Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №560/1451/25
Суддя: Кравчук В.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 560/1451/25
адміністративне провадження № К/990/1703/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року (колегія у складі суддів Гонтарука В.М., Моніча Б.С., Білої Л.М.)
у справі № 560/1451/25
за позовом ОСОБА_1
до Хмельницького апеляційного суду
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Хмельницького апеляційного суду (далі також - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Хмельницького апеляційного суду (лист від 22.01.2025 № 01-16/11/2025) щодо відмови у видачі та надсиланні до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 відповідно до вимог ч. 2 ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обчисливши розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень, тобто в розмірі, який встановлено на 01.01.2025;
- зобов`язати відповідача видати та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 відповідно до вимог ч. 2 ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обчисливши розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень, тобто в розмірі, який встановлено на 01.01.2025.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці та з 17.09.2016 отримує довічне грошове утримання судді у відставці.
3. Перерахунок раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 проведено на підставі довідки Хмельницького апеляційного суду від 10.03.2020 № 01-17/68, у якій посадовий оклад судді визначений в розмірі 115610 грн та обчислений з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2020 - 2102,00 грн. (розрахунок: 2102,00 х 50 = 105100,00 х 1,1 (регіональний коефіцієнт) - 115610,00).
4. Позивач звернувся до Хмельницького апеляційного суду із заявою від 02.01.2025, в якій просив видати йому, а також надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності до вимог ч. 2 ст. 130 Конституції України, ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", обчисливши розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді: з 01.01.2025 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
5. Хмельницький апеляційний суд листом від 22.01.2025 № 01-16/11/2025 у задоволенні заяви відмовив. Вказав, що затверджені Державною судовою адміністрацією України штатні розписи Хмельницького апеляційного суду на 2020-2025 роки передбачають однаковий розмір посадового окладу судді в розмірі 115610 грн, що свідчить про те, що фактично посадовий оклад працюючого (повноважного) судді Хмельницького апеляційного суду у 2021-2025 роках не підвищувався (в порівнянні з 2020 роком). Зазначив, що у Хмельницького апеляційного суду відсутні підстави видати запитувані довідки, оскільки відповідно до ункту 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді) Пенсійний фонд України повідомляється Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
6. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі довідки, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
7. Позивач зазначив про те, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIIІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1402-VIIІ) закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братись лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки ця конституційна гарантія незалежності суддів не може бути порушена чи змінена без внесення відповідних змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена цим Законом № 1402-VIII.
8. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, покликався на те, що згідно із штатним розписом на 2025 рік посадовий оклад суддів Хмельницького апеляційного суду становить 115610 грн та станом на 01.01.2025 не змінювався.
Зазначав, що питання визначення розміру суддівської винагороди є питанням виключно законодавця. Відповідач не має права ігнорувати прямі приписи Закону. Оскільки законодавець чітко зазначив про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн, то, враховуючи відсильну норму ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", саме цей розмір відповідач і застосовує.
Відповідач вважає, що не має права на власний розсуд не виконувати вимоги законів, самостійно вирішуючи питання про їх неконституційність. Оскільки питання про обрахунок розміру посадового окладу судді було вирішено законодавцем шляхом прийняття відповідного Закону, то у такому випадку, спір про відповідність такого Закону Конституції України може бути вирішено виключно Конституційним Судом України. До того часу, поки Конституційним Судом України Закон про державний бюджет в частині визначення розміру посадового окладу судді не визнаний неконституційним, у відповідача немає можливості його не застосовувати.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 27.03.2025 позов задовольнив.
10. Суд першої інстанції виходив з того, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон №1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.
Водночас Закони України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
Отже, позивач відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2025 складає 3028,00 грн.
11. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.12.2025 скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.03.2025 та ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
12. Суд апеляційної інстанції, покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, дійшов висновку, що, починаючи з 2021 року, для визначення базового розміру посадового окладу судді підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, установлений законами про Державний бюджет України на відповідний рік саме для цієї мети, а не загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про суддівську винагороду станом на 01.01.2025 із застосуванням розрахункової величини 3028 грн.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025 та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.03.2025.
14. Підставою касаційного оскарження судового рішення позивач зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», без урахування висновків щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 02.08.2023 у справі № 560/5597/22, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 12.09.2024 у справі № 580/2522/24 (про те, що, починаючи з 01.01.2021, застосуванню підлягає лише норма абз. 4 ст. 7 Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, натомість норма абз. 5 названої статті такого Закону до спірних правовідносин не застосовується).
15. Позивач обґрунтовує необхідність відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, що враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці.
16. Ухвалою Верховного Суду від 09.03.2026 відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених п. 1 і 2 ч. 4 ст. 328 КАС України.
17. Справа надійшла до Верховного Суду 23.03.2026.
18. У відзиві відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги, покликаючись на аргументи, покладені в основу оскаржуваного судового рішення.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання ним приписів процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
20. Згідно зі ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
21. Підставою для відкриття касаційного провадження слугувала, зокрема, необхідність відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
22. Колегія суддів звертає увагу на те, що з метою вирішення судами спорів щодо визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці, та виснував таке:
«Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", є протиправною.
…
у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.»
23. Також у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові зазначив:
«<…> у справі № 240/9028/24 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025, у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.
Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року.
Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в зазначеній постанові, без оцінки її релевантності до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.».
24. Суд вважає правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 застосовними до справи, що розглядається. З цих підстав не застосовує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, як такі, що є не релевантними до спірних правовідносин.
25. Враховуючи зазначені висновки, Верховний Суд звертає увагу на те, що Хмельницький апеляційний суд, відмовляючи позивачеві, як судді у відставці, у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
26. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 02.08.2023 у справі № 560/5597/22, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 12.09.2024 у справі № 580/2522/24, колегія суддів зазначає, що наведений у цих постановах правовий підхід щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, для визначення розміру суддівської винагороди узгоджується з висновками Судової палати, викладеними у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25, щодо визначення розрахункової величини для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
27. Зазначений підхід також застосовано Верховним Судом у постанові від 08.04.2026 у справі № 340/1792/25, предметом якої була правомірність відмови у видачі довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2025 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. Отже, з урахуванням наведених правових висновків доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статті 135 Закону № 1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є обґрунтованими.
28. Щодо необхідності відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, то Суд звертає увагу на те, що згідно з положеннями ч. 4 статті 346 КАС України, Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
29. Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не наділений повноваженнями відступати від правових позицій Великої Палати Верховного Суду. У разі наявності відповідного питання суд касаційної інстанції може лише застосувати правовий висновок Великої Палати, визнати його нерелевантним до конкретних правовідносин або ініціювати передачу справи на розгляд Великої Палати для вирішення питання щодо можливого відступу.
30. Отже, постановою суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025 необхідно скасувати, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.03.2025 залишити в силі.
31. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
32. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
33. Згідно з квитанціями від 07.01.2026 та від 11.02.2026 позивачем сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2422,40 грн, який у зв`язку із задоволенням касаційної скарги підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, Верховний Суд-
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року скасувати.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі № 560/1451/25 залишити в силі.
Стягнути з Хмельницького апеляційного суду (29001, місто Хмельницький, Майдан Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 42255375) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та її не може бути оскаржено.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
Оригінал: reyestr.court.gov.ua