Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №140/7310/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №140/7310/25

Суддя: Шавель Руслан Миронович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/7310/25 пров. № А/857/47022/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.10.2025р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Смокович В.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 08.10.2025р., м.Луцьк; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

01.07.2025р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням уточнення вимог, просив:

визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Волинській обл. № 6 від 25.02.2025р., яким відмовлено в проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 за вислугою років та зарахуванні додаткової вислуги років з травня 2022 року по травень 2024 року;

зобов`язати ГУ ПФ України у Волинській обл. здійснити з 27.01.2025р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи із відсоткового розміру пенсії 62 % від відповідних сум грошового забезпечення, вказаних в довідці та грошовому атестаті, які були направлені Адміністрацією Державної прикордонної служби /ДПС/ України відповідно до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням проведених виплат;

стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір (а.с.1-4, 38).

Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами (а.с.22 і на звороті).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.10.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України у Волинській обл. про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років № 6 від 05.02.2025р.; зобов`язано ГУ ПФ України у Волинській обл. здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 27.01.2025р., виходячи із відсоткового розміру пенсії 62 % від відповідних сум грошового забезпечення, вказаних в довідці та грошовому атестаті, які були направлені Адміністрацією ДПС України відповідно до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Волинській обл. судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. (а.с.39-41).

Не погодившись із винесеним рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Волинській обл., який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.50-52).

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що відповідно до п.«а» ст.12 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають, зокрема, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом (за дотримання інших визначених законом умов), якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2020р. або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Згідно з матеріалами, які надійшли з Адміністрації ДПС України (згідно з копією розрахунку вислуги років ОСОБА_1 ), календарна вислуга років позивача на день звільнення становить 24 роки 03 місяці.

При цьому Верховний Суд у постанові від 19.06.2025р. у справі № 420/24894/23 дійшов висновку, що обов`язковою умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність саме календарної вислуги років у визначеному законом розмірі, без можливості зарахування чи переведення пільгової вислуги років у випадках, коли це не передбачено чинним законодавством для відповідної категорії осіб.

З огляду на те, що календарна вислуга років ОСОБА_1 становить 24 роки 03 місяці, що є меншим за встановлений ст.12 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (25 календарних років), законні підстави для перерахунку пенсії за вислугу років відсутні.

Врахування тривалості служби в пільговому обчисленні до календарної вислуги чи страхового стажу чинним законодавством не передбачено та, відповідно, для перевизначення відсоткового відношення від грошового забезпечення, немає підстав.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як з`ясовано під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Волинській обл. як отримувач пенсії за вислугу років з 17.08.2010р. відповідно до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та протоколом за пенсійною справою – 1510007322 (Державна прикордонна служба України) (а.с.8, 37).

Відповідно до перерахунку пенсії з 01.11.2024р. по пенсійній справі № 0310014055 - ДПС України, ОСОБА_1 здійснюється нарахування та виплата пенсії в розрахунку 56 % грошового забезпечення (вислуга років – 22) (зворот а.с.37).

Згідно військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 01.03.2022р. по 16.05.2024р. перебував на посаді старшого інженера-метролога інженерно-авіаційної служби НОМЕР_3 окремої авіаційної ескадрильї ДПС України (а.с.10-11).

Відповідно до наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_1 №119-ОС від 16.05.2024 «Про особовий склад» ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16.05.2024р. (а.с.17).

Адміністрація ДПС України звернулася до ГУ ПФ України у Волинській обл. із поданням про призначення ОСОБА_1 пенсії № 11/ПВ-13730 від 20.01.2025р. (а.с.15-20).

Згідно з розрахунком вислуги років на пенсію ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах ДПС України з 1988 року по 2010 рік та з 2022 року по 2024 рік; вислуга років на день звільнення станом на 16.08.2010р. становить: календарна – 22 роки 00 місяців 15 днів, пільгова – 00 років 06 місяців 26 днів, всього – 22 роки 07 місяців 11 днів; загальна вислуга на 16.05.2024р. для призначення пенсії становить – 24 роки 09 місяців 26 днів (а.с.16).

Рішенням ГУ ПФ України у Волинській обл. № 6 від 05.02.2025р., враховуючи вимоги п.3 ст.2 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю 25 років календарної вислуги років на день останнього звільнення (а.с.13-14).

Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що пенсіонери, яким призначено пенсію на підставі Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та яких знову призвано на військову службу під час мобілізації (на особливий період), мають право на перерахунок пенсії з урахуванням додаткової вислуги років, набутої за час повторної служби до дня фактичного звільнення.

Факт призову позивача під час мобілізації відповідачем не заперечується. Позивач із 17.08.2010р. отримує пенсію за вислугу років. Згідно з наказом командира НОМЕР_3 окремої авіаційної ескадрильї ДПС України № 119-ОС від 16.05.2024р. календарна вислуга років позивача станом на 16.05.2024р. становить 24 роки 03 місяці 00 днів.

Відповідно до ст.17-1 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови КМ України № 393 від 17.07.1992р. служба в Державній прикордонній службі України зараховується до загальної вислуги років, зокрема, на пільгових умовах (один місяць за три) за безпосередню участь у бойових діях та заходах із відсічі збройної агресії рф.

Згідно з п.«а» ст.13 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу 20 років призначається в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, а за кожний рік вислуги понад 20 років — збільшується на 3 відсотки. Позивачу виплачується пенсія в розмірі 56 % грошового забезпечення (із розрахунку 22 років вислуги).

Враховуючи, що станом на 16.05.2024р. повна вислуга років позивача, з урахуванням додаткового періоду служби, становить понад 24 роки, суд дійшов висновку про наявність у нього правових підстав для перерахунку та виплати пенсії в розмірі 62 % грошового забезпечення.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 19.06.2025р. у справі № 420/24894/23 є безпідставними, оскільки предмет спору в зазначеній справі стосувався первинного призначення пенсії, тоді як у цій справі предметом є перерахунок вже призначеної пенсії особі, яка перебуває на пенсійному обліку з 2010 року.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, ефективним захистом порушеного права у цих правовідносинах є визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 6 від 05.02.2025р. про відмову в перерахунку пенсії та зобов`язання відповідача здійснити з 27.01.2025р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з її відсоткового розміру 62 % грошового забезпечення, зазначеного в довідці та грошовому атестаті Адміністрації ДПС України, відповідно до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України № 2262-XII від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» /в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі – Закон № 2262-ХІІ/, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до ч.3 ст.43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу вимог ч.ч.1, 2 ст.63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Отже, особи, яким призначено пенсію на підставі Закону № 2262-ХІІ, у разі їх призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, мають законодавчо обґрунтоване право на перерахунок пенсії. Такий перерахунок здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років та грошового забезпечення, набутих під час повторного проходження військової служби, починаючи з дня призову (прийняття на службу) і до дня виключення зі списків особового складу у зв`язку з фактичним звільненням.

Колегія суддів враховує, що факт призову позивача на військову службу під час мобілізації визнається сторонами та не є спірним у даній справі, оскільки відповідач вказану обставину не заперечує.

Відповідно до п.«а» ст.13 Закону № 2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільненим зі служби у Службі судової охорони, Державному бюро розслідувань та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за вислугу років з 17.08.2010р. відповідно до Закону № 2262-ХІІ. При цьому, станом на 16.08.2010р. вислуга років позивача становила 22 роки 07 місяців 11 днів, а на 16.05.2024р. її тривалість (з урахуванням пільгового обчислення) склала 24 роки 09 місяців 26 днів.

Згідно статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону КМ України постановою № 393 від 17.07.1992р. затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393), яким визначено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.

Пунктом 3 Порядку № 393 передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до вислуги років позивача підлягає включенню додаткова вислуга років, набута за період проходження військової служби з моменту призову за мобілізацією. Зазначена обставина підтверджується наявним у матеріалах справи наказом командира НОМЕР_3 окремої авіаційної ескадрильї ДПС України № 119-ОС від 16.05.2024р. «Про особовий склад», відповідно до якого календарна вислуга років ОСОБА_1 станом на 16.05.2024р. становить 24 роки 03 місяці 00 днів.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.06.2025р. у справі № 420/24894/23, оскільки правовідносини у зазначеній справі та справі, що розглядається, не є подібними. У справі № 420/24894/23 предметом спору була правомірність відмови уповноваженого органу щодо підготовки та направлення до ГУ ПФ України в Херсонській обл. документів для первинного призначення позивачу пенсії за вислугу років із врахуванням пільгового обчислення стажу. Натомість у справі, що розглядається, ОСОБА_1 вже є отримувачем пенсії за вислугу років з 17.08.2010р., а предметом позовних вимог є здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням п.«а» ст.13 Закону № 2262-ХІІ за наслідками проходження військової служби під час мобілізації.

Встановлено, що відповідно до проведеного перерахунку пенсії з 01.11.2024р. за матеріалами пенсійної справи № 0310014055 - ДПС України, позивачу здійснюється нарахування та виплата пенсійного забезпечення в розмірі 56 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, виходячи з розрахунку вислуги років - 22 роки.

Враховуючи встановлені обставини щодо збільшення загальної вислуги років позивача, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 набув право на перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розрахунку 62 % від основного розміру грошового забезпечення. Зазначений розмір обчислюється відповідно до п.«а» ст.13 Закону № 2262-ХІІ та складається з наявних 50 відсотків за базову вислугу 20 років, а також додаткових 12 відсотків, нарахованих за 4 роки вислуги понад встановлений норматив (з розрахунку 3 відсотки за кожен повний рік такої вислуги).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2026р. у справі № 420/21549/25.

Також колегія суддів вважає, що обраний спосіб захисту прав позивача повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021р. у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022р. у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Отже, ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Звідси, судом першої інстанції правильно визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років № 6 від 05.02.2025р.; зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 27.01.2025р., виходячи із відсоткового розміру пенсії 62 % від відповідних сум грошового забезпечення, вказаних в довідці та грошовому атестаті, які були направлені Адміністрацією ДПС України відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням раніше виплачених сум

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ГУ ПФ України у Волинській обл.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.10.2025р. в адміністративній справі № 140/7310/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяР. М. Шавель

суддіН. В. Бруновська

І. І. Запотічний

Дата складання повного судового рішення: 05.11.2026р.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua