Суд: Рівненський міський суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №569/18929/26
Суддя: Левчук О. В.
Справа № 569/18929/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання А. Бугайчук,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Акцент Банк"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
у судове засідання учасники справи не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Акцент Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.12.2022 у розмірі 213 853, 28 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідач отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Станом на 07.08.2026 відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 213 853, 28 грн, з яких: 176 987 грн 73 коп. заборгованість за кредитом; 36 865 грн 55 коп. заборгованість за відсотками.
Ухвалою суду від 11.08.2026 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом сторін).
07.10.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого повідомляє, що відповідач позовні вимоги не визнає. Вказує, що 22.12.2022 ОСОБА_1 підписав простим електронним підписом (шляхом підтвердження ОТП-паролем) заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена».
Відповідно до цієї заяви кредит надано на споживчі цілі у вигляді кредитного ліміту на поточний рахунок, процентна ставка після закінчення пільгового періоду становить 3,4 % на місяць, строк кредитування (строк дії кредитної лінії) – 240 місяців, а погашення здійснюється щомісяця в розмірі не менше 4 % від заборгованості та не менше нарахованих відсотків.
У позовній заяві, позивач зазначає, що інформування відповідача про наявну заборгованість проводилось за допомогою телефонних дзвінків та SMS-повідомлень, а письмово вимоги не направлялись.
Позивач, посилаючись на частину другу статті 1054 та частину другу статті 1050 Цивільного кодексу України, зазначає, що наслідком порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, у зв`язку з чим просить стягнути всю заборгованість за договором. Проте зазначена позиція не відповідає вимогам закону.
З розрахунку заборгованості, наданого самим позивачем, вбачається, що із заявлених до стягнення 213 853,28 грн простроченою є лише заборгованість за кредитом у розмірі 12 541,98 грн та за відсотками у розмірі 29 941,24 грн. Решта суми, а саме 164 445,75 грн. за кредитом та 6 924,31 грн. за відсотками, обліковується позивачем як поточна заборгованість, тобто така, строк сплати якої не настав. З огляду на те, що строк кредитування за договором становить 240 місяців, а відповідач зобов`язаний щомісяця сплачувати лише обов`язковий платіж, вимога про стягнення 171 370,06 грн. є вимогою про дострокове повернення кредиту.
Зазначає, що бов`язок споживача достроково повернути кредит виникає не з самого факту прострочення, а лише після одержання ним письмового повідомлення кредитодавця та спливу тридцятиденного строку, наданого для усунення порушення.
Представники сторін у судове засідання не з`явилися, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
За містом ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, судом встановлено таке.
22 грудня 2022 року відповідач, будучи клієнтом банку, уклав з позивачем кредитний договір № б/н, згідно з яким відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідно до п. 2.1.1.1.3 Умов та Правил, Клієнт погоджується з тим, що Кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) Кредитний ліміт.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг додаються до позовної заяви.
На суму фактично використаного кредитного ліміту (Кредиту) Банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту за процентними ставками, зазначеними в Тарифах, що підтверджується п. 2.1.4.3.2 Умовами та правилами надання банківських послуг.
До позову банк додав банківську виписку за період 22.12.2022 - 07.08.2026, яка є первинним бухгалтерським документом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та належним доказом заборгованості за кредитним договором,
Згідно із наданим банком розрахунком заборгованість відповідача станом на 07.08.2026 становить 213 853, 28 грн, яка складається з:
- залишок заборгованості за тілом кредиту - 164 445, 75 грн;
- залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) - 12 541, 98 грн;
- залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість - 6 924, 31 грн;
- залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість - 29 941, 24 грн.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII, який також встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII).
Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті, який був чинний до 10 червня 2017 року).
У чинній до 10 червня 2017 року редакції частини десятої статті 11 Закону №1023-XII було закріплено, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (стаття 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII, споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Згідно із частиною четвертою статті 16 Закону № 1734-VIII, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13 (провадження № 14-600цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
У справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
У даній справі регулювання правовідносин АТ «А-Банк» зі споживачем ОСОБА_1 щодо кредитування для споживчих потреб відбувалося з урахуванням приписів Закону № 1734-VIII.
З матеріалів справи слідує, що АТ «А-Банк» просить достроково стягнути із ОСОБА_1 всю суму кредиту.
Відповідно до заяви та паспорта споживчого кредиту, сторонами погоджено строк кредитування (строк дії кредитної лінії) – 240 місяців, який ще не сплинув.
Судом встановлено, що АТ «А-Банк» не надав доказів надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.
Вказане свідчить про порушення позивачем передбаченого законодавством обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що відповідач не отримував досудову вимогу банку, та відповідно останній не мав об`єктивної можливості виконати передбачений частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» обов`язок щодо повернення простроченої суми заборгованості за договором про споживчий кредит протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Суд зауважує, що у даному випадку кредит є споживчим, а тому до правовідносин сторін підлягають застосуванню приписи частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою прямо встановлено обов`язок кредитодавця письмово повідомити споживача про прострочення та надати йому строк для усунення порушення, якщо кредитодавець має намір вимагати дострокового повернення платежів, строк сплати яких ще не настав. Умови кредитного договору не можуть усувати встановлені законом гарантії споживача.
При цьому, умови кредитного договору не можуть суперечити положенням закону, а за недотримання кредитодавцем частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути ту частину кредиту, строк сплати якої ще не настав.
Отже, саме звернення Банку до суду не замінює встановленого законом порядку пред`явлення вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту.
Таким чином, оскільки позивач не довів належними і допустимими доказами тієї обставини, що строк виконання кредитного зобов`язання змінено у встановленому законом порядку і що у відповідача виник обов`язок достроково повернути кредитні кошти, суд дійшов висновку про те, що права позивача в частині повернення тіла кредиту, строк сплати якого станом на дату подання позову не настав, не порушені, а позовні вимоги АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 щодо стягнення всієї суми заборгованості за тілом кредиту достроково є передчасними, тому у їх задоволенні слід відмовити.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 36 865, 55 грн, то вони нараховані банком в межах строку дії кредитного договору відповідно до його умов, що сверджується випискою по картці та розрахунком заборгованості.
Оскільки відповідачем не спростовано правильність нарахування відсотків за користування кредитом, то вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків в розмірі 36 865, 55 грн, нарахованих станом на 07.08.2026, підлягають задоволенню.
Таким чином позов підлягає до часткового задоволення.
Суд також звертає увагу, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з вимогами про стягнення із відповідача тієї частини заборгованості за кредитним договором, строк сплати якої настане, або з вимогами про дострокове повернення кредиту за умови дотримання встановленого Законом України «Про споживче кредитування» порядку реалізації такого права.
У зв`язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 458, 96 грн судового збору (36 865, 55 грн х 2 662, 40 грн/213 853, 28 грн).
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРIШИВ:
Позов Акціонерного товариства "АКЦЕНТ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.12.2022 у розмірі 36 865, 55 грн - заборгованість за відсотками.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" витрати по сплаті судового збору у розмірі 458, 96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (вул. Батумська, буд. 11, м.Дніпро, 49074, ІК 14360080);
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне судове рішення складене та підписане 05.11.2026.
Суддя О. Левчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua