Суд: Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №534/3118/26
Суддя: Малюк М. В.
Справа№534/3118/26
Провадження №1-кп/534/218/26
ВИРОК
Іменем України
05 листопада 2026 року місто Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12026175520000178 від 10.08.2026 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Онуфріївка, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовець, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , у силу статті 89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.263 КК України,
встановив :
1. До Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 129, частиною 1 статті 263 КК України.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
2. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №74 від 14.03.2025 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та призначено на посаду солдата резерву запасної роти.
3. У лютому місяці 2024 року (більш точного часу в ході досудового розслідування на даний момент не встановлено), але не пізніше 01.08.2026, ОСОБА_4 перебував поблизу села Басівка, Сумського району, Сумської області, де брав участь у бойових діях та в одному з окопів виявив гранату РГД-5, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, в порушення вимог пункту 1 Додатку № І Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 №2471-XI, постанови Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 «Про затвердження «Положення про дозвільну систему», незаконно придбав (знайшов) без передбаченого законом дозволу бойовий припас, а саме ручну осколкову гранату РГД- 5, яку в подальшому зберігав при собі до 01.08.2026, згодом за адресою свого фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , де незаконно зберігав її у побутовому приміщенні гуртожитку до 10.08.2026.
4. 10.08.2026 десь о 13 год 20 хв ОСОБА_4 переніс бойовий припас - ручну осколкову гранату РГД- 5 за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, просп. Героїв Дніпра, 2, де витягнув чеку гранати із запалу та погрожував її використанням по відношенню до ОСОБА_6 .
5. У подальшому слідчим СВ ВП 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області під час проведення огляду місця події 10.08.2026, у період часу з 16 год 23 хв по 16 год 51 хв, за адресою: АДРЕСА_3 , було виявлено та вилучено уніфікований запал ручної гранати модернізований УЗРГМ та корпус ручної осколкової гранати РГД-5 споряджений всередині, які у разі поєднання в єдину конструкцію корпусу ручної осколкової гранати РГД-5 й уніфікованого запала ручної гранати модернізованого УЗРГМ-2 та 1 (одного) уніфікованого запалу ручної гранати модернізованого УЗРГМ, вони будуть відноситися до категорії бойових припасів відповідно до висновку експерта №СЕ-19/117-26/15444-ВТХ від 11.08.2026.
6. 10.08.2026 ОСОБА_4 десь о 13 год 20 хв прибув до скверу відпочинку «Першопрохідців», що розташований за адресою : Полавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, проспект Героїв Дніпра, буд. 2, де в цей час знаходився ОСОБА_6 , з яким у ОСОБА_4 склалися неприязні відносини,
7. Перебуваючи за вказаною адресою ОСОБА_4 маючи кримінально-протиправний умисел на погрозу вбивством ОСОБА_6 діючи умисно, цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки й бажаючи їх настання, з метою виклику почуття тривоги та стурбованості, не маючи на меті позбавлення потерпілого життя, тримаючи у правій руці ручну осколкову гранату РГД- 5, витягнув чеку гранати із запалу та спрямовуючи в бік ОСОБА_6 висловлював на адресу останнього погрози вбивством, що супроводжувалися нецензурною лайкою, та демонструючи при цьому вищевказаний предмет як знаряддя можливого насильства, викликав у потерпілого реальні підстави побоюватися висловлених погроз вбивством.
8. Погрози вбивством, висловлені ОСОБА_4 на адресу ОСОБА_6 , мали реальний характер, оскільки були підкріплені агресивною поведінкою, демонстрацією гранати РГД-5, цільовим призначенням якої є знищення противника та безпосередньою можливістю її виконання, викликали у потерпілого реальне сприйняття його умисних дій та реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
Кваліфікація дій обвинуваченого судом
9. Дії обвинуваченого суд кваліфікує за частиною другою статті 146 КК України, тобто погроза вбивством, коли були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, та за частиною 1 статті 263 КК України, тобто незаконне придбання, носіння та зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу.
Покази обвинуваченого.
10. Обвинувачений ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень себе визнав, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Під час допиту обвинувачений дав показання щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини), подібні тим, що зазначені в обвинувальному акті. Пояснив, що є військовослужбовцем, у 2014 році під час виконання бойових завдань взяв із поля бою трофей - гранату РГД- 5, переніс її у військову частину, де проходить службу, але командуванню не віддав, лежала в особистих речах. У 2026 році під час відпустки перевіз її додому, зберігав у побутовому приміщенні гуртожитку по АДРЕСА_4 , в якому (будинку) знаходиться кімната, де мешкав.
Вказував, що 10.08.2026 у нього стався конфлікт із потерпілим. Потерпілий ініціював конфлікт, висловлювався на адресу обвинуваченого нецензурною лайкою, образливими словами, був агресивним. Зазначав, що замість того, щоб припинити суперечку та загасити конфлікт або викликати правоохоронні органи, він достав гранату, з якою прийшов на місце зустрічі з потерпілим, витягнув чеку та погрожував останньому її використанням. Після того як потерпілий заспокоївся, вставив чеку на місце.
Під час допиту зазначив, що щиро жалкує про вчинене. Розуміє протиправний характер своїх дій та засуджує свою поведінку. Наголошував, що зробив правильні висновки, за жодних умов не зберігатиме без встановленого дозволу бойові припаси, не вчинятиме із ними дій, що суперечать закону, зазначав, що більше не вчинятиме злочинів. Просив призначити йому відповідне покарання та застосувати іспитовий строк, вказував, що бажає повернутися до військової частини, здійснювати захист держави.
11. Показання обвинуваченого ОСОБА_7 є належним та допустимим доказом у справі.
12. Потерпілий на судовий розгляд кримінального провадження не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Зазначав, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Просив призначити покарання на розсуд суду.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
13. Згідно з частиною третьою статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
14. Враховуючи повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , думку прокурора, обвинуваченого, захисника, які зазначали, що бажають закінчити судовий розгляд без дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо вказаних обставин згідно з частиною третьою статті 349 КПК України. При цьому, суд пересвідчився, що обвинувачений розуміє зміст обставин кримінального правопорушення та добровільності його позиції, роз`яснив, що в цьому випадку останній позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
15. Тож, у відповідності до вимог частини четвертої статті 349 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
16. Судом встановлено, що показання обвинуваченого у судовому засіданні є послідовними і логічними, не викликають сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення.
17. Вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні означених кримінальних правопорушень суд вважає доведеною.
18. Таким чином, зіставляючи дії, вчинені обвинуваченим, із диспозицією частини 1 статті 263, диспозицією частини 1 статті 129 КК України, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, що полягають у незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойового припасу без передбаченого законом дозволу, та погрозі вбивством, коли були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
19. Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд встановлює щире каяття, в наявності якого пересвідчився суд.
20. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
21. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
22. Відповідно до статті 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
23. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
24. Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
25. Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальні правопорушення, які мають кримінально-правове значення.
26. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним, та має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
27. Конституційний Суд України у своєму рішенні № 15-рп/2004 зазначив: окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
28. Суд дослідив дані про особу обвинуваченого та встановив, що:
28.1. Відповідно до наказу командира ВЧ від 14.03.2025 №74 солдата військової служби за призовом ОСОБА_4 вважати таким, що з 14.03.2025 прийняв справи та посаду й приступив виконання службових обов`язків за посадою солдата резерву запасної роти.
Згідно із службовою характеристикою солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 , свої обов`язки згідно з посадою виконує. Працює на підвищення професійного рівня. Посади, військові звання і прізвища своїх начальників знає. Поважає командирів, інших військовослужбовців, дотримується правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання дотримується. Володіє зброєю і технікою. Має задовільні показники в профпідготовці тощо.
28.2. У період часу з 01.08.2026 по 17.08.2026 перебував у відпустці.
28.3. Обвинувачений перебуває в шлюбі із ОСОБА_8 , який зареєстровано 14.12.2024, шо підтверджено свідоцтвом про шлюб.
28.4. Обвинувачений є батьком малолітнього ОСОБА_9 , на підтверджується свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 16.12.2024.
28.5. Останній в період часу з 1996 року по теперішній час на стаціонарному лікуванні не перебував, що підтверджено довідкою КП «Обласний заклад надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради від 26.08.2026 №5638/06-11.
28.6. Згідно з довідкою №23-11082026/53711 ОСОБА_4 вироком суду від 31.07.2013 визнаний винним у вчиненні КП за частиною 1 статті 185, частиною 2 статті 289 та частиною 1 статті 357 КК України. Вироком суду від 11.12.2013 визнано винним за частиною 2 статті 185 КК України, на підстави статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком. Вироком від 30.05.2026 визнано винним за частиною 1 статті 185 КК України, призначено покарання у виді штрафу.
28.7. Останній на обліку у лікаря психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться, що підтверджено довідкою КНП «ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні» №555/01-14.
28.8. Згідно з характеристикою КЖРЕП №1 за час проживання ОСОБА_4 скарг та нарікань від місцевих жителів не надходило.
29. Згідно зі статтею 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 129 КК України є кримінальним проступком, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 263 КК України - тяжкими злочинами.
30. Отже, при призначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого (пункт 28 цього вироку), його процесуальну поведінку під час судового розгляду кримінального провадження, ставлення до вчинених правопорушень, зокрема осуд та критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, відсутність обтяжуючих обставин, обставину, що пом`якшує покарання (пункт 19 цього вироку), позиції прокурора, захисника щодо міри покарання обвинуваченому.
31. Виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень необхідним і достатнім є покарання, зокрема:
- щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 129 КК України, в межах санкцій цієї норми у виді обмеження волі строком на 2 роки;
- щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
32. Згідно з частиною 1 статті 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
33. Якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням (частина перша статті 75 КК України).
34. Вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченого від покарання з іспитовим строком, суд застосовує вимоги частини першої статті 75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з`ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов`язків.
35. Враховуючи обставини справи, особу винного, який у відповідності до норм статті 89 КК України вважається таким, що не має судимості, та інші обставини справи, зокрема, що характеризують особу обвинуваченого, його службову характеристику, є військовослужбовцем, брав участь у захисті нашої Батьківщини, засудження протиправної поведінки, щире каяття, ставлення до вчиненого правопорушення, бажання стати на шлях виправлення, міцні соціальні зв`язки, наявність на утриманні малолітньої дитини, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
З огляду на це, беручи до уваги норми частини 1 статті 70 КК України, суд визначає обвинуваченому остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі та на підставі статті 75 КК України звільняє його від призначеного покарання з випробуванням у порядку, визначеному статтями 75,76 КК України.
36. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин (частина 4 статті 76 КК України).
Згідно зі статтею 14 Кримінально-виконавчого кодексу України військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за кримінальні проступки, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
37. Підстав для застосування положень статей 69 та 691 КК України суд не знаходить.
38. На думку суду застосування саме такого виду та міри покарання в сукупності із застосуванням судом іспитового строку, цілком відповідатиме меті кримінального покарання та забезпечить належне виправлення обвинуваченого.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
39. Цивільний позов не заявлявся.
40. У зв`язку із звільненням обвинуваченого від відбування покарання, запобіжний захід щодо нього треба скасувати, а обвинуваченого звільнити з-під варти негайно в залі судового засідання (частина 1 статті 377 КПК України).
41. Суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
42. Долю речових доказів вирішити у відповідності до положень статті 100 КПК України, зокрема, предмет, корпус якого ззовні схожий на гранату РГД-5 та запал типу УЗРГМ знищити.
Згідно з вимогами частини 4 статті 174 КПК України скасувати арешт та повернути власнику - ОСОБА_4 мобільний телефон «Samsung» Galaxy a12 чорного кольору імуі1: НОМЕР_3 , імуі2: НОМЕР_4 , з сім-картками «Водафон» НОМЕР_5 , «Київстар» НОМЕР_6 .
43. Відповідно до частини 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на, це з обвинуваченого на користь держави необхідно стягнути витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні у сумі 1 925,44 грн.
44. Керуючись ст ст. 100,174,349,370,373, 374,377 КПК України, суд
ухвалив :
1. ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 129, частиною 1 статті 263 КК України, та призначити йому покарання:
- за частиною 1 статті 129 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;
- за частиною 1 статті 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
2. На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
3. На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.
4. Відповідно до пп 1,2 частини 1 та п 2 частини 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 зобов`язання:
- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
5. На підставі частини четвертої статті 76 КК України здійснення нагляду за ОСОБА_4 покласти на командира відповідної військової частини за місцем служби засудженого.
6. Зарахувати в строк призначеного покарання строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в період з 10 серпня 2026 року по 05 листопада 2025 року із розрахунку день за день.
7. Застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з-під варти негайно в залі судового засідання.
8. Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
9. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи № СЕ-19/117-26/15444-ВТХ від 11.08.2026 у сумі 1 925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) грн 44 (сорок чотири) коп.
10. Речові докази у кримінальному провадженні:
- предмет, корпус якого ззовні схожий на гранату РГД-5 та запал типу УЗРГМ - знищити.
- скасувати арешт мобільного телефону «Samsung» Galaxy a12 чорного кольору імуі1: НОМЕР_3 , імуі2: НОМЕР_4 , з сім-картками «Водафон» НОМЕР_5 , «Київстар» НОМЕР_6 , та повернути їх власнику - ОСОБА_4 .
11. Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.
12. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
13. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_10
Оригінал: reyestr.court.gov.ua