Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №367/2244/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 367/2244/25

Провадження № 2/369/10576/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05.11.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Мосійчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи.

У обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що є власником автомобіля марки «Tesla model S», НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

14.01.2025 між ним та відповідачем було укладено договір оренди № 2 зазначеного автомобіля. Також між ними було підписано акт приймання-передачі відповідачем автомобіля разом з технічним паспортом, згідно з яким автомобіль знаходився в належному, справному стані.

10.02.2025 відповідач повернув йому автомобіль, після повернення якого він виявив численні ушкодження автомобіля, які були відображені в акті приймання передачі від 10.02.2025, від підписання якого відповідач відмовився.

З метою визначення розміру завданої шкоди він звернувся до експертної установи, оцінювачем якої 19.02.2025 складено звіт про визначення вартості матеріального збитку, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 168 895,45 грн.

Відповідач не виходить на зв`язок і уникає спілкування з ним, завданий збиток не відшкодовує.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на свою користь 168 895,45 грн та суму понесених судових витрат.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 31.03.2025 матеріали позовної заяви передано на розгляд за підсудністю до Богунського районного суду міста Житомира.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 12.06.2025 матеріали цивільної справи направлено за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15.07.2025 цивільну справу направлено за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.03.2026 відкрито позовне провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи призначено на 03.04.2026 на 14-00 год.

03.04.2026 за неявки учасників провадження, розгляд справи відкладено на 04.05.2026 на 10-00 год.

04.05.2026 представник ОСОБА_1 – адвокат Чорній Д.О. подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. При цьому, представник позивача Бутирін Я.Я. просив суд проводити судовий розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позов задовольнити та не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи.

У свою чергу, причини неявки відповідача суду невідомі, відповідач ухвалу суду про відкриття провадження не отримав оскільки рекомендоване повідомлення та конверт повернулися до суду із відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За письмовою згодою позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. ст. 19, 274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки «Tesla model S», НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

14.01.2025 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди транспортного засобу, згідно з пунктом 1.1. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування автомобіль на строк з 14.01. до 14.02.2025 (пункт 2.1. договору оренди).

Відповідно до пункту 1.2. зазначеного договору Акт здачі-приймання автомобіля, технічна документація на автомобіль (техпаспорт) є невід`ємною частиною договору.

14.01.2025 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) було підписано АКТ приймання-передачі транспортного засобу № 2 до договору оренди транспортного засобу від 14.01.2015, згідно з пунктом 1.2. якого сторони засвідчили, що транспортний засіб переданий Орендарю у належному технічному стані і може бути використаний за його призначенням.

Транспортний засіб оглянутий Орендарем до підписання цього Акта, претензій щодо стану, якісних та технічних характеристик транспортного засобу у Орендаря немає. Відеоогляд фіксація стану автомобіля на момент передачі (пункт 1.3. Акта).

Згідно з пунктом 1.5. Акта з моменту підписання цього акта сторонами обов`язок Орендодавця передати транспортний засіб Орендарю є виконаним. Орендар зобов`язується забезпечити збереження та повернути Орендодавцеві транспортний засіб в належному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу і амортизацій.

10.02.2025 Орендар ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 орендований транспортний засіб, під час повернення якого було виявлено пошкодження, а саме: підкрилок лопнув в трьох місцях; радіатор погнутий; телевізор зламане все ліве «око» де кріпиться радіатор і вентилятор; дифузор – зламані кріплення; вентилятор – зламаний пластик; підсилювач переднього бамперу – зламане вухо; захист днища – зламаний пластик, відсутні кріплення; ліве крило – заломи та пошкодження лакофарбового покриття; передній бампер – тріснутий, пошкодження лакофарбового, відсутні кріплення бамперу; люверс лівий – не працює, пошкодження кріплень; фара ліва – відсутнє нижнє кріплення, зламаний пластик фари; некоректно працює автопілот, не калібрується; помилки комп`ютера.

ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими пошкодженнями було складено Акт приймання передачі транспортного засобу від 10.02.2025, проте Орендар ОСОБА_2 відмовився від підписання зазначеного Акта.

11.02.2025 ОСОБА_1 направлено поштовим відправленням на адресу ОСОБА_2 зазначений Акт.

Також ОСОБА_1 замовлено автотоварознавче дослідження належного йому транспортному засобу.

ФОП ОСОБА_3 , який діє на підставі сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, 19.02.2025 складено ЗВІТ про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Tesla model S», НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , згідно з яким вартість матеріального збитку станом на 19.02.2025 визначений за витратним підходом складає 168 895,45 грн.

ОСОБА_2 не виходить на зв`язок і уникає спілкування з ОСОБА_1 , завданий збиток не відшкодовує.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Особливості укладення договору найму транспортного засобу визначені статтею 799 ЦК України, частиною другою якої передбачено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною першою статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

При цьому частиною другою статті 220 ЦК України передбачено можливість визнання такого договору дійсним судом за умови, що сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне або часткове його виконання, однак одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення.

Отже, якщо договір найму автомобіля між сторонами не був нотаріально посвідчений, він не може розглядатися як належна правова підстава для покладення на відповідача саме договірної відповідальності за його умовами.

Водночас нікчемність договору не означає, що особа, яка фактично отримала автомобіль у користування, звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану майну власника.

Фактична передача транспортного засобу, його використання відповідачем та подальше повернення з механічними пошкодженнями є обставинами, які мають оцінюватися судом під час вирішення питання про наявність позадоговірного зобов`язання з відшкодування шкоди.

Згідно зі статтями 22, 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

До реальних збитків належать, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Таким чином, для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди позивач має довести сукупність необхідних умов цивільно-правової відповідальності: факт пошкодження автомобіля; протиправність поведінки відповідача; наявність шкоди та її розмір; причинний зв`язок між поведінкою відповідача та пошкодженням транспортного засобу.

Водночас вина заподіювача шкоди презюмується, а тому саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/28609/15-ц, в якій касаційний суд виходив із того, що договір найму транспортного засобу, укладений між фізичними особами без нотаріального посвідчення, є нікчемним. При цьому фактичне передання автомобіля та його використання сторонами не усувають установленого законом наслідку недодержання нотаріальної форми правочину. Отже, сама лише обставина фактичного користування автомобілем не надає нікчемному договору юридичної сили, однак відповідні фактичні обставини можуть мати доказове значення під час установлення характеру відносин сторін.

Отже, визначальним у цій справі є не сам факт укладення сторонами договору найму автомобіля, який через недодержання нотаріальної форми є нікчемним, а встановлення того, чи було пошкоджено автомобіль у період його фактичного перебування у володінні та користуванні відповідача, чи перебувають ці пошкодження у причинному зв`язку з його діями або бездіяльністю та чи доведено розмір.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині другій статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших проявів принципу змагальності у цивільному процесі.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач передав відповідачу належний йому на праві власності автомобіль у користування у справному стані, що підтверджується Актом приймання-передачі транспортного засобу № 2 до договору оренди транспортного засобу від 14.01.2015, складеним 14.01.2025 та підписаним сторонами.

Однак, відповідач повернув орендований ним автомобіль у пошкодженому стані, про що позивачем 10.02.2025 було складено Акт приймання передачі транспортного засобу, від підписання якого відмовився ОСОБА_2 .

Згідно з Звітом про визначення вартості матеріального збитку, складеним ФОП ОСОБА_3 19.02.2025, вартість матеріального збитку складає 168 895,45 грн.

ОСОБА_2 не виходить на зв`язок і уникає спілкування з ОСОБА_1 , завданий збиток не відшкодовує.

Дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку, врахувавши Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складений ФОП ОСОБА_3 19.02.2025, а також вимоги статей 12, 81 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем доведено факт порушення його прав відповідачем пошкодженням належного йому на праві власності транспортного засобу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, понесені ним судові витрати у справі, які складаються з судового збору в розмірі 1 351,16 грн покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 11, 12, 15, 16, 22, 202, 638, 759, 799, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 76, 78, 80, 81, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану у результаті пошкодження транспортного засобу, в розмірі 168 895 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто п`ять гривень) 45 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 351 (одну тисячу триста п`ятдесят одну) гривню 16 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суд протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; остання відома адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Тетяна ДУБАС