Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №539/4462/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Суд: Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №539/4462/26

Суддя: Пилипчук М. М.

Справа № 539/4462/26

Провадження № 2/539/2979/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 листопада 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши в приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 19 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» (далі - ТОВ «ФК «Авіра Груп») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 102899 в електронній формі, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим йому електронним повідомленням (SMS) на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладенні договору.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «ФК «Авіра Груп» перерахувало відповідачу кредитні кошти в сумі 4 000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідач належним чином не виконав свої кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим 23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 23122024, за яким до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором від 19 лютого 2024 року № 102899.

Згідно з договором факторингу сума боргу відповідача перед новим кредитором становить 18 758,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000 грн, заборгованість за відсотками - 5 758,40 грн, заборгованість за комісіями - 1 000 грн, заборгованість за пенею - 8 000 грн. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту.

На підставі викладеного ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 19 лютого 2024 року № 102899 у розмірі 18 758,40 грн, судовий збір - 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 6 000 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, своїх заперечень щодо позовних вимог суду не повідомив.

Рух справи

11 вересня 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 вересня 2026 року справу № 539/4462/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Відповідно до частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі, якщо позовна заява подана до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Суд звернувся до Відділу з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача. Згідно з відповіддю зазначеного відділу від 16 вересня 2026 року № 02.11.1-06/3835, яка надійшла до суду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 16 вересня 2026 року за даними реєстру територіальної громади зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 13 жовтня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив. Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») інформацію про те, чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_1 , та про факт зарахування коштів на картковий рахунок із відображенням часу зарахування кредитних коштів за кредитним договором від 19 лютого 2024 року № 102899.

06 жовтня 2026 року на виконання ухвали суду про витребування доказів до суду надійшов лист АТ «Універсал Банк» від 05 жовтня 2026 року № БТ/Е-43817 з додатком - рухом коштів за картковим рахунком за 19 лютого 2024 року.

У зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання 13 жовтня 2026 року розгляд справи відкладено на 04 листопада 2026 року. Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Судові повістки були направлені відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання. Відповідач повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області 04 листопада 2026 року постановив ухвалу про проведення у справі заочного розгляду та ухвалення заочного рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 19 лютого 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 102899 (далі - кредитний договір), невід`ємною частиною якого є публічна пропозиція (оферта) ТОВ «ФК «Авіра Груп» на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, розміщена на сайті товариства www.aviracredit.com.ua (пункт 1.7 кредитного договору).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 кредитного договору ТОВ «ФК «Авіра Груп» надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 4 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 18 травня 2024 року. Строк дії договору 90 днів, але в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 803 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % на добу; тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 1.4 кредитного договору визначено, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (пункти 1.5, 1.6 кредитного договору).

Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюються згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1 кредитного договору). Проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно на залишок заборгованості за кредитом (пункт 3.3 кредитного договору).

Пунктом 4.1.4 кредитного договору передбачено право товариства без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за договором третій особі, у зв`язку з чим відбудеться заміна сторони - кредитодавця за договором.

Згідно з пунктом 5.3 кредитного договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит у строк, зазначений у пункті 1.2 договору та/або в додатку(ах) до договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором.

Пунктами 7.1 - 7.11 кредитного договору визначено порядок його укладення: пропозиція укласти договір здійснюється шляхом розміщення публічної пропозиції на вебсайті товариства; позичальник реєструється в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, проходить процедуру ідентифікації та верифікації, отримує через особистий кабінет індивідуальну частину договору та у разі згоди із запропонованими умовами кредитування підписує договір за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора.

Згідно з графіком розрахунків (додаток № 1 до кредитного договору) загальна вартість кредиту становить 12 920 грн, з яких: сума кредиту - 4 000 грн, проценти за користування кредитом - 7 920 грн, комісія за надання кредиту - 1 000 грн. Погашення заборгованості передбачено вісьмома платежами, перший з яких у сумі 2 232 грн (проценти - 1 232 грн, комісія - 1 000 грн) підлягав сплаті 03 березня 2024 року, а останній у сумі 4 528 грн (кредит - 4 000 грн, проценти - 528 грн) - 18 травня 2024 року.

У розділі 9 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» зазначено паспортні дані (серія НОМЕР_2 ) та реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, адресу його зареєстрованого місця проживання, номер телефону НОМЕР_3 , адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер рахунку позичальника НОМЕР_1 та електронний підпис позичальника KL5091.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Авіра Груп» про ідентифікацію клієнта від 01 липня 2026 року ОСОБА_1 19 лютого 2024 року ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Авіра Груп» відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»; акцепт оферти (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 102899 здійснено з використанням одноразового ідентифікатора KL5091, надісланого 19 лютого 2024 року о 08:22:07 на номер телефону НОМЕР_3 ; номер картки - НОМЕР_1 .

19 лютого 2024 року о 08:22 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» на підставі платіжної інструкції ТОВ «ФК «Авіра Груп» здійснило переказ грошових коштів у сумі 4 000 грн на платіжну картку отримувача № НОМЕР_1 , емітент - MONOBANK (UNIVERSAL BANK), номер транзакції 40832-37282-55414, призначення переказу «Выдача кредита #102899», що підтверджується підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів.

Згідно з листом АТ «Універсал Банк» від 05 жовтня 2026 року № БТ/Е-43817, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 ; 19 лютого 2024 року на цю картку були успішні зарахування коштів. Банк також повідомив, що кошти зараховувались не за реквізитами, а через платіжну систему, тому в банку відсутня інформація щодо призначення платежів та рахунків відправників, і підтвердити чи спростувати факт надходження платежу саме за кредитним договором від 19 лютого 2024 року № 102899 банк не може.

З доданого до листа руху коштів за картковим рахунком (рахунок НОМЕР_6 ), у якому клієнтом зазначено ОСОБА_1 з паспортом серії НОМЕР_2 , вбачається, що 19 лютого 2024 року о 08:22:09 на картку № НОМЕР_5 зараховано 4 000 грн (деталі операції «payway1*tr4cv»), після чого цього ж дня з використанням картки здійснено низку видаткових операцій (перекази, розрахунки в торговельних мережах та закладах громадського харчування).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 102899 від 19 лютого 2024 року, складеного ТОВ «ФК «Авіра Груп», кредит у сумі 4 000 грн видано відповідачу 19 лютого 2024 року о 08:22:07 на картку № НОМЕР_1 . Проценти за користування кредитом нараховувались з 19 лютого 2024 року по 19 квітня 2024 року за ставкою 2,2 % на день (88 грн за день) - у сумі 5 368 грн, з 20 квітня 2024 року по 27 квітня 2024 року - по 48,80 грн за день у сумі 390,40 грн, а всього - 5 758,40 грн; до 03 березня 2024 року кредит мав статус «Активний», з 04 березня 2024 року - «Протермінований», з 28 квітня 2024 року - «Зупинені нарахування». Комісію у сумі 1 000 грн нараховано з дня видачі кредиту. Крім того, з 04 березня 2024 року за графою «Відсотки на простроченні» здійснювалось щоденне нарахування, сума якого станом на 13 квітня 2024 року досягла 8 000 грн, після чого не змінювалась. Платежів на погашення заборгованості відповідач не здійснював.

23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» (клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 23122024, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення (пункт 2.1 договору факторингу).

Згідно з актом приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» передало (відступило), а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло реєстр прав вимог за договором щодо 9 280 боржників на загальну суму заборгованості 150 833 044,75 грн.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року, сформованого 01 липня 2026 року, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 лютого 2024 року № 102899; залишок боргу на дату відступлення права вимоги становить 18 758,40 грн, з яких: заборгованість по тілу - 4 000 грн, заборгованість по відсотках - 5 758,40 грн, заборгованість по комісії - 1 000 грн, заборгованість по пені - 8 000 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Без введення позичальником відповідних даних, здійснення його ідентифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, які стосуються підписання кредитного договору.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL5091, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Посилання АТ «Універсал Банк» на неможливість підтвердити призначення зарахованого платежу не спростовує факту отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки сума (4 000 грн), дата і час зарахування коштів на картку відповідача (19 лютого 2024 року о 08:22:09) збігаються з сумою, датою і часом переказу, здійсненого ТОВ «ПрофітГід» на виконання платіжної інструкції ТОВ «ФК «Авіра Груп» з призначенням «Выдача кредита #102899» (19 лютого 2024 року о 08:22), а також з часом надсилання одноразового ідентифікатора для підписання договору (19 лютого 2024 року о 08:22:07).

Встановлені судом обставини щодо ідентифікації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, надсилання одноразового ідентифікатора на номер мобільного телефону, зазначений у кредитному договорі, збігу паспортних даних позичальника, зазначених у кредитному договорі, з даними власника картки, наданими банком, перерахування кредитних коштів у день укладення договору на платіжну картку, емітовану АТ «Універсал Банк» саме на ім`я відповідача, а також використання зарахованих коштів шляхом здійснення в той же день видаткових операцій з цією карткою свідчать про те, що кредитний договір укладено та кредитні кошти отримано саме відповідачем.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі дії, вчинені від імені відповідача, вчинені не ним, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 19 лютого 2024 року укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Разом з тим презумпцію правомірності укладеного кредитного договору під час розгляду справи відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 ЦК України).

Матеріалами справи (договором факторингу, актом приймання-передачі реєстру прав вимог, витягом з реєстру прав вимог та платіжними інструкціями про сплату фінансування) підтверджено, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 лютого 2024 року № 102899 перейшло від ТОВ «ФК «Авіра Груп» до ТОВ «Діджи Фінанс». Доказів виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором первісному кредиторові як до, так і після відступлення права вимоги матеріали справи не містять, а неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку повернення кредиту.

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» є належним позивачем у цій справі та набуло права вимоги до відповідача в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Водночас новий кредитор не може набути більшого обсягу прав, ніж той, що належав первісному кредитору відповідно до закону та умов кредитного договору.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України), що відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України застосовується і до кредитних правовідносин.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Як встановлено судом, строк кредитування за кредитним договором становить 90 днів - до 18 травня 2024 року (пункт 1.2 кредитного договору). Проценти за користування кредитом у розмірі 5 758,40 грн нараховано первісним кредитором за період з 19 лютого 2024 року по 27 квітня 2024 року, тобто в межах строку кредитування, за ставкою, що не перевищує погоджену сторонами в пункті 1.3 кредитного договору (2,2 % на добу); з 28 квітня 2024 року нарахування процентів не здійснювалось. Розмір нарахованих процентів не перевищує суми процентів за весь строк кредитування (7 920 грн), визначеної графіком розрахунків, з яким відповідач погодився, підписавши договір. Відтак заборгованість за процентами є обґрунтованою.

Водночас не можна погодитись з визначеним позивачем розміром заборгованості за кредитним договором в частині комісії та пені з огляду на таке.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 1 000 грн, суд зазначає таке.

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено сплату клієнтом 25 % від суми кредиту за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення.

Надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором (частина перша статті 1054 ЦК України), а не окремою послугою, що надається позичальнику, тоді як юридичне оформлення договору та облік кредитної заборгованості здійснюються кредитодавцем у власних інтересах. Пункт 1.4 кредитного договору не визначає переліку, змісту та вартості окремих послуг, які надаються позичальнику понад обов`язок кредитодавця надати кредит, а позивач не надав доказів надання первісним кредитором відповідачу будь-яких додаткових послуг, за які встановлено комісію. Крім того, згідно з умовами пункту 1.4 кредитного договору такі послуги вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за договором, що на час розгляду справи не настав.

З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 1 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Як встановлено судом, нарахування, відображене в розрахунку заборгованості в графі «Відсотки на простроченні», здійснювалось з 04 березня 2024 року, тобто з першого дня прострочення сплати першого платежу за графіком розрахунків, у відсотках від суми простроченого зобов`язання, та припинилось після досягнення суми 8 000 грн, що дорівнює подвійній сумі отриманого відповідачем кредиту. Такі нарахування за своєю правовою природою є пенею, передбаченою пунктом 5.3 кредитного договору, як їх і визначає позивач у позовній заяві та витягу з реєстру прав вимог.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і триває на час ухвалення цього рішення.

Положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюються на правовідносини за кредитними договорами.

Оскільки пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання нараховано з 04 березня 2024 року до 13 квітня 2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, відповідач звільняється від обов`язку її сплати, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 8 000 грн належить відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач уклав кредитний договір, фактично отримані кредитні кошти в добровільному порядку не повернув, нараховані в межах строку кредитування проценти не сплатив, тому ТОВ «Діджи Фінанс» як новий кредитор обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення кредитної заборгованості.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 9 758,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 5 758,40 грн.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають задоволенню частково.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (9 758,40 грн із заявлених 18 758,40 грн, що становить 52,02 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 385,02 грн (2 662,40 грн ? 9 758,40 грн / 18 758,40 грн).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 717/1699/22).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру до 3 000 грн. Ураховуючи часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 1 560,64 грн (3 000 грн ? 9 758,40 грн / 18 758,40 грн).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 263 - 265, 273, 274, 279, 280 - 284, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 19 лютого 2024 року № 102899 у розмірі 9 758 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень 40 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 1 385 (одна тисяча триста вісімдесят п`ять) гривень 02 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 560 (одна тисяча п`ятсот шістдесят) гривень 64 копійки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, 21/1; ЄДРПОУ - 42649746).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Суддя М. М. Пилипчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua