Суд: Турківський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про позбавлення батьківських прав
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №452/3530/25
Суддя: Волинець М. З.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.11.2026 м. Турка
Справа № 452/3530/25
Провадження №2/458/34/2026
Турківський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Волинець М.З.
за участю секретаря судового засідання Матівської Р.Р.,
Сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача адвокат Буженко Ю.С.,
відповідач ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють
самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування
Гусятинської селищної ради
Чортківського району Тернопільської
області, представник,
Орган опіки та піклування в особі
виконавчого комітету Боринської
селищної ради Самбірського району
Львівської області,
за участю прокурора Турківського відділу
Самбірської окружної прокуратури
Львівської області Бохонка З.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Турка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Буженко Юрій Сергійович, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області та Орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, за участю прокурора Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області, про позбавлення батьківських прав, -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Буженко Ю.С., подала до Самбірського міськрайонного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав, в якій просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22.09.2025 ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області, відповідно до ст. 31 ЦПК України цивільну справу передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Турківського районного суду Львівської області.
Справа надійшла до Турківського районного суду Львівської області 15.10.2025 (вх. № 5221/25) та передана судді Волинець М.З.
Стислий зміст позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач та відповідач є батьками дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження. Разом із дітьми позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відповідю Турківського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 21301/26.12-33 від 15.08.2025, на виконанні перебуває виконавче провадження АСВП № 77936156 з примусового виконання виконавчого листа Турківського районного суду Львівської області № 458/943/24 2/458/315/2024 від 15.04.2025 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 24.09.2024 і до досягнення дітьми повноліття. Станом на 15.08.2025 у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з 24.09.2024 по 31.07.2025 в розмірі 39 456,34 грн, в тому числі заборгованість після відкриття виконавчого провадження за періо з 29.04.2025 по 31.07.2025 в сумі 11 824,05 грн.
Згідно з довідкою Амбулаторії загальної практики сімейної медицини смт Гусятин від 09.08.2024, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зверталися за медичною допомогою і на профілактичні огляди з матір`ю, батька на прийомі не було.
Також відповідно до довідки № 8 від 30.07.2024 батько ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, із вчителями не спілкується. У період адаптації дитини до нового оточення, школи її супроводжувала лише мама.
Довідкою № 197 від 02.09.2025 Гусятинської селищної ради також підтверджується, що за період із 2024 року по даний час до лікаря педіатра ОСОБА_6 батько малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_2 дітей на медичні (профілактичні) огляди не супроводжував, здоров`ям та потребами в лікуванні не цікавився.
Представник позивача вважає, що вищевказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав стосовно дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позиція відповідача.
Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав. У письмовій заяві від 08.04.2026 не заперечив щодо позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Водночас у зазначеній заяві відповідач зазначив, що малолітній ОСОБА_4 не є його сином, оскільки він не бачив колишню дружину з 2018 року. Також у заяві від 13.10.2026 вказав, що не спілкувався зі своєю дочкою ОСОБА_3 та не брав участі у її вихованні тому, що колишня дружина не дозволяла, погрожувала, що викличе поліцію.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
20.10.2025 ухвалою Турківського районного суду Львівської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь, пояснення) та призначено підготовче засідання у справі на 05.11.2025 о 16:00 год.
Підготовчі засідання у справі неодноразово відкладалися у зв`язку з неявкою учасників справи та на підставі клопотань учасників справи на 19.11.2025, 05.03.2026, 24.03.2026.
19.11.2025 протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області з урахуванням клопотання представника позивача оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 04.12.2026 о 12:15.
Підготовчі засідання у справі 04.12.2026 та 13.01.2026 відкладалися у зв`язку з технічною несправністю підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС на 15.12.2025 та 04.02.2026, відповідно.
15.12.2025 протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.01.2026 та продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.
04.02.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області задоволено клопотання представника позивача адвоката Буженка Ю.С. про заміну неналежної третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; замінену зазначену в позовній заяві третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на орган Опіки та піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області; підготовче провадження відкладено на 18.02.2026 о 14:30 год.
24.03.2026 протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області з урахуванням клопотання представника третьої особи Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області оголошено перерву до 21.04.2026 09:30 год.
21.04.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Буженка Ю.С. про витребування доказів (зобов`язання надати висновок); зобов`язано Орган опіки та піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області надати суду письмовий висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо його неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.05.2026 о 12:00 год.
05.05.2026 Орган опіки та піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області скерував на адресу суду копію рішення Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області № 910 від 04.05.2026 про затвердження висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав та копію висновку органу опіки та піклування Гусятинської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2
06.05.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 28.05.2026 о 15:00 год.
28.05.2026 протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області з урахуванням клопотання представника позивача в судовому засіданні оголошено перерву до 23.06.2026 о 14:00 год; викликано свідків.
23.06.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області визнано обов`язковою участь у судовому засіданні позивача ОСОБА_1 ; судове засідання відкладено на 07.07.2026 о 14:00 год; зобов`язано позивача ОСОБА_1 забезпечити участь малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судовому засіданні 07.07.2026 о 14:00 год в приміщенні Турківського районного суду Львівської області для з`ясування її думки судом.
У судовому засіданні 07.07.2026, 05.08.2026 та 11.08.2026 оголошувалася перерва до 05.08.2026, 11.08.2026 та 08.09.2026.
08.09.2026 прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Бохонок З.О. подав до суду клопотання про надання можливості ознайомитися із матеріалами справи № 452/3530/25 з метою забезпечення ефективного захисту найкращих інтересів дитини, з урахуванням змін до чинного законодавства щодо участі прокурора у справах про позбавлення батьківських прав, про відібрання дитини та про усиновлення дитини.
08.09.2026 залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Буженко Ю.С., до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області та Орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав, прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області; судове засідання відкладено на 23.09.2026 о 16:00 год.
23.09.2026 протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області зобов`язано представника позивача адвоката Буженка Ю.С. забезпечити явку позивача ОСОБА_1 в наступне судове засідання; у судовому засіданні оголошено перерву до 06.10.2026 о 16:00 год.
06.10.2026 протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області зобов`язано позивача повідомити теперішнього чоловіка ОСОБА_7 про участь у наступне судове засідання для заслуховування його думки щодо дитини ОСОБА_8 , зобов`язано представника органу опіки й піклування повідомити відповідача про участь у судовому засіданні; у судовому засіданні оголошено перерву до 26.10.2026 0 16:00 год.
26.10.2026 у судовому засіданні визначено час проголошення судового рішення 05.11.2026 о 14:10 год.
Позиція учасників справи.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, а саме позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, пояснила, що познайомилася з відповідачем у 2015 році. 03.06.2015 вони зареєстрували шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 . З відповідачем вона прожила близько одного року та двох місяців у його будинку в с. Нижня Яблунька Самбірського району Львівської області. Після того як ОСОБА_2 почав зловживати алкоголем, та бити її та дитину, вона покинула його та пішла жити з дитиною до своєї мами в с. Яворів Самбірського району Львівської області, де прожила 9 років. В той період працювала у м. Львові, а дитина була з її мамою. 29.12.2020 у неї народився син ОСОБА_9 . Оскільки на той час вона перебувала у шлюбі з відповідачем, але біологічним батьком ОСОБА_10 був інший чоловік - ОСОБА_11 , на її прохання відповідач написав заяву до РАЦС про те, що не є батьком дитини. З ОСОБА_12 у нею стосунки теж не склалися, оскільки останній також зловживав алкоголем і помер. 05.05.2023 році шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Після того як вони з відповідачем розірвали шлюб, вони ще періодично бачилися та зустрічались у м. Львові, зокрема з серпня по листопад 2023 року, проте на початку листопада вона його покинула, сказавши, що планує їхати за кордон. Відповідач просив її повернутися та обіцяв, що у них усе налагодиться, проте вона відмовилася, бо не хотіла з ним більше стосунків. Про вагітність третьою дитиною вона дізналася коли була на восьмому місяці вагітності. Тоді одразу зателефонувала відповідачу, проте той заперечив, що це його дитина, вона поїхала на заробітки до Республіки Польща, щоб втратити дитину. В Республіці Польщі познайомилась з ОСОБА_7 і сказала, що це його дитина. В іншому судовому засіданні зазначила, що з ОСОБА_7 ще до знайомства у в Республіці Польщі переписувались в інтернеті, проте повинна була йому сказати, що це його дитина, бо не могла вчинити інакше. При цьому вважає, що батьком ОСОБА_4 є відповідач ОСОБА_2 . Після народження ОСОБА_4 . ОСОБА_7 хотів записати дитину на себе, проте, так як відповідач відмовився писати заяву до РАЦС про те, що не є батьком дитини, відаовідальні працівники органу реєстрації актів цивільного стану пояснили, що батька ОСОБА_4 буде записано відповідно до ст. 133 СК України. Після народження сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме одразу після того як його похрестили в с. Яворів, після 03.03.2024 вона разом з дітьми поїхала жити до ОСОБА_7 в с. Сидорів, Чортківський район, Тернопільська область, де проживають й тепер. 05.03.2025 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , з яким на даний час проживає та виховує трьох своїх дітей. Також пояснили, що має город, веде господарство, а теперішній чоловік офіційно не працює, інколи ходить на підробітки, коли нема працівників ТЦК. Вказала, що до суду звернулася з метою, щоб діти і вони всі разом проживали як одна сім`я. На запитання суду як це впливатиме на найкращі інтереси дітей, оскільки діти все ж таки проживають із нею та теперішнім чоловіком ОСОБА_7 , пояснила, що її чоловіку ОСОБА_7 пропонують офіційну роботу, проте у нього немає відстрочки від проходження військової служби, тому вони порадились і вирішили звернутися до суду, щоб у подальшому її теперішній чоловік зміг усиновити її дітей, та не підлягав мобілізації. Про те, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у с. Сидорів, Чортківський район, Тернопільська область вона не повідомляла відповідача ОСОБА_2 .
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Буженко Ю.С. зазначив, що наявні усі підстави для задоволення позовних вимог. Вказав, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дітей: не допомагає їм, не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні, а також не виявляє жодного бажання спілкуватися з ними. Водночас між дітьми та теперішнім чоловіком позивача склалися традиційні стосунки, як між батьком і дітьми, зокрема теперішній чоловік називає їх своїми дітьми, а вони його татом. Відтак, на думку представника позивача, позбавлення відповідача батьківських прав повною мірою відповідатиме найкращим інтересам дітей, а також буде доцільним і справедливим з огляду на необхідність надання теперішньому чоловіку можливості розпочати процедуру їх усиновлення
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, судом вживалися заходи щодо його належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом вручення повістки про виклик до суду через представника Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області. Згідно з відповіддю старости старостинського округу №4 Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області № 14/17-21/4-вих.26 від 02.03.2026, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас вручити повістку виявилося неможливим, оскільки, за повідомленням сестри відповідача — ОСОБА_13 , її брат виїхав і в селі не проживає. Разом з тим, представник Орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області й Служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області Рогач М.М. повідомила, що вони під час підготовки відповідних документів для висновку про доцільність позбавлення батьківських прав спілкувалися з ОСОБА_2 , який повідомив, що з`являтися до суду не буде, у зв`язку з тим що триває воєнний стан.
Через представника третьої особи ОСОБА_14 подав до суду заяву від 08.04.2026, в якій не заперечив щодо позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Водночас у зазначеній заяві відповідач зазначив, що малолітній ОСОБА_4 не є його сином, оскільки він не бачив колишню дружину з 2018 року. Крім того, у заяві від 13.10.2026 відповідач зазначив, що не спілкувався зі своєю дочкою ОСОБА_3 та не брав участі у її вихованні, тому що колишня дружина не дозволяла йому, погрожувала, що викличе поліцію.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Органу опіки та піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області в судове засідання не з`явився, до матеріалів справи долучив висновок Органу опіки та піклування Гусятинської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затверджений рішенням виконавчого комітету Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області № 91 від 04.05.2026.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Органу опіки і піклування в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області Рогач М.М. в судовому засіданні щодо ухвалення рішення у справі поклалася на розсуд суду, оскільки діти фактично не проживають на території Боринської селищної громади
У судовому засіданні прокурор Бохонок З.О. заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що позивач не навела належних обґрунтувань щодо того, як саме позбавлення відповідача батьківських прав покращить інтереси дітей. Крім того, прокурор звернув увагу на те, що позивач вказала мету звернення до суду з позовом - надання її теперішньому чоловіку можливості уникнути військової служби в майбутньому. Вказав на необхідність надати відповідачу можливість змінити свою поведінку щодо виконання батьківських обов`язків.
Свідок ОСОБА_15 , безпосередньо допитаний у судовому засіданні 05.08.2026, зазначив, що проживає на відстані близько 200 м від ОСОБА_1 , яка проживає в їхньому селі близько двох років. З теперішнім чоловіком позивача ОСОБА_7 перебуває у нормальних стосунках. Зазначив, що раніше ОСОБА_7 проживав разом із мамою, але вона померла. Також йому відомо, що ОСОБА_7 працював у Польщі, де познайомився з позивачем. Зі слів позивача йому відомо, що відповідач будь-якої матеріальної допомоги дітям не надає, натомість ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дітьми не чинить. Крім того, свідок зазначив, що він ніколи особисто відповідача у селі не бачив і йому не відомо, чи приїжджав той коли-небудь до їхнього села.
Свідок ОСОБА_16 , безпосередньо допитаний у судовому засіданні 05.08.2026, зазначив, що є сусідом ОСОБА_1 . Близько чотирьох років тому його сусід ОСОБА_7 познайомився з ОСОБА_1 та привів її до себе додому. З появою ОСОБА_1 з дітьми в їхньому селі на подвір`ї біля будинку з`явилися гойдалка, басейн. Зі слів позивача йому відомо, що колишній чоловік ОСОБА_1 жодної участі у вихованні дітей не бере та матеріальної допомоги не надає. Водночас свідок зазначив, що всю інформацію про колишнього чоловіка позивача він знає виключно зі слів останньої.
В судовому засіданні 07.07.2026 в присутності психолога ОСОБА_17 було заслухано думку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 повідомила, що вона переходить у 7 клас, проживає в с. Сидорів Чортківського району Тернопільської області, разом з братами ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , а також з мамою та татом ОСОБА_18 . У с. Сидорів проживає 4 роки, до того жила з бабусею ОСОБА_19 , вуйком та тіткою ОСОБА_20 с. Яворів. Мама їй розповідала, що її татом є ОСОБА_2 , проте вона його не знає та ніколи не бачила.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, заслухавши учасників справи та прокурора, судом встановлені такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Яворів, Турківський район, Львівська область, що підтверджується копією паспорта громадянина України, виданого 20.03.2025, орган, що видав - 6114.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 03.06.2016 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Турківського районного суду Львівської області від 05.05.2023, ухваленим за результатами розгляду цивільної справи № 458/193/23. Вказане судове рішення набрало законної сили 06.06.2023.
Під час перебування у шлюбі в сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис № 17, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого 15.06.2015 виконавчим комітетом Нижньояблунської сільської ради Турківського району Львівської області та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00058696232 від 29.05.2026, відомості про батька записано відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України.
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 10.04.2024 Гусятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , про що складено актовий запис № 39 та батьками дитини зазначено: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_21 .
Як вбачається з витягу з Державного реєстру актових записів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00058696014 від 29.05.2026 відомості про батька дитини ОСОБА_4 записані відповідно до ст. 133 СК України. При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження відсутності кровного споріднення відповідача з дитиною ОСОБА_4 . Також на час розгляду справи відсутнє рішення суду за результатами оспорювання його батьківства.
Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії № НОМЕР_3 , виданого 05.03.2025 Гусятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківськом районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 05.03.2025 між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 06, прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_22 , дружини – ОСОБА_22 .
Згідно з копією акту № 100/02-09-03 про встановлення факту проживання без реєстрації або не проживання за зареєстрованою адресою від 25.06.2024, ОСОБА_23 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою без реєстрації також проживають її діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з копією довідки № 08, виданої 30.07.2024 дирекцією Сидорівської гімназії, відповідно до інформації класного керівника ОСОБА_24 , учениця 5 класу ОСОБА_3 регулярно відвідувала заняття у школі. Мати дитини спілкувалася з педагогами, які навчають дочку, цікавилася шкільним життям дитини, відвідувала батьківські збори, виховні заходи. Батько ОСОБА_2 контакту із школою не підтримує, із вчителями не спілкується. У Сидорівській гімназії учениця навчається з 11.12.2023. У період адаптації до нового оточення, школи дитину супроводжувала лише мати.
Згідно з копією довідки Амбулаторії загальної практики сімейної медицини смт Гусятин від 09.08.2024, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зверталися за медичною допомогою, на профілактичні огляди та щеплення з матір`ю, батька на прийомі не було.
Згідно з копією Комунального некомерційного підприємства «Гусятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 02.09.2025 № 197, за період із 2024 року по даний час до лікаря педіатра ОСОБА_6 батько ( ОСОБА_2 ) малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на медичні (профілактичні) огляди не супроводжував, здоров`ям та потребами в лікуванні не цікавився.
Згідно з відповіддю на адвокатський запит № 4511/20.12-21 від 03.02.2026, Турківський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив, що у них на виконанні перебуває виконавче провадження АСВП № 77936156 з примусового виконання виконавчого листа Турківського районного суду Львівської області № 458/943/24 2/458/315/2024 від 15.04.2025 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 24.09.2024 і до досягнення дітьми повноліття. Відповідно до наявних матеріалів виконавчого провадження станом на 03.02.2026 у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з 24.09.2024 по 31.01.2026 у розмірі 62 590,36 грн, в тому числі заборгованість після відкриття виконавчого провадження за період з 29.04.2025 по 31.01.2026 в сумі 34 958,07 грн.
Згідно з копією акта обстеження житлово-побутових умов від 28.01.2026, складеного комісією у складі жителів села, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Також встановлено, що ОСОБА_2 ніде не працює, пенсіє не отримує та не має на праві власності майна на території села.
Згідно з копією довідки про склад сім`ї № 2418 від 09.10.2026, до складу сім`ї ОСОБА_2 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 , входять: сестра ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сестра ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , племінниця ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно з копією характеристики №2419 від 09.10.2026, виданої старостою старостинського округу № 4 виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського районуЛьвівської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за час проживання в с. Нижня Яблунька Самбірського району Львівської області зарекомендував себе з позитивної сторони. Скарг з боку сусідів та жителів села на нього не поступало.
Рішенням виконавчого комітету Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області № 91 від 04.05.2026 затверджено висновок Органу опіки та піклування Гусятинської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із змісту вказаного висновку вбачається, що ОСОБА_2 на засіданні комісії присутній не був, хоча представники органу опіки та піклування вживали різних заходів, проте вийти на зв`язок з ним не вдалося. Зі слів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не цікавиться життям дітей, не бере участі у їх вихованні, не надає жодної матеріальної допомоги дітям. ОСОБА_1 та діти зареєстровані за тією ж адресою, що й ОСОБА_2 , однак фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Інформацією про те, чи надавав ОСОБА_2 згоду на зміну адреси проживання дітей комісія не володіє. При обстеженні домоволодіння, де фактично проживають діти, встановлено, що за вказаною адресою проживає 5 осіб: ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_7 , малолітні діти: донька ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , син ОСОБА_9 . У кожній кімнаті прибрано. Для дітей виділено окрему кімнату. Є все необхідне для нормального розвитку, проживання та навчання дітей. Відтак, члени комісії вважають доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей.
Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 7 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частинами 1, 2 та 4 ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 58).
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16 (провадження № 61-29266св18), зазначено, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст.5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03.12.1986). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23.12.2020 у справі № 522/21914/14, від 22.11.2023 у справі № 1915/2789/12.
У постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), вказано, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
У постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), зазначено, що під час вирішення судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні. Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у питанні позбавлення своїх батьків чи одного із них батьківських прав.
Аналогічні положення закріплені у ст. 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 «Савіни проти України» (заява № 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 07.02.2024 у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23), вказав, що враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, які могли виникнути під впливом зовнішніх факторів, яким вона в силу свого віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Сама по собі озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, а тому при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26.07.2021 у справі № 638/15336/18, провадження № 61-13690св20; від 07.02.2022 у справі № 759/3554/20, провадження № 61-1544св21; від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22, провадження № 61-10115св23; від 15.11.2023 у справі № 932/2483/21, провадження № 61-5203св23;) від 26.12.2024 у справі №561/474/24 (провадження № 61-13691ск24).
У постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19 заначено, що у випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливості надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.
Разом з тим, винесення рішення в справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України.
З урахуванням цього, суд констатує, що судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків можливі лише з урахуванням фактичних обставин конкретної справи й доказування, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У матеріалах справи наявний висновок Органу опіки та піклування Гусятинської селищної ради, в якому повідомлено про прийняття комісією рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представникам органу опіки та піклування, встановити зв`язок з відповідачем не вдалося, тому під час такого висновку було взято до уваги відомості про всі обставини, в основному від позивача ОСОБА_1 .
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо застосування до відповідача ОСОБА_2 заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини.
У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що висновок Органу опіки та піклування Гусятинської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є недостатньо обґрунтованим, у ньому не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, такий висновок грунтується на поясненнях матері та складений без з`ясування думки батька. Зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батька батьківських прав, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.
Суд зазначає, що при розгляді справ про позбавлення батьківських прав на перше місце має ставити якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2025 у справі № 404/2456/21.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено саме на позивача.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20)), від 25.02.2025 у справ № 562/635/24.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
У розглядуваній справі позивач та її представник в обґрунтування необхідності застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав покликаються на те, що він не цікавиться дітьми, не займається їхнім вихованням, не приймає участі в отриманні старшою дитиною освіти, не піклується про стан здоров`я дітей, не надає матеріального утримання, зокрема у нього наявна заборгованість по сплаті аліментів.
Відповідач проти позбавлення його батьківських прав не заперечував, втім вказав на створення позивачем перешкод у спілкуванні з дочкою.
Проаналізувавши надані сторонами докази на обґрунтування власних позицій суд дійшов до переконання, що позбавлення відповідача батьківських прав за обставин встановлених у справі буде передчасним.
Так, у вирішенні питання про позбавлення батьківських прав суд має врахувати якнайкращі інтереси дитини.
Водночас позивач ОСОБА_1 не довела, та не суду достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батька по відношенню до дітей батьківських прав, а також, що неналежне виконання ОСОБА_2 його батьківських обов`язків створило загрозу життю дітей, в чому полягає умисне ухилення від виконання батьківських прав.
Також позивачем та її представником не доведено, що поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин.
Аналізуючи надані під час судового розгляду пояснення позивача, остання вказала, що метою звернення до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, є фактично необхідність її теперішнього чоловіка усиновити її дітей для того, що мати підставі звільнення від мобілізації.
Щодо наданих в судовому засіданні пояснень малолітньої доньки ОСОБА_3 про те, що вона їй все одно на біологічного батька, з урахуванням неприязних та конфліктних відносин в минулому між позивачем та відповідачем у справі (батьками дитини), суд розцінює зазначені пояснення дитини як такі, що могли бути попередньо сформовані з урахуванням спільного тривалого проживання дитини з матір`ю, з якою дочка психоемоційно зближена, тому, зазначені пояснення, на переконання суду, можуть не відповідати в цілому дійсній волі дитини.
Також суд критично оцінює покази свідків, які є сусідами сім`ї позивачки та її теперішнього чоловіка і про обставини щодо участі відповідача у вихованні дітей їм відомо лише зі слів позивача.
Оскільки батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, тому погіршення особистих стосунків між батьками дитини не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з батьком сімейних відносин не відповідає інтересам дітей, позивачем не доведено достатніх підстав гострої соціальної необхідності у позбавленні відповідача батьківських прав.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі №420/1075/17 дійшов висновок, у якому зазначив, що наявність заборгованості щодо сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батька/матері дитини батьківських прав. Факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо її утримання, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька/матері до надання їй належного утримання.
Враховуючи зазначене та надаючи оцінку поданим позивачем доказам, за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що надані докази на підтвердження обставин ухилення відповідача ОСОБА_2 від участі у вихованні дітей є непереконливими та у своїй сукупності недостатніми для висновку про наявність у його діях свідомого та винного ухилення від виконання батьківських обов`язків.
Таким чином, суду не представлено достатньо доказів злісного, свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, зокрема даних про те, що він притягувався адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків, під соціальним супроводом сім`я не перебувала, будь-яких заходів впливу зі сторони державних установ з приводу невиконання батьківських обов`язків до відповідача не застосовувалося.
Окремо слід зазначити, що наявність визнання відповідного позову батьком не може бути основою для позбавлення його батьківських прав. Адже такі дії самі по собі є неправозгідними, суперечать моральним засадам суспільства та не відповідають інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22). Верховний Суд неодноразово підкреслював, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках. А головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку (постанова КЦС від 20.12.2023 у справі №522/20260/21).
При цьому суд враховує, що розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», пункт 49), а тому суд вважає, що позбавлення батька батьківських прав не змінить життя дітей на краще.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд у виняткових випадках, за наявності доведеної винної поведінки одного з батьків, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, може відмовити в задоволенні позову, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, суд вважає за доцільне попередити відповідача ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , поклавши на орган опіки і піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
З урахуванням того, що позивач з дітьми та відповідач проживають в різних областях, покласти на Орган опіки і піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області та Орган опіки та піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області) контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.
Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23.10.2024 в справі № 464/2040/23, від 06.03.2024 в справі № 317/2256/22, від 22.01.2025 в справі № 333/8983/23, від 04.04.2025 в справі № 6290/3692/23).
З огляду на викладене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, у контексті конкретних обставин цієї справи суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Буженко Юрій Сергійович, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області та Орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання свої обов`язків щодо виховання малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покласти на Орган опіки і піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області та Орган опіки та піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області (з урахуванням того, що позивач з дітьми та відповідач проживають в різних областях) контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце народження: с. Яворів, Турківський район, Львівська область, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце народження: с. Нижня Яблунька, Турківський район, Львівська область, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
Орган опіки та піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396391, адреса місцезнаходження: пров. Героїв Майдану, буд. 1, с-ще Гусятин, Чортківський район, Тернопільська область, 48201.
Орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 05290787, адреса місцезнаходження: вул. Івана Франка, 27, с-ще Бориня, Самбірський район, Львівська область, 85547.
Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua