Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №387/384/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/384/26

Номер провадження по справі 2/387/599/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 18 березня 2026 року надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 25 805,5 гривень за договором про споживчий кредит №07102-07/2023 від 05.07.2023.

Свій позов ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" обґрунтовує тим, що 05.07.2023 між ТОВ "Аванс Кредит" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №07102-07/2023. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору відповідач отримав 7000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, строком на 360 днів. 16.11.2023 між первісним кредитором та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" було укладено договір відступлення прав вимог №16112023, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №07102-07/2023 від 05.07.2023, укладеним з відповідачем. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 25 805,5 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, проти винесення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання останній повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення ухвали суду за місцем реєстрації, якою відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, ухвала про відкриття провадження у відповідності до ч.8 ст.128, ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою. Крім того судом опубліковано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Процесуальні дії суду

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30.03.2026 відкрито провадження по справі. Розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін .

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 11.09.2026 суд постановив провести заочний розгляд справи та винести заочне рішення.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`являв, з огляду на положення ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.09.2021 ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" зареєстроване як юридична особа 25.09.2021, види економічної діяльності: 64.92 - інші види кредитування .

Судом встановлено, що 05.07.2023 між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №07102-07/2023. Відповідно до умов договору сума кредиту складає 7 000,00 гривень, строк кредиту 360 днів, а процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 1,99% від суми кредиту за кожен день користування (а.с.12-16).

Заявкою-анкетою клієнта на отримання фінансового кредиту від 05.07.2023 підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Аванс Кредит» з метою отримання кредитних коштів, надавши свої персональні дані, РНОКПП , паспортні дані, відомості про місце реєстрації та проживання у АДРЕСА_1 , а також надавши згоду на обробку персональних даних та перевірку інформації в бюро кредитних історій (а.с.10-11).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту від 05.07.2023, кредитодавець надав позивачу інформацію про основні умови кредитування, де зазначено загальний розмір кредиту 7 000,00 гривень, строк 360 днів, фіксовану процентну ставку 1,99% на день (726,35% річних), реальну річну процентну ставку 39279,81% річних, а також порядок повернення кредиту шляхом сплати процентів кожні 10 днів та тіла кредиту в останній день строку ( а.с.7-9).

Інформаційним повідомленням споживача про передачу даних третіх осіб від 05.07.2023 підтверджено надання ОСОБА_1 згоди на передачу ТОВ «Аванс Кредит» контактних даних третьої особи для інформування у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором ( а.с.19).

Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 07102-07/2023 від 05.07.2023 є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом (а.с.17-18).

Згідно повідомлення генерального директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Є.Веліканова за вих.№3466_250630115123 від 30.06.2025, 05.07.2023 о 15:05:19 було успішно прийнято платіж на суму 7000,00 грн, маска картки 414949ХХХХХ8022 , номер транзакції в системі i.Pay.ua 259296677, призначення платежу: зарахування 7 000,00 грн на карту НОМЕР_1 (а.с.21).

Згідно договору факторингу №16112023 від 16.11.2023, укладений між ТОВ «Аванс Кредит» (клієнт) та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (фактор). Відповідно до пункту 1.1 Договору, клієнт зобов`язується передати фактору, а фактор прийняти права грошової вимоги (портфель заборгованості) до боржників, зазначених у реєстрі боржників (а.с.25-30).

Додатком є витяг з реєстру боржників до Договору факторингу №16112023 від 16.11.2023, у якому зазначено, що новий кредитор набуває права вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 07102-07/2023. Загальний розмір заборгованості боржника складає 25805,50 гривень (а.с.31).

16.11.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників від 16.11.2023 до договору факторингу №16112023 від 16.11.2023( а.с.32).

З платіжного доручення № 73359 від 16.11.2023 вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перерахувало на користь ТОВ «Аванс Кредит» грошові кошти в сумі 2 632 677,46 гривень за договором факторингу №16112023 (а.с.33).

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 07102-07/2023 від 05.07.2023 наданий ТОВ «Аванс Кредит» загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 25 805,50 гривень ( а.с. 23).

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 07102-07/2023 від 05.07.2023, наданий ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 25 805,50 гривень , з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 000,00 гривень, заборгованість за процентами за користування фінансовим кредитом 18 805,50 гривень ( а.с.23).

Відповідно до претензії ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» від 12.03.2026 Вих. №23115819 повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором №07102-07/2023 від 05.07.2023, а також про вимогу погашення заборгованості в сумі 25 805,50 гривень (а.с.34).

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260406/49656-БТ від 10.04.2026, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 також було зарахування коштів на суму 7000 гривень 00 копійок за період 05.07.2023 ( а.с.67).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Наведе дає підстави для висновку, що дійсно 05.07.2023 між відповідачем та ТОВ " Аванс Кредит" в електронній формі укладено кредитний договір №07102-07/2023 і відповідач був ознайомлений з усіма його істотними умовами та прийняла їх.

Відповідно до п.1.6 договору кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача уключаючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_3 .

У свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі № 755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Абзацом 14 пункту 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Пунктами 43, 48, 51, 52 Положення №75 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).

Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Як зазначено вище, на підтвердження перерахунку коштів за Договором №07102-07/2023 позивачем надано листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 05.07.2023 о 15:05:19 було успішно прийнято платіж на суму 7000,00 грн, маска картки 414949ХХХХХ8022 , номер транзакції в системі i.Pay.ua 259296677, призначення платежу: зарахування 7 000,00 грн на карту НОМЕР_1 .

Як встановлено ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору № 07102-07/2023 від 05.07.2023, що був укладений між первісним кредитором 05.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 .

Щодо нарахування процентів кредитодавцем, судом установлено, що 05 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 07102-07/2023, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 7 000 грн строком на 360 календарних днів.

Згідно з умовами договору процентна ставка за користування кредитом визначена як фіксована та становить 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування ним. Такий самий розмір процентної ставки зазначений у паспорті споживчого кредиту, наданому позичальнику до укладення договору.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 7 000 грн підтверджується документами платіжного сервісу ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 10 квітня 2026 року, згідно з якою 05 липня 2023 року на платіжну картку, емітовану на ім`я ОСОБА_1 , зараховано 7 000 гривень.

Таким чином, надані докази в їх сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.

Водночас, вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленої до стягнення суми процентів, суд ураховує особливості правового регулювання споживчого кредитування та зміни, внесені до законодавства Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Так, зазначеним Законом, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено положенням, відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 1 відсоток.

Крім того, пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» було передбачено перехідний період тривалістю 240 днів із поетапним зниженням максимальної денної процентної ставки: протягом перших 120 днів — до 2,5 відсотка, протягом наступних 120 днів — до 1,5 відсотка, після завершення зазначеного періоду — до 1 відсотка.

Разом із тим пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX установлено, що дія відповідних змін поширюється також на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання ним чинності.

Отже, для вирішення питання про застосування законодавчого обмеження денної процентної ставки до договору, укладеного до 24 грудня 2023 року, визначальним є не лише те, що первісно погоджений строк кредитування охоплював період після цієї дати, а й те, чи відбулося після набрання чинності Законом № 3498-IX продовження строку кредитування.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що за загальним правилом обмеження максимальної денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених із 24 грудня 2023 року. Для поширення такого обмеження на договори, укладені раніше, необхідно, щоб після цієї дати сторони продовжили саме строк кредитування або строк, на який надається кредит.

При цьому Верховний Суд наголосив, що законодавче обмеження максимальної денної процентної ставки є імперативним, а умова договору про споживчий кредит, яка перевищує встановлений законом максимальний розмір, є нікчемною та підлягає врахуванню судом за власною ініціативою, якщо відповідне законодавче обмеження поширюється на спірний договір.

Застосовуючи наведений правовий висновок до обставин цієї справи, суд ураховує, що договір про надання фінансового кредиту № 07102-07/2023 укладений 05 липня 2023 року, тобто до набрання чинності Законом № 3498-IX. Строк кредитування тривалістю 360 календарних днів визначений сторонами безпосередньо під час укладення договору.

Водночас матеріали справи не містять доказів укладення сторонами після 24 грудня 2023 року додаткової угоди або вчинення ними інших погоджених дій, спрямованих на продовження строку кредитування.

За таких обставин суд доходить висновку, що передбачене Законом № 3498-IX обмеження максимальної денної процентної ставки не поширюється на спірний кредитний договір, оскільки його укладено до набрання чинності зазначеним Законом, а доказів продовження строку кредитування після 24 грудня 2023 року суду не надано.

Відтак підстави для застосування до спірних правовідносин максимальної денної процентної ставки в розмірі 1 відсотка відсутні.

Окремо суд зазначає, що у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду також висловила правову позицію щодо способів судового захисту споживача у випадку встановлення договором надмірного розміру процентів.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що за відсутності законодавчо встановленої нікчемності відповідної умови договору суд не вправі без відповідної позовної вимоги споживача визнавати таку умову недійсною, змінювати договір або самостійно зменшувати розмір процентів за користування кредитом. Водночас це не позбавляє суд можливості тлумачити нечіткі або двозначні умови договору на користь споживача.

У цій справі умова договору щодо розміру процентної ставки сформульована чітко та однозначно: процентна ставка є фіксованою і становить 1,99 відсотка за кожен день користування кредитом. Аналогічна інформація міститься в паспорті споживчого кредиту, наданому відповідачу до укладення договору.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався з позовом про визнання відповідної умови договору недійсною або про зміну договору в частині розміру процентної ставки. Самостійних вимог такого характеру в межах цієї справи відповідачем також не заявлено.

Отже, за відсутності підстав для застосування імперативного обмеження, встановленого Законом № 3498-IX, та за відсутності відповідних вимог споживача суд не має правових підстав самостійно змінювати погоджену сторонами процентну ставку або зменшувати розмір процентів за користування кредитом лише з мотивів їх значного розміру.

При цьому суд ураховує, що правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, не може бути застосована як самостійна підстава для зменшення процентів у цій справі, оскільки Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 відступила від відповідних висновків щодо можливості самостійного коригування судом процентів за користування кредитом.

Разом із тим суд не обмежується встановленням факту погодження сторонами процентної ставки, а перевіряє правильність визначення позивачем розміру заборгованості за процентами, оскільки обов`язок доведення заявленої до стягнення суми покладається на позивача.

Як убачається з наданого розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 18 805,50 грн процентів за користування кредитом.

Зазначена сума арифметично відповідає нарахуванню процентів за 135 днів користування кредитом за ставкою 1,99 відсотка на суму 7 000 грн, а саме: 7 000 грн ? 1,99 % ? 135 днів = 18 805,50 гривень.

Отже суд також виходить із того, що сам по собі значний розмір процентної ставки не є достатньою підставою для її судового зменшення поза межами передбачених законом способів захисту. Водночас суд перевіряє дотримання кредитодавцем вимог законодавства щодо розкриття інформації про реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту, порядок нарахування процентів та інші істотні умови споживчого кредитування.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено період та правильність нарахування процентів у сумі 18 805,50 грн, а також відсутності доказів їх погашення, а тому вимога про стягнення цієї суми є обґрунтованою.

Виходячи з встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, які виникли з укладеного кредитного договору, беручи до уваги, що позивачем надано достатні докази виникнення зобов`язання з укладеного кредитного договору та їх неналежного виконання відповідачем, наслідком якого є обов`язок відповідача повернути суму кредиту та сплатити відсотки, суд погоджується з доводами позивача і вважає, що з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача суму заборгованості у розмірі 25805,50 гривень.

Розподіл судових витрат між сторонами

В силу дії ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача в користь позивача підлягає розмір судових витрат.

У зв`язку з наведеним, з відповідача підлягають стягненню в користь позивача 2 662,40 гривень судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, суд ураховує, що відповідно до статей 137, 141 ЦПК України такі витрати мають бути не лише документально підтвердженими, а й обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт № 211 наданих послуг від 09 березня 2026 року та детальний опис наданих послуг.

Згідно з детальним описом адвокатом надано усну консультацію клієнту щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором тривалістю 30 хвилин, здійснено ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 години, погоджено правову позицію клієнта тривалістю 30 хвилин, складено позовну заяву тривалістю 3 години 30 хвилин, а також здійснено подання позовної заяви до суду.

Загальна тривалість робіт, для яких визначено час виконання, становить 6 годин 30 хвилин.

Оцінюючи наведений опис послуг, суд звертає увагу, що консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості та погодження правової позиції у справі, хоча й можуть становити окремі етапи надання правничої допомоги, за своїм змістом частково охоплюють однакові дії адвоката, пов`язані з визначенням способу судового захисту та узгодженням позиції клієнта.

Крім того, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та підготовка позовної заяви є взаємопов`язаними процесами, оскільки аналіз документів кредитної справи є необхідною складовою підготовки позову. При цьому суд не ставить під сумнів необхідність виконання кожної із зазначених робіт, однак ураховує, що під час визначення загального розміру гонорару має бути виключене повторне врахування фактично однакових за змістом дій.

Також суд бере до уваги, що подання позовної заяви зазначене як окрема послуга без визначення часу, витраченого на її виконання, та без конкретизації її вартості в загальній сумі гонорару.

Разом із тим суд ураховує, що спір виник з приводу стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, ціна позову становить 25 805,50 грн, а обставини, які підлягали встановленню, підтверджувалися переважно письмовими доказами. Розгляд справи не вимагав проведення експертиз, допиту значної кількості свідків, дослідження складних спеціальних питань або виконання інших процесуальних дій, які б об`єктивно зумовлювали значний обсяг правничої допомоги.

Суд також бере до уваги, що детальний опис послуг не містить розподілу загальної вартості гонорару між окремими видами робіт, що унеможливлює встановлення конкретної вартості кожної послуги та перевірку того, чи не враховано вартість одних і тих самих за змістом дій декілька разів.

Водночас суд не ототожнює погоджений сторонами договору розмір гонорару з сумою, яка в будь-якому випадку має бути компенсована іншою стороною. Визначаючи розмір витрат, що підлягають розподілу, суд повинен забезпечити баланс між правом сторони на отримання професійної правничої допомоги та обов`язком іншої сторони відшкодовувати лише обґрунтовані й співмірні витрати.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги характер та категорію спору, ціну позову, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, їх часткове змістовне накладення, відсутність деталізації вартості окремих послуг, а також доводи клопотання відповідача, суд доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн не повною мірою відповідає критеріям співмірності та розумності.

При цьому суд не заперечує права позивача на отримання професійної правничої допомоги та обов`язку сплатити адвокату погоджений договором гонорар, однак уважає, що покладення на відповідача обов`язку з відшкодування всієї заявленої суми за встановлених обставин не відповідатиме критеріям розумності та пропорційності судових витрат.

За таких обставин, з урахуванням положень частин четвертої — шостої статті 137 та частини третьої статті 141 ЦПК України, суд вважає обґрунтованим часткове задоволення вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 4 000 грн таких витрат.

ІІІ Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 279, 280-286 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 07102-07/2023 від 05 липня 2023 року в розмірі 25 805 (двадцять п`ять тисяч вісімсот п`ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кіровоградського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, код ЄДРПОУ 35234236);

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.