Суд: Острозький районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №567/990/26
Суддя: Венгерчук А.О.
Справа №567/990/26
Провадження №2/567/775/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 рокум. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Венгерчук А.О.
секретар - Дем`янчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 26.12.2018-100001656 від 26.12.2018 р. в розмірі 12 460 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до вищевказаного кредитного договору, укладеного в електронній формі з ТОВ «Споживчий центр», відповідачка отримала кредит у розмірі 7 000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, в безготівковому порядку шляхом перерахування кредитних коштів на її поточний рахунок. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало повністю та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 000 грн. зі строком кредитування 14 днів та зі сплатою відсотків у розмірі 28 %, що становить 1960 грн.
В подальшому, 13.09.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" було укладено договір факторингу №130923-9, відповідно до якого ТОВ «Споживчий центр» передало (відступило) на користь ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 в розмірі 12 460 грн., з яких : 7 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 960 грн. - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, 3 500 грн. – сума заборгованості за штрафами.
Первісний кредитор зобов`язання за вищевказаним кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачці кредит у розмірі, передбаченому умовами договору.
В порушення умов укладеного кредитного договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та допустила виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 12 460 грн.
За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у вищевказаному розмірі, а також судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 22.06.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Витребувано докази в АТ КБ «ПриватБанк». Інших процесуальних дій не вчинялося.
Представник позивача у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, в поданому до суду разом з позовом клопотанні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила розгляд справи здійснювати у її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином у відповідності до п.1, 4 ч.8 ст.128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади України.
Правом подати до суду відзив на позовну заяву відповідачка не скористалася, заперечень щодо позову до суду не подав, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно адресної довідки від 22.06.2026 року зареєстроване місце проживання відповідачки: АДРЕСА_1 та саме за вказаною адресою направлялися відповідачці судові повістки та інші процесуальні документи.
У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За клопотанням представника позивача з урахуванням положень ст.ст.280-282 ЦПК України, з метою уникнення безпідставного затягування розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що 26.12.2018 року ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії №26.12.2018-100001656, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачці кредит у розмірі 7 000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти відповідно до умов договору. Дата надання/видачі кредиту – 26.12.2018 року.
Умовами кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 14 днів зі сплатою процентів у розмірі 1 960 грн., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка).
Відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору №26.12.2018-100001656 від 26.12.2018 року.
Відповідно до умов укладеного кредитного договору відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «Споживчий центр», а саме отримавши кредитні кошти відповідачка не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.
Сторони домовились, що кредитний договір укладається у вигляді електронного договору у розумінні Закону України "Про електронну комерцію". Укладаючи цей договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі цей договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію".
Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні заявки-анкети для отримання кредиту, зробленої під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту позивача) вказується особа, яка створила таку заявку-анкету.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами таких договорів.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Судом встановлено, що вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора. Укладення між сторонами вищевказаного правочину відповідачкою не оспорюється та підтверджується належними та допустимими доказами.
Тобто, підписавши договір одноразовим ідентифікатором, відповідачка підтвердила, що вона погоджується виконувати його умови та розуміє його зміст.
Враховуючи, що згідно вищевказаного положення кредитного договору, з його укладенням сторони домовились, що укладення такого договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитором ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, а відтак сторонами дотримано вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
З доводів позивача встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання та надало відповідачці кредитні кошти у розмірі, вказаному у відповідному договорі – 7 000 грн, що відповідачкою не спростовано та підтверджується, квитанцією про перерахунок коштів від 26.12.2018, довідкою АТ КБ "ПриватБанк" від 30.06.2026.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаного правочину з приводу отримання відповідачкою кредиту у ТОВ «Споживчий центр».
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи судом встановлено, що 13.09.2023 року між позивачем ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір факторингу № 130923-9 від 13.09.2023 року, згідно якого останнє відступило на користь позивача право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, згідно реєстру прав вимог, який є додатком до вищевказаного договору факторингу, в тому числі відносно відповідачки ОСОБА_1 в розмірі 12 460 грн., в тому числі : 7 000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу та 1 960 грн. – сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, 3 500 грн. – сума заборгованості за штрафами, що підтверджується договором факторингу №130923-9 від 13.09.2023 року, переліком №1 до вищевказаного договору від 13.09.2023 року.
Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінасування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений законом спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 – боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідачка в порушення взятих на себе зобов`язань своєчасно не здійснила погашення основної суми заборгованості та не повернула грошові кошти, отримані в кредит.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором борг ОСОБА_1 за основною сумою боргу становить 7 000 грн.
Відповідачка не надала суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за основною сумою боргу, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині, за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідачки, приймається судом як достовірний.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачкою було порушено обов`язок з повернення кредитних коштів та вказана обставина в ході судового розгляду відповідачкою не спростована, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення основної суми кредиту у розмірі 7 000 грн.
При вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору/договору позики проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за кредитним договором обов`язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов`язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.
Позивач, звертаючись до суду з вимогами про погашення заборгованості, просив стягнути, окрім заборгованості за основною сумою заборгованості, також заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору №26.12.2018-100001656 від 26.12.2018 року сторони договору досягнули спільної згоди та визначили плату за користування кредитом в розмірі 1 960 грн., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка).
Згідно розрахунку заборгованості, визначеної позивачем та не спростованої відповідачкою, борг ОСОБА_1 зі сплати відсотків за користування кредитом становить 1 960 грн. та на даний час не сплачений, а відтак вказана сума також підлягає стягненню з відповідачки.
При вирішенні спору суд також враховує, що ОСОБА_1 не спростовано розмір заборгованості за кредитним договором, наявність якої підтверджується розрахунком, наданим позивачем та не надано контррозрахунок, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості.
Також відповідачка, у разі неможливості самостійно надати розрахунок заборгованості, могла заявити клопотання про призначення судової економічної експертизи, проте також цього не зробила.
Вказані висновки узгоджуються з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 26 лютого 2020 року у справі №760/14330/15-ц та від 08 жовтня 2023 року у справі №489/192/17.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 3 500 грн. суд зазначає таке.
Відповідно до статті 549 ЦК України штраф є видом неустойки, тобто способом забезпечення виконання зобов`язання та формою цивільно-правової відповідальності боржника за порушення зобов`язання.
На відміну від процентів за користування кредитом, які є платою за користування кредитними коштами та прямо погоджені сторонами в заявці до кредитного договору № 26.12.2018-100001656 від 26.12.2018, штраф у розмірі 3500 грн. є санкцією за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.
Згідно п.5.4 пропозиції на укладення кредитного договру у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання. Максимальний розмір штрафу встановлюється законом.
Із довідки ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 26.12.2018-100001656 від 26.12.2018, вбачається, що позивачем заявлено до стягнення прострочену заборгованість за штрафом у розмірі 3 500 грн.
Із переліку № 1 від 13.09.2023, який є додатком № 2 до договору факторингу № 130923-9 від 13.09.2023, вбачається, що щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 26.12.2018-100001656 від 26.12.2018 зазначено суму штрафу у розмірі 3 500 грн.
Разом з тим, зазначені документи містять лише підсумкову суму штрафу, однак не містять детального розрахунку цієї суми із зазначенням конкретної умови договору, на підставі якої штраф нараховано, дати його нарахування, періоду прострочення, розміру, порядку обчислення та арифметичного розрахунку.
Крім того, у довідці ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 26.12.2018-100001656 від 26.12.2018, одночасно зазначено про наявність простроченої заборгованості за штрафом у розмірі 3 500 грн. та про те, що неустойка не нарахована. Такі відомості є внутрішньо неузгодженими та не дають суду можливості беззаперечно встановити підстави й порядок нарахування заявленої суми штрафу.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Позивач ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» не надав суду належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність нарахування штрафу у розмірі 3 500 грн., зокрема не надав окремого розрахунку штрафу із зазначенням періоду прострочення, дати нарахування та конкретного порядку його обчислення із посиланням на відповідний пункт кредитного договору.
Суд також враховує, що відповідно до пункту18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.
Оскільки позивачем ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» не доведено на підставі яких умов кредитного договору, коли саме та за який період було нараховано штраф у розмірі 3 500 грн., а також не надано належного розрахунку, який би давав можливість суду відокремити суму штрафу, нараховану до періоду дії воєнного стану, від суми штрафу, нарахованої у період дії воєнного стану, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог у цій частині.
За таких обставин позовна вимога ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 500 грн. є необґрунтованою, належними та достатніми доказами не підтверджена, а тому задоволенню не підлягає.
При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, право вимоги яких перейшло від первісного кредитора до позивача на підставі вищевказаного договору факторингу.
З врахуванням наведеного, сума заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідачки становить 8 960 грн., в тому числі : 7 000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 960 грн. – сума заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами.
При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідачки судових витрат суд виходить з наступного.
За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, витрати на професійну правничу допомогу.
Поштові витрати можуть бути віднесені до цієї категорії за умови підтвердження їх зв`язку з конкретною процесуальною дією у відповідній справі.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час розподілу витрат суд ураховує критерії їх зв`язку з розглядом справи, обґрунтованості та пропорційності, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України.
Заявлена до відшкодування сума 190,98 грн. відповідає документально підтвердженій оплаті поштового відправлення щодо надсилання позовної заяви відповідачці. Отже, за умови встановленої необхідності такого надсилання ці витрати є реальними та пов`язаними з розглядом справи.
Відтак, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 1 914,53 грн. та 137,33 грн. поштових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, -
у х в а л и в :
Позов ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" (юридична адреса: м.Київ, вул.Алмазова Генерала, буд.13, офіс 601, індекс 01133, код ЄДРПОУ 43170298, НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», MФO 300528) заборгованість за кредитним договором № 26.12.2018-100001656 від 26.12.2018 р. в розмірі 8960 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят) грн. та 2 051,86 грн. судових витрат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua