Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №580/7755/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 580/7755/25

адміністративне провадження № К/990/8996/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В. М.,

суддів: Стародуба О. П., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 (суддя-доповідач - Каліновська А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026 (у складі колегії суддів: Собків Я.М., (суддя-доповідач), Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі № 580/7755/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій

У липні 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної гвардії України (далі - відповідач, ГУ НГУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ НГУ, прийняте у формі листа від 09.06.2025 № 27/13/3 15354-2025 в частині не призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та повернення її документів на доопрацювання;

- зобов`язати ГУ НГУ повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), у зв`язку із загибеллю (смертю) її батька - військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби. За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною дочкою військовослужбовця ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовець ОСОБА_2 загинув від отриманого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю батька військовослужбовця ОСОБА_2 .

Листом ГУ НГУ від 09.06.2025 № 27/13/3-15354-2025 документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання, у зв`язку з тим, що згідно з частиною першою статті 161 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII в редакції на дату смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )) право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Свою відмову відповідач обґрунтував тим, що позивачкою до заяви не надано документи щодо її перебування на утриманні загиблого ОСОБА_2 . Враховуючи наведене та для здійснення соціального захисту доньки, відповідачем вищезазначені документи повернуто на доопрацювання до військової частини НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026 у справі №580/7755/25, відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що право на отримання одноразової грошової допомоги та коло осіб, які мають право на її призначення, визначаються за законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця. Оскільки станом на дату смерті ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2) стаття 161 Закону № 2011-XII надавала таке право лише дітям, які не досягли повноліття, а позивачка на вказану дату була повнолітньою, вона не набула права на допомогу як дитина загиблого. Суди також зазначили, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 № 3515-IX (далі - Закон № 3515-IX), який розширив коло отримувачів допомоги, не має зворотної дії щодо повнолітніх дітей загиблих військовослужбовців.

Рух справи в суді касаційної інстанції

27.02.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026 у справі № 580/7755/25.

Ухвалою Суду від 03.03.2026 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026 та витребувано матеріали адміністративної справи № 580/7755/25 з суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026 у цій справі є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень Закону № 2011-XII та постанови № 168 у подібних правовідносинах щодо наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги повнолітнім дітям загиблого військовослужбовця без доведення факту перебування на його утриманні, у випадку, коли смерть військовослужбовця настала до 29.03.2024, а рішення за заявою про призначення такої допомоги ухвалене після набрання чинності Законом № 3515-IX, яким внесені зміни до статті 161 Закону № 2011-XII.

19.03.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на касаційну скаргу позивача.

19.03.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача.

27.03.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на касаційну скаргу позивача.

09.06.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

09.06.2026 матеріали адміністративної справи № 580/7755/25 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2026 справу № 580/7755/25 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 26.10.2026.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень статей 58 Конституції України, статті 161 Закону №2011-XII.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано застосували до спірних правовідносин редакцію статті 161 Закону №2011-XII, яка діяла на момент загибелі військовослужбовця (ІНФОРМАЦІЯ_2), а не ту, що була чинною на момент звернення із заявою (15.09.2023) та прийняття рішення комісією (09.06.2025).

На думку позивача, правовідносини щодо призначення одноразової грошової допомоги починаються з дати звернення особи з відповідною заявою і тривають до моменту прийняття рішення уповноваженим органом. Оскільки на момент подання заяви та розгляду документів Закон № 3515-ІХ вже набрав чинності, відповідач зобов`язаний був застосовувати чинну редакцію, яка включає повнолітніх дітей до кола осіб, що мають право на допомогу.

Позиція інших учасників справи

ГУ НГУ та військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України подані відзиви на касаційну скаргу позивача, у яких просять відмовити у задоволені касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026 відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що спірним питанням, яке слід вирішити у межах касаційного перегляду цієї справи, є право позивачки, як повнолітньої доньки загиблого військовослужбовця, на отримання одноразової грошової допомоги.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Пунктом 1 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 161 Закону №2011-XII.

Так, пунктом 1 статті 161 Закону № 2011-XII було визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Разом з тим, 29.03.2024 набрав чинності Закон №3515-ІХ, яким статтю 161 Закону №2011-XII викладено в такій редакції:

" 1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII)".

Отже, починаючи з 29.03.2024 законодавець істотно розширив коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, віднісши до них, зокрема, усіх дітей загиблого (померлого) військовослужбовця незалежно від їх віку, факту перебування на утриманні чи наявності права на пенсію у разі втрати годувальника.

Пунктом 3 статті 162 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 8, 9 статті 163 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону № 2011-XII та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28.06.2023 № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану", враховуючи необхідність вирішення багатьох невідкладних питань, пов`язаних із запровадженням воєнного стану, виконанням завдань щодо подолання збройної агресії та захисту держави, мобілізаційних та низки інших процесів, Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168, положеннями якої врегулював деякі особливості окремих виплат (в тому числі одноразової грошової допомоги), зокрема для військовослужбовців як осіб, які безпосередньо залучені до виконання завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Пунктом 11 постанови №168 (тут і далі - в редакції, яка була чинною на момент смерті батька позивачки) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За змістом абзаців 1 та 2 пункту 2 постанови №168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Аналіз наведених вище положень Закону № 2011-ХІІ та постанови № 168 вказують на те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною виплатою компенсаційного характеру, право на яку мають, зокрема, визначені в статті 161 Закону № 2011-ХІІ члени сім`ї загиблого військового, які можуть реалізувати таке право протягом трьох років з дня його виникнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка як повнолітня донька загиблого в період дії воєнного стану військовослужбовця звернулась 15.09.2023 із заявою про призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 після отримання несумісного із життям поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Водночас спірне у цій справі рішення відповідача про повернення поданих документів на доопрацювання прийнято 09.06.2025 тобто в період дії нової редакції статті 161 Закону № 2011-ХІІ, яка передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги повнолітніми дітьми.

Зважаючи на те, що законодавче регулювання правовідносин, пов`язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання такої допомоги, зазнало змін, Верховний Суд має надати відповідь на питання стосовно того, у якій редакції має застосовуватися стаття 161 Закону № 2011-XII у спірних правовідносинах у цій справі, які пов`язані із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги повнолітній доньці військовослужбовця, який загинув до набрання чинності Законом № 3515-IX, яким внесено зміни до зазначеної норми в частині визначення кола осіб, що мають право на отримання такої допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, у зв`язку з чим колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо офіційного тлумачення наведеної вище норми Основного Закону.

Так, Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 вказав на те, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп зазначено, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Таким чином, виходячи з концепції безпосередньої (прямої) дії нормативно-правового акта в часі, новий нормативно-правовий акт поширюється на правовідносини, які виникли після набрання ним чинності, за винятком випадків, коли закон чи інший нормативно-правовий акт пом`якшує або скасовує відповідальність особи, а також коли в ньому прямо передбачено поширення його дії на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Як було зазначено вище абзацом 2 пункту 2 постанови №168 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата загибелі військовослужбовця, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Аналогічні за змістом положення містяться також в пункті 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та пункті 1.4. розділу I наказу Міністерства оборони України № 45 від 25.01.2023 "Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану" (в редакціях чинних на момент смерті батька позивачки).

Враховуючи таке правове регулювання, колегія суддів зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події.

При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, які мають таке право. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що зміни до законодавства, які набрали чинності після настання події, з якою закон пов`язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема щодо розширення кола осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії в часі та не застосовуються до правовідносин, у межах яких право на таку допомогу виникло до набрання чинності відповідними змінами.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 280/1098/25, від 29.07.2026 у справі № 580/6733/25, від 29.09.2026 у справі № 520/31660/25, згідно з яким коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначається за законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця, а подальше звернення із заявою є лише способом реалізації вже набутого права.

З огляду на викладене, враховуючи наведені положення Конституції України, правові позиції Конституційного Суду України щодо дії нормативно-правових актів у часі та висновки Верховного Суду, колегія суддів у контексті спірних правовідносин зазначає, що під час вирішення питання щодо наявності у особи права на отримання одноразової грошової допомоги підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент виникнення такого права, тобто на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з моменту загибелі (смерті) військовослужбовця, саме на цей момент визначається коло осіб, які мають право на її призначення та виплату. Отже, зміни, внесені Законом № 3515-IX до статті 161 Закону № 2011-XII, якими розширено коло осіб, що мають право на отримання такої допомоги, не підлягають застосуванню до правовідносин, у яких право на допомогу виникло до набрання чинності Законом № 3515-IX.

Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач законно та обґрунтовано вказав на відсутність доказів належності позивачки до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги та, як наслідок, правомірно повернув на доопрацювання, подані нею документи.

Таким чином, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення ним норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови та погоджується з його висновками.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат розгляду цієї справи розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026 у справі № 580/7755/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В. М. Бевзенко

Судді О. П. Стародуб

С. М. Чиркін