Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на доходи фізичних осіб
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №380/17425/25
Суддя: Шавель Руслан Миронович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/17425/25 пров. № А/857/49132/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Глазька С.М. та Глушка І.В.,
з участю секретаря судового засідання - Нагибайло Т.О.,
а також сторін (їх представників):
від позивача – Кінь А.В.;
від відповідача - Твердовська У.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2026р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на додану вартість, про застосування штрафних (фінансових) санкцій за ненадання документів при здійсненні податкового контролю, за неподання податкової звітності (суддя суду І інстанції: Ланкевич А.З., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10.08.2026р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
В С Т А Н О В И В:
26.08.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 (в особі представника адвоката Кінь А.В.) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
* визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДПС у Львівській обл. наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 11281/13-01-24-08 від 22.05.2023р., яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб /ПДФО/ на 829894 грн. 26 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 207473 грн. 59 коп., всього – 1037367 грн. 95 коп.;
№ 11283/13-01-24-08 від 22.05.2023р., яким визначено грошове зобов`язання з військового збору в розмірі 69157 грн. 86 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 17289 грн. 47 коп., всього – 86447 грн. 33 коп.;
№ 11286/13-01-24-08 від 22.05.2023р. про застосування штрафу в сумі 5100 грн. за неподання податкових декларацій з ПДВ за періоди червень, вересень, грудень 2019 року, березень, червень, вересень, грудень 2020 року, січень, березень, квітень, травень, червень, серпень, листопад і грудень 2021 року;
№ 11285/13-01-24-08 від 22.05.2023р., яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 942929 грн. 99 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 235732 грн. 50 коп., всього – 1178662 грн. 49 коп.;
№ 11273/13-01-24-08 від 22.05.2023р. про нарахування штрафних санкцій в розмірі 680 грн. за неподання декларація про майновий стан і доходи за 2020 і 2021 роки;
№ 11274/13-01-24-08 від 22.05.2023р. про нарахування адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 1020 грн. за незабезпечення зберігання первинних документів та їх ненадання під час здійснення податкового контролю;
№ 11277/13-01-24-08 від 22.05.2023р. про нарахування адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 680 грн. за неповідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою 20-ОПП;
* стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати (Т.1, а.с.1-7).
Згідно ухвали суду від 09.03.2026р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) за наявними матеріалами (Т.1, а.с.123-125).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2026р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано винесені відповідачем ГУ ДПС у Львівській обл. спірні податкові повідомлення-рішення №№ 11281/13-01-24-08, 11283/13-01-24-08, 11286/13-01-24-08, 11285/13-01-24-08, 11273/13-01-24-08, 11274/13-01-24-08, 11277/13-01-24-08 від 22.05.2023р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (Т.1, а.с.215-225).
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Львівській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.1, а.с.227-233).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач направив документи стосовно перевірки на податкову адресу позивача; під час проведення перевірки позивач не представив всіх необхідних документів, а відтак останній не довів правильності декларування показників своєї господарської діяльності. За таких умов податкові зобов`язання позивача визначено відповідачем на підставі інформації ІС «Податковий блок», поданих позивачем декларацій платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця, податкової декларації про майновий стан і доходи, інформації про отримані доходи з ЦБД ДРФО ДПС України.
Також у різні періоди позивач перебував на загальній і спрощеній системі оподаткування; через наявність податкового боргу позивач зобов`язаний був перейти на сплату інших податків і зборів, а тому реєстрація платника єдиного податку підлягала анулюванню 30.09.2018р., а з 01.10.2018р. позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування. Також за цих обставин позивач не мав права на перехід з 01.10.2019р. на сплату єдиного податку ІІ групи.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець /ФОП/ 12.03.2015р.; починаючи з 13.03.2015р., він перебував на обліку в ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДПС у Львівській обл. за № 130415034189; основний вид економічної діяльності 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.
Станом на дату проведення перевірки стан платника податків 11-припинено; рішення № 20041500000002068276 про припинення підприємницької діяльності прийнято 30.12.2021р.
Податковою адресою платника згідно з інформаційною системою «Податковий блок» зазначено 79000, м.Львів, вул.Ковжуна, 1/2.
На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79, пп.69.2 ст.69 Податкового кодексу /ПК/ України та наказу Головного управління ДПС у Львівській обл. № 434-ПП від 08.02.2023р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства, законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017р. по 30.12.2021р. Перевірка проводилася з 17.03.2023р. по 23.03.2023р.
Копію наказу та письмове повідомлення № 95/13-01-24-08-08 від 08.02.2023р. надіслано поштою 09.02.2023р. згідно з квитанцією № 7900071062844 на податкову адресу позивача.
20.03.2023р. податковий орган скерував на податкову адресу позивача вимогу № 8260/6/13-01-24-08-05 від 20.03.2023р. «Про надання інформації та її документального підтвердження» (квитанція № 7902004855131 від 20.03.2023р.).
23.03.2023р. посадовими особами відповідача складено Акт № 421/13-01-24-08 «Про ненадання документів до перевірки», в якому зафіксовано, що платник податків не надав банківські виписки, рахунки, акти виконаних робіт, накладні, договори, книгу обліку доходів і витрат, чеки та інші документи, що стосуються підприємницької діяльності (зворот а.с.142).
За наслідками перевірки складено Акт № 6695/13-01-24-08-03/2304410070 від 30.03.2023р., у висновках якого зафіксовано наступні порушення:
вимог п.п.44.1, 44.3, 44.5, 44.6 ст.44 ПК України щодо незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники податкової звітності платника податків;
вимог пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, пп.«в» п.176.1 ст.176, п.п.177.5, 177.11 ст.177, п.179.1 ст.179 ПК України стосовно неподання за 2020 рік та за 2021 рік податкові декларації про майновий стан і доходи;
вимог п.167.1 ст.167, п.п.177.1, 177.2, пп.77.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, внаслідок чого донараховано ПДФО за 2019-2021 роки на загальну суму 829894 грн. 36 коп., в тому числі за 2019 рік – 443534 грн. 12 коп., за 2020 рік – 287822 грн. 67 коп. та за 2021 рік – 98537 грн. 57 коп.;
вимог п.181.1 ст.181, п.182.1 ст.182, п.п.183.4, 183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.п.200.1, 200.2, 200.4 ст.200 ПК України, через що занижено суму ПДВ на 942929 грн. 99 коп.;
вимог пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.п.202.1 ст.202, п.203.1 ст.203 ПК України щодо неподання податкових декларацій з ПДВ за червень, вересень, грудень 2019 року, березень, червень, вересень, грудень 2020 року, січень, березень, квітень, травень, червень, серпень, листопад і грудень 2021 року;
вимог пп.1.2, 1.3, 1.5, 1.6, 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України № 71-VIII від 28.12.2014р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», в результаті чого донараховано військовий збір на загальну суму 69157 грн. 86 коп.;
вимог п.63.3 ст.63, п.117.1 ст.117 ПК України, п.8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011р., стосовно неподання та неповідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою 20 - ОПП), а саме: не відображено приміщення, де здійснювалася діяльність (приміщення здані в оренду) та автомобілі, які використовувалися для підприємницької діяльності.
Акт перевірки та Акт про ненадання документів надіслано позивачу листом № 2288/6/13-01-24-08-05 від 30.03.2023р. на його податкову адресу адресу; поштове відправлення повернуто податковому органу.
На підставі висновків згаданої перевірки відповідач прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 11281/13-01-24-08 від 22.05.2023р., яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб /ПДФО/ на 829894 грн. 26 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 207473 грн. 59 коп., всього – 1037367 грн. 95 коп.;
№ 11283/13-01-24-08 від 22.05.2023р., яким визначено грошове зобов`язання з військового збору в розмірі 69157 грн. 86 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 17289 грн. 47 коп., всього – 86447 грн. 33 коп.;
№ 11286/13-01-24-08 від 22.05.2023р. про застосування штрафу в сумі 5100 грн. за неподання податкових декларацій з ПДВ за періоди червень, вересень, грудень 2019 року, березень, червень, вересень, грудень 2020 року, січень, березень, квітень, травень, червень, серпень, листопад і грудень 2021 року;
№ 11285/13-01-24-08 від 22.05.2023р., яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 942929 грн. 99 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 235732 грн. 50 коп., всього – 1178662 грн. 49 коп.;
№ 11273/13-01-24-08 від 22.05.2023р. про нарахування штрафних санкцій в розмірі 680 грн. за неподання декларація про майновий стан і доходи за 2020 і 2021 роки;
№ 11274/13-01-24-08 від 22.05.2023р. про нарахування адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 1020 грн. за незабезпечення зберігання первинних документів та їх ненадання під час здійснення податкового контролю;
№ 11277/13-01-24-08 від 22.05.2023р. про нарахування адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 680 грн. за неповідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою 20-ОПП (Т.1, а.с.34-39).
Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслано позивачу 22.05.2023р. рекомендованим поштовим відправленням зі штриховим кодовим ідентифікатором № 7900829051067 на його податкову адресу, однак відправлення повернуто відправнику 27.06.2023р. за закінченням встановленого строку зберігання (Т.1, а.с.40-41).
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській обл. №№ 11281/13-01-24-08, 11283/13-01-24-08, 11285/13-01-24-08, 11286/13-01-24-08, 11273/13-01-24-08, 11274/13-01-24-08 та 11277/13-01-24-08 від 22.05.2023р. не ґрунтуються на вимогах закону.
Висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані нормами ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Згідно з п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до п.291.3 ст.291 ПК України юридична особа чи фізична особа підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 299.1 ст.299 ПК України визначено, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пп.3 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Відповідно до абз.8 підп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Пунктом 299.11 ст.299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої третьої групи вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої третьої групи проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З аналізу змісту вищевказаних норм слідує, що втрата платником права на застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з наявністю податкового боргу не відбувається автоматично. Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою, а її припинення можливе лише шляхом виключення такої особи з реєстру платників єдиного податку на підставі рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками перевірки та оформленого у визначений законом спосіб. До моменту прийняття такого рішення особа зберігає статус платника єдиного податку з усіма наслідками, передбаченими главою 1 розділу XIV ПК України.
Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 06.05.2020р. у справі №812/1137/16, в якій сформульовано висновок про те, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень. Такої ж позиції Верховний Суд дотримується у постановах від 10.11.2021р. у справі № 340/3300/19, від 04.05.2023р. у справі № 320/1040/19 та від 15.04.2025р. у справі № 160/23272/24, наголошуючи, що єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій у цих правовідносинах є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Під час судового розгляду відповідач не надав рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку, акта перевірки, на підставі якого таке рішення могло бути прийняте, доказів надіслання (вручення) такого рішення позивачу. Акт перевірки від 30.03.2023р. містить лише загальне посилання на те, що «згідно ІС «Податковий блок» 31.12.2018р. анульовано єдиний податок згідно рішення про анулювання реєстрації єдиного податку», без зазначення дати, номера та змісту цього рішення.
Відомості інформаційної системи «Податковий блок» та картки особового рахунку платника є документами внутрішнього обліку контролюючого органу і самі по собі не підтверджують фактів прийняття індивідуального акта, виникнення узгодженого грошового зобов`язання.
Також відповідач не надав суду податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було б донараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку, доказів його вручення позивачу та набуття таким зобов`язанням статусу узгодженого, а також податкової вимоги, надіслання якої за наведеного розміру боргу передбачено абз.3 п.59.1 ст.59 ПК України.
Отже, за відсутності цих доказів твердження про наявність у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів залишається непідтвердженим припущенням.
Крім того, Акт перевірки містить внутрішню суперечність щодо самої дати втрати позивачем статусу платника єдиного податку: в одному й тому ж абзаці зазначено, що реєстрація «повинна бути анульована 30.09.2018 року», і водночас що вона анульована 31.12.2018р.
За приписами п.299.11 ст.299 ПК України анулювання реєстрації проводиться з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, і лише за рішенням контролюючого органу.
Відповідач фактично застосував до позивача загальну систему оподаткування ретроспективно з 01.10.2018р., тобто, за період, що передував навіть тій даті, яку сам контролюючий орган визначає датою анулювання реєстрації.
Відтак, враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем правомірності висновку Акта перевірки про перебування позивача на загальній системі оподаткування в періоді з 01.10.2018р. по 30.09.2019р. Оскільки цей висновок є вихідним для всіх подальших донарахувань, необґрунтованість його зумовлює необґрунтованість і похідних висновків акта.
Стосовно висновків перевірки про обов`язок позивача зареєструватися платником ПДВ з 11.10.2018 року колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої третьої групи.
Згідно з п.183.4 ст.183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.
З аналізу наведених норм випливає, що обов`язок обов`язкової реєстрації платником податку на додану вартість не поширюється на осіб, які є платниками єдиного податку першої - третьої групи, а строк подання реєстраційної заяви за п.183.4 ст.183 ПК України прив`язаний саме до факту здійсненого переходу на сплату інших податків і зборів.
Як слідує зі змісту Акта перевірки, відповідач зазначив, що реєстрацію позивача платником єдиного податку анульовано 31.12.2018р. Отже, навіть за висновками податкового органу станом на 10.10.2018р. та 11.10.2018р. позивач залишався платником єдиного податку другої групи, а тому в силу прямого застереження, наведеного у п.181.1 ст.181 ПК України, обов`язок зареєструватися платником ПДВ у нього не виникла. Не відбулося у ці дати й переходу на сплату інших податків і зборів, з яким п.183.4 ст.183 ПК України пов`язує обчислення строку подання реєстраційної заяви.
Окрім цього, сума 1999282 грн. 15 коп., з якою відповідач пов`язує виникнення обов`язку реєстрації платником ПДВ, сформована виключно за рахунок доходу, задекларованого позивачем як платником єдиного податку другої групи за IV квартал 2017 року (500000 грн.) та за 2018 рік (1499852 грн. 15 коп). Ці ж декларації відповідач у розділі 2.2.2 Акта перевірки визнає такими, що подані своєчасно. Відтак, податковий орган одночасно визнає позивача платником єдиного податку, який належним чином декларував дохід за спрощеною системою, і виводить із цього ж доходу обов`язок реєстрації платником ПДВ, який законом для таких осіб не встановлений.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація позивача платником єдиного податку другої групи з 01.10.2019р. здійснена самим контролюючим органом шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників єдиного податку, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 16.09.2019р. та витягом з реєстру платників єдиного податку від 21.10.2020р., в яких датою переходу на спрощену систему оподаткування зазначено 01.10.2019р., група ІІ, ставка 20 відсотків, а відомості про сплату ПДВ є відсутніми. Доказів анулювання цієї реєстрації відповідач суду не надав.
Відповідач не заперечує факту перебування позивача на спрощеній системі оподаткування у період з 01.10.2019р. по 30.12.2021р. Аналогічний висновок відтворено у розділах 1.17, 2.1.2, 2.2.1 та 2.5 Акта перевірки. Разом з тим, у розділі 2.2.2 Акта перевірки відповідач навів таблицю результатів перевірки визначення доходу платника єдиного податку, в якій за 2019 рік (декларація № 5041 від 28.01.2020р.) відображено дохід 1496633 грн. 63 коп., за 2020 рік (декларація № 8567221 від 07.02.2021р.) – 1599014 грн. 84 коп., за 2021 рік (декларація № 9429325861 від 07.02.2022р.) – 547430 грн. 93 коп., а за даними перевірки в кожному випадку зазначено « 0» з відповідними від`ємними розбіжностями.
Отже, ті самі суми доходу, які позивач задекларував як платник єдиного податку і які відповідач у розділі 2.2.2 Акта перевірки виключив зі складу доходу платника єдиного податку, контролюючий орган одночасно включив до загального оподатковуваного доходу за правилами ст.177 ПК України, поклав в основу нарахування ПДФО і військового збору та, крім того, використав як базу для нарахування ПДВ.
Таким чином, один і той самий дохід тричі оподатковано за загальною системою, при цьому питання сплаченого позивачем єдиного податку перевіркою взагалі не досліджувалося.
Такий підхід суперечить вимогам:
* п.292.9 ст.292 ПК України, згідно з яким доходи фізичної особи платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу;
* пп.2, 3 п.297.1 ст.297 ПК України, за якими платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою, а також з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу.
Оскільки об`єктом оподаткування військовим збором відповідно до пп.1.2 п.16-1 підрозд.10 розд. ХХ ПК України є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу, а для фізичної особи-підприємця такими є чистий оподатковуваний дохід, визначений за правилами ст.177 ПК України, відсутність підстав для визначення позивачу чистого оподатковуваного доходу за загальною системою за періоди перебування на спрощеній системі виключає підстави для нарахування військового збору за ці ж періоди.
Донарахування ПДФО та військового збору за 2020 і 2021 роки, а також за IV квартал 2019 року, є безпідставним, оскільки в ці періоди позивач був зареєстрованим платником єдиного податку другої групи, а відповідні доходи оподатковані єдиним податком.
Також Акт перевірки містить не усунуту суперечність у визначенні суми заниження. Так, у розділі 2.1.2 Акта перевірки в таблиці результатів перевірки визначення загального оподатковуваного доходу за 2019 рік зазначено дані податкової декларації 967444 грн. 80 коп., дані перевірки – 2464078 грн. 43 коп. та розбіжність 1496633 грн. 63 коп., а загальну суму заниження загального оподатковуваного доходу визначено в розмірі 3643079 грн. 40 коп. Натомість, у розділі 2.1.4 Акта перевірки заниження чистого оподатковуваного доходу за 2019 рік визначено в сумі 2464078 грн. 43 коп., а загальну суму заниження 4610524 грн. 20 коп. Саме останні показники покладено в основу розрахунку ПДФО (2464078,43 х 18 відсотків = 443534,12) та військового збору (36961,18 за 2019 рік).
Таким чином, контролюючий орган, встановивши за 2019 рік розбіжність у сумі 1496633 грн. 63 коп., нарахував грошові зобов`язання виходячи з суми 2464078 грн. 43 коп., тобто, без урахування задекларованих позивачем 967444 грн. 80 коп. Будь-якого обґрунтування такого підходу відповідач не навів.
Сума 1496633 грн. 63 коп., яку відповідач визначив як розбіжність за 2019 рік, за своїм розміром тотожна сумі доходу, задекларованій позивачем у податковій декларації платника єдиного податку за 2019 рік (розділ III декларації, IV квартал 2019 року), що подана 28.01.2020р. Тобто цю суму сформовано за рахунок доходу IV кварталу 2019 року, коли позивач, за визнанням самого відповідача, перебував на спрощеній системі оподаткування.
Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.
Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Зазначена норма встановлює презумпцію відсутності документів щодо показників, які платник самостійно відобразив у податковій звітності, і не звільняє контролюючий орган від обов`язку встановити дійсний об`єкт оподаткування. Ненадання документів не наділяє контролюючий орган правом визначати грошові зобов`язання довільно, поза межами способів, передбачених ст.54 та ст.58 ПК України, та без встановлення конкретних господарських операцій, їх змісту, дат і сторін.
Разом з тим, як вбачається з розділу 2.1.3 Акта перевірки, документально підтверджені витрати позивача визначено в нульовому розмірі виключно з мотивів ненадання первинних документів, при цьому щодо 2019 року у графі «Дані податкових декларацій» зазначено 967444 грн. 80 коп., а у графі «Дані перевірки» - 0, тобто контролюючий орган не визнав навіть тих витрат, які позивач задекларував самостійно, не навівши для цього окремого обґрунтування.
Також Акт перевірки не містить аналізу джерел отриманих позивачем доходів, їх зв`язку з підприємницькою діяльністю, відомостей про те, чи утримувався і сплачувався податок при виплаті таких доходів податковими агентами, а також переліку господарських операцій, з яких сформовано об`єкт оподаткування. Замість цього суми доходу відтворено загальними показниками за даними інформаційної системи «Податковий блок» та Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб. Такі відомості мають довідковий характер і за відсутності їх перевірки та співставлення з первинними документами не можуть бути самодостатньою підставою для визначення грошових зобов`язань.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав суду копії податкових декларацій платника єдиного податку за 2017, 2018 та 2019 роки, звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, витяги з реєстру платників єдиного податку від 21.09.2017р., від 16.09.2019р. та від 21.10.2020р., а також банківської виписки по рахунку за період з 01.01.2020р. по 01.01.2021р. Ці докази відповідачем не спростовано.
Стосовно позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №11285/13-01-24-08 від 22.05.2023р. колегія суддів зазначає про таке.
Оскільки відповідач не довів обов`язок позивача зареєструватися ПДВ з 11.10.2018р. тому є відсутніми підстави для застосування до нього п.183.10 ст.183 ПК України, за яким особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку і не подала реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №11286/13-01-24-08 від 22.05.2023р. суд першої інстанції підставно виснував, що застосований штраф у сумі 5100 грн. нараховано за неподання податкових декларацій з ПДВ за червень, вересень, грудень 2019 року, березень, червень, вересень, грудень 2020 року, січень, березень, квітень, травень, червень, серпень, листопад, грудень 2021 року. Обов`язок подання таких декларацій за п.203.1 ст.203 ПК України покладається на платника цього податку.
Аналогічно, враховуючи, що позивач не набув статусу платника ПДВ, а відповідач не довів наявності у нього обов`язку зареєструватися таким платником, підстави для застосування штрафу за п.120.1 ст.120 ПК України є відсутніми.
У частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №11273/13-01-24-08 від 22.05.2023р. колегія суддів враховує, що штраф у сумі 680 грн. застосовано за неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2020 та 2021 роки.
Як установлено вище, у 2020 і 2021 роках позивач був зареєстрованим платником єдиного податку другої групи та подавав податкові декларації платника єдиного податку за ці періоди (декларації № 8567221 від 07.02.2021р. та від 07.02.2022р. № 9429325861). З урахуванням п.292.9 ст.292 та пп.2 п.297.1 ст.297 ПК України доходи, отримані ним від господарської діяльності та оподатковані єдиним податком, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу Інших доходів, які підлягали б декларуванню за п.179.1 ст.179 ПК України, перевіркою не встановлено.
Відтак, обов`язок подавати декларації про майновий стан і доходи за 2020 і 2021 роки у позивача не виникав.
Стосовно позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №11274/13-01-24-08 від 22.05.2023р. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач застосував штраф в сумі 1020 грн. на підставі п.121.1 ст.121 ПК України за ненадання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
Як вбачається з Акта перевірки та Акта № 421/13-01-24-08 від 23.03.2023р., вимогу № 8260/6/13-01-24-08-05 від 20.03.2023р. про надання інформації та її документального підтвердження надіслано позивачу поштою 20.03.2023р., а вже 23.03.2023р., тобто через три календарні дні, складено Акт про ненадання документів і в цей же день завершено перевірку.
Надіслане поштою 20.03.2023р. відправлення об`єктивно не могло бути вручене адресату та виконане ним у межах такого строку. Доказів вручення вимоги позивачу до 23.03.2023р. відповідач не надав.
За таких обставин платник податків був фактично позбавлений реальної можливості надати документи до завершення перевірки, а тому притягнення його до відповідальності за їх ненадання не відповідає вимогам закону.
Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 11277/13-01-24-08 від 22.05.2023р. колегія суддів підкреслює наступне.
Штраф в сумі 680 грн. застосовано на підставі п.117.1 ст.117 ПК України за неподання повідомлення за формою №20-ОПП про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, а саме, як зазначено в Акті перевірки, за невідображення приміщення, де здійснювалася діяльність (приміщення здані в оренду), та автомобілів, які використовувалися для підприємницької діяльності.
Разом з тим, розділи 1.6.1 та 1.6.2 Акта перевірки містять відомості про відсутність за позивачем нерухомого майна та транспортних засобів, а таблиця розділу 1.8 Акта перевірки, в якій наводиться перелік об`єктів, де здійснювалася господарська діяльність, не заповнена. Отже, контролюючий орган не встановив жодного конкретного об`єкта оподаткування, щодо якого у позивача виник би обов`язок подати повідомлення за формою №20-ОПП, не зазначив дати набуття права на такий об`єкт, з якої відповідно до розд.VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011., обчислюється десятиденний строк подання повідомлення, а також не навів розрахунку, який дозволяв би встановити, за яку кількість порушень та за якою санкцією обчислено суму 680 грн, (вимоги п.117.1 ст.117 ПК України передбачають штраф для самозайнятих осіб у розмірі 340 грн., а 680 грн. - за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, суд першої інстанції дійшов послідовного та обґрунтованого висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській обл. не ґрунтуються на вимогах закону.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Висновок суду про протиправність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об`єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.
Водночас, доводи апелянта побудовані на переоцінці наявних доказів і усуненні помилок застосування норм матеріального права судом першої інстанції; будь-яких нових доказів до матеріалів справи останнім не представлено.
В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Львівській обл.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2026р. в адміністративній справі № 380/17425/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Львівській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції скороченого (вступної та резолютивної частини) судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяР. М. Шавель
суддіС. М. Глазько
І. В. Глушко
Дата складання повного судового рішення: 05.11.2026р.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua