Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №456/4479/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Суд: Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №456/4479/26

Суддя: Валовін Ю. В.

Справа № 456/4479/26

Провадження № 2/456/2676/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

03 листопада 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.

Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в особі представника – адвоката Столітнього М.М., скориставшись системою «Електронний суд», звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 5563698 від 25.05.2025 в розмірі 44 696,50 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що 25.05.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5563698 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за кредитним договором та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник особисто вказав під час укладання договору. В подальшому 02.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору № 5563698, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 7 000,00 грн, відтак загальний розмір наданого кредиту становить 10 000,00 грн.

Згідно з договором факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», останній набув належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5563698 від 25.05.2025 в розмірі 36 301,50 грн. Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором належним чином, що спричинило виникнення простроченої заборгованості в розмірі 44 696,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000,00 грн, заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором – 20 301,50 грн, заборгованість за процентами, нарахованими позивачем – 13 395,00 грн, комісія за надання кредиту – 1 000,00 грн, відтак позивач просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у запропонований судом строк відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором не подав.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Одночасно з поданням позовної заяви представник позивача Столітній М.М. заявив клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача та клопотання про витребування доказів з АТ «ПУМБ» наступної інформації: щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); щодо підтвердження факту зарахування коштів з 25.05.2025 по 03.06.2025 на дану платіжну картку, банком-емітентом якої є АТ «ПУМБ», у сумі 3 000,00 грн, за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК»; щодо підтвердження факту зарахування коштів з 02.06.2025 по 03.06.2025 на дану платіжну картку, банком-емітентом якої є АТ «ПУМБ», у сумі 7 000,00 грн, за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників справи не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 головуючим суддею у справі визначено суддю Валовін Ю.В.

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності – відповідача ОСОБА_1 , в результаті чого на запит суду із Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.08.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.09.2026. Крім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з АТ «ПУМБ».

09.09.2026 на виконання ухвали суду від 10.08.2026 АТ «ПУМБ» скерувало витребувані судом докази.

Ухвалою судового засідання від 14.09.2026 розгляд справи відкладено на 03.11.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Розгляд справи відбувся 03.11.2026 без участі сторін.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В судове засідання представник позивача Столітній М.М. не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду повторно не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, тому суд розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних, які необхідні для встановлення фактичних обставин справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 25.05.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5563698, який підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 76152.

Договір містить реквізити сторін, зокрема ім`я позичальника ОСОБА_1 , його реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адресу проживання, номер телефону, електронну пошту, номер платіжної картки НОМЕР_1 та електронний підпис одноразовим ідентифікатором 76152.

Відповідно до п. 1.2-1.4 кредитного договору № 5563698 від 25.05.2025 сума кредиту складає 3 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, комісія за надання кредиту становить 300,00 грн. Стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом, денна процентна ставка – 0,9778%. Відповідно до п. 1.6 орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 13 560,00 грн. Згідно з п. 2.1 договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

02.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору № 5563698 від 25.05.2025, який підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 98860, за умовами якого сторони за взаємною згодою домовилися, що товариство надає позичальнику додаткову суму кредиту в розмірі 7 000,00 грн, відтак сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000,00 грн, комісія за надання кредиту становить 1 000,00 грн, денна процентна ставка з урахуванням зміненої суми кредиту складає 0,9612 %, орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою – 44 601,50 грн. Строк кредитування та періодичність платежів залишився незмінним згідно (пункт 1.5 додаткового договору).

Згідно з Графіком платежів, який є додатком до додаткового договору, датою останнього платежу (повернення кредиту) визначено 19.05.2026, а загальний розмір процентів за користування кредитом за весь строк кредитування становить 33 601,50 грн.

Згідно з листом ТОВ «Пейтек» № 20251230-1852 від 30.12.2025 судом встановлено, що 25.05.2025 о 22:03 здійснено перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_3 у розмірі 3 000,00 грн, призначення платежу: Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 5563698 від 25.05.2025.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-3012 від 30.12.2025 02.06.2025 о 21:26 здійснено перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_3 у розмірі 7 000,00 грн, призначення платежу: Зарахування 7 000,00 грн на карту НОМЕР_1 .

Повідомлення АТ «ПУМБ», яке надійшло на адресу суду 09.09.2026, підтверджує факт, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 25.05.2025 здійснено переказ коштів в розмірі 3 000,00 грн та 02.06.2025 в розмірі 7 000,00 грн, відтак ТОВ «Лінеура Україна» повністю виконало зобов`язання за кредитним договором № 5563698 від 25.05.2025 та додатковим договором від 02.06.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5563698 від 25.05.2025, який здійснювало ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором за період з 25.05.2025 по 30.12.2025 становить 36 301,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000,00 грн, заборгованість за процентами 20 301,50 грн, заборгованість за комісією 1 000,00 грн, штрафні санкції – 5 000,00 грн.

Згідно з договором факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право вимоги щодо боржника ОСОБА_1 (порядковий номер в реєстрі – 2 423) за кредитним договором № 5563698 від 25.05.2025 в розмірі 36 301,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками 20 301,50 грн, заборгованість за комісією 1 000,00 грн, штрафні санкції – 5 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судом встановлено, що позивач здійснював нарахування процентів за кредитним договором № 5563698 від 25.05.2025 за період з 31.12.2025 по 20.05.2026 в розмірі 13 395,00 грн, внаслідок чого сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 , без урахування штрафних санкцій, становить 44 696,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками 33 696,50 грн, заборгованість за комісією 1 000,00 грн.

Розмір спірної заборгованості за кредитним договором № 5563698 від 25.05.2025 відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків відповідач суду не надав.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ст. 12 Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Оскільки кредитний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт, підписаний його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 (провадження № 61-1602св20); від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21); від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Водночас, відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення електронного договору з урахуванням вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», повну інформацію про отримання коштів позичальником, а також розрахунок заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до правонаступника.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки такі містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, судом встановлено, що позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснено нарахування процентів за кредитним договором № 5563698 від 25.05.2025 поза строком кредитування.

Так, згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» вбачається, що останній здійснив нарахування процентів протягом 220 днів з 25.05.2025 по 30.12.2025 у розмірі 20 301,50 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача встановлено, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснив нарахування процентів у розмірі 13 395,00 грн за період з 31.12.2025 по 20.05.2026, тобто за 141 календарний день.

Таким чином, загальний розмір процентів становить 33 696,50 грн, нарахування яких здійснювалося протягом 361 дня, що суперечить пункту 1.3 кредитного договору № 5563698 від 25.05.2025, відповідно до якого строк кредитування становить 360 днів, який не був змінений додатковим договором від 02.06.2025 (пункт 1.5 додаткового договору).

Крім того, згідно з Графіком платежів, який є додатком до додаткового договору, датою останнього платежу (повернення кредиту) визначено 19.05.2026, а загальний розмір процентів за користування кредитом за весь строк кредитування становить 33 601,50 грн.

З огляду на вказане позовні вимоги в частині стягнення процентів, які нараховані поза строком кредитування, у розмірі 95,00 грн задоволенню не підлягають, відтак з відповідача слід стягнути заборгованість за процентами у сукупному розмірі 33 601,50 грн.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором № 5563698 від 25.05.2025 у розмірі 44 601,50 грн є підставними та обґрунтованими, а тому позов необхідно задовольнити частково.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судового збору в розмірі 2 662,40 грн, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у сумі 2 656,74 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейський суд з прав людини неодноразово у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правової допомоги на загальну суму 10 000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024; акт № 21078 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12.06.2026; заявку № 21078 на виконання доручення від 14.05.2026; рахунок на оплату № 21078-12/06-2026 від 12.06.2026.

Відтак, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених останнім витрат на професійну правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в загальній сумі 9 978,75 грн.

Однак, з врахуванням складності справи, ціни позову, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати представника позивача за надання правничої допомоги в розмірі 9 978,75 грн є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності та розумності). Таким чином, суд вважає, що з відповідача слід стягнути витрати за надання професійної правової допомоги на загальну суму 5 000,00 грн, що відповідає критеріям виправданості та справедливості.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 44 601,50 грн (сорок чотири тисячі шістсот одна гривня 50 копійок) заборгованості за кредитним договором № 5563698 від 25.05.2025, що складається з тіла кредиту в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок), процентів за користування кредитом в розмірі 33 601,50 грн (тридцять три тисячі шістсот одна гривня 50 копійок), комісії за надання кредиту в розмірі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір в розмірі 2 656,74 грн (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість гривень 74 копійки) пропорційно до задоволених вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

В задоволенні решти витрат на професійну правову допомогу – відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ідентифікаційний код 44559822; місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27/2).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Юлія ВАЛОВІН

Оригінал: reyestr.court.gov.ua