Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №285/6800/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Суд: Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: тримання особи під вартою

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №285/6800/26

Суддя: Літвин О. О.

У Х В А Л А

Іменем України

Справа № 285/6800/26

провадження № 1-кс/0285/1063/26

05 листопада 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої слідчої судді………... ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання....... ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора……………………...... ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

слідчої ........................................... ОСОБА_4

підозрюваного............................... ОСОБА_5 ,

захисника ...........................……... ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

клопотання слідчого Слідчого відділу Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області,

погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

по матеріалам досудового розслідування, внесеного 30.05.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010003336,

відносно підозрюваного: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1

громадянина України,

уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Слідча 05.11.2026 звернулась до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК.

Зазначила, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності і вчинити інше кримінальне правопорушення. Окрім того, він тривалий час (більше 23 місяців з моменту самовільного залишення місця служби) ухилявся від проходження військової служби. Вказана обставина не сприятиме належному виконанню підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

Вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час досудового розслідування ризикам.

В судовому засіданні прокурор та слідча клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Окрім того прокурор обґрунтовував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, тим, що підозрюваний тривалий час ухилявся від проходження військової служби.

Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_6 , подав письмові заперечення проти задоволення клопотання. Посилався на рішення Конституційного Суду України від 24.06.2026, яким визнано неконституційною ч.8 ст.176 КПК України, та зазначив, що тримання під вартою не може застосовуватися автоматично лише через характер інкримінованого військовослужбовцю кримінального правопорушення.

На думку захисника сторона обвинувачення не довела наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Крім того, звернув увагу на стан здоров`я підозрюваного, який страждає на епілепсію, має наслідки черепно-мозкової травми та потребує постійного лікування й медичного нагляду, що підтвердив долученими медичними документами.

З огляду на викладене просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, домашній арешт.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.

Розглянувши подане клопотання та додані до нього додатки, заслухавши учасників судового процесу, суд приходить такого висновку.

Право на свободу та особисту недоторканність є одним з основоположних прав людини, яке може бути обмежене лише на підставах та в порядку, визначених законом.

Відповідно до ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази наявність обґрунтованої підозри, існування хоча б одного із заявлених ризиків та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.

Із матеріалів клопотання вбачається, що органом досудового розслідування здійснюється кримінальне провадження №62024050010003336 від 30.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

За версією сторони обвинувачення, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією та перебуваючи на посаді токаря інженерної ремонтної майстерні військової частини НОМЕР_1 , 22.02.2024 без дозволу командування та без поважних причин не повернувся із щорічної відпустки до місця тимчасового розташування військової частини в АДРЕСА_2 .

Надалі, до 04.11.2026, він перебував поза межами військової частини, не виконуючи обов`язків військової служби, доки самостійно не з`явився до Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області.

04.11.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтована підозра передбачає існування фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи та не оцінює докази з погляду їх достатності для ухвалення обвинувального вироку.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення матеріали в межах розгляду клопотання, суд приходить висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо можливої причетності ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд враховує таке.

Сторона обвинувачення посилається на існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження інкримінованого діяння.

Обґрунтовуючи зазначені ризики, прокурор в судовому засіданні фактично посилався на самовільне залишення ОСОБА_5 військової частини та тривалу відсутність на військовій службі.

Водночас обставини, які становлять зміст повідомленої особі підозри, не можуть автоматично свідчити про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, без оцінки інших обставин, що характеризують особу підозрюваного та його поведінку.

Європейський суд з прав людини у справі «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик переховування не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого покарання, а має визначатися з урахуванням характеру особи, її місця проживання, роду занять, майнового стану, сімейних та інших соціальних зв`язків.

У цій справі суд враховує тривалість інкримінованого ОСОБА_5 самовільного залишення військової частини та тяжкість можливого покарання, що мають значення для оцінки ризику переховування. Водночас істотне значення має подальша поведінка підозрюваного, який 04.11.2026 самостійно з`явився до органу поліції, де йому було повідомлено про підозру.

Така поведінка свідчить про добровільне припинення його перебування поза межами військової частини та має враховуватися під час оцінки ймовірності ухилення від органів досудового розслідування та суду.

З огляду на сукупність зазначених обставин суд вважає, що ризик переховування, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, хоча й існує, однак його ступінь не є таким, що виправдовує застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження інкримінованого діяння, то прокурор не навів конкретних обставин, які б підтверджували реальну можливість такої поведінки в майбутньому, обмежившись посиланням на обставини повідомленої підозри. За таких обставин цей ризик є недоведеним.

Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу, суд враховує положення ст.178 КПК України та стан здоров`я підозрюваного.

Із наданих стороною захисту медичних документів вбачається, що ОСОБА_5 страждає на епілепсію, має наслідки черепно-мозкової травми та потребує регулярного медичного нагляду й лікування. Зокрема, відповідно до довідки медичного закладу від 04.11.2026 йому рекомендовано стаціонарне лікування з проведенням додаткових обстежень.

Зазначені захворювання самі по собі не виключають можливості застосування тримання під вартою, однак мають істотне значення для оцінки необхідності та пропорційності такого обмеження права на свободу.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо прокурор довів наявність обґрунтованої підозри та хоча б одного із заявлених ризиків, однак не довів недостатності більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж зазначений у клопотанні.

Отже, з урахуванням характеру інкримінованого кримінального правопорушення, встановленого ризику, добровільної явки підозрюваного до правоохоронного органу, наявності постійного місця проживання та стану його здоров`я, суд вважає, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 можливо забезпечити шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Такий захід є менш суворим порівняно з триманням під вартою та водночас забезпечує можливість здійснення контролю за місцеперебуванням підозрюваного і виконанням покладених на нього процесуальних обов`язків.

За таких обставин суд приходить висновку про часткове задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Керуючись статтями 178, 193, 194, 196, 205, 369, 372 КПК України, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та перебування в укритті під час повітряної тривоги.

У разі залишення місця проживання із зазначених причин зобов`язати підозрюваного невідкладно повідомити про це орган Національної поліції, який здійснює контроль за виконанням домашнього арешту, та повернутися до місця проживання після припинення відповідних обставин, якщо цьому не перешкоджає необхідність подальшого лікування.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду.

Покласти на підозрюваного обов`язок повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання.

Визначити строк дії ухвали в частині застосування домашнього арешту та покладених процесуальних обов`язків до 05.01.2027 включно.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом у якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень із питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, та використовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього процесуальних обов`язків прокурор має право звернутися до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів із дня її оголошення.

Слідча суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua