Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №300/9238/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №300/9238/25

Суддя: Курилець Андрій Романович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/9238/25 пров. № А/857/30305/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Болехівської міської ради Івано-Франківської області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року про закриття провадження у справі № 300/9238/25 за адміністративним позовом Болехівської міської ради Івано-Франківської області до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції Микитин Н.М.,

час ухвалення рішення 13 травня 2026 року,

місце ухвалення рішення м.Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення 13 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Болехівська міська рада Івано-Франківської області звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання протиправними дії, що полягають у проведенні заходу державного нагляду (контролю) на підставі наказу від 06.09.2024 № 332/04.2-03 “Про посилення заходів та дотримання вимог пожеж ної безпеки та природоохоронного законодавства” на території Болехівської мі ської ради Калуського району Івано-Франківської області, складанні акту від 06.09.2024 № 106/02.1 посилення заходів, спрямованих на запобігання та вияв лення правопорушень, яким зафіксовано факт незаконної порубки дерев за ме жами населеного пункту с. Тисів, урочище “Під широким”, зобов`язання утриматися від подальшого вчинення дій, а саме: від проведення заходів державного нагляду (контролю) на території Болехівської міської ради без дотримання вимог законодавства, зокрема без належних правових підс тав, визначеної процедури, предмета та обсягу контролю, від складання актів перевірок, розрахунків шкоди та інших документів за результатами таких заходів не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 року провадження у адміністративній справі № 300/9238/25 за позовом Болехівської міської ради Івано-Франківської області до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - закрито.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що твердження відповідача про відсутність обґрунтування порушених прав або інтересів є помилковим, оскільки предметом даного позову є оскарження дій суб`єкта владних повноважень, які, на думку позивача, вчинені поза межами та не у спосіб, визначений законом, що безпосередньо впливає на обсяг, спосіб та можливість реалізації повноважень Болехівської міської ради. При цьому сам відповідач, здійснюючи розрахунок розміру шкоди та формуючи претензію про її відшкодування, фактично застосував механізми державного контролю, передбачені спеціальним законодавством у сфері охорони навколишнього природного середовища. Таким чином, покликання відповідача є необґрунтованими та такими, що не спростовують правомірності звернення Болехівської міської ради до суду.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав, а саме.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У контексті з наведеним суд звертає увагу, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Так, згідно частини 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-XII від 25.06.1991 до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: г) пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; л) здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

Відповідно до пп. 14 п. 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України від 13.04.2011 № 454/2011, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку підприємства, установи та організації, їх об`єкти нерухомого майна, виробничі потужності та технічне обладнання під час здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та з метою здійснення розрахунку розміру шкоди, збитків і втрат, завданих навколишньому природному середовищу та природним ресурсам держави внаслідок виникнення аварій, надзвичайних ситуацій, військової агресії, військових, терористичних або інших злочинних дій.

Тобто, чинним законодавством відповідачу надано право та повноваження здійснювати розрахунок завданих збитків.

Суд зазначає, що предметом спору в даній справі є дії відповідача, що полягають у проведенні заходу державного нагляду (контролю) на підставі наказу від 06.09.2024 № 332/04.2-03 “Про посилення заходів та дотримання вимог пожеж ної безпеки та природоохоронного законодавства” на території Болехівської мі ської ради Калуського району Івано-Франківської області, складанні акту від 06.09.2024 № 106/02.1 та розрахунку розміру шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. У зв`язку з чим, не погодилася із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, незгода з діями, що полягають у проведенні заходу державного нагляду (контролю), можуть бути підставою для оцінки наслідків або результатів перевірки (припису, постанови, рішення про анулювання ліцензії, інших санкцій) або ж скасування санкцій, пов`язаних із недопуском до проведення перевірки, правомірності такого недопуску. Оскарження самих лише дій не призводить до реального захисту прав суб`єкта перевірки, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Відтак, правомірність дій з призначення та проведення перевірки може бути оцінено судом при вирішенні спору за позовом суб`єкта господарювання про оскарження розпорядчих документів, рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №826/4278/14, від 20.02.2018 у справі № 803/1130/17 та від 15.07.2019 у справі №820/11047/15 та від 22.10.2024 по справі №380/7526/22.

За таких обставин, враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду суд зазначає, що оскарження дії, що полягають у проведенні заходу державного нагляду (контролю) на підставі наказу від 06.09.2024 № 332/04.2-03 “Про посилення заходів та дотримання вимог пожеж ної безпеки та природоохоронного законодавства” на території Болехівеької мі ської ради Калуського району Івано-Франківської області, складанні акту від 06.09.2024 № 106/02.1 посилення заходів, спрямованих на запобігання та вияв лення правопорушень, яким зафіксовано факт незаконної порубки дерев за ме жами населеного пункту с. Тисів, урочище “Під широким” без оскарження розпорядчих документів, рішень, прийнятих за результатами проведеної перевірки не порушують прав, свобод або інтересів позивача, що в силу положень частини 1 статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що оскаржуваний розрахунок розміру шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, направлено позивачу як додаток до претензії № 72/25 від 18.11.2025.

Складені та затверджені відповідачем акти, протоколи, відомості обліку пнів незаконно зрубаних дерев, розрахунок розміру шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною рубкою дерев за своєю суттю є способом документації підрозділів Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів проведеного заходу державного нагляду та матеріальної фіксації інформації щодо результатів обліку та вимірювання кількісних і якісних характеристик знищення дерев зелених насаджень.

Отже, такі акти, протоколи, розрахунки розміру шкоди є документами інформаційного характеру й самі собою не створюють жодних правових наслідків для позивача, не містять приписів зобов`язального характеру щодо позивача, не покладають на нього жодних обов`язків, не створюють інших наслідків, які б мали реальний вплив на його права.

Тобто, оскаржуваний розрахунок розміру шкоди не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 19 КАС України, не породжує для позивача обов`язкових юридичних наслідків, а тому не може порушувати його права чи інтереси та не може бути предметом оскарження у судах будь-якої юрисдикції, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення інспекції до господарського суду з відповідним позовом про стягнення суми шкоди.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постанові від 20.03.2019 у справі №810/5854/14 та правовій позиції Верховного Суду у постановах від 29.04.2020 у справі №819/838/16, від 23.10.2019 у справі №804/6165/16, від 03.12.2021 у справі №820/7180/16.

Відтак, для вирішення даного спору не можна використати способи захисту, передбачені в адміністративному судочинстві.

При цьому, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Виходячи із вищевикладеного, провадження у справі за позовом Болехівської міської ради Івано-Франківської області до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії підлягає закриттю.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Болехівської міської ради Івано-Франківської області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Болехівської міської ради Івано-Франківської області залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року про закриття провадження у справі № 300/9238/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяА. Р. Курилець

суддіС. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 05 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua