Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №541/3810/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Суд: Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи позовного провадження

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №541/3810/26

Суддя: Городівський О. А.

Справа № 541/3810/26

Номер провадження 2/541/2603/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 листопада 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргороді цивільну справу № 541/3810/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шмідт Катерина Валеріївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 16 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 31825, про стягнення з неї на користь ТОВ «МАКС КРЕДИТ» заборгованості за кредитним договором № 20190731-200177 від 31 липня 2019 року.

Згідно з виконавчим документом, стягненню підлягала заборгованість за період з 31 липня 2019 року по 24 липня 2020 року в загальному розмірі 99 639,21 грн, яка складалася із:

?простроченої заборгованості за сумою кредиту – 60 971,48 грн;

?простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом – 36 490,63 грн;

?заборгованості за штрафами та пенею – 2 177,10 грн.

Крім того, за вчинення виконавчого напису передбачено стягнення 450,00 грн, у зв`язку із чим загальна сума стягнення становила 100 089,21 грн.

Позивачка вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства, оскільки нотаріусом не перевірено безспірність заборгованості, не встановлено належним чином обставини виникнення та розмір боргу, а також не перевірено дотримання процедури повідомлення боржника про наявність заборгованості.

З метою отримання матеріалів нотаріальної справи представником позивачки направлявся адвокатський запит приватному нотаріусу Харі Н.С., однак відповіді на нього отримано не було.

У зв`язку із цим позивачка просила витребувати у нотаріуса документи, на підставі яких вчинено спірний виконавчий напис.

Позивачка просить визнати виконавчий напис № 31825 від 16 вересня 2020 року таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивачки про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни належним чином засвідченої копії кредитного договору, на підставі якого було вчинено виконавчий напис № 31825 від 16 вересня 2020 року.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися. Представник позивачки – адвокат Єлісєєва Н.О. подала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача ТОВ «МАКС КРЕДИТ» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою місцезнаходження юридичної особи. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не подав.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., незважаючи на постановлену судом ухвалу про витребування доказів, копії кредитного договору та інших витребуваних документів до суду не надала, причин неможливості їх подання суду не повідомила.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, наявні докази та оцінивши їх у сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 глави 16 розділу ІІ зазначеного Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що подані документи підтверджують безспірність заборгованості, а безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Перелік документів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Судом установлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до зазначеного Переліку було внесено зміни, якими передбачалася можливість вчинення виконавчих написів щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Разом із тим постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 у відповідній частині щодо доповнення Переліку документів положеннями про можливість стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Зазначене судове рішення набрало законної сили, а тому на час вчинення оспорюваного виконавчого напису 16 вересня 2020 року положення про можливість стягнення заборгованості за ненотаріально посвідченими кредитними договорами на підставі відповідного пункту Переліку не діяли.

Отже, після набрання законної сили зазначеним судовим рішенням вчинення виконавчого напису за кредитним договором, який не був нотаріально посвідчений, не відповідало вимогам чинного законодавства.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, у якій зазначено, що відсутність оригіналу нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може проводитися у безспірному порядку, є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

Згідно з наявними у матеріалах справи документами, виконавчий напис № 31825 від 16 вересня 2020 року вчинено на підставі кредитного договору № 20190731-200177 від 31 липня 2019 року, укладеного між позивачкою та ТОВ «МАКС КРЕДИТ».

При цьому суду не надано оригіналу зазначеного кредитного договору або належним чином засвідченої копії, з якої можна було б установити його правову форму, умови укладення та наявність нотаріального посвідчення.

Суд звертає увагу, що саме з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи ухвалою від 11 вересня 2026 року було витребувано у приватного нотаріуса Хари Н.С. належним чином засвідчену копію кредитного договору.

Однак нотаріус витребуваний документ суду не надав, причин його неподання не повідомив.

Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, який не має можливості самостійно надати докази, вправі звернутися до суду з клопотанням про їх витребування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач, який є стягувачем за оспорюваним виконавчим написом та безпосередньо заінтересований у стягненні заборгованості, не скористався своїм процесуальним правом надати суду докази на підтвердження правомірності вчинення виконавчого напису та безспірності заборгованості.

Саме по собі невиконання нотаріусом вимоги суду не є автоматичним доказом незаконності виконавчого напису, однак у сукупності з іншими матеріалами справи свідчить про відсутність у матеріалах справи документального підтвердження дотримання обов`язкових умов його вчинення.

Суд також враховує, що у виконавчому документі зазначено кредитний договір від 31 липня 2019 року, однак матеріали справи не містять доказів того, що цей договір був нотаріально посвідчений.

Враховуючи дату вчинення виконавчого напису та правове регулювання, чинне на той час, суд доходить висновку, що відповідачем не підтверджено наявності передбачених законом підстав для вчинення виконавчого напису на підставі зазначеного кредитного договору.

Крім того, суд зазначає, що під час розгляду справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися виключно перевіркою формального дотримання нотаріусом процедури вчинення нотаріальної дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц зазначено, що суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі та встановити, чи справді на момент вчинення виконавчого напису існувала безспірна заборгованість перед стягувачем, чи існувала заборгованість саме в тому розмірі, який зазначений у виконавчому написі, та чи не було невирішених спорів щодо її розміру.

Аналогічний підхід підтверджений Верховним Судом у постанові від 8 лютого 2023 року у справі № 545/3352/20.

При цьому суд ураховує, що виконавчий напис є способом позасудового захисту прав кредитора, який може застосовуватися виключно за умови дотримання визначеної законом процедури та наявності документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

Відсутність у матеріалах справи належного підтвердження нотаріального посвідчення кредитного договору, а також документів, які підтверджують безспірність заборгованості та правомірність її розрахунку, унеможливлює висновок про дотримання нотаріусом установлених законом умов вчинення виконавчого напису.

Посилання позивачки на неналежне повідомлення про наявність заборгованості суд оцінює в сукупності з іншими обставинами справи.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вчинення виконавчого напису у випадках, передбачених цією нормою, пов`язується з направленням боржнику письмової вимоги про усунення порушень.

Разом із тим суд виходить із того, що визначальним у цій справі є відсутність підтвердження дотримання обов`язкових вимог щодо документального підтвердження безспірності заборгованості та можливості вчинення виконавчого напису за відповідним кредитним договором.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що виконавчий напис № 31825 від 16 вересня 2020 року вчинено без належного підтвердження передбачених законом умов його вчинення, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Позивачка у позовній заяві просила звільнити її від сплати судового збору, посилаючись на те, що спір виник із правовідносин щодо надання фінансових послуг для особистих потреб.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їхніх прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц та Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 743/1481/21 виклали правові висновки щодо застосування пільги зі сплати судового збору у спорах, пов`язаних із захистом прав споживачів фінансових послуг.

Враховуючи характер спірних правовідносин та заявлені позовні вимоги, позивачка звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, стягуються з іншої сторони пропорційно до задоволеної частини вимог у дохід держави.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі, встановленому законом на час подання позову, з урахуванням способу його подання до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 84, 89, 141, 223, 247, 258-265, 274-279 ЦПК України, статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шмідт Катерина Валеріївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 16 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, зареєстрований у реєстрі за № 31825, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» заборгованості за кредитним договором № 20190731-200177 від 31 липня 2019 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.11.2026 року.

Суддя: О. А. Городівський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua