Суд: Подільський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №758/11167/26
Суддя: Гребенюк В. В.
Справа № 758/11167/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, суд,-
УСТАНОВИВ:
У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, однак, із часом сімейні відносини між сторонами погіршилися, виникли непорозуміння та взаємне відчуження, внаслідок чого сторони втратили почуття любові та поваги одне до одного. Позивач зазначає, що спільне подружнє життя фактично припинено, сторони не підтримують сімейних стосунків, а подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам. Примирення між сторонами позивач вважає неможливим, у зв`язку з чим просить суд розірвати шлюб.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 липня 2026 року справу передано на розгляд судді Гребенюку В.В.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03 липня 2026 року відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
2 листопада 2026 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, у якій остання зазначила, що підтримує позовні вимоги про розірвання шлюбу в повному обсязі, просила суд задовольнити позов та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
2 листопада 2026 року до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій останній повідомив, що відзиву на позовну заяву не має, визнає позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 10 листопада 2006 року, який зареєстровано Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї, актовий запис № 3236, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про шлюб.
Як убачається з матеріалів справи, спільне подружнє життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння, втрату почуттів любові та поваги одне до одного, у зв`язку з чим, сімейні відносини між сторонами фактично припинено.
Позивач зазначає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить її інтересам, а примирення з відповідачем є неможливим.
Спільних неповнолітніх дітей сторони не мають, що зазначено позивачем у позовній заяві.
Крім того, 2 листопада 2026 року відповідач подав до суду письмову заяву, у якій визнав позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти розірвання шлюбу. Відповідач також просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Позивач у поданій заяві від 2 листопада 2026 підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд розглянути справу за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд враховує, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти розірвання шлюбу. Визнання позову відповідачем узгоджується з обставинами, викладеними у позовній заяві, та не суперечить вимогам закону.
Оцінивши матеріали справи в їх сукупності, враховуючи фактичне припинення шлюбних відносин, відсутність у сторін наміру на збереження сім`ї, а також визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, які мають істотне значення.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що 2 листопада 2026 року відповідач подав заяву, у якій визнав позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.
Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог та їх задоволення судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 665,60 грн, а решту судового збору в розмірі 665,60 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України покласти на відповідача.
Керуючись ст. 104, 105, 110, 112 СК України, ст. 89, 206, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу - задовольнити;
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 10 листопада 2006 року Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з Державним центром розвитку сім`ї, актовий запис № 3236 - розірвати;
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок;
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб;
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя В.В. Гребенюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua