03.06.2024 по 09.07.2024.

Крім того, в силу наявної освіти та життєвого досвіду ОСОБА_5 достеменно розуміла протиправність своїх дій, однак здійснила сприяння реалізації політики окупаційної влади РФ на території Кримського півострову, що свідчить про наявність прямого умислу та добровільності дій.

Таким чином, громадянка України ОСОБА_5 , обвинувачується у колабораційній діяльності, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та господарсько-адміністративних функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, враховує необхідність забезпечення особливого значення охорони прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура, в контексті приписів ст. 2 КПК України, з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Суд також враховує, що наведені особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Статтею 297-5 глави 24-1 КПК України встановлений порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування.

Повістки про виклик підозрюваної у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем її проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваній, надсилаються захиснику.

На підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2025 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia), остання показань суду не надавала, клопотань на адресу суду також не надходило.

Відповідно до ухвали суду від 03.03.2026 постановлено здійснювати розгляд у вказаному кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченої (in absentia) в порядку спеціального судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Аналіз наявних в матеріалах справи документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, мала можливість отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, а також бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самостійно захисника; в) бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного їй захисника безоплатно для неї. Зазначене узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористалась своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.

Вказані висновки також ґрунтуються на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, та так само свідчать про її наміри ухилення від кримінальної відповідальності.

У той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньої її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Водночас, це кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Північного міжрегіонального центру з надання безполатної правничої допомоги.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , в ході судових засідань неодноразово зазначав на відсутність прямих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, захисник додав, що вина ОСОБА_5 , як і факт вчинення кримінального правопорушення не доведена, а тому, захисник просив виправдати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колаборацйній діяльності, а саме: у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та господарсько-адміністративних функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, доведена такими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом:

- даними повідомлення начальника УЗНД ГУ СБУ в АР Крим полковника ОСОБА_6 від 18.06.2024 за вх. №76/5/177-759, про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого у ході виконання контррозвідувальних заходів отримано інформацію про вчинення кримінального правопорушення за фактом колабораційної діяльності громадянкою України ОСОБА_5 ;

- копією витягу з особової картки Державної міграційної служби України згідно якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий КРВ СМУГУ МВС України в Криму, а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 орган видачі 0102, зазначене підтверджує наявність у ОСОБА_5 громадянства України. Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст.18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України (ст.20). За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України. Суд при цьому бере до уваги, що законодавство рф визначає підстави набуття та припинення громадянства рф, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України. Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 18 та 19 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону № 1207, дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_5 на час поставлених їй у провину подій була громадянкою України незалежно від місця її проживання. Примусове автоматичне набуття нею як громадянкою України, яка проживає на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати нею громадянства України. Через оголошену ОСОБА_5 у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і її вихід із громадянства України. Фактичне набуття ОСОБА_5 громадянства рф не впливає на зміст її правових відносин з Україною, за якими вона визнається лише громадянкою України;

- даними протоколу огляду від 19.08.2024, з додатком у вигляді DVD-R диску. В ході огляду офіційного веб-сайту «Правительство Республіки Крым» (мовою оригіналу), оглянуто «УКказ Главы Республики Крым от 3 юиня 2024 года №134-У «О временном возложении исполнения обязнностей министра здравоохранения Республики Крым» (мовою оригіналу), відповідно до якого встановлено, що на ОСОБА_5 , покладено виконання обов`язків, т.зв. «міністра охорони здоров`я Республіки Крим»;

- даними протоколу огляду від 14.10.2024, з додатком у вигляді DVD-R диску. В ході огляду було задокументовано протиправну діяльність ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території АР Крим;

- даними протоколу огляду речей та документів від 14.10.2024 з додатком у вигляді фотографій, відповідно до якого оглянуто адресну сторінку пошукового запиту «ольга растригина крым» (мовою оригіналу), відповідно до якого оглянуто публікацію, що містить фотозображення жінки із світлим волоссям, яке є ілюстрацією до наведеної інформації та, можливо зображує громадянку України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зображення №4);

- даними протоколу огляду речей та документів від 14.10.2024 з додатком у вигляді DVD-R диска, під час огляду якого встановлено, що 09.07.2024 голова Республіки Крим ОСОБА_7 представив громадянку України ОСОБА_5 як новопризначеного міністра охорони здоров`я Республіки Крим;

- даними висновку судової портретної експертизи від 03.12.2024 №10786/24-35, відповідно до якого встановлено, що у наданому на дослідження фотознімку та у зображенні особи, наданому у якості порівняльного зразку - особовій картці Державної міграційної служби України, зображена одна й сама особа, ОСОБА_5 ;

- даними листа директора Дпартаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України ОСОБА_8 №6.1-7421/6-24 від 11.07.2024, відповідно до якого станом на теперішній час ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановленому законодавством порядку до територіальних органів ДМС та їх територіальних підрозділів з питань оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , паспорта громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_3 , не зверталась.

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведеною у повному обсязі, а тому її дії правильно кваліфіковано за ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колаборацйній діяльності, а саме: у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та господарсько-адміністративних функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребують доказуванню в межах даного провадження та викладені у обвинуваченні, факти про те, що рф тимчасово окупувала частину території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексувала цю частину території України, які за хронологією подій пов`язані із прийняттям відповідних нормативних актів рф, а також «нормативних актів» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, що приймаються судом до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, скоєного внаслідок прийняття таких актів; встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; засуджені міжнародними актами колективного реагування.

При призначенні покарання суд, згідно із вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, тривалий період часу вчиняє умисний, закінчений, особливо тяжкий злочин, її ставлення до вчиненого, яка свідомо розірвавши всі правові стосунки з державою, громадянкою якої вона є, здійснила добровільне зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративних функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованих територіях, у тому числі в окупаційній адміністрації держави агресора.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, позицій державного обвинувачення та захисту, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності.

Зазначене узгоджується з позицією викладеною в постанові Об`єднаної палати ККС ВС в справі №404/2081/22 від 04.09.2023 року у справі, а саме згідно з положеннями ст. 55 Кримінального кодексу у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється, зокрема, за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Також, суд вважає за необхідне, стягнути з обвинуваченої ОСОБА_5 розмір витрат на проведення судових експертиз, а саме:

- на залучення експерта для проведення судово-портретної експертизи, висновок №10786/24-25 від 03.12.2024 складають 7 572 ( сім тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн. 80 (вісімдесят) коп..

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Арешт майна накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2025, а саме на:

- транспортний засіб - легковий автомобіль, номер двигуна НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , номер та серія знака НОМЕР_6 , TOYOTA RAV4, 2008 року випуску, сірий;

- траснпортний засіб - легковий автомобіль, номер двигуна НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 , номер та серія знака НОМЕР_9 , VOLKSWAGEN POLO, 2005 року випуску, сірий, залишити без змін.

Запобіжний захід застосований ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2025 відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 59, 65, ч. 5 ст. 111-1 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 10 (десять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг строком 12 (дванадцять) років та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Запобіжний захід застосований ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2025 відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати, на залучення експерта для проведення судово-портретної експертизи, висновок №10786/24-25 від 03.12.2024 складають 7 572 ( сім тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн. 80 (вісімдесят) коп..

Арешт майна накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2025, а саме на:

- транспортний засіб - легковий автомобіль, номер двигуна НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , номер та серія знака НОМЕР_6 , TOYOTA RAV4, 2008 року випуску, сірий;

- траснпортний засіб - легковий автомобіль, номер двигуна НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 , номер та серія знака НОМЕР_9 , VOLKSWAGEN POLO, 2005 року випуску, сірий, залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua