Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №754/7405/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 754/7405/25

пр. № 2/759/1120/26

18 березня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Корецької М.С., представника позивачів, адвоката Дяченка А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

УСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи позивачів

13 травня 2025 року до Деснянського районного суду міста Києва засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подана 07 травня 2025 року адвокатом Левшуновим Д.С., до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

16 травня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва постановив ухвалу про передачу зазначеної справи до Святошинського районного суду міста Києва за підсудністю.

Справа надійшла до Святошинського районного суду міста Києва 10 червня 2025 року.

Позов обґрунтований тим, що:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 (далі також - квартира);

- ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_3 зареєстрована у вказаній квартирі, проте з ніколи в ній не проживала;

- наявна реєстрація місця проживання відповідачки порушує права позивачів, адже вони змушені нести додаткові витрати на утримання квартири.

З урахуванням викладеного просили визнати ОСОБА_3 такою, яка втратила право користування квартирою, зобов`язати відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації скасувати реєстрацію ОСОБА_3 за адресою квартири.

У судовому засіданні представник позивачів, адвокат Дяченко А.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позові, просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечили.

Додатково пояснив, що у квартирі відповідачка була зареєстрована, коли була дитиною, з метою відвідування дошкільного навчального закладу, у квартирі ніколи не проживала. Після припинення шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_4 (матір`ю відповідачки), ОСОБА_3 та ОСОБА_4 переїхали до Деснянського району міста Києва. Також зазначив, що позивачі уже зверталися до суду з таким позовом, проте суд відмовив у визнанні відповідачки такою, яка втратила право користування квартирою, оскільки на той час вона була неповнолітньою.

Позиція відповідачки

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Відзив на позовну заяву відповідачка не подала.

Позиція третьої особи

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, третя особа про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.

За змістом положень частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за умови, що її належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

ІІ. Процесуальні дії суду

17 червня 2025 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, з підстав несплати судового збору в повному обсязі, відсутності доказів на підтвердження повноважень адвоката Левшунова Д.С. на представництво позивачів у Святошинському районному суді міста Києва.

02 липня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 31 липня 2025 року.

У зв`язку з неявкою відповідачки підготовче засідання, призначене на 31 липня 2025 року, суд відклав на 22 вересня 2025 року.

22 вересня 2025 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті на 19 листопада 2025 року.

06 серпня 2025 року представник позивачів, адвокат Левшунов Д.С., подав заяву про виклик та допит у судовому засіданні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як свідків.

Зазначену заяву суд задовольнив, про що зазначив в ухвалі про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.

На підставі заяви представника позивачів судове засідання, призначене на 19 листопада 2025 року, суд відклав на 26 січня 2026 року.

У зв`язку з відсутністю електропостачання в суді судове засідання, призначене на 26 січня 2026 року, суд відклав на 18 березня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідачка відзив на позовну заяву не подала, у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, а також ураховуючи те, що позивачі проти ухвалення заочного рішення не заперечили, суд без оформлення окремого документа ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках кожний, що підтверджується договором дарування квартири, посвідченим Дмитрієвою Т.М., державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори 27.06.2002 за р. № 1-808; право власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на квартиру зареєстроване Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 10.07.2002, номер запису 517 в реєстрову книгу д798-192 (а.с. 18-19).

ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 04.06.2022. Реєстрація народження проведена відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції міста Києва 05.08.2005, актовий запис № 1910 (а.с. 17).

ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 05.10.2010, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади міста Києва, виданим відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 16.04.2025 за № 66129-009575740 (а.с. 10).

Згідно з актом, затвердженим Житлово-експлуатаційною дільницею № 3 комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» 24.02.2016, ОСОБА_3 з моменту прописки в квартирі АДРЕСА_1 (05.10.2010) в ній не проживає (а.с. 7).

Згідно з актом про непроживання особи, затвердженим Житлово-експлуатаційною дільницею № 3 комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» 16.04.2025, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично за вказаною адресою не проживає у зв`язку з переїздом в інше жиле приміщення (а.с. 8).

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 пояснила, що проживає в будинку АДРЕСА_3 приблизно з 1970 року; з позивачів знає тільки ОСОБА_7 , з яким познайомилася приблизно п`ять років тому. Відповідачку у квартирі ніколи не бачила, вона у квартирі не живе та не жила.

Свідок ОСОБА_5 , у судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_8 є її сусідом, який проживає у квартирі орієнтовно з 2021 року з дружиною і сином. До того, у квартирі певний час ніхто не мешкав. Дочку ОСОБА_9 ніколи не бачила.

ІV. Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України).

Між сторонами у справі виникли правовідносини з приводу користування квартирою, що перебуває у приватній власності.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом приписів ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно зі ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Згідно із ч. 1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Предмет доказування у такій категорії справ визначений постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07 лютого 2014 року. Так, згідно з пунктом 33 згаданої постанови відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі 521/17805/16-ц, де зазначено, що норма статті 391 ЦК України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

При цьому вичерпного переліку таких поважних причин цивільне законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 405 ЦК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Відповідно до положень статті 23 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871-IX від 05.11.2021 (далі - Закон № 1871-IX) до реєстру територіальної громади вносяться, серед іншого, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (пункт шостий частини першої статті 24 Закону № 1871-IX).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Оцінка і висновки суду

У справі, що розглядається:

- ОСОБА_1 і ОСОБА_2 пред`явили вимогу про визнання ОСОБА_3 такою, яка втратила право користування квартирою;

- надані позивачами письмові докази та показання свідків з достатнім ступенем переконливості свідчать, що відповідачка не проживає у квартирі понад один рік без поважних причин, інтерес до квартири не виявляє, витрати з її утримання не несе;

- відповідачка в судове засідання не з`явилася, не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, не подала відзив на позов та не навела суду будь-яких аргументів, якщо у неї такі існували, що спростовують доводи позивачів і надані ними докази в обґрунтування позовних вимог. Будь-яких доказів заінтересованості у квартирі ОСОБА_3 суду не подала.

Наведене свідчить, що ОСОБА_3 , попри зареєстроване місце проживання у квартирі, втратила право користування нею, а тому порушене право позивачів підлягає судовому захисту.

З огляду на викладене, вимогу про визнання ОСОБА_3 такою, яка втратила право користування квартирою, суд задовольняє.

Водночас суд акцентує, що системний аналіз положень Закону № 1871-IX свідчить, що підставою для скасування чи зняття з реєстрації місця проживання є відповідне судове рішення, зокрема про визнання особи такою, яка втратила право користування житлом. Відтак пред`явлення цієї вимоги до констатації втрати відповідачкою права користування квартирою є передчасним.

Окрім того, відповідачка в цій справі не є тією особою, яка повинна відповідати за позовною вимогою про зобов`язання скасувати реєстрацію місця проживання. Вимог до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації позивачі не пред`явили.

За таких обставин, у задоволенні вимоги про зобов`язання скасувати реєстрацію ОСОБА_3 за адресою квартири суд відмовляє.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позов частково.

VІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачі при поданні позову сплатили судовий збір у сумі 4 846,20 гривень, що підтверджується квитанцією АТ «Райффайзен Банк» № 2407065733 від 06.05.2025 (а.с. 6), квитанцією АТ «Укрпошта» № 369 від 24.06.2025 (а.с. 47), квитанцією АТ «Райффайзен Банк» № 2473597316 від 25.06.2025 (а.с. 48), квитанцією АТ «Укрпошта» № 366 від 24.06.2025 (а.с. 49), квитанцією АТ «Райффайзен Банк» № 2473594422 від 25.06.2025 (а.с. 50).

Доказів понесення інших судових витрат сторони у справі не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки сторони не заявляли вимоги щодо відшкодування судових витрат, суд не вирішує питання їх розподілу.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, яка втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Позивач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідачка: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація (місцезнаходження: місто Київ, проспект Берестейський, будинок 97).

Повне рішення суду складене 30 березня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравченко