Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №405/5837/25 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Суд: Подільський районний суд міста Кропивницького

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 18 травня 2026 р.

Справа: №405/5837/25

Суддя: Драний В. В.

Справа № 405/5837/25

2/405/1974/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Кропивницький

Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого судді Драного В.В.

при секретарі Дятел О.В.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Кіровоградська обласна ЕК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання електричної енергії, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач ТОВ «Кіровоградська обласна ЕК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання електричної енергії в сумі 338356,44 грн. В обґрунтування позову вказав, що відповідно до п. 1.2.8 «Правил роздрібного ринку електричної енергії», які затвердженні постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року (далі – ПРРЕЕ) постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Згідно п. п 2, 7 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання, приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікований у засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунку, отриманого від постачальника універсальних послуг, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії.

Таким чином, між позивачем та відповідачем існує укладений договір постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на підставі якого позивач постачав електричну енергію на об`єкт відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач належним чином і в повному обсязі виконав власні зобов`язання з постачання відповідачу електроенергії в належній кількості та з гарантованим рівнем якості. Відповідач в свою чергу, недотримувався вимог чинного законодавства, неналежним чином поставився до виконання своїх, як споживача електроенергії, обов`язків щодо сплати коштів за використану електроенергію. За період з травня 2021 по травень 2025 року ОСОБА_1 було спожито 33360 кВт/год електроенергії на суму 338356,44 грн. за вказаною адресою.

За таких обставин просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 338356,44 грн. та судовий збір.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 23.09.2025 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалами від 23.01.2026 року за клопотанням відповідача було продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву, заяву представника відповідача адвоката Багіряна Е.Б. про розгляд справи у порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

23.09.2026 року за вх. № 9298 до суду надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, застосувати строк позовної давності. Вказує, що відповідач за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає, ніякої виробничої діяльності не здійснює, тобто електроенергію не споживає. Договору про надання послуг на постачання електричної енергії не укладав. Зазначає, що позивачем не доведено споживання відповідачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 2021 року по 2025 рік.

15.05.2026 року за вх. № 16682 представник позивача Чурманов В.С. подав до суду письмові пояснення, в яких заперечив проти доводів представника відповідача, викладених у письмових поясненнях, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити у повному обсязі.

Суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з п. 3.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який пропонується споживачам до укладення та комерційну пропозицію. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції.

ТОВ «Кіровоградська ЕК» на своєму сайті в мережі Інтернет за адресою: http: www.kresc.com.ua розміщено форму договору та комерційну пропозицію.

У пункті 7 постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 передбачено, що договір про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно зі змістом абз. 5 п. 13 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про ринок електричної енергії» фактом приєднання споживача до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (акцептування договору) опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті електропостачальника, є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії, або надання підписаної заяви про приєднання.

Пунктом 3.1.7 Правил визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Проте, як вказує позивач, відповідач не зверталась до Товариства із заявою щодо укладення договору на інших умовах, тож підстави для укладення договору у паперовій формі були відсутні. Вимога про надання відповідачу договору у паперовій формі на адресу Товариства також не надходила.

Як вказує позивач відповідач споживає електроенергію, що підтверджує здійснення ним приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на офіційному веб-сайті позивача (із присвоєнням договору відповідного реєстраційного номера).

Змістом абз. 5 п. 4.27 Правил передбачено, що у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 443744732 від 16.09.2025 року ОСОБА_1 на праві приватної власності з 20.10.2008 року належить нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Отже, між сторонами укладений договір на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 1 січня 2019 року, за яким позивач постачає електричну енергію на об`єкт відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є відповідач з 2008 року.

Статтею 322 ЦК України на власника покладено тягар утримання майна.

Власність зобов`язує (ч. 4 ст. 319 ЦК України).

При цьому, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 638/11034/15-ц від 10.12.2018 року.

Інформація щодо відключення споживача від постачання електричної енергії, в матеріалах справи відсутня.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на момент укладання договору) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

За правилами ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем електричної енергії визначається правилами роздрібного ринку, що затверджуються уповноваженим законом органом. Послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Положеннями ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За змістом п. 6.2 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг між сторонами, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачальником електричної енергії послуг згідно з умовами Договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач допустив заборгованість за спожиту електроенергію, за період з травня 2021 по травень 2025 року (включно), яку позивач постачав на житловий об`єкт, за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 33360 кВт год на суму 338356,44 грн. (а.с. 5).

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, вказуючи, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за період з травня 2021 по травень 2025 року, з пропуском законодавчо встановленого строку позовної давності.

Однак із таким твердженням відповідача не можливо погодитись з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

При таких обставинах, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Також 17 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Таким чином, відповідач помилково вважає можливим застосування строку позовної давності без врахування його пролонгації на строк дії карантину та воєнного стану.

Відповідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач, як власник майна не виконав передбачені договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг і законом зобов`язання, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію, тому суд приходить до висновку, що пред`явлений позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 5075,35 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженої відповідальністю «Кіровоградська обласна ЕК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання електричної енергії – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , фактично проживає: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна ЕК» (ЄДРПОУ 42132581, 25006, м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 78) заборгованість за постачання електричної енергії за період з травня 2021 по травень 2025 року (включно), за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 338356,44 грн., яку перерахувати на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № НОМЕР_2 банк Облуправління Ощадбанку.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , фактично проживає: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна ЕК» (ЄДРПОУ 42132581, 25006, м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 78) судовий збір в сумі 5075,35 грн., який перерахувати на поточний рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «МТБ БАНК» м. Кропивницький.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Подільського районного суду

міста Кропивницького В.В. Драний

Оригінал: reyestr.court.gov.ua