Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №701/1099/26 — Маньківський районний суд Черкаської області

Суд: Маньківський районний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №701/1099/26

Суддя: Костенко А. І.

Справа №701/1099/26

Номер провадження2-о/701/47/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - Костенка А. І.

присяжних - Браславської Л. І.

Охоти Г. А.

за участю секретаря - Брітан О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Маньківка справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Маньківська селищна рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся в суд із заявою про скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 21 травня 2015 року Маньківським районним судом Черкаської області у справі № 701/420/15-ц ухвалено рішення, яким заявника, ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано безвісно відсутнім. Підставою для ухвалення зазначеного рішення стала заява дружини заявника ОСОБА_3 , яка зазначила, що з 2002 року місце перебування про заявника їй невідоме, зв`язок із ним втрачено, а будь-які відомості про нього відсутні.

На підставі наведених заявницею обставин суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 43 Цивільного кодексу України, визнав заявника безвісно відсутнім та зобов`язав орган опіки та піклування встановити опіку над належним мені майном.

Заявник перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 з 1980 року. У шлюбі народилося троє дітей. До моменту виїзду за кордон він проживав разом із сім`єю, працював та забезпечував її матеріально.

У 2002 році, у зв`язку зі складним матеріальним становищем сім`ї та відсутністю можливості забезпечити належний рівень життя дружині та дітям, він змушений був виїхати за межі України з єдиною метою - працевлаштування та отримання доходу для утримання сім`ї.

Спочатку він перебував на території Французької Республіки, однак згодом переїхав до Королівства Іспанія, де отримав можливість офіційного працевлаштування. У 2004 році його перебування в Королівстві Іспанія було легалізовано відповідно до вимог законодавства цієї держави, після чого він офіційно працював, отримував заробітну плату, відкрито проживав за місцем свого проживання та не приховував ні своєї особи, ні місця перебування. Спочатку він проживав у місті Валенсія, а з 2014 року і до теперішнього часу постійно проживає у місті Барселона. Протягом усього часу перебування за кордоном він не мав наміру припиняти сімейні відносини чи приховувати своє місцезнаходження. Навпаки, він підтримував зв`язок із членами своєї сім`ї, регулярно телефонував дітям, цікавився їхнім життям та систематично надавав матеріальну допомогу.

Крім того, у 2006 році його син ОСОБА_4 особисто прибув до нього до міста Валенсія (Королівство Іспанія), де певний час проживав разом з ним. Отже, твердження про те, що з 2002 року відомості про його місцезнаходження були відсутні, не відповідали дійсності. Більше того, на момент звернення до суду із заявою про визнання його безвісно відсутнім ОСОБА_3 було достеменно відомо: що він є живим, що постійно проживаю на території Королівства Іспанія, що він офіційно працює, що підтримує зв`язок із дітьми, що регулярно надсилає кошти для матеріального забезпечення сім`ї, що він не приховує свого місця перебування.

Таким чином, подальше існування рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 21 травня 2015 року суперечить вимогам статей 45 Цивільного кодексу України та 309 Цивільного процесуального кодексу У країни. Особливого значення у даній справі набуває й те, що рішення суду продовжує породжувати правові наслідки щодо належного йому майна. Саме на підставі цього рішення було встановлено опіку над його майном, що істотно обмежує його право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Фактично він продовжує перебувати у статусі особи, яку суд визнав безвісно відсутньою, хоча його місце проживання давно відоме, а сам він відкрито проживає за кордоном.

На даний час рішення суду продовжує залишатися чинним, незважаючи на те, що фактичні та юридичні підстави для його існування відсутні, а його подальша дія безпосередньо порушує особисті та майнові права заявника, що і змусило заявника звернутися із даною заявою до суду.

Заявник та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали та просили їх задоволити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 незаперечував проти задоволення вимог заявника.

Представник заінтересованої особи Сачок Т. С. в судовому засіданні незаперечував проти задоволення вимог заявника.

Заінтересована особа Маньківська селищна рада до суду не з`явилась, однак надала суду заяву згідно якої просила розглядати справу у її відсутності, не заперечувала проти задоволення заявлених вимог.

Суд, вислухавши учасників процесу, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

21 травня 2015 року Маньківським районним судом Черкаської області у справі № 701/420/15-ц ухвалено рішення, яким заявника, ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано безвісно відсутнім.

Підставою для ухвалення зазначеного рішення стала заява дружини заявника ОСОБА_3 , яка зазначила, що з 2002 року місце перебування їй невідоме, зв`язок із заявником втрачено, а будь-які відомості про заявника їй відсутні.

На підставі наведених заявницею обставин суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 43 Цивільного кодексу України, визнав заявника безвісно відсутнім та зобов`язав орган опіки та піклування встановити опіку над належним мені майном.

У 2002 році, у зв`язку зі складним матеріальним становищем сім`ї та відсутністю можливості забезпечити належний рівень життя дружині та дітям, він змушений був виїхати за межі України з єдиною метою - працевлаштування та отримання доходу для утримання сім`ї.

Спочатку він перебував на території Французької Республіки, однак згодом переїхав до Королівства Іспанія, де отримав можливість офіційного працевлаштування. У 2004 році його перебування в Королівстві Іспанія було легалізовано відповідно до вимог законодавства цієї держави, після чого він офіційно працював, отримував заробітну плату, відкрито проживав за місцем свого проживання та не приховував ні своєї особи, ні місця перебування. Спочатку він проживав у місті Валенсія, а з 2014 року і до теперішнього часу постійно проживає у місті Барселона. Протягом усього часу перебування за кордоном він не мав наміру припиняти сімейні відносини чи приховувати своє місцезнаходження. Навпаки, він підтримував зв`язок із членами своєї сім`ї, регулярно телефонував дітям, цікавився їхнім життям та систематично надавав матеріальну допомогу.

Крім того, у 2006 році його син ОСОБА_4 особисто прибув до нього до міста Валенсія (Королівство Іспанія), де певний час проживав разом з ним. Отже, твердження про те, що з 2002 року відомості про його місцезнаходження були відсутні, не відповідали дійсності. Більше того, на момент звернення до суду із заявою про визнання його безвісно відсутнім ОСОБА_3 було достеменно відомо: що він є живим, що постійно проживаю на території Королівства Іспанія, що він офіційно працює, що підтримує зв`язок із дітьми, що регулярно надсилає кошти для матеріального забезпечення сім`ї (а. с. 15-20), що він не приховує свого місця перебування.

При цьому сама по собі тривала відсутність особи за місцем проживання не є достатньою підставою для визнання її безвісно відсутньою, якщо членам сім`ї або іншим особам було відоме її місце перебування чи існувала реальна можливість його встановити. У даному випадку зазначені законом умови були відсутні. На момент звернення ОСОБА_3 до суду їй було достеменно відомо, що він проживає на території Королівства Іспанія, офіційно працюю, підтримую зв`язок із дітьми та матеріально забезпечую сім`ю.

Таким чином, подальше існування рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 21 травня 2015 року суперечить вимогам статей 45 Цивільного кодексу України та 309 Цивільного процесуального кодексу У країни. Особливого значення у даній справі набуває й те, що рішення суду продовжує породжувати правові наслідки щодо належного йому майна. Саме на підставі цього рішення було встановлено опіку над його майном, що істотно обмежує його право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Фактично він продовжує перебувати у статусі особи, яку суд визнав безвісно відсутньою, хоча його місце проживання давно відоме, а сам він відкрито проживає за кордоном.

На даний час рішення суду продовжує залишатися чинним, незважаючи на те, що фактичні та юридичні підстави для його існування відсутні, а його подальша дія безпосередньо порушує особисті та майнові права заявника.

Статтею 45 ЦК України визначено, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Враховуючи появу заявника ОСОБА_1 , особи, який був визнаним безвісно відсутнім за рішенням суду з 21.05.2015 року, його звернення із заявою про скасування рішення суду про визнання його безвісно відсутнім, суд дійшов до висновку, що наявні законні підстави для задоволення заяви про скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою.

На підставі ст. 45 ЦК України, керуючись статтями 10, 19, 45, 76-78, 81, 89, 263-265, 268, 273, 293, 309, 315, 318, 306, 309 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Заяву задоволити.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 21 травня 2015 року у цивільній справі № 701/420/15-ц, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано безвісно відсутнім та зобов`язано орган опіки та піклування при Молодецькій сільській раді встановити опіку над майном ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 – скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2026 року.

Суддя А. І. Костенко

Присяжні Л. І. Браславська

Г. А. Охота

Оригінал: reyestr.court.gov.ua