Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №760/31052/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №760/31052/25

Провадження № 2/752/8031/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.11.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участю секретаря судового засідання Ільніцької І.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1.1. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення додаткових витрат на їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка просить стягнути з відповідача фактично понесені додаткові витрати на дитину за період із 2021 року до подання позову в сумі 130 056,71 грн; майбутні додаткові витрати в сумі 4 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а також 1 080,00 грн витрат, пов`язаних із підготовкою та поданням позову. У позовній заяві ціна позову визначена в сумі 292 056,71 грн.

Позов обґрунтовано тим, що неповнолітній син проживає з матір`ю та потребує витрат на лікування і лікарські засоби, розвиток фізичних і творчих здібностей, заняття, шкільні потреби, дозвілля, поїздки та інші потреби. Позивачка стверджує, що самостійно несе основний тягар утримання та виховання дитини, а відповідач не бере належної участі у фінансуванні відповідних потреб.

У позовній заяві наведено розрахунок витрат за окремими категоріями, зокрема медичні послуги та лікарські засоби, заняття спортом, шкільне приладдя, відвідування закладів дозвілля, поїздки, проживання та інші платежі. Позивачка просить покласти на відповідача всі заявлені нею фактичні витрати та визначити щомісячну суму майбутніх витрат.

1.2. Позиція відповідача

У відзиві представник відповідача просить поновити строк для його подання та відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідач посилається на те, що сплачує аліменти в розмірі 5 000,00 грн щомісячно та, за розрахунком державного виконавця від 08.06.2026, заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Також він стверджує, що бажає спілкуватися із сином, але позивачка перешкоджає контактам. Доводи позивачки щодо поведінки відповідача він заперечує.

Щодо витрат відповідач заперечує, що більшість із них зумовлена особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України. Вважає, що харчування, звичайне шкільне приладдя, повсякденний одяг, дозвілля, відвідування кафе, святкування, звичайні поїздки та інші повсякденні потреби покриваються аліментами. Він також указує на нечитабельність частини документів, відсутність зв`язку окремих чеків із медичними послугами дитини, відсутність перекладів документів іноземною мовою, неможливість установити особу пасажира за проїзними документами та відсутність розрахунку й доказів майбутніх витрат.

Відповідач заперечує проти стягнення 100 відсотків витрат, посилаючись на рівність батьківських обов`язків і необхідність визначення частки кожного з батьків. На його думку, вимога про стягнення 4 500,00 грн щомісячно не підтверджена розрахунком майбутніх послуг чи інших конкретних потреб. Він також заперечує віднесення 1 080,00 грн за друк і копіювання до судових витрат.

1.3. Позиція позивачки у відповіді на відзив

У відповіді на відзив від 16.09.2026 позивачка не погодилася із запереченнями відповідача, повторила доводи про його поведінку та наполягала на стягненні заявлених витрат. Вона зазначила, що сплачувані аліменти не враховують їх індексацію, та подала власний розрахунок, а також відповідь Державної податкової служби України щодо доходів відповідача.

У відповіді на відзив позивачка просила долучити подані матеріали, стягнути з відповідача 100 відсотків додаткових витрат, визначити майбутні щомісячні платежі, сприяти індексації та покласти на відповідача судові витрати. Водночас окремої позовної вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у первісній позовній заяві не заявлено.

1.4. Процесуальні питання

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом у цій справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13.11.2025 справу передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.02.2026 справу прийнято до провадження та відкрито розгляд за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.07.2026.

Ухвалою суду від 29.07.2026 задоволено клопотання позивачки та витребувано у Державної податкової служби України відомості про суми доходів і утриманих податків ОСОБА_2 за період із 01.01.2021 до дня надання відповіді, із зазначенням джерела доходу, його розміру та періоду нарахування або отримання.

Відзив на позов поданий представником відповідача 23.07.2026. До нього додано, зокрема, розрахунок державного виконавця від 08.06.2026 щодо заборгованості зі сплати аліментів. У відзиві відповідач просив поновити строк для його подання та заперечував проти позову.

У відповідь на ухвалу від 29.07.2026 Державна податкова служба України надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про доходи ОСОБА_2 за період із 2021 року до третього кварталу 2026 року із зазначенням податкових агентів та сум доходу за відповідними періодами.

21.09.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.10.2026.

У судовому засіданні 26.10.2026, після судових дебатів, суд, керуючись положеннями статті 244 ЦПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 05.11.2026.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Встановлені судом обставини, зроблені судом висновки та законодавство на підставі якого суд ухвалив рішення

17.10.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.

У шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30.10.2017 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір`ю.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17.04.2018 у справі №752/368/18 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 3 000,00 грн щомісячно до досягнення ним повноліття.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26.06.2020 у справі №760/17709/19 розмір аліментів збільшено до 5 000,00 грн щомісячно, починаючи з 07.08.2020 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 29.12.2021 у справі №760/6801/21 частково задоволено позов ОСОБА_1 про додаткові витрати за період із грудня 2019 року до березня 2021 року: стягнуто половину документально підтверджених витрат на лікування в сумі 3 969,00 грн, а в іншій ча стині вимог, зокрема щодо інших витрат та майбутніх щомісячних платежів, відмовлено.

До матеріалів справи позивачка долучила значну кількість чеків, квитанцій, рахунків та інших документів на підтвердження витрат.

Відповідач у відзиві навів заперечення щодо окремих додатків, зокрема щодо документів на лікування, поїздки, проживання, дозвілля, спортивні заняття та шкільні потреби.

За документами, які позивачка просить урахувати як належне підтвердження фактично понесених витрат, підтверджено оплату занять з футболу, профілактичного медичного огляду, а також лікарських засобів у сумах 1 476,90 грн, 302,80 грн та 1 212,00 грн. Загальна сума цих платежів, які суд зміг однозначно ідентифікувати як витрати на дитину з огляду на платника та призначення платежу становить 5 071,70 грн.

Матеріали справи також містять документи щодо медичних звернень і стану здоров`я дитини, які суд оцінює разом із відповідними платіжними документами.

Інші заявлені у позові витрати підтверджені документами різного змісту та якості: частина з них стосується повсякденного утримання, частина не дає змоги встановити особу, на яку понесено витрати, їх необхідність для дитини або зв`язок із особливими обставинами.

Зокрема, надані проїзні документи не дають змоги встановити, хто саме скористався проїздом, і самі по собі не підтверджують необхідності відповідної поїздки саме для дитини.

Документи про проживання в номерах не встановлюють, хто саме проживав, з якою метою та в чому полягав зв`язок такого проживання з особливими потребами дитини.

Рахунки закладів харчування містять відомості про замовлення їжі та напоїв, але не підтверджують виникнення особливих обставин, передбачених статтею 185 СК України.

Подана рукописна розписка на 850,00 грн не містить достатніх відомостей, які б у сукупності з іншими доказами підтверджували фактичну оплату заявленої послуги та її зв`язок із потребами дитини.

Документи іноземною мовою, до яких не додано належним чином засвідченого перекладу українською мовою, не дають можливості достовірно встановити зміст платежу та його призначення. Окремий рахунок за літній табір на 5 000 чеських крон містить суму до сплати, але не підтверджує її фактичну оплату.

За статтями 3, 7, 141, 150, 180, 181 та 185 СК України обоє батьків мають рівні права й обов`язки щодо дитини та зобов`язані брати участь у її утриманні. Обов`язок сплачувати аліменти та обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину мають самостійне правове регулювання. Сплата аліментів сама по собі не звільняє від участі в додаткових витратах, якщо вони зумовлені особливими обставинами.

Частина перша статті 185 СК України покладає на кожного з батьків обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами, зокрема розвитком її здібностей, хворобою чи каліцтвом. Перелік таких обставин є відкритим. Водночас не кожна витрата, понесена одним із батьків на дитину, є додатковою у розумінні цієї норми. Йдеться про витрати понад звичайні витрати на повсякденне утримання дитини, необхідність яких зумовлена конкретною особливою обставиною.

Частина друга статті 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах у разі спору визначається судом з урахуванням обставин, які мають істотне значення. Такі витрати можуть бути фактично понесеними або передбачуваними та фінансуватися одноразово, періодично чи постійно. Розмір стягнення має бути визначеним у твердій грошовій сумі та підтвердженим доказами.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду роз`яснив, що стаття 185 СК України стосується особливих обставин, які можуть бути зумовлені як негативними, так і позитивними фактами. До таких витрат можуть належати, зокрема, документально підтверджені витрати на заняття у спортивних закладах або на лікування дитини. Водночас факт особливої обставини, фактичне понесення витрат та їх розмір підлягають доказуванню у кожній конкретній справі.

У постанові від 12.03.2020 у справі № 520/12681/17 Верховний Суд наголосив на необхідності підтвердження не лише призначення витрати для дитини, а й факту її понесення саме стороною, яка просить про відшкодування. Наявність квитка, рахунку чи іншого документа, з якого неможливо встановити платника, особу, для якої понесено витрату, або зв`язок витрати з особливою обставиною, сама по собі не є достатньою підставою для стягнення коштів.

У постанові від 01.04.2019 у справі № 545/819/18 Верховний Суд визнав додатковими витрати на спортивний інвентар, необхідний для розвитку дитини, з огляду на встановлені спортивні досягнення. Цей висновок підтверджує, що спортивні витрати можуть охоплюватися статтею 185 СК України, якщо доведено індивідуальні здібності дитини та зв`язок витрати з їх розвитком.

У постанові від 31.01.2020 у справі № 484/2230/17 Верховний Суд зазначив, що придбання шкільного одягу, взуття та звичайного шкільного приладдя саме по собі не є додатковими витратами, зумовленими особливими обставинами. У постанові від 29.04.2022 у справі № 761/27222/20 суд не відніс до таких витрат підготовку до зовнішнього незалежного оцінювання та заняття з репетитором для вступу до закладу вищої освіти. Отже, назва або освітня мета платежу не замінює доказування конкретної особливої потреби.

У постанові від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19 Верховний Суд погодився, що витрати на ремонт пристроїв, лікування без доведеної особливої обставини, відвідування секцій та позашкільних закладів не є автоматично додатковими та можуть охоплюватися аліментами. Водночас суд має оцінювати кожну потребу окремо; частка батьків визначається з огляду на особливу обставину, матеріальне й сімейне становище, стан здоров`я та інші істотні обставини.

За статтями 9, 12, 13, 76-81, 89 та 95 ЦПК України сторони повинні довести обставини, на які посилаються, а суд оцінює кожний доказ окремо та їх сукупність за внутрішнім переконанням. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судочинство здійснюється державною мовою. Документи іноземною мовою без перекладу українською не дають змоги достовірно встановити зміст і призначення заявленого платежу, тому суд не бере їх до уваги на підтвердження відповідної витрати.

Вирішуючи спір, суд виходить із предмета й підстав позову та не може присудити те, чого позивачка не просила у встановленому процесуальному порядку. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог. Тому вимога про інфляційні нарахування, наведена лише у відповіді на відзив або в доданому розрахунку, не є самостійною позовною вимогою у цій справі та судом не вирішується.

Оцінюючи фактично понесені витрати, суд виходить із того, що придбання продуктів харчування, звичайного шкільного приладдя, повсякденних речей, оплата святкування, кафе, звичайного дозвілля або поїздок самі по собі належать до звичайних витрат на утримання дитини.

Позивачка не довела, що кожна з таких витрат була зумовлена особливими обставинами або не охоплювалася звичайним утриманням дитини. Тому відповідні суми не можуть бути стягнуті за статтею 185 СК України.

Суд також не бере до уваги проїзні документи, щодо яких неможливо встановити особу пасажира та необхідність поїздки для дитини; документи про проживання в номерах, які не встановлюють, хто проживав і з якою метою; рахунки закладів харчування; рукописну розписку на 850,00 грн, яка не підтверджує належним чином фактичну оплату; а також документи іноземною мовою без належного перекладу. Саме по собі долучення таких документів не доводить ані фактичного понесення витрати позивачкою, ані її необхідності для дитини, ані наявності особливих обставин.

Суд зазначає, що документально підтверджено оплату занять з футболу в загальній сумі 1 750,00 грн, однак платіжні документи підтверджують лише факт оплати занять. У матеріалах справи немає достатніх доказів особливих здібностей або спортивних досягнень дитини, рекомендації фахівця чи іншої індивідуальної потреби, яка б відрізняла ці заняття від звичайного дозвілля та фізичної активності. З урахуванням правових висновків Верховного Суду у справах № 545/819/18 та № 545/3115/19 самої оплати відвідування секції недостатньо для стягнення її вартості як додаткових витрат за статтею 185 СК України. Тому у стягненні половини 1 750,00 грн витрат на футбол належить відмовити.

Документально підтверджені витрати на профілактичний медичний огляд у сумі 330,00 грн та лікарські засоби на загальну суму 2 991,70 грн разом становлять 3 321,70 грн. Суд оцінює ці платежі разом із наданими медичними документами щодо звернень і стану здоров`я дитини. У такій сукупності вони підтверджують фактичні витрати, пов`язані з медичними потребами неповнолітнього, та відрізняються від звичайних витрат на харчування, навчальне приладдя чи дозвілля. Заперечення відповідача щодо інших чеків не спростовують саме цих платежів, які позивачка виокремила та подала на підтвердження фактично понесених витрат.

Отже, доведеними фактичними додатковими витратами суд визнає 3 321,70 грн, а саме: 330,00 грн за медичний огляд та 2 991,70 грн за лікарські засоби, необхідність яких підтверджується медичними документами у справі. Інші заявлені фактичні витрати не підтверджені належними та достатніми доказами як такі, що спричинені особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України.

Визначаючи розмір участі відповідача, суд бере до уваги, що обов`язок утримувати дитину та брати участь у додаткових витратах є спільним обов`язком батьків. До матеріалів справи надано відомості ДПС щодо джерел і сум доходів відповідача за 2021-2026 роки.

Позивачка надала довідку про перебування на обліку як безробітна та отримання допомоги у 2024 році.

Відповідач не надав доказів стану здоров`я, інших утриманців чи інших обставин, які б унеможливлювали покладення на нього половини доведених витрат.

З огляду на рівність батьківських обов`язків, підтверджений рівень доходів відповідача та характер установлених витрат, справедливим є покладення на нього 50 відсотків доведеної суми.

Половина фактично понесених та доведених додаткових витрат у сумі 3 321,70 грн становить 1 660,85 грн. Відомості ДПС свідчать про наявність у відповідача доходів у досліджений період; водночас позивачка перебувала на обліку як безробітна та отримувала допомогу. Оцінивши ці обставини, характер підтверджених медичних витрат та спільний обов`язок батьків утримувати дитину, суд визначає частку відповідача у розмірі 50 відсотків. Підстав покладати на нього всі 100 відсотків витрат немає.

Вимога про стягнення майбутніх витрат у сумі 4 500,00 грн щомісячно задоволенню не підлягає, оскільки частина друга статті 185 СК України допускає фінансування наперед майбутніх додаткових витрат, але такі витрати мають бути конкретними, передбачуваними, зумовленими особливими обставинами та підтвердженими розрахунком і документами, які дають змогу визначити їх необхідність, періодичність і розмір.

У цій справі позивачка не надала плану лікування, рекомендацій фахівців, договорів або рахунків на майбутні послуги, розрахунку конкретних періодичних потреб чи інших доказів, що саме 4 500,00 грн є необхідною щомісячною сумою до повноліття дитини. Тому сама загальна вказівка на майбутні потреби не є достатньою для присудження такого платежу. Фактично, така вимога ОСОБА_1 є вимогою про збільшення раніше визначеного розміру аліментів.

Вимога про стягнення 1 080,00 грн витрат на друк і копіювання позовної заяви задоволенню не підлягає, оскільки такі витрати не належать до судових витрат, передбачених статтею 133 ЦПК України

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України судовий збір у такому випадку стягується з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

За ціною позову 292 056,71 грн та ставкою 1 відсоток судовий збір становить 2 920,57 грн.

Частка задоволених вимог у сумі 1 660,85 грн становить близько 0,5687 відсотка від ціни позову, тому з відповідача на користь держави належить стягнути 16,61 грн судового збору.

З огляду на встановлені обставини, досліджені докази та наведені норми права суд дійшов висновку про часткове задоволення позову: стягнення з відповідача половини підтверджених медичних витрат у сумі 1 660,85 грн; у стягненні решти фактичних витрат, майбутніх витрат у сумі 4 500,00 грн щомісячно та 1 080,00 грн витрат на друк і копіювання слід відмовити.

Керуючись статтями 3, 7, 141, 150, 180, 181, 185 Сімейного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткові витрати на дитину в розмірі 1 660 (одна тисяча шістсот шістдесят) гривень 85 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення фактично понесених додаткових витрат, майбутніх додаткових витрат у розмірі 4 500,00 грн щомісячно та 1 080,00 грн витрат на друк і копіювання - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 16 (шістнадцять) гривень 61 копійка.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення виготовлений 05.11.2026.

Суддя С.О. Чекулаєв