Суд: Шептицький міський суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок вчинення домашнього насильства
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №459/2831/26
Суддя: Отчак Н. Я.
Справа № 459/2831/26
Провадження № 2/459/1208/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Отчак Н.Я., за участю секретаря судового засідання Гук Т.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди,
У С Т А Н О В И В :
Представник позивачки адвокат Буй Б. В. через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану внаслідок домашнього насильства у розмірі 200 000 гривень на користь малолітньої дитини - ОСОБА_2 особі законного представника ОСОБА_1 200 000 гривень на користь малолітньої дитини – ОСОБА_3 особі законного представника ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 гривень та понесені судові витрати.
В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 22.12.2025 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було розірвано. Від даного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Представник вказує, що ще до розірвання шлюбу відповідач вчиняв психологічне, фізичне і економічне насильство щодо позивачки та дітей, а саме: погрожував фізичною розправою, знищенням речей особистого користування, принижував в нецензурній формі, викрадав особисті речі та знищував документи. Позивачка ОСОБА_6 перебуває впостійному психологічному стресі з часу фактичного припинення сумісного проживання. Відповідач завдавав їй тілесних ушкоджень, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, принижував її, внаслідок чого позивачка вимушена була неодноразово викликати поліцію. Поліція фіксувала зазначені обставини та відповідач притягувався до адміністративної відповідальності за психологічне насильство в сім`ї. Також стосовнонього судом видавався обмежувальний припис, який пізніше був продовжений. Відповідач на постійній основі чинив та чинить моральний тиск наколишню дружину, дітей, що приносить їм надмірне моральне страждання, що унеможливлює знаходитись у стабільному психологічному стані. Дані факти підтверджуються достатньою кількість доказів, зібраних позивачкою. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 позивачка змушена була звертатись до ГО Центр «Жіночої перспективи» за допомогою у захисті від домашнього насильства зі сторони чоловіка. Такими систематичними, негативними явищами ОСОБА_6 зазнала душевних та моральних стражданнях, які проявилися у постійному нервовому напруженні, переживаннях, відчутті безпорадності, порушенні звичного способу життя, погіршенні сну та психологічного стану, фізичного болю та тілесних ушкоджень. Окрім цього представник позивача наголошує на негативному впливі поведінки відповідача на психологічний стан малолітніх дітей. Згідно з результатами психологічних обстежень, діти перебувають у стані хронічного психоемоційного напруження, пов`язаного з особливостями взаємодії з батьком. Такі обставини негативно впливають на емоційний розвиток дітей, становлення їхньої особистості, соціалізацію, самооцінку та здатність довіряти оточуючим. Негативні наслідки тривають протягом тривалого часу та впливають на повсякденне життя дітей. Враховуючи характер порушених прав, тривалість та інтенсивність моральних страждань, спричинених протиправною поведінкою відповідача, а також принципи розумності, виваженості та справедливості, позивачка оцінює завдану кожній дитині моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень. Також позивачка зазначає, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо матеріального утримання дітей та має заборгованість зі сплати аліментів. У зв`язку з цим вона самостійно забезпечує виховання та утримання двох малолітніх дітей, що істотно ускладнює її матеріальне становище. З огляду на це просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про судовий збір». Тому, враховуючи вищенаведене, представник позивача просить позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану кожній із малолітніх дітей, у розмірі по 200 000 гривень.
Ухвалою від 22.07.2026 було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
21.09.2026 представником відповідача – адвокатом Пащуком А. І. через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» було подано відзив на позовну заяву, у якому він просив поновити строк на його подання та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію представник мотивував тим, що відповідач категорично заперечує факт вчинення домашнього насильства щодо позивачки та дітей. Зазначив, що долучені до позову постанови за ст. 173-2 КУпАП стосуються виключно психологічного насильства, а їх законність та обґрунтованість відповідачем оскаржувалися. На думку представника, сам факт існування таких постанов та обмежувальних приписів не є безумовним доказом завдання моральної шкоди. Також представник вважає, що позивачкою не надано належних доказів на підтвердження характеру та глибини моральних страждань дітей, їх негативного впливу на стан здоров`я, а також причинного зв`язку між діями відповідача та завданою шкодою. Окремо заперечив доказове значення висновку психолога від 29.01.2026 та консультативного висновку лікаря від 09.12.2025, вважаючи, що вони не підтверджують вчинення відповідачем насильства. Крім того, представник зазначив, що відносини відповідача з дітьми є нормальними, влітку 2026 року вони понад три місяці проживали з батьком та перебували на його утриманні, сплачує аліменти. Також зауважив, що сторони після розлучення проживають окремо та фактично не контактують. Заявлений розмір моральної шкоди у сумі 200 000 грн на користь кожної дитини представник вважає необґрунтованим і довільним, таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості. Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн представник зазначив, що вони є завищеними та не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим вважає обґрунтованим їх відшкодування в сумі 2 000 грн. Враховуючи викладене, представник відповідача просив поновити строк на подання відзиву, прийняти його до матеріалів справи та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою від 21.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
23.09.2026 представником позивача було подано відповідь на відзив, у якій представник не погодився з доводами відповідача та зазначив, що вони не спростовують обставин, покладених в основу позовних вимог. Зокрема, представник наголосив, що факт вчинення відповідачем психологічного домашнього насильства щодо малолітніх дітей встановлений постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 10.02.2026, яка набрала законної сили, а тому має преюдиційне значення. Також зазначив, що психологічне насильство є самостійною формою домашнього насильства та може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, при цьому відсутність звернення дітей за медичною чи психологічною допомогою не свідчить про відсутність душевних страждань. Крім того, представник вважає, що долучені до матеріалів справи консультативний висновок лікаря та висновок психолога підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами, а тимчасове проживання дітей із батьком та відсутність подальших конфліктів не спростовують факту раніше завданої їм моральної шкоди. Щодо розміру відшкодування представник зазначив, що заявлена сума є обґрунтованою з огляду на малолітній вік дітей, тривалість їхніх моральних страждань та систематичність протиправної поведінки відповідача. Також представник вважає обґрунтованими заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 гривень, оскільки вони відповідають складності справи та підтверджені належними документами. Враховуючи наведене, представник позивачки просив доводи відповідача вважати такими, що не спростовують позовних вимог.
27.10.2026 сторони у судове засідання не з`явились про дату, час та місце судового розгляд були повідомлені належним чином.
Позивачем було подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримуються та просять задовольнити у повному обсязі.
Від відповідача надійшла заява про часткове задоволення позовних вимог, у якій також зазначив, що розгляд справи просить проводити у його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.10.2013, який в подальшому рішенням суду від 22.12.2025 було розірвано.
Від даного шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстровані за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 .
З талонів повідомлення про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію вбачається, що ОСОБА_4 вчиняв насильство, а саме: забрав ключі та телефон 30.10.2025, побив 08.12.2025, забрав закордонний паспорт та паспорт гр. України 02.11.2025, вчиняв домашнє насильство (психологічне) 06.11.2025, погрожував ножем їй на вході у ТЦ «Спартак» 19.11.2025, має заборонений припис, але не покидає помешкання 09.12.2025.
Відповідно до термінових заборонних приписів стосовно кривдника вбачається, що ОСОБА_4 вчиняв психологічне домашнє насильство, у зв`язку з чим було встановлено терміновий заборонний припис строком на 5 днів з 06.11.2025 по 11.11.2025 та строком на 3 дні з 19.11.2025 по 22.11.2025.
З пояснень ОСОБА_5 від 10.11.2025 вбачається, що 10.11.2025, перебуваючи на робочому місці її чоловік ОСОБА_4 , маючи заборону спілкуватися із нею, згідно попередньо винесеного ТЗП прийшов в приміщення салону та почав спілкуватись у конфліктному тоні. На прохання покинути приміщення не реагував.
Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 11.11.2025 остання просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_4 , який порушив вимогу термінового заборонного припису, а саме з`явився за місцем праці з ціллю конфлікту.
З листа ГУНП у Львівській області №389145-2025 від 04.12.2025 вбачається, що письмове звернення, з котрим звертались у відділ поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області з приводу можливих неправомірних дій зі сторони чоловіка ОСОБА_4 розглянуто працівниками відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області. Звернення внесено до Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відділу поліції №1 ГУНП у Львівській області за №37214 від 19.11.2025. З гр. ОСОБА_4 було проведено бесіду профілактичного характеру про неприпустимість вчинення з його сторони неправомірних дій та винесено терміновий заборонний припис.
Відповідно до рішення Франківського районного суду м. Львова від 09.12.2025, яке постановою Львівського апеляційного суду від 20.04.2026 залишено без змін, видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 , яким строком на 2 (два) місяці йому заборонено перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонено наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_5 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 10.12.2025 ОСОБА_5 просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_4 , який 09.12.2025 близько 23.0 год, перебуваючи за адресою її проживання у АДРЕСА_2 порушив обмежувальний припис, виданий Франківський районним судом м. Львова від 09.12.2025.
З пояснень ОСОБА_5 від 07.01.2026 встановлено, що ОСОБА_4 і надалі вчиняє психологічне насильство щодо неї та їхніх спільних дітей. Застосовує проти неї та дітей крик та ненормативну лексику, принижує честь, гідність, погрожує. Та порушує рішення суду про видачу обмежувального припису.
Рішенням Львівського оружного адміністративного суду від 22.01.2026 у задоволенні вимог ОСОБА_4 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; ЄДРПОУ: 40108833) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 (адреса проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування припису відмовлено повністю.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 10.02.2026 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні двох адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, пов`язаних із вчиненням психологічного домашнього насильства щодо його двох малолітніх синів — ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зокрема, 26.11.2025 за місцем проживання він здійснював психологічний тиск на дітей, кричав на них, внаслідок чого малолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було завдано психологічних страждань. Факт вчинення домашнього насильства підтверджувався протоколами про адміністративні правопорушення, заявою, поясненнями, рапортами працівника поліції та іншими матеріалами справи. За результатами розгляду справи суд призначив ОСОБА_4 остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень та стягнув із нього судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 04.05.2026 постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 18.12.2025 щодо ОСОБА_4 , якого визнано винним за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень, залишено без змін.
З висновку психолога ОСОБА_7 від 09.05.2026 вбачається, що було проведено обстеження дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якого діти перебувають у стані хронічного психоемоційного напруження, пов`язаного із особливостями взаємодії з батьком. У взаєминах із батьком простежуються ознаки психологічного тиску, емоційної маніпуляції. Батько систематично залучає дітей до обговорення стосунків із матір`ю, формує у них почуття провини, очікує оцінки дій матері та намагається впливати на ставлення дітей до неї. Такі дії створюють для дітей психологічно непосильне емоційне навантаження та ставлять їх у ситуацію внутрішнього конфлікту лояльності, що негативно впливає на їх емоційний стан, поведінку та когнітивне функціонування. Сімейна ситуація та особливості виховної поведінки батька чинять негативний вплив на психоемоційний стан дітей. Втягування дітей у конфлікт між батьками, психологічний тиск, маніпулятивна поведінка та емоційна нестабільність взаємодії формують у дітей стан хронічного емоційного напруження, тривожності та внутрішнього конфлікту. Водночас у дітей збережене позитивне ставлення до обох батьків та потреба у підтриманні контакту з батьком за умови психологічно безпечної взаємодії.
З висновку психолога ОСОБА_8 від 29.01.2026 вбачається, що у пані ОСОБА_9 висока мотивація до унормування емоційного стану та захисту себе від можливих подальших випадків домашнього насильства, в т. ч. психологічного та фізичного. У п. Ганни в результаті домашнього насильства спостерігається значне зниження рівня якості життя, а саме: часта втома, фізичний дискомфорт, апатія, депресивні думки.
Відповідно до довідки №2 від 29.01.2026 встановлено, що ОСОБА_5 звернулась до ГО Центр «Жіночі перспективи» за допомогою у захисті від домашнього насильства зі сторони її чоловіка у січні 2026 року. ОСОБА_10 повідомила, що потерпає від психологічного насильства зі сторони її чоловіка ОСОБА_4 протягом тривалого часу, насильство стало жорстокіше та переросло у фізичне коли вона вирішила розлучитись. Вона отримує безоплатну психологічну допомогу щодо захисту та подолання наслідків домашнього насильства.
З консультаційного висновку спеціаліста (лікаря-психіатра) від 24.11.2025 вбачається, що ОСОБА_5 звернулась із скаргами на тремор рук, порушення сну, тривога, схудла за місяць на 5 кг та ін. Скарги з`явились після того як вирішила розлучитись і чоловік почав вчиняти психологічне та фізичне насильство.
З консультаційного висновку спеціаліста (лікаря-ортопеда-травматолога) від 09.12.2025, вбачається, що ОСОБА_5 встановлено діагноз травма м. т. голови, гематома правої тім`яної ділянки внаслідок домашнього насильства, а саме побив чоловік 08.12.2025 близько 19:30 год.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 01.05.2026 вбачається, що державним виконавцем Шептицького міського відділу державної виконавчої служби Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №80143096 щодо примусового виконання виконавчого листа №170/297/23, виданого 04.11.2025 Шацьким районним судом Волинської області, відповідно до якого вирішено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 04.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість по виконавчому документу станом на 01.05.2026 становить 28 846,07 грн.
Згідно з характеристикою, виданою за місцем навчання - ліцеєм № 81 ім. П. Сагайдачного м. Львова, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 2-Д класі, є дисциплінованою, активною та доброзичливою, має урівноважений характер, коректно спілкується з однокласниками та педагогами. Навчальний матеріал засвоює відповідно до вікових особливостей, проявляє старанність та активність на уроках, бере участь в обговореннях. Також дитина є фізично активною, відвідує уроки фізичної культури та займається футболом. Мати й батько беруть участь у шкільному житті сина, відвідують батьківські збори та цікавляться його навчанням.
Окрім цього, згідно з психолого-педагогічною характеристикою, виданою за місцем навчання - ліцеєм № 81 ЛМР ім. П. Сагайдачного м. Львова, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 5-Г класі зазначеного закладу з 01.09.2024 року. Навчальну програму засвоює на початковому та середньому рівнях, характеризується слабкою навчальною мотивацією, нестійкою увагою та пасивністю під час уроків. Домашні завдання виконує не завжди повністю, окремі завдання потребує допомоги. Поведінка загалом є задовільною, дитина виконує вказівки батьків і вчителів та дотримується встановлених правил, хоча іноді виникають конфлікти з однокласниками. Водночас ОСОБА_11 намагається спілкуватися з іншими дітьми, є фізично активним та охоче відвідує уроки фізичної культури. Батьки цікавляться його навчанням і поведінкою, реагують на зауваження педагогів та забезпечують усім необхідним для навчання.
Також судом встановлено, що позивачка в процесі розгляду справи змінила прізвище з « ОСОБА_12 » та « ОСОБА_13 », що підтверджується паспортом громадянина України (ID- карта) № НОМЕР_3 , виданого 18.06.2026, орган що видав 4619.
Також судом досліджені документи, надані представником відповідача.
Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції від 08.07.2026 ОСОБА_4 здійснив платіж у розмір 65 440грн, у призначені платежу вказано за аліменти на ОСОБА_3 .
З інформації про виконавче провадження від 24.07.2026 вбачається, що відкрито виконавче провадження №81417367 на виконання судового наказу від 08.06.2026 виданого Франківським районним судом м. Львова, відповідно до якого вирішено стягувати з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Актом №40 від 09.07.2026 встановлено, що старостою Гірницького старостинського округу в присутності сусідів складено акт про те, що ОСОБА_4 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Разом з ним за однією адресою проживають без реєстрації його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З листа відділу «Служби у справах дітей» Шевченківського району №260001-вих-8891 від 23.01.2026 встановлено, що на час розгляду звернення (заява від 20.01.2026 щодо надання інформації відносно дітей) працівниками відділу не встановлено фактів вчинення домашнього насильства над малолітніми: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також не встановлено ознак неспроможності батьками дітей виконувати батьківські обов`язки.
Позивачка просить стягнути з відповідача моральну шкоду, завданумалолітнім дітям унаслідок вчинення щодо них домашнього насильства.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньомунасильству» постраждала особа має право на відшкодування кривдниками завданихматеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров`ю, упорядку, визначеному законодавством.
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньомунасильству» особі, яка має право на відшкодування матеріальних збитків і моральноїшкоди, завданих внаслідок домашнього насильства, моральна шкода відшкодовуєтьсянезалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов`язана з їх розміром. Порядок відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих унаслідок домашнього насильства, визначається Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, які її завдала за наявності її вини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22) виснував, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 неодноразово вчиняв домашнє насильство щодо колишньої дружини та малолітніх дітей, що підтверджується постановами у справах про адміністративні правопорушення, терміновими заборонними та обмежувальними приписами, заявами позивача, висновками психологів та іншими матеріалами справи, дослідженими судом.
Зокрема, рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09.12.2025 було видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 , строком на 2 (два) місяці. РішеннямЛьвівського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису відмовлено повністю.Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 10.02.2026 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та призначено остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постановою Львівського апеляційного суду від 04.05.2026 постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 18.12.2025 щодо ОСОБА_4 , якого визнано винним за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу, залишено без змін.
Із термінових заборонних приписів, які містяться в матеріалах справи,встановлено, що ОСОБА_4 вчиняв психологічне домашнє насильство, у зв`язку з чим було встановлено терміновий заборонний припис строком на 5 днів з 06.11.2025 по 11.11.2025 та строком на 3 дні з 19.11.2025 по 22.11.2025.
Відповідач заперечує вчинення домашнього насильства; постанови, рішення, обмежувальні та термінові заборонні приписи неодноразово оскаржував, тому вважає, що вони не можуть розглядатись судом як безумовний доказ його вини.
Даючи оцінку таким доводам суд, зокрема, враховує те, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Отже, наявність відносно відповідача обмежувального припису доводить вчинення особою - кривдником домашнього насильства. Такий припис спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Вищевказані рішення суду, які містяться в матеріалах справи, мають преюдиційне значення для даної справи в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тому вищевказані доводи відповідача суд до уваги не бере та вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
Оцінюючи доводи сторін, обставини справи та сукупність доказів, представлених сторонами на обґрунтування своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позивачкою доведено факт протиправної поведінки відповідача, яка полягала у вчиненні психологічного домашнього насильства щодо малолітніх дітей.
Саме вчинення цих правопорушень може бути підставою для відшкодування завданої моральної шкоди.
Так, відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 10.02.2026 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. При цьому зі змісту поданих матеріалів вбачається, що протиправна поведінка відповідача стосувалася його малолітніх дітей.
Крім того, відповідно до висновку психолога ОСОБА_7 від 09.05.2026 за результатами психологічного обстеження малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що діти перебувають у стані хронічного психоемоційного напруження, пов`язаного з особливостями взаємодії з батьком. Такі дії створюють для дітей психологічно непосильне емоційне навантаження, ставлять їх у ситуацію внутрішнього конфлікту лояльності та негативно впливають на їхній емоційний стан, поведінку і когнітивне функціонування.
Досліджені судом докази беззаперечно свідчать про наявність протиправної поведінки відповідача, моральної шкоди, завданої малолітнім дітям, та причинного зв`язку між такою поведінкою і негативними наслідками для їхнього психоемоційного стану.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні моральної шкоди малолітнім дітям внаслідок протиправної поведінки щодо них.
Разом з тим, відповідач частково визнав позовні вимоги, при цьому не погоджується з розміром шкоди.
Підстав, які б звільняли відповідача від відповідальності за завдану шкоду судом не встановлено.
Відтак, за наведених обставин суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими та підставними.
Визначаючи розмір завданої моральної (немайнової) шкоди, суд виходить з наступного.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 зазначено про те, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
У постанові від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 Верховний Суд виснував, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 210/4153/21 вказано про те, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду.
Відтак, враховуючи вищевикладені правові позиції Верховного Суду, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер вчинених відповідачем правопорушень, ступінь його вини, характер немайнових втрат, тривалість негативного впливу його поведінки на дітей, їх малолітній вік, характер та глибину завданих їм психоемоційних страждань, та доходить висновку, що заявлений позивачкою розмір моральної шкоди у сумі 200 000 гривень на користь кожної дитини є завищеним, а тому, з урахуванням принципів справедливості, розумності та добросовісності, з відповідача на користь кожної з малолітніх дітей необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень.
Усі аргументи, наведені відповідачем та його представником не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні; їх оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у обсязі та за підстав, що зазначені вище.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою суду від 22.07.2026 позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 № 10 у разі якщо судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який із тих чи інших причин до ухвалення рішення у справі сплачено не було, а рішення ухвалено на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у дохід Державного бюджету України.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору у загальному розмірі 3200 грн., а позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь держави підлягає стягнення судового збору у розмірі 320 гривень, згідно розрахунку: 40000,00 грн. (сума задоволених позовних вимог) / 400000,00 грн. (сума заявлених позовних вимог)*3200 грн.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то в позовній заяві представник позивачки зазначив, що розмір таких витрат буде визначено в подальшому в залежності від безпосередньої участі адвоката в судових засіданнях, а також вказав лише орієнтовну вартість витрат 20 000,00 гривень.
Жодних додаткових клопотань про стягнення понесених витрат на правову допомогу (з долученням відповідних доказів) представник позивачки не подавав, а тому при ухваленні даного рішення питання про стягнення витрат на правову допомогу не вирішується.
Суд роз`яснює, що відповідно до ст. 270 ЦПК України сторони мають право звернутися із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення домашнього насильства – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь малолітнього ОСОБА_2 у особі законного представника ОСОБА_1 20 000,00 гривень моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь малолітнього ОСОБА_3 у особі законного представника ОСОБА_1 20 000,00 гривень моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 320 гривень.
У задоволенні решти вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 05 листопада 2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ).
Суддя: Н. Я. Отчак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua