Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №826/13352/18 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: реалізації податкового контролю

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №826/13352/18

Суддя: Васильєва І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Київ

справа №826/13352/18

адміністративне провадження № К/9901/5375/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2018 (суддя: Каракашьян С.К.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 (судді: Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Сорочко Є.О.)

у справі № 826/13352/18

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України, податковий/контролюючий орган), в якому просила суд визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 17.06.2018 №3155/Р/99-99-13-01-03-14/ІПК.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю індивідуальної податкової консультації, оскільки позивач з 01.01.2016 має право на податкову знижку по витратах, понесених платниками податків на користь закладів охорони здоров`я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку та членів сім`ї першого ступеня споріднення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2018 (т. 1 а.с. 57-60), залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 (т. 1 а.с. 102-106), у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В доводах касаційної скарги скаржник зазначила, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

За переконанням скаржника, при наданні оскаржуваної індивідуальної податкової консультації ДФС України не враховано, що абзац сьомий пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, передбачав, що підпункт 166.3.4. пункту 166.3 статті 166 цього Кодексу набирає чинності з 01 січня року, наступного за роком, у якому набирає чинності закон про загальнообов`язкове державне соціальне медичне страхування.

Однак, такий абзац сьомий пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України було виключено з 01.01.2016 пунктом 82 розділу 1 Закону України № 909-VIII, з огляду на що позивач з 01.01.2016 має право, у відповідності до вимог підпункт 166.3.4. пункту 166.3 статті 166 ПК України, на податкову знижку по витратах, понесених платниками податків на користь закладів охорони здоров`я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку та членів сім`ї першого ступеня споріднення.

Відзиву на касаційну скаргу від ДФС до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Державної фіскальної служби України із зверненням від 27.06.2018 про отримання письмової індивідуальної податкової консультації (т. 1 а.с. 10-11), відповідно до якого просила надати письмову індивідуальну консультацію та підтвердити, що:

« 1. 3 01.01.2016 абзац сьомий пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, а саме: «підпункт 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 цього кодексу, який набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинності закон про загальнообов`язкове державне соціальне медичне страхування» виключено із Податкового кодексу України у зв`язку із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24.12.2012 №909-VIII.

2. з 01.01.2016 набрав чинності підпункт 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України.».

Суди зазначили, що практичну необхідність отримання письмової індивідуальної податкової консультації заявник обґрунтовувала можливістю застосування норми податкового законодавства, а саме: підпункту 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України, у зв`язку з виключенням з 01.01.2016 абзацу сьомого пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України.

Листом від 17.06.2018 №3155/Р/99-99-13-01-03-17/ІПК ДФС України надано податкову консультацію (т. 1 а.с. 14-15), в якій вказано, що чинною редакцією пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України (з урахуванням змін внесених Законом України від 24 грудня 2015 року №909 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році») передбачено, що п/п. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 Кодексу набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинність закон про загальнообов`язкове державне соціальне медичне страхування.

Оскільки станом на 01 січня 2018 року закон про загальнообов`язкове державне соціальне медичне страхування чинності не набрав, податкова знижка по витратах, понесених платником податку на користь закладів охорони здоров`я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена сім`ї першого ступеня споріднення (п/п. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 Кодексу), за наслідками 2017 року платникам не надається.

Вважаючи вказану податкову консультацією протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, позивач дійшла помилкового висновку про отримання нею з 01.01.2016 податкової знижки для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку, оскільки, на момент прийняття судового рішення, Закон про загальнообов`язкове державне соціальне медичне страхування, з яким і пов`язується вказана податкова знижка, не прийнятий.

Судова колегія Верховного Суду не погоджується з такими висновками суддів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

В першу чергу слід звернути увагу на те, що спірні правовідносини виникли у червні 2018 року - період звернення позивача до відповідача зі зверненням та надання відповідачем індивідуальної податкової консультації, у зв`язку з чим, норми матеріального права Податкового кодексу України, якими врегульовано процедуру надання податкової консультації (Глава 3. Податкові консультації Податкового кодексу України), слід застосовувати у редакції чинній на момент звернення за індивідуальною податковою консультацією, в редакції Податкового кодексу України станом на 19.04.2018 року.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції від 19.04.2018 - чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пунктів 52.1-52.4 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Як передбачено пунктами 53.1 - 53.2 статті 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.

У разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом запитуваної податкової консультації є застосування податкової знижки по витратах, понесених платником податків на користь закладів охорони здоров`я, відтак, на думку позивача, вона з 01.01.2016 має право на податкову знижку по витратах, понесених на користь закладів охорони здоров`я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку та члена сім`ї першого ступеня спорідненості.

Тобто, питання, які позивач порушувала у своєму зверненні стосувались періоду 2016 року.

У звязку з цим, суди попередніх інстанцій зазначили, що приписами статті 166 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року (підпункт 166.1.1 пункту 166.1 ст. 166 ПК України).

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року підпункт 166.1.2. пункту 166.1 ст. 166 ПК України).

Відповідно до підпункту 166.2.1. пункту 166.2 статті 166 Податкового кодексу України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Згідно підпункту 166.3.4. пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров`я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім`ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів), а також суму коштів, сплачених платником податку, визнаного в установленому порядку інвалідом, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині-інваліду у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов`язкового державного соціального медичного страхування, крім:

а) косметичного лікування або косметичної хірургії, включаючи косметичне протезування, не пов`язаних з медичними показаннями, водолікування та геліотерапії, не пов`язаних з лікуванням хронічних захворювань;

б) протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики;

в) абортів (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або коли вагітність стала наслідком зґвалтування);

г) операцій із зміни статі;

ґ) лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких є побутове зараження або зґвалтування);

д) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

е) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не включено до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

Згідно з пунктом 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України (у редакції від 20.09.2015) цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім: зокрема: підпункту 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинності закон про загальнообов`язкове державне соціальне медичне страхування.

Однак, 24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 (далі - Закон № 909-VIII). Підпунктом 1 пункту 82 Закону № 909-VIII було передбаченого виключити у розділі XIX «Прикінцеві положення»: абзац сьомий пункту 1, який саме і стосувався набрання чинності підпункту 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України.

Таким чином, Суд звертає увагу, що Законом № 909-VIII з 01.01.2016 скасовано прив`язку набрання чинності підпункту 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України, з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинності закон про загальнообов`язкове державне соціальне медичне страхування.

Суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що Законом № 909-VIII було виключено саме підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України, який набирав чинності з 1 січня 2016 року, оскільки у підпункті 1 пункту 82 Закону № 909-VIII відсилочною нормою абзацу сьомого пункту 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України є саме підпункт 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України.

Відтак, як ДФС України в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації, так і суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про прив`язку набрання чинності підпункту 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України з 1 січня року, наступного за роком у якому набере чинності закон про загальнообов`язкове державне соціальне медичне страхування.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні спірного питання, Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі шляхом визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 17.06.2018 №3155/Р/99-99-13-01-03-14/ІПК.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для застосування вимог пункту 53.2.статті 53 ПК України.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України). При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Позивачем у цій справі сплачено судовий збір: за звернення до суду першої інстанції у розмірі 704,80 грн. згідно квитанції від 20.08.2018 № 17321745 (т. 1 а.с. 3); за подання апеляційної скарги у розмірі 1057.20 грн. згідно квитанції від 13.11.2018 № 18349835 (т. 1 а.с. 70) та за подання касаційної скарги у розмірі 1409.60 грн. згідно квитанції від 25.02.2019 № 19624905 (т. 1 а.с. 118), що загалом складає 3171.60 грн., яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі № 826/13352/18 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 17.06.2018 №3155/Р/99-99-13-01-03-14/ІПК.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3171,60 грн. (три тисячі сто сімдесят одна грн) 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді В.П. Юрченко

М.М. Яковенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua