Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №541/1951/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Суд: Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №541/1951/26

Суддя: Городівський О. А.

Справа № 541/1951/26

Номер провадження 2/541/1631/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 листопада 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

секретаря судового засідання Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2026 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник, адвокат Жага Е.Г., звернулись до Миргородського міськрайонного суду з позовом до Миргородської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, в якому просили визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , 1931 року народження, після смерті якого відкрилася спадщина, яку прийняла його дружина ОСОБА_3 , 1930 року народження. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Смагою Л.М., ОСОБА_3 успадкувала майно свого чоловіка. На земельній ділянці площею 0,3500 га, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 25 березня 1997 року, ним було побудовано житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Однак після смерті чоловіка ОСОБА_3 прийняла спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . 1930 року народження. За життя остання склала заповіт, посвідчений Петрівцівською сільською радою Миргородського району Полтавської області 21 вересня 2016 року та зареєстрований у реєстрі за № 31, відповідно до якого спадкоємцями її майна є донька ОСОБА_1 та онук ОСОБА_2 , кожен у розмірі 1/2 частки спадкового майна.

Позивачі звернулися до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В. із заявами про оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Разом із тим, постановою нотаріуса від 20 січня 2026 року їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно та відомостей про реєстрацію права власності на нього у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене позивачі вважають, що вони позбавлені можливості оформити свої спадкові права на зазначене нерухоме майно в нотаріальному порядку, у зв`язку з чим звернулися до суду з цим позовом та просять визнати за кожним із них право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 травня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання та зобов`язано приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В. надати до суду копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року підготовче провадження по справі закрито, призначено справу для судового розгляду по суті.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також їх представник, адвокат Жага Е.Г., в судове засідання не з`явились. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належно. Від представника позивачів, адвоката Жаги Е.Г. до суду надійшло клопотання в якому він просив провести розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачів. Позов підтримав.

Представник відповідача Степура О.С. в судове засідання не з`явилась. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належно. До суду надіслала клопотання в якому просила провести розгляд справи за її відсутності. Проти задоволення позову не заперечувала.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст. 77-78 ЦПК України.

Судом встановлено, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 034863 від 25 березня 1997 року, виданого Петрівцівською сільською радою Миргородського району Полтавської області та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 241, ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 0,3500 га, розташована на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, надана для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. (а.с. 13)

На зазначеній земельній ділянці ОСОБА_4 побудовано житловий будинок глинобитний, обкладений цеглою, літ. «А-1», «а», «а1», загальною площею 56,5 кв. м, житловою площею 29,8 кв. м, 1961 року побудови, з господарськими будівлями та спорудами, а саме: гараж «Б», навіс «б», сарай «В», сарай-прибудова «Г», погріб «Д», літня кухня «Е», прибудова до літньої кухні «е», сарай-прибудова «Ж», вбиральня «З», газопровід № 1, колодязь № 2, колодязь пробивний № 3, огорожа № 4, ворота з хвірткою № 5, огорожа № 6. Наявність, склад, технічні характеристики та площа зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами підтверджуються копією технічного паспорту від 04.02.2026 року, довідкою КП «БТІ» № 44-Д від 04.02.2026 року, а також Звітом про незалежну оцінку майна – житлового будинку загальною площею 56,5 кв. м. (а.с. 27-32, 33, 34-35)

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 110), після смерті якого відкрилася спадщина, яку прийняла його дружина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НВА № 299172, виданим приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Смагою Л.М. (а.с. 16)

Згідно із зазначеним свідоцтвом про право на спадщину за законом спадкоємцем ОСОБА_4 відповідно до ст. 1261 ЦК України є його дружина ОСОБА_3 .

Разом із тим, після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину, однак у встановленому законом порядку не оформила спадкових прав на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 05 лютого 2024 року Миргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. (а.с. 20)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений Петрівцівською сільською радою Миргородського району Полтавської області 21 вересня 2016 року та зареєстрований у реєстрі за № 31, відповідно до якого спадкоємцями її майна є ОСОБА_1 , донька спадкодавиці, у розмірі 1/2 частки спадкового майна, та ОСОБА_2 , онук спадкодавиці, у розмірі 1/2 частки спадкового майна. (а.с. 62)

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Ряжко Ольги Вікторівни із заявами про оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

За результатами розгляду поданих документів приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В. 20 січня 2026 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 25)

Підставою для відмови стало ненадання правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно та відсутність відомостей про реєстрацію права власності на нього у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що унеможливило видачу свідоцтв про право на спадщину.

Статтею 25 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність особи припиняється у зв`язку з її смертю, тобто померла особа не може мати майна на праві власності.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України, внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на все належне їй майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, за змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, судом встановлено, що позивачі є спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та звернулися до нотаріуса із заявами про оформлення спадкових прав. Зазначені обставини узгоджуються з відомостями, що містяться в копії матеріалів спадкової справи, наданої на виконання ухвали суду від 29.05.2026 року. (а.с. 59-77)

Однак оформлення спадкових прав на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами в нотаріальному порядку виявилося неможливим у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно та відомостей про реєстрацію права власності на нього у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин позивачі звернулися до суду з метою захисту своїх спадкових прав.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , був збудований та належав ОСОБА_4 , 1931 року народження, а після його смерті право на зазначене нерухоме майно перейшло до його дружини ОСОБА_3 , 1930 року народження, в порядку спадкування.

Так, відповідно до архівної довідки Миргородської районної військової адміністрації Полтавської області від 11 червня 2026 року № 07-05/52, у рішенні дванадцятої сесії двадцять другого скликання Петрівцівської сільської ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року зазначено про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_5 загальною площею 0,3500 га, з яких 0,2500 га – для обслуговування житлового будинку та 0,1000 га – для ведення особистого підсобного господарства. (а.с. 52 на звороті).

Наведені відомості узгоджуються з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 034863 від 25 березня 1997 року, відповідно до якого ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 0,3500 га, надана, зокрема, для обслуговування житлового будинку. Зазначений факт також знайшов своє підтвердження у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2300231942024 від 18 грудня 2024 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5601219222024 від 30 грудня 2024 року. (а.с. 129-134, 134 на звороті - 139)

Крім того, згідно з випискою з книги погосподарського обліку № 1 за 2016–2020 роки № 2/03-20 від 04 червня 2026 року, за адресою: АДРЕСА_4 , обліковувалося домогосподарство, членами сім`ї якого були ОСОБА_4 , голова сім`ї, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його дружина ОСОБА_3 . (а.с. 53)

Відповідно до архівної довідки Миргородської районної військової адміністрації Полтавської області від 23 червня 2026 року № 07-06/256, рішенням шостої сесії сьомого скликання Петрівцівської сільської ради від 10 лютого 2016 року в АДРЕСА_2 . (а.с. 155)

Отже, зазначені документи підтверджують, що адреса об`єкта нерухомого майна – АДРЕСА_4 , яка зазначена в документах погосподарського обліку, та адреса спірного житлового будинку – АДРЕСА_2 , є адресами одного й того самого об`єкта нерухомості, оскільки зміна його адресного позначення відбулася внаслідок перейменування вулиці.

Згідно з обліковою карткою об`єкта погосподарського обліку на 2016 рік, складеною щодо домогосподарства за адресою: АДРЕСА_4 , у графі щодо прізвища, імені та по батькові зазначені ОСОБА_4 , облік якого припинено ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку зі смертю, та ОСОБА_3 . У вказаній обліковій картці також відображено відомості про склад домогосподарства, наявність земельних ділянок, їх площу та цільове використання. (а.с. 53–55).

Належність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до однієї сім`ї та факт перебування їх у зареєстрованому шлюбі підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , відповідно до якого 29 квітня 1955 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, після укладення якого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 . (а.с. 110 на звороті).

Крім того, відповідно до довідки Петрівцівської сільської ради від 19 вересня 2016 року № 556, на момент смерті ОСОБА_4 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , разом із ним була зареєстрована його дружина ОСОБА_3 . (а.с. 111)

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд враховує, що факт належності ОСОБА_4 земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок, підтверджується як рішенням органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у приватну власність, так і відповідним державним актом на право приватної власності на землю.

Водночас відомості погосподарського обліку, облікова картка домогосподарства, довідка органу місцевого самоврядування, а також технічна документація на житловий будинок підтверджують існування за відповідною адресою житлового будинку, його зв`язок із домогосподарством ОСОБА_4 та проживання в ньому його дружини ОСОБА_3 .

При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_3 після смерті чоловіка вчинила дії, спрямовані на прийняття спадщини.

Так, із копії заяви від 26 вересня 2016 року, наявної в матеріалах спадкової справи, встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Смаги Л.М. із заявою про заведення спадкової справи після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . За результатами оформлення спадкових прав 07 жовтня 2016 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. (а.с. 108 на звороті, 122 на звороті).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НВА № 299172, виданим приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Смагою Л.М., спадкоємцем ОСОБА_4 за законом відповідно до статті 1261 ЦК України є його дружина ОСОБА_3 .

Крім того, судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Петрівцівської сільської ради від 19 вересня 2016 року № 556 та відомостями погосподарського обліку.

Також. Згідно довідки Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 22.05.2024 № 05.3-15/681 встановлено, що станом на 04.02.2024 ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 69 на звороті)

За змістом ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, наведені обставини у своїй сукупності підтверджують не лише факт перебування ОСОБА_3 у шлюбі з ОСОБА_4 та їх спільного проживання за адресою розташування спірного житлового будинку, а й прийняття нею спадщини після його смерті, що додатково підтверджується зверненням до нотаріуса та отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом.

При цьому відсутність окремого правовстановлюючого документа на житловий будинок, оформленого на ім`я ОСОБА_3 , сама по собі не свідчить про те, що зазначене майно не увійшло до складу спадщини після смерті її чоловіка, оскільки відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, суд вважає доведеним, що спірний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами був збудований ОСОБА_4 на належній йому земельній ділянці, а після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 спадщина, до складу якої входило зазначене нерухоме майно, була прийнята його дружиною ОСОБА_3 .

Щодо прийняття позивачами спадщини після смерті ОСОБА_3 суд зазначає таке.

Як встановлено судом, за життя ОСОБА_3 21 вересня 2016 року склала заповіт, посвідчений Петрівцівською сільською радою Миргородського району Полтавської області та зареєстрований у реєстрі за № 31, відповідно до якого заповіла належне їй майно своїй доньці ОСОБА_1 та онуку ОСОБА_2 , кожному по 1/2 частці. (а.с. 62)

Після смерті ОСОБА_3 04 лютого 2024 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В. із заявами про прийняття спадщини за заповітом, на підставі яких було заведено спадкову справу.

Факт звернення позивачів із заявами про прийняття спадщини підтверджується копіями матеріалів спадкової справи, наданими приватним нотаріусом на виконання ухвали суду, та узгоджується з постановою нотаріуса від 20 січня 2026 року про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом.

Таким чином, позивачі реалізували своє право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень статей 1268, 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину та не проживав постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, повинен подати нотаріусу заяву про її прийняття у встановлений законом строк.

З огляду на наявні у справі матеріали спадкової справи суд вважає доведеним факт прийняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Доказів наявності інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 та мають право на спадкування спірного нерухомого майна, матеріали справи не містять.

Водночас суд враховує, що відповідно до змісту заповіту спадкодавиця визначила двох спадкоємців, кожному з яких заповіла по 1/2 частці належного їй майна. Доказів скасування чи визнання недійсним зазначеного заповіту суду не надано.

Отже, суд доходить висновку, що позивачі є належними спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_3 , прийняли спадщину у встановленому законом порядку та мають право на спадкування спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в рівних частках, тобто по 1/2 частці кожен.

За таких обставин суд вважає, що сукупністю досліджених доказів підтверджено факт належності спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_4 , прийняття спадщини після його смерті дружиною ОСОБА_3 , а також перехід спадкових прав на зазначене нерухоме майно до останньої.

У подальшому, після смерті ОСОБА_3 , право на спадкування зазначеного майна відповідно до заповіту набули позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину шляхом подання відповідних заяв нотаріусу.

Враховуючи, що нотаріальне оформлення спадкових прав позивачів на спірне нерухоме майно є неможливим через відсутність правовстановлюючих документів на нього та відомостей про державну реєстрацію права власності, суд вважає, що право позивачів на спадкування підлягає судовому захисту шляхом визнання за кожним із них права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а тому неможливість отримання позивачами відповідних свідоцтв у нотаріальному порядку не може бути підставою для позбавлення їх спадкових прав.

За таких обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В зв`язку з тим, що позивачі не просили стягувати судові витрати з відповідача, тому суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 263, 264, 265, 266, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua