Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №365/567/26 — Згурівський районний суд Київської області

Суд: Згурівський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №365/567/26

Суддя: Хижний Р. В.

Справа № 365/567/26

Номер провадження: 2/365/621/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

05 листопада 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Хижного Р.В.

за участі секретаря судового засідання Середи Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 Згурівського районного суду Київської області за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року уповноважений представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (далі – ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС») – Руденко К.В. звернувся до Згурівського районного суду Київської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором № 8283749 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.09.2024 року у розмірі 46828,91 гривень та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 13.09.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 8283749 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 17500,00 гривень строком 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. Кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Кредитодавець свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. Позичальник зобов`язалася своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, проте свої зобов`язання не виконала.

16.05.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 16.05/25-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Договором № 8283749 у сумі 46828,91 гривень, з яких: 17499,50 гривень – заборгованість за кредитом, 20579,41 гривень – заборгованість за нарахованими процентами, 8750 гривень – заборгованість за штрафом.

Заборгованість за Кредитним договором № 8283749 від 13.09.2024 року не погашена, що стало підставою для звернення до суду.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 01.07.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено справу до розгляду по суті, визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про дату час і місце проведення судового засідання позивач повідомлений належним чином. Представник позивача Руденко К.В. у поданій до суду заяві просив розгляд справи проводити без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи у її відсутність не подала. Про час, дату та місце розгляду справи відповідачка була повідомлена належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судових повісток за адресою її реєстрації (а.с. 97, 101).

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання не проводилось.

Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, 13.09.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 8283749 про надання споживчого кредиту, за яким відповідачка отримала кошти в сумі 17500,00 грн, строк кредитування - 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом – 1,00% (стандартна ставка), 0,95 % (знижена ставка), періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 .

Кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. Кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Кредитний договір містить вичерпну інформацію щодо ОСОБА_1 , а саме індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта, номер мобільного телефону, місце проживання (а.с. 15-27).

Факт отримання відповідачкою коштів в сумі 17500,00 грн від ТОВ «АВЕНТУС Україна» підтверджується довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 20.05.2025 року (а.с. 28-30).

На ухвалу суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано інформацію, за якою обліковується клієнт ОСОБА_1 , на ім`я якої емітовано картку № НОМЕР_2 . Також Банком надано деталізовану виписку по картці, з якої вбачається зарахування 13.09.2024 року коштів у сумі 17500,00 грн (а.с. 89-95).

Відтак, в матеріалах справи міститься виписка по рахунку відповідачки, яка є належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, витребувані судом докази не спростовані відповідачкою.

Зазначене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження з умовами кредитного договору шляхом проставляння електронних цифрових підписів сторін.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідачка у передбачений договором строк кредит не повернула.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір укладено в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проценти за договором нараховані в межах строку кредитування на умовах, погоджених відповідачкою.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих

16.05.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 16.05/25-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором № 8283749 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.09.2024 року у розмірі 46828,91 гривень, з яких: 17499,50 гривень – заборгованість за кредитом, 20579,41 гривень – заборгованість за нарахованими процентами, 8750,00 гривень – заборгованість за штрафом (а.с. 55-65).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надана копія договору факторингу містить всі необхідні реквізити, зокрема підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС». Також суду надано витяг з Реєстру боржників, яким підтверджено перехід до позивача права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором № 8283749 від 13.09.2024 року у розмірі 46828,91 гривень.

Отже, ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» належним чином у встановленому законом та договорами способом набуло право вимоги до відповідачки за Договором № 8283749 від 13.09.2024 року.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу та доповнено його Пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення цього пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, Верховний Суд в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Отже на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

24 лютого 2022 року Указом Президента України N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.

Таким чином, враховуючи, що договір укладено у 2024 році, тобто в період дії воєнного стану в Україні, під час дії якого нарахований штраф в сумі 8750,00 грн, суд вважає, що на правовідносини сторін підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З огляду на зазначене, відповідачка на період дії воєнного стану звільняється від обов`язку сплати штрафу, а нараховані після 24 лютого 2022 року такі платежі підлягають списанню кредитодавцем.

Щодо стягнення тіла та процентів будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам договору, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачкою жодним чином не спростований.

Враховуючи те, що кредитні зобов`язання не виконуються з вини відповідачки, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором № 8283749 у сумі 38078,91 гривень, з яких: 17499,50 грн – заборгованість за кредитом, 20579,41 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

За подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень (а.с. 76).

Згідно з приписами ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову (81,3149 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, у розмірі 2164,93 гривень.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазаначає наступне.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №02/08/2024 про надання правничої допомоги від 02.08.2024 року, яким передбачено фіксований розмір гонорару 10000,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг № 144 від 21.04.2026 року, витяг з реєстру №1 до акту (а.с. 66-72).

У постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Беручи до уваги складність справи та об"єм виконаних саме адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи ціну та предмет позову, суд вважає можливим стягнути з відповідачки 5000,00 гривень витрат на правничу допомогу. На думку суду, вказаний розмір витрат на правничу допомогу співмірний зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 514, 525, 526, 611, 625, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 8283749 від 134.09.2024 року у сумі 38078 (тридцять вісім тисяч сімдесят вісім) гривень 91 копійка, з яких: 17499 (сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 50 копійок – заборгованість за кредитом, 20579 (двадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 41 копійка – заборгованість за нарахованими процентами.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2164 (дві тисячі сто шістдесят чотири) гривні 93 копійки та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Згурівським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», адреса місцезнаходження: м. Київ, бульв. В. Гавела, 4, код ЄДРПОУ 4191530.8

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Р.В. Хижний

Оригінал: reyestr.court.gov.ua