Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №295/3501/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 295/3501/26

Провадження №2/524/6805/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді – Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судових засідань – Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1 ) 16805,00 грн заборгованості за договором № 8187764 від 22 грудня 2023 року, а також 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вказувало, що 22 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 8187764, за умовами якого остання отримала кредит на суму 5000,00 грн. Позивач зазначає, що договір про надання кредиту підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

26 квітня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 8187764 від 22 грудня 2023 року.

Загальна сума заборгованості за договором № 8187764 від 22 грудня 2023 року становить 16805,00 грн, з яких 5000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту, 11295,00 грн – заборгованості за нарахованими процентами, 510,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Ухвалою від 06 липня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука відкрив провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився; у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі його представника, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, із клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною першою статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, убачається, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішеннях ЄСПЛ, зокрема звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі з використанням КЕП, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Частинами першою, другою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675-VIII) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

За правилами частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону № 675-VIII, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі з використанням КЕП, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд установив, що 22 грудня 2023 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 8187764 в електронній формі, за умовами якого остання отримала кредит на суму 5000,00 грн з метою задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника строком на 105 днів з 22 грудня 2023 року, терміном повернення кредиту 06 січня 2024 року і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 510,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,20 відсотків від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом становлять 945,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,26 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 10350,00 грн, які нараховуються за станартною процентною ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку протягом поточного періоду.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору позичальник, починаючи з дня, наступного за останнім днем строку кредитування, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу.

На виконання зобов`язання ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу 5000,00 грн на його картковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 118365861 від 22 грудня 2023 року.

26 квітня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 8187764 від 22 грудня 2023 року.

Загальна сума заборгованості за договором № 8187764 від 22 грудня 2023 року становить 16805,00 грн, з яких 5000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту, 11295,00 грн – заборгованості за нарахованими процентами, 510,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Приписами частини першої статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язань або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача суми нарахованої комісії 510,00 грн, оскільки аналіз змісту цього договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надається відповідачу, та за які банком встановлена комісія, відсутні докази наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення договору про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування».

Беручи до уваги досліджені докази, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача 16295,00 грн заборгованості за договором № 8187764 від 22 грудня 2023 року, з яких: 5000,00 грн заборгованість за основним боргом, 11295,00 грн – за нарахованими та несплаченими відсотками.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві просив також стягнути 8000,00 грн витрат на правову допомогу, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви копії: договору про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акту наданих послуг до договору, детального опису наданих послуг до акту.

Отже, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано всі необхідні докази.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмі р таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес

Так, суд враховує, що у розумінні статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, виходячи з критерію співмірності можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас у статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 і підтримані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 та Додатковій постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 340/8675/23.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України (критерії співмірності) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені, зокрема, частиною третьою статті 141 ЦПК України (критерії пропорційності і обґрунтованості), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20 Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Ураховуючи зміст наданого позивачем детального опису наданих послуг, в якій 6 годин 30 хвилин витрачено на надання правової допомоги у цій справі, у той час як поданий позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не представляє значної складності, є типовим та має шаблонний характер, оскільки стосується надання позивачем стандартних для нього фінансових послуг та грошового посередництва, тому, керуючись визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України критеріями із врахуванням змісту спірних правовідносин (які не є надто складними), обсягу та характеру наданої правничої допомоги, суд вважає, що обґрунтованою і пропорційною до предмета спору у цій справі буде сума 4000,00 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до статті 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-78, 81, 89, 128, 131, 133, 141, 263–265, 279, 280–284, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 8187764 від 22 грудня 2023 року в сумі 16295 (шістнадцять тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн 00 коп., судовий збір у сумі 2581 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят одна) грн 79 коп. та 3878 (три тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн 80 коп. витрат на правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. М. Ковальчук