Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №463/6532/26
Суддя: Гуляк Василь Васильович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 463/6532/26 пров. № А/857/48857/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 13 серпня 2026 року (суддя – Ціпивко І.І., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного тексту – не зазначено),
в адміністративній справі №463/6532/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) майстер-сержанта ОСОБА_2 ,
про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
У липні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач-1), інспектора прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) майстер-сержанта ОСОБА_2 (далі – відповідач-2), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №005711Е від 02.07.2026 року винесену відповідачем-2 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.202 КУпАП та закрити провадження по даній справі за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідач-1 позовних вимог не визнав, вважаючи такі безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 13.08.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у клопотанні про виклик та допит свідків. Також судом першої інстанції не було враховано того факту, що посадова особа ОСОБА_3 окрім рапорту, складала та підписувала протокол та оскаржувану постанову, а отже є зацікавленою особою. При цьому, рапорти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є зацікавленими особами, є ідентичними, які стали єдиною підставою для складання протоколу та оскаржуваної постанови. Судом першої інстанції не було враховано, що згідно наявного відео ОСОБА_1 заперечив, що в місці, якому він перебував, діяла заборона на куріння та відсутні відповідні заборонні знаки, тоді як людина яка з ним спілкувалася не заперечила вказаного факту та не вказала на наявність знаків заборони. Зауважує скаржник, що відповідачем-2 не дотримано обов`язку в ході розгляду справи щодо надання належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.202 КУпАП. Судом першої інстанції не було враховано відсутність будь-яких знаків заборони куріння і факт того, що дії ОСОБА_1 за наявності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності слід було кваліфікувати за ч.1 ст.175-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та постановити нове, яким задоволити позовні вимоги.
У суді апеляційної інстанції представники сторін підтримали відповідні доводи, обгрунтування і заперечення, а також надали додаткові пояснення.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Суд встановив такі фактичні обставини справи.
Згідно з рапортом від 02.07.2026 інспектор прикордонної служби ОСОБА_6 доповів інспектору прикордонної служби ОСОБА_7 про те, що 02.07.2026 року під час оформлення потягу №63 на виїзд з України в РП сполученням «Харків-Перемишль» було виявлено гр. України ОСОБА_1 у зоні прикордонного контролю під час паління у недозволеному місці, чим порушено режим у пункті пропуску, за що передбачена відповідальність за ст.202 КУпАП (а.с. 40).
Про даний факт інспектор прикордонної служби ОСОБА_8 рапортом від 02.07.2026 здійснила доповідь заступнику начальника відділення інспекторів прикордонної служби Мостиська» (тип А) ОСОБА_9 (а.с. 39).
Також 02.07.2026 інспектором прикордонної служби Наталією Бушнєвою складено протокол ЗхРУ №006039Е про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.202 КУпАП відносно ОСОБА_1 про те, що 02.07.2026 року о 16.50 год. гр. України ОСОБА_1 в ППр «Мостиська» територія Шегинської об`єднаної територіальної громади Яворівського району Львівської області, під час оформлення поїзда №63 сполученням «Харків-Перемишль» був виявлений під час паління в невідведеному для цього місці, чим порушив режим в ППр через ДК, зокрема вимоги абз.4 п.2.9 розділу 2 «Порядку дій посадових осіб ООДК ДПСУ щодо установлення режиму в ППр через ДК, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів та служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в ППр через ДК», затвердженого Наказом АДПСУ від 29 серпня 2011 року № 62 та абзацу 4 підпункту 3.6 пункту 3 Наказу Н7ПЗ від 14 січня 2025 року № 6-ОД «Про режим в міжнародному ППр для залізничного сполучення «Мостиська» та зони ПК» (а.с.41).
Цим же інспектором прикордонної служби Наталією Бушнєвою 02.07.2026 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №005711Е від 02.07.2026 відносно позивача ОСОБА_1 за ч.1 ст.202 КУпАП, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень (а.с. 42).
За змістом вказаної постанови позивач ОСОБА_1 02 липня 2026 року о 16:50 год. ППр «Мостиська», територія Шегинської ОТГ під час оформлення поїзда № 63 сполученням «Харків-Перемишль» вчинив паління в невідведеному для цього місці, чим порушив режим в ППр через ДК, зокрема вимоги абз.4 п.2.9 розділу 2 «Порядку дій посадових осіб ООДК ДПСУ щодо установлення режиму в ППр через ДК, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів та служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в ППр через ДК», затвердженого Наказом АДПСУ від 29 серпня 2011 року № 62 та абзацу 4 підпункту 3.6 пункту 3 Наказу Н7ПЗ від 14 січня 2025 року № 6-ОД «Про режим в міжнародному ППр для залізничного сполучення «Мостиська» та зони ПК», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.202 КУпАП.
Вважаючи вказану постанову від 02.07.2026 протиправною, позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо законності оскарженої постанови від 02.07.2026, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є питання щодо правомірності прийняття інспектором прикордонної служби постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання режиму в пункті пропуску через державний кордон.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Відповідно до п.19 ч.1 ст.1 Закону України «Про прикордонний контроль», режим у пунктах пропуску через державний кордон - порядок перебування і пересування всіх осіб і транспортних засобів у межах території прикордонних залізничних і автомобільних станцій, морських і річкових портів, аеропортів і аеродромів, відкритих для міжнародного сполучення, а також здійснення іншої діяльності, пов`язаної з пропуском через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів, який встановлюється наказом начальника органу охорони державного кордону, погодженим з керівником митного органу та керівником підприємства, на території якого розміщено пункт пропуску через державний кордон.
Згідно пункту 2.1 Наказу Адміністрації державної прикордонної служби України № 627 від 29.08.2011 року «Про затвердження Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в пунктах пропуску через державний кордон», Режим у пунктах пропуску для міжнародного та міждержавного сполучення встановлюється наказом начальника органу охорони державного кордону за погодженням з начальником митного органу та керівником підприємства, на території якого розміщено пункт пропуску через державний кордон.
Відповідно до абз.4 п.2.9 розділу 2 «Порядку дій посадових осіб ООДК ДПСУ щодо установлення режиму в ППр через ДК, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів та служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в ППр через ДК», затвердженого Наказом АДПСУ від 29 серпня 2011 року № 62, під час проходження визначених законодавством видів контролю в пункті пропуску вживати алкогольні напої та палити в не відведених для цього місцях.
Згідно абзацу 4 підпункту 3.6 пункту 3 Наказу Н7ПЗ від 14 січня 2025 року № 6-ОД «Про режим в міжнародному ППр для залізничного сполучення «Мостиська» та зони ПК», 3.6. Під час перебування у пункті пропуску особам, які перетинають державний кордон, забороняється: під час проходження визначених законодавством видів контролю в пункті пропуску вживати алкогольні напої та палити в не відведених для цього місцях.
Частиною першою статті 202 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду – виїзду, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Надаючи правову оцінку обставинам дотримання посадовими особами відповідача, зокрема, інспекторами прикордонної служби, порядку (процедури) розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає таке.
Згідно частини першої статті 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати, зокрема, уповноважені на те посадові особи органів Державної прикордонної служби України (частини друга, четверта і п`ята статті 85, статті 92, частина четверта статті 185-3, 185-10, 191, 204-1, 204-3, 206-1).
При цьому, протоколи про адміністративні правопорушення має право складати член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону (стаття 202).
Статтею 222-1 КУпАП визначено, що органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (статті 202 - 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:
- начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники;
- інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.
Уповноважені посадові особи органів Державної прикордонної служби України можуть стягувати накладені ними штрафи незалежно від їх розміру в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, контрольних пунктах в`їзду-виїзду та місцях їх дислокації виключно за допомогою безготівкових платіжних терміналів.
Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами Державної прикордонної служби України, розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду і накладати адміністративні стягнення мають право начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники або інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.
У розглядуваній справі апеляційний суд встановив, що спірна постанова №005711Е від 02.07.2026 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.202 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень, винесена інспектором прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) майстер-сержантом ОСОБА_2 , на підставі складеного цією ж посадовою особою протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №006039Е від 02.07.2026.
Суд звертає увагу на те, що згідно матеріалів справи інспектор прикордонної служби ОСОБА_10 написав рапорт на ім`я інспектора прикордонної служби ОСОБА_4 , яка у свою чергу написала рапорт на ім`я заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби ОСОБА_11 ..
Як уже було вказано вище, протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №006039Е від 02.07.2026 відносно позивача за ч.1 ст.202 КУпАП та постанову №005711Е від 02.07.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.202 КУпАП було винесено однією і тією ж особою - інспектором прикордонної служби 1 категорії ОСОБА_2 ..
Однак в матеріалах справи немає доказів того, що інспектор ОСОБА_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення і винесенні спірної постанови №005711Е від 02.07.2026 була уповноваженою особою від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, як це передбачено приписами статті 222-1 КУпАП.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідна посадова особа, яка виявила правопорушення і склала про це протокол, уже сформувала своє обвинувальне бачення та висловила суб`єктивну думку про винуватість громадянина у чиненні адміністративного правопорушення. Якщо ця ж сама посадова особа потім розглядає справу по суті та виносить постанову, вона не забезпечує принципу безсторонності (неупередженості) при вирішенні питання щодо винуватості/невинуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Так, відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тобто, апеляційний суд зазначає, що поєднання інспектором прикордонної служби ОСОБА_2 процесуальних функцій щодо фіксації правопорушення (складання рапорту та протоколу про адміністративне правопорушення) і розгляду справи про адміністративне правопорушення (винесення спірної постанови), може свідчити про порушення принципів розділення процесуальних функцій та неупередженості суб`єкта владних повноважень при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в тому числі щодо дотримання вимог статей 252 та 280 КУпАП.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення, винесення за результатами розгляду законного і обгрунтованого рішення (постанови), має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання провадження у справі про адміністративне правопорушення, ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення або судом, що перевіряє законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, об`єктивної сторони вчиненого порушення та вини особи в його вчиненні.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 6) розсудливо.
На вказане, суд першої інстанції уваги не звернув, ухваливши судове рішення з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 386 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, частина третя якої встановлює, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, а саме, в частині скасування постанови №005711Е від 02.07.2026 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. за ч.1 ст.202 КУпАП, що підтверджує обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача у цій частині.
Водночас, з урахуванням приписів статті 286 КАС України, необхідно надіслати цю справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) Державної прикордонної служби України.
У зв`язку із тим, що справа про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.1 ст.202 КУпАП повинна отримати новий розгляд компетентним органом (посадовою особою), тому адміністративний суд не формує наперед висновків щодо того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа (позивач) в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та щодо інших обставин, які підлягають з`ясуванню згідно вимог статті 280 КУпАП.
Колегія суддів апеляційного суду також зазначає, що решта доводів апеляційної скарги не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, відповідно до приписів статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, з наведених вище мотивів.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити частково.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 13 серпня 2026 року в адміністративній справі №463/6532/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) майстер-сержанта ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови – скасувати та ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволити частково.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №005711Е від 02.07.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.202 КУпАП, - і надіслати справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) Державної прикордонної служби України.
У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. сплаченого за подання адміністративного позову, та судового збору в сумі 997 (дев`ятсот дев`яносто сім гривень) грн. 50 коп. сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддяВ. В. Гуляк
суддіН. В. Ільчишин
Р. В. Кухтей
Повний текст постанови суду складено 04.11.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua