Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №500/1242/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1242/26 пров. № А/857/41925/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року (головуючий суддя Юзьківа М.І., м. Тернопіль) у справі № 500/1242/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просив:

скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.03.2025 № 204850020450 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком № 1;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 починаючи з 05.09.2025, ОСОБА_1 , зарахувавши період роботи з 18.10.1993 по 31.07.1994 та з 01.08.1994 по 31.10.2002 до Списку № 1 в подвійному розмірі.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно зі статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю пільгового стажу. Таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач вважає протиправним, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що за період роботи позивача після 21.08.1992 обов`язковою умовою підтвердження пільгового стажу є наявність результатів атестації робочого місця за умовами праці відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442. Оскільки матеріали справи не містять наказів підприємств про проведення атестації на відповідних робочих місцях, суд дійшов висновку про законність відмови органу Пенсійного фонду у зарахуванні спірних періодів роботи до пільгового стажу за Списком № 1. Крім того, суд врахував доводи відповідачів щодо наявності виправлень у трудовій книжці за період праці з 01.08.1994 по 31.10.2002

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що суд не врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, а також сталу практику Верховного Суду викладену у постанові від 02.04.2020 у справі№ 428/7037/17, згідно з якою непроведення або несвоєчасне проведення роботодавцем атестації робочих місць не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки обов`язок щодо її організації покладено на власника підприємства, а працівник не повинен зазнавати негативних наслідків через бездіяльність роботодавця. Вказує, що факт виконання позивачем робіт за професіями, які передбачені відповідними Списками № 1, підтверджено належними доказами: записами в трудовій книжці та уточнюючою довідкою ДП «УХІН» від 15.01.2025 № ВК-2. Зазначає також, що посилання відповідачів на виправлення в трудовій книжці не спростовує факту реальної роботи особи та не може слугувати підставою для невизнання страхового та спеціального стажу.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надав всі необхідні документи, що підтверджують страховий стаж. За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.03.2025 № 204850020450 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (арк. справи 17).

Відповідно до вказаного рішення вік позивача становить 57 років, страховий стаж позивача становить 30 років 06 місяців 13 дні. Пільговий стаж у позивача відсутній.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 01.08.1994 по 31.10.2002, оскільки у даті прийняття на роботу та даті наказу про прийняття на роботу наявне виправлення (період роботи з 01.01.1998 обчислено згідно з даними наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування).

До пільгового стажу не зараховано: - період роботи з 01.01.1994 по 29.07.1994, згідно з довідки № ВК-1 від 15.01.2025, оскільки не підтверджено факт роботи із шкідливими і важкими умовами праці та наказ про результати атестації робочого місця не надано.

Дослідженням трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 02.08.1989 (арк. справи 10 - 13) встановлено, наступні записи про трудову діяльність позивача щодо спірних періодів, а саме: - записи № 12 - № 14 з 18.10.1993 по 31.07.1994 позивач працював на посаді видувальника скловиробів 2-го розряду в Українському державному науково-дослідному вуглехімічному інституті Міністерства промислової політики України; - записи № 15 - № 16 з 01.08.1994 по 31.10.2002 позивач працював на посаді видувальника скловиробів у Виробничому кооперативі «ПОБУТ».

Згідно з Довідкою про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії виданої Державним підприємством «Український державний науково дослідний вуглехімічний інститут (УХІН)» № ВК-2 від 15.01.2025 позивач працював з 18.10.1993 по 29.07.1994 на посаді учня склодува дослідного виробництва, з 01 січня 1994 року було присвоєно другий розряд склодува дослідного виробництва (арк. справи 18). Позивач не погодившись з оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 204850020450 від 14.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, звернувся до суду із цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Згідно з статтею 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Так, стаття 2 Закону № 1788-XII передбачає, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах для чоловіків не менше 5 років, за наявності встановленого страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить чіткі відомості про роботу у ВК «ПОБУТ» на посаді видувальника скловиробів.

Факт наявності виправлення чи неточності дати прийняття та реквізитів наказу про зарахування на роботу зумовлений неналежним виконанням роботодавцем Правил ведення трудових книжок.

Обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, а не на власника трудової книжки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.

Також, така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.

Пенсійним органом не надано доказів підробки трудової книжки чи недостовірності факту перебування позивача у трудових правовідносинах з ВК «ПОБУТ». Відтак виключення зазначеного періоду з розрахунку страхового стажу є безпідставним і протиправним.

Щодо зарахування спірних періодів до пільгового стажу за Списком № 1 та відсутності атестації робочих місць, колегія суддів зазначає наступне.

Що стосується атестації робочих місць, то подібні правовідносини були предметом розгляду Великої Палати Верховного суду, яка у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а зазначила таке:

« 38. Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

39. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

40. Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

41. Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

42. Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

43. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

44. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

45.Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

46.Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

47. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

48. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

49. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

50. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

51. Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

52. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

53. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

54. Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

55. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

56.Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

58. Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

59. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

60. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник».

Враховуючи, що саме на роботодавця покладено обов`язок із проведення атестації, а державні органи здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю, відсутність таких документів у працівника не спростовує пільгового характеру його праці, зафіксованого у встановленому законом порядку.

Щодо періоду учнівства, суд зазначає, що чинне пенсійне законодавство не містить заборони щодо зарахування до пільгового стажу періоду виробничого навчання (учнівства) безпосередньо на робочому місці. Оскільки позивач проходив навчання в умовах технологічного процесу скловиробництва, що відноситься до Списку № 1, і безперервно продовжив працювати за цією ж професією на тому ж підприємстві, цей період підлягає включенню до спеціального стажу.

За встановлених у вказаній справі обставин та враховуючи, що позивач у спірні періоди з 18.10.1993 по 31.07.1994 та з 01.08.1994 по 31.10.2002 працював учнем склодува / видувальником скловиробів, місце роботи не змінював, продовжував виконувати роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, вказаний період підлягає врахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 1.

Колегія суддів зазначає, що позивач просив зарахувати вказані періоди до пільгового стажу за Списком № 1 у подвійному розмірі.

Разом з тим, ані стаття 114 Закону № 1058-IV, ані стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (яка регулює пільги щодо обчислення стажу в подвійному розмірі для специфічних категорій робіт лепрозорні, протичумні заклади, окремі підземні роботи гірників тощо) не передбачають кратного (подвійного) обчислення стажу за роботу склодувом/видувальником скловиробів.

Ці періоди зараховуються до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, в одинарному розмірі.

Тому позовні вимоги в частині зарахування стажу у подвійному розмірі задоволенню не підлягають, а стаж має бути зарахований в одинарному розмірі.

Згідно з частиною першою та другою статті 245 КАС України захист прав позивача здійснюється у спосіб, який є ефективним та повною мірою поновлює порушені права.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами; далі Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З матеріалів справи слідує, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Тернопільській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23.

З огляду на встановлену протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.03.2025 № 204850020450, таке рішення підлягає скасуванню.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, колегія суддів виходить з того, що оскільки відповідач протиправно виключив спірні періоди, він не здійснював остаточного обрахунку сумарного страхового та пільгового стажу позивача. Суд не здійснює безпосередній математичний підрахунок стажу, не визначає точний період пропорційного зниження пенсійного віку та не розраховує розмір самої пенсії, оскільки це потребує застосування спеціальних алгоритмів та електронної бази даних Пенсійного фонду.

Крім того, перевірка інших обов`язкових умов для призначення пенсії, зокрема остаточний розрахунок індивідуального коефіцієнта заробітної плати та перевірка повноти сплати страхових внесків, має бути здійснена саме пенсійним органом після відновлення безпідставно виключених періодів.

Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати спірні періоди роботи до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 (в одинарному розмірі), здійснити належний обрахунок стажу та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

Вимоги позивача про беззаперечне зобов`язання судом призначити пенсію з конкретної дати є передчасними, оскільки передують встановленій законом процедурі остаточного підрахунку стажу пенсійним органом після його перерахунку за рішенням суду. У задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

Крім того, оскільки розгляд заяви та прийняття протиправного рішення здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за принципом екстериторіальності, саме воно є належним відповідачем, на якого покладається обов`язок відновити порушене право. Позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в цій частині задоволенню не підлягають.

Під час звернення до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн. та з апеляційною скаргою у розмірі 1598 грн. зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2929 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 308, 311, 317, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі № 500/1242/26 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.03.2025 № 204850020450 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу та до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, періоди роботи ОСОБА_1 з 18.10.1993 по 31.07.1994 в Українському державному науково-дослідному вуглехімічному інституті (ДП «УХІН») та з 01.08.1994 по 31.10.2002 у Виробничому кооперативі «ПОБУТ» в одинарному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769) сплачений судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 2929 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяС. М. Глазько

суддіІ. В. Глушко

Р. М. Шавель