Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №572/3047/26 — Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/3047/26

2/572/2300/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області

одноособово суддя Березень Ю. В.,

при секретарі Тарасюк О. М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Войцехович Оксана Олександрівна, про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частку, визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та скасування реєстраційних дій,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати житловий будинок площею 61,9 кв.м по АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаного будинку як на частку в спільному майні подружжя; визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.01.2026 року, видані приватним нотаріусом Войцехович О. О. на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 по 1/3 частці кожному; скасувати державну реєстрацію права власності, проведену на підставі цих свідоцтв.

Обґрунтовуючи позов, позивачка зазначила, що спірний будинок будувався у 1980 році в період шлюбу з ОСОБА_4 (померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а тому відповідно до презумпції спільності майна подружжя є їхньою спільною сумісною власністю. Реєстрація будинку на ім`я чоловіка та укладені за його життя договори дарування частини будинку синові й наступний поділ будинку в натурі не змінюють правового режиму решти майна (61/100 часток, що трансформувалися в окремий будинок АДРЕСА_1 ). Наголошувала, що під час оформлення спадщини перебувала в стані душевного хвилювання через смерть чоловіка та тяжке онкологічне захворювання (є особою з інвалідністю II групи, потерпілою від аварії на ЧАЕС 1 категорії). Стверджувала, що підписувала документи у нотаріуса без належного розуміння ситуації, внаслідок чого було визначено спадкові частки по 1/3 від усього будинку, замість належної їй 1/2 частки як дружині та спадкування по 1/6 від іншої половини.

Від представника відповідача адвоката Жученя Ю. Ю. надійшов відзив та клопотання про долучення письмових доказів, в яких він проти позову заперечував у повному обсязі. Зазначив, що за життя спадкодавця за нотаріальною згодою самої позивачки первинний будинок площею 102,3 кв.м припинив існування як єдиний об`єкт. Внаслідок договорів дарування від 18.02.2025 року та поділу в натурі від 17.05.2025 року утворилося два нових ізольованих об`єкти (№ 3 та № 3А). Новостворений будинок АДРЕСА_1 площею 61,9 кв.м був зареєстрований одноособово за ОСОБА_4 як результат поділу майна в натурі, набувши статусу його особистої приватної власності. Крім того, 20.01.2026 року позивачка особисто у присутності нотаріуса Войцехович О. О. подала заяву про те, що на виділ 1/2 частки подружжя не претендує, а майно було особистою приватного власністю спадкодавця, погодившись на видачу свідоцтв усім трьом спадкоємцям по 1/3 частці.

Сторони подали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Дослідивши документи і матеріали справи, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.04.1974 року. За час шлюбу у 1980 році ними було побудовано житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 102,3 кв.м.

За життя спадкодавця, 18.02.2025 року ОСОБА_4 за письмовою нотаріальною згодою своєї дружини ОСОБА_1 подарував синові ОСОБА_2 39/100 частин вказаного будинку.

Надалі, 17.05.2025 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ нерухомого майна в натурі. На підставі цього договору первинний будинок припинив існування як один об`єкт, і утворилося два самостійні об`єкти: будинок АДРЕСА_2 (площею 61,9 кв.м, зареєстрований за батьком ОСОБА_4 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті нотаріусом ОСОБА_5 заведено спадкову справу № 196/2025. Спадкоємцями першої черги за законом є дружина та двоє синів померлого.

20 січня 2026 року ОСОБА_1 особисто звернулася до приватного нотаріуса Войцехович О. О. із нотаріально засвідченою заявою (вх. № 35), в якій зазначила: «на одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя я не претендую та питання про виділ на своє ім`я 1/2 частки майна набутого в період перебування в шлюбі з ОСОБА_4 я ставити не буду... Спадкове майно було особистою приватною власністю спадкодавця. Просимо видати нам свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно, кожному по 1/3 частці».

На підставі цієї заяви 20.01.2026 року позивачка та відповідачі отримали свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/3 частці будинку АДРЕСА_1 площею 61,9 кв.м кожен, і позивачка особисто зареєструвала за собою право власності на вказану 1/3 частку в Державному реєстрі речових прав (номер запису 63183596).

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним (презумпція правомірності правочину).

Суд не приймає до уваги посилання позивачки на відсутність вільного волевиявлення через стан здоров`я чи «непорозуміння наслідків» під час підписання заяви в нотаріуса 20.01.2026 року. Ця заява є одностороннім правочином відмови від майнового права (ч. 3 ст. 12 ЦК України), вона не оспорювалася сторонами у встановленому законом порядку, судом недійсною не визнавалася, а тому є чинною та породжує юридичні наслідки. Під час її підписання нотаріусом було перевірено дієздатність ОСОБА_1 та роз`яснено зміст ст.ст. 60–33, 69 Сімейного кодексу України, що зафіксовано у посвідчувальному написі.

Оскільки позивачка у письмовій заяві від 20.01.2026 року добровільно та беззастережно стверджувала, що майно є особистою приватного власністю спадкодавця, і погодилася на включення 100% будинку до спадкової маси, її теперішні вимоги про визнання права на 1/2 частку подружжя є безпідставними.

Позивачка послідовно вчинила дії щодо визнання будинку об`єктом спадкування, отримала свідоцтво на 1/3 частку та зареєструвала на неї право власності. Звернення до суду в червні 2026 року з вимогою анулювати частки синів та збільшити свою частку до 2/3 є очевидним виявом суперечливої поведінки, що суперечить принципу добросовісності цивільних правовідносин.

Враховуючи те, що підстави для визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя (після його прижиттєвого поділу в натурі за ст. 367 ЦК) та визнання недійсними виданих свідоцтв про право на спадщину судом не встановлені, позовні вимоги позивачкою не доведені, у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 202, 204, 346, 367 ЦК України, ст.ст. 60, 65 СК України, ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Войцехович Оксана Олександрівна (34500, м. Сарни Рівненської області, вул. Широка, 32), про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частку, визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та скасування реєстраційних дій відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 04 листопада 2026 року.

Суддя Ю. В. Березень