Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №369/21287/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №369/21287/24

Суддя: Пінкевич Н. С.

Справа № 369/21287/24

Провадження № 2/369/2567/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05.11.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

У грудні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника -адвоката Чернецьку Ганну Миколаївну, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача ТОВ «СГ «Оберіг» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 липня 2024 року о 18 год 06 хв ОСОБА_2 керував автомобілем «Dacia Logan» р/н НОМЕР_1 в с. Святопетрівське Бучанського району Київської області та, повертаючи з вул. Київської на вул. Жулянську, не надав дорогу та скоїв зіткнення керованим ним транспортним засобом з автомобілем Toyota Camry під керуванням водія ОСОБА_1 , р/н НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п. 16.13 ПДР України. У результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. Винуватість ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення: серія ВАД № 683946 від 13 липня 2024 року, схемою місця ДТП, яка підписана уповноваженою особою та самим ОСОБА_2 без будь-яких зауважень, що містить об`єктивні відомості щодо розташування транспортних засобів, а також локалізацію механічних пошкоджень.

Вказав, що він звернувся до страховика відповідача - ТОВ «СГ «Оберіг» за відшкодуванням вартості збитків, нанесених його автомобілю та страховиком 11 жовтня 2024 року на картку перераховано 151 750,00 грн. страхового відшкодування. Однак матеріальна шкода перевищує суму страхового відшкодування. Відповідно, різницю повинен відшкодувати відповідач. Також ним попередньо 30.07.2024 було проведено оцінку вартості матеріального збитку, відповідно до якого вартість матеріального збитку складає 652 761,84 грн., а за проведене дослідження ним сплачено 4600 грн. Оскільки відповідач є винним у завданій шкоді, тому має відшкодувати різницю між сплаченим страховим відшкодуванням та завданою шкодою, а саме 501 011,84 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди – 501 011,84 грн., витрати на проведення дослідження – 4600 грн. та судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 січня 2025 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

17 березня 2025 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з доводами позову, відповідач ОСОБА_2 вказав, що визначаючи розмір шкоди, позивач не надав належного доказу – висновку експерта з попередженням останнього про кримінальну відповідальність. Подане дослідження не може братись судом до уваги та є неналежним доказом. Оскільки доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, тому відсутні підстави для задоволення позову. Також є неспівмірними і витрати на правову допомогу. Натомість, ним будуть понесені витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн. Просив суд відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на відповідача.

23 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_2 подав суду заперечення щодо долучених позивачем звітів щодо визначення вартості матеріальної шкоди. Вважав, що вони є суперечливими між собою. Також просив долучити та врахувати при вирішення справи докази з сайту американської електронної торгівельної площадки.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 1592 від 05 грудня 2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/21287/24 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.122025 року вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 грудня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

21 травня 2026 року до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Позивач мотивує тим, що 04 травня 2026 року судовим експертом Ковалем І.М. була проведена транспортно-товарознавча експертиза, за результатами проведення якої було складено висновок експерта №110/26 від 04 травня 2026 року. При цьому вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 931888,57 грн. Тому відповідач, який винна особа у ДТП, зобовязана відшкодувати різницю між вартістю відновлювального ремонту та сплаченим страховим відшкодуванням (151750 грн.) та вартість автомобіля після ДТП (66 173,24 грн.), що загалом складає 713965,33 грн.

Остаточно просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 713 965,33 грн. матеріальної шкоди та 8000 грн. вартості транспортно-товарознавчої експертизи, а також судові витрати по сплаті судового збору 7139,65 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн., витрати на оплату експертного дослідження 8000 грн..

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та задоволити позов у повному обсязі. Від представника позивача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Також через підсистему «Електронний суд» представником позивача було надано акт виконаних робіт та квитанції на підтвердження понесених витрат на правову допомогу.

У судове засідання не з`явився відповідач ОСОБА_2 , про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Враховуючи, що відповідач по справі подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутність сторін та ухвали рішення на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на те, що в судове засідання не з?явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, дійшов до наступних висновків.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 13 липня 2024 року о 18 год 06 хв ОСОБА_2 керував автомобілем «Dacia Logan» р/н НОМЕР_1 в с. Святопетрівське Бучанського району Київської області та, повертаючи з вул. Київської на вул. Жулянську, не надав дорогу та скоїв зіткнення керованим ним транспортним засобом з автомобілем Toyota Camry під керуванням водія ОСОБА_1 , р/н НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п. 16.13 ПДР України.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.09.2024 року у справі №369/12397/24 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, статтею 3 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За статтею 6 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 21.08.2022 року, - власником пошкодженого автомобіля Toyota Camry (д.н.з. НОМЕР_2 ) є позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з копією висновку судового експерта Коваль І.М. №110/26 від 04.05.2026 року, судом встановлено:

ринкова вартість досліджуваного КТЗ на момент ДТП складає 498 367,80 грн.;

вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Camry НОМЕР_2 становить 931 888,57 грн.;

ринкова вартість автомобіля у пошкодженому вигляді внаслідок ДТП станом на дату ДТП становить – 66 173,24 грн.

Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту значно перевищує вартість транспортного засобу на момент ДТП, тобто внаслідок ДТП автомобіль позивача є повністю знищеним, суд приходить до висновку, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota Camry НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді, становить 498 367,80 грн.

Відповідно до копії договору на виконання послуг від 10.04.2026 року та копії акту виконаних послуг від 04.05.2026 року, судом встановлено, що вартість проведення експертизи склала 8 000,00 грн.

Страховиком відповідача 11 жовтня 2024 року на картку Позивача було перераховано 151 750,00 грн. страхового відшкодування, про що свідчить роздруківка з картки позивача.

Суд також враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), відповідно до якого у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобовязанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобовязаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика, який у межах даної справи виконав його у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Правила регулювання деліктних зобов?язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров?ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 вказаного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначені вище норми матеріального права, суд зауважує, що сторонами договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) та від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов?язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).

Такий правовий висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), де наголошено, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, суд доходить висновку, що в силу вимог статті 1194 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Судом встановлено, що загальний розмір майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП, складається з вартості матеріального збитку, визначеного експертом (498 367,80 грн), та вартості проведення автотоварознавчого дослідження (8 000,00 грн), і становить 506 367,80 грн.

Відповідно до п. 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань за шкоду, заподіяну майну, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідальність страховика (ТОВ «СГ «Оберіг») обмежувалася сумою 151 750,00 грн яку і було фактично виплачено позивачу в процесі врегулювання спору.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Зважаючи на те, що фактичний розмір завданої майнової шкоди значно перевищує ліміт відповідальності страховика, обов?язок відшкодувати позивачу невідшкодовану частину збитків покладається безпосередньо на винуватця ДТП відповідача ОСОБА_2 .

Розмір різниці, що підлягає стягненню з відповідача, становить 288 444,56 грн (різниця між 498 367,80 грн фактичної майнової шкоди та витрат на проведення експертизи 8 000.00, 151 750,00 грн виплаченого страхового відшкодування та вартістю залишків КТЗ 66173,24 грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 713 965,33 грн такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме – стягненню з відповідача 280 444,56 грн. матеріального збитку, 8000 грн. – вартості проведення експертизи, разом – 288 444,56 грн.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду та із заявою про збільшення позовних вимог було сплачено судовий збір у розмірі 7139,65 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення майнової шкоди, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2884, 44грн.

Щодо судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 38 000,00 грн стороною позивача надано до суду: Договір про надання професійної правничої допомоги №40/24 від 20.12.2024 року, Акт виконаних робіт від 17 жовтня 2026 року та платіжні інструкції.

Дослідивши надані докази, суд встановив, що адвокатом були фактично надані наступні послуги: опрацювання матеріалів адміністративної справи, підготовка позовної заяви, опрацювання висновку експертизи, підготовка заяви про збільшення позовних вимог, підготовка процесуальних документів, опрацювання з експертом питань, на які необхідно підготувати висновок та участь в семи судових засіданнях.

Частинами п?ятою та шостою статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Відповідач ОСОБА_2 у відзиві вказував на завищення витрат на правову допомог.

Враховуючи заявлений розмір судових витрат є документально доведеним та співмірним зі складністю справи і обсягом виконаних адвокатом робіт, та враховуючи частину задоволених вимог позивача, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у частці пропорційній до задоволеної частини, а саме розмірі 15 200 грн.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1187, 1201, 1216, 1218, 1227, 1229 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 288 444,56 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок чотири гривень 56 копійок), понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 200 грн (п`ятнадцять тисяч двісті грн.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 2884,44 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривні 44 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Інформація про позивача

ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Інформація про відповідача:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05 листопада 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua