Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №2540/2755/18 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №2540/2755/18

Суддя: Васильєва І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 2540/2755/18

адміністративне провадження № К/9901/8256/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 (суддя: Кашпур О.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 (судді: Епель О.В., Карпушова О.В., Степанюк А.Г.)

у справі № 2540/2755/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Чернігівській області

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Чернігівській області, податковий/контролюючий орган), в якому просив суд:

1) визнати дії відповідача неправомірними та зобов`язати провести перерахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 за 2016 рік з ОСОБА_1 ;

2) стягнути з відповідача - Головного управління ДФС в Чернігівській області на його користь судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 кой. та витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги в сумі 2000 (дві тисячі) грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розрахунок належної до сплати суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно було проведено з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки податковим органом було застосовано невірну ставку податку, з огляду на те, що оподаткування площі допоміжних нежитлових будівель було оподатковано за ставкою як для житлової площі, тоді як оподаткуванню підлягає лише житлова площа нерухомості, що йому належить. Позивач вважає, що ГУ ДФС в Чернігівській області невірно було застосовано пільги для оподаткування. Крім того, позивач зазначає, що житловий будинок садибного типу, ним був відчужений у вересні 2016 року, а саме: подарований дочці та жінці, а тому вважає, що в силу п/п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 Податкового кодексу України податок повинен бути розрахований за 8 місяців 2016 року, а не за весь рік.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В доводах касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Додає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що 15.09.2016 позивачем було відчужено житловий будинок садибного типу на підставі договору дарування, у зв`язку з чим відповідач мав застосувати п/п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПК України, але проігнорував цю норму.

Скаржник також зазначив, що судами попередніх інстанцій безпідставно прийнято до уваги відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлових будинків, загальною площею 708,06 кв.м., які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта і технічними паспортами на житлові будинки індивідуального житлового фонду, наявними у матеріалах справи (т. 1 а.с. 109-110).

13.06.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області, на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54, підпункту 266.7.2. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України, прийнято податкові повідомлення-рішення № 28376-13 та № 28377-13.

11.07.2017 позивач, у порядку, передбаченому підпунктом 266.7.3. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України, звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області з письмовою заявою стосовно нарахування податку на нерухоме мано, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік.

Листом від 31.07.2017 № 664/10/25-01/13-02-38 відповідач повідомив позивача про проведений перерахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік та про формування нових податкових повідомлень-рішень від 20.07.2017 № 99800-13, № 99801-13, якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 32795,76 грн. (т. 1 а.с. 23-24).

Позивач вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що у відповідності до відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно позивач є власником об`єктів нерухомості, щодо яких йому визначено податковим органом грошові зобов`язання на підставі податкових повідомлень-рішень, правомірність яких встановлена рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.10.2017, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 та постановою Верховного Суду від 08.05.2018 в межах справи № 825/1403/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2017 № 99800-13, № 99801-13.

Судова колегія Верховного Суду погоджується з такими висновками суддів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 5 статті 12 Закону № 1952-IV встановлено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIІI, яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI було введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно п/п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п/п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПК України об`єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п/п.п/п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Підпунктами 266.4.1, 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України у редакції, чинній станом на 2016 рік, визначено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на об`єкт/об`єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування

Відповідно до п/п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України в редакції, що діяла в 2016 році, встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 складала 1378,00 грн.

Порядок обчислення суми податку визначений у п. 266.7 ст. 266 ПК України у редакції, що охоплює 2016 рік.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

В контексті з наведеним, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням тридцять третьої сесії шостого скликання Липоворізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 30.01.2015 «Про затвердження місцевих податків на 2015 рік» та рішенням шістдесят дев`ятої сесії шостого скликання Ніжинської міської ради Чернігівської області від 08.07.2015 р. № 6-69/2015 «Про затвердження місцевих податків» затверджено перелік місцевих податків та зборів, що діють на території Липоворізької сільської ради і на території міста Ніжина у 2015 році, та Положення про механізм справляння та порядок сплати місцевих податків і зборів з додатками, зокрема, і з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до Положень про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджених рішеннями вищевказаних сільської та міської рад, ставки податку за 1 квадратний метр загальної площі об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у розмірі 2 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Законом № 909-VIII внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки. Зокрема, пп. 266.7.1. п. 266.7. ст. 266 ПК України доповнений підпунктом «ґ» наступного змісту: за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

У свою чергу, у відповідності до положень пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

На виконання положень Закону № 909-VIII, 18.01.2016 р. Липоворізькою сільською радою Ніжинського району Чернігівської області 21-26 січня 2016 року Ніжинською міською радою Чернігівської області винесені рішення, якими внесено зміни до Положень про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до яких: знижено ставки податку і встановлено останні на рівні - 0,5 - 1% мінімальної заробітної плати, встановленої на 2 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування; розширено перелік об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування; доповнено пункти 8.1. підпунктами «ґ» наступного змісту: за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

При цьому, базою оподаткування законодавець чітко визначив загальну площу об`єкта житлової нерухомості.

У свою чергу, офіційним джерелом для встановлення власника об`єкта оподаткування є відомості Державного реєстру об`єктів нерухомого майна (далі - Реєстр).

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що житлові будинки, щодо яких позивачу було нараховано спірні податкові зобов`язання, є його власністю саме у відповідності до відомостей в Реєстрі і, виходячи з приписів ст.ст. 2, 12 Закону № 1952-IV та ст. 182 ЦК України, відповідач не мав достатніх правових підстав використовувати будь-які інші джерела інформації.

При цьому, суди попередніх інстанцій також правильно акцентували увагу на тому, що розрахунок суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно позивача, з позивач не погоджується, проведений податковим органом з дотримання вимог податкового законодавства.

Більш того, суди попередніх інстанцій також вірно встановили, що базою оподаткування є загальна площа нерухомості, а звітним періодом є 2016 рік в цілому, оскільки відомості про реєстрацію прав на нерухоме майно станом на 05.10.2017 свідчать про те, що протягом всього 2016 року позивач був власником, зокрема житлового будинку що розташований по АДРЕСА_2 (перейменувана АДРЕСА_2 .

Суди попередніх інстанцій також вірно взяли до уваги, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.10.2017, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 та постановою Верховного Суду від 08.05.2018 в межах справи № 825/1403/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області встановлено правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 20.07.2017 № 99800-13, № 99801-13, на підставі яких позивач зобов`язаний сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 32795,76 грн., тобто саме ту суму, з приводу розрахунку якої ним подано адміністративний позов у цій справі.

Отже обставини правомірності розрахунку суми податкових зобов`язань були предметом судового розгляду у справі № 825/1403/17.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі № 2540/2755/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді В.П. Юрченко

М.М. Яковенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua