Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на доходи фізичних осіб
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №140/6089/26
Суддя: Валюх Віктор Миколайович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/6089/26 пров. № А/857/43648/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Валюха В.М.,
суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,
за участю секретаря судового засідання Хоменчук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року про залишення позову без розгляду у справі № 140/6089/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (суддя Плахтій Н.Б., час і місце ухвалення рішення - 21 липня 2026 року, м. Луцьк; дата складання повного рішення - 23 липня 2026 року),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2025 №0134692407.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду.
Позивач ОСОБА_1 , не погодившись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 та направити справу для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам позивача про те, що: лише в квітні 2026 року позивач з додатку «ДІЯ» дізнався про відкриття виконавчого провадження №850400493 від 04.03.2026 та арешт коштів, наявність податкового боргу; останні п`ять років після початку військової агресії в силу сімейних обставин позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує довідка ОСББ; відразу на запит адвоката 07.04.2026 було отримано з ДПС відповідь з поштовим доказом, що вручено не було ні акт перевірки, ні податкові повідомлення-рішення на загальну суму 1516528,54 грн; з поштових квитанцій про повернення вбачається некоректне заповнення щодо будинку та квартири, що в свою теж свідчить про невручення з не вини позивача.
Суд першої інстанції не врахував також відсутність фактів умисного ухилення від отримання кореспонденції, що має ключове значення для правильного вирішення цього спору. Контролюючий орган не надав фактів умисного ухилення від отримання матеріалів перевірки, а свої дії обмежив лише надсиланням листів, маючи повний доступ баз даних для встановлення місця роботи, проживання та розміщення в електронному кабінеті платника.
Першочерговим для вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду є встановлення дати, з якої особа-позивач дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав. В цій справі - це квітень 2026 року, інших доказів відповідач не надав.
Відповідач, треті особи подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу, у якому просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 про залишення позову без розгляду у справі № 140/6089/26 - без змін.
Представники відповідача та третіх осіб в судовому засіданні щодо змісту і вимог апеляційної скарги заперечили, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Суд першої інстанції встановив, що спірне податкове повідомлення-рішення було надіслане відповідачем 01.05.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою проживання позивача: АДРЕСА_2 , яка є адресою його реєстрації та зазначена останнім у позовній заяві, проте 16.05.2025 рекомендований лист повернувся не врученим із зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання».
Отже, датою отримання позивачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.04.2025 №0134692407 необхідно вважати 16.05.2025, що підтверджується штемпелем АТ «Укрпошта» на конверті.
Проте до суду позивач звернувся 14.05.2026, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
20.07.2026 через систему Електронний суд представником позивача подана заява про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що ОСОБА_1 лише в квітні 2026 року з додатку «ДІЯ» дізнався про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2026 №850400493, арешт коштів та наявність в нього податкового боргу, хоча не є ФОП. Позивач останні роки проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою ОСББ. На запит адвоката 07.04.2026 було отримано інформацію з поштовим доказом про те, що акт перевірки та податкові-повідомлення рішення на загальну суму податкового боргу 1516528,54 грн вручено не було.
Також зауважує, що з ЄДР судових рішень позивач дізнався про наявність рішення суду у справі №140/10299/25 від 18.11.2025 про стягнення з нього в дохід бюджету податкового боргу у сумі 1516528,54 грн. Вказану судову справу, як убачається зі змісту рішення, розглянуто без ОСОБА_1 , а в тексті зазначено, що ухвала про відкриття вручена не була. Крім того, в матеріалах справи про стягнення податкового боргу наявні квитанції про те, що жоден документ (ППР, податкова вимога, позов) вручені не були, а повернуті за терміном зберігання.
Звертає також увагу, що позивач не є ФОП, а тому не має обов`язку повідомляти ДПС про зміну місця проживання.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення було надіслано позивачу за його податковою адресою, а всупереч вимогам Податкового кодексу України (далі - ПК України) ОСОБА_1 не повідомив контролюючий орган про зміну своєї податкової адреси у встановленому законом порядку. Наведені у клопотанні позивача причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, оскільки обставин, що є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, судом не встановлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про недостатність вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до суду для визнання їх поважними, тому відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду із заявлених підстав. Клопотання контролюючого органу про залишення позову без розгляду є обґрунтованим та підставним, з огляду на що позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).
Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 вказала, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Конституційний Суд України в Рішенні від 13.12.2011 №17-рп/2011 визнав конституційними положення КАС України про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору, якими лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту й обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено.
У сфері оподаткування права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 ПК України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
За пунктом 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 також зазначила, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30.08.2018 у справі № 813/2897/16, від 21.08.2025 у справі № 380/20996/24.
З урахуванням предмету цього позову, строк звернення до суду починається з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про наявність (прийняття відносно нього) саме оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Суд першої інстанції установив, що спірне податкове-повідомлення рішення було надіслане відповідачем 01.05.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою проживання позивача: АДРЕСА_2 , яка є адресою його реєстрації, проте 16.05.2025 рекомендований лист повернувся не врученим із зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання».
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення - рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Порядок листування платників податків та контролюючих органів закріплено у статті 42 ПК України.
Пунктом 42.1 статті 42 ПК України встановлено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 42.3 статті 42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
За приписами пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 812/821/17.
Крім того, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №640/9016/20, від 24.09.2025 у справі № 520/7480/25.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення були належним чином направлено на адресу позивача.
Водночас, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 28.05.2026 у справі № 520/22570/25, відповідно до якої встановлення судом факту дотримання контролюючим органом вимог ПК України щодо направлення платнику податкових повідомлень-рішень без перевірки, коли саме платник фактично дізнався чи об`єктивно мав можливість дізнатись про їх наявність, є проявом надмірного формалізму. Суд належним чином повинен встановити момент, з якого позивач фактично дізнався або повинний був дізнатися про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а, не виходячи виключно з дотримання відповідачем вимог ПК України щодо їх направлення позивачу, дійти висновку про пропуск позивачем строку на їх оскарження та відсутність поважних причин пропуску відповідного строку.
Суд апеляційної інстанції враховує, що у матеріалах справи відсутні не тільки докази вручення позивачу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а й докази вручення позивачу повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки № 168 від 12.02.2025 та акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 від 24.03.2025 №8069/03-20-24-07/ НОМЕР_1 , на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №140/10299/25 за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг у сумі 1516528,54 грн.
З тексту рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №140/10299/25 видно, що за відповідачем ОСОБА_1 обліковується податковий борг у загальному розмірі 1516528,54 грн, який виник внаслідок несплати грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 29.04.2025 №00134672407, №00134662407, №0134692407. При цьому, контролюючий орган надіслав ОСОБА_1 за податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу за формою «Ф» від 07.07.2025 №0006685-1304-0320, проте поштове відправлення повернулося на адресу контролюючого органу з довідкою із зазначенням причини невручення - «за закінченням терміну зберігання». Так само, ухвала суду від 19.09.2025 про відкриття провадження в адміністративній справі була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця проживання, проте, поштове відправлення повернулося на адресу суду із довідкою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що справу №140/10299/25 розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, доказів вручення позивачу рішення суду у зазначеній справі матеріали цієї справи не містять.
Стосовно невручення позивачу листів та рішень контролюючого органу, які надсилалися за податковою адресою позивача, ОСОБА_1 зазначив, що останні п`ять років після початку військової агресії в силу сімейних обставин проживає за іншою адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна у справі довідка ОСББ «Парковий по Волі» від 15.07.2026 № 2/07, у якій вказано про фактичне проживання без реєстрації позивача за зазначеною вище адресою.
Тобто, надання позивачем документального підтвердження факту проживання без реєстрації за іншою адресою не дає підстав стверджувати про умисне ухилення позивачем від отримання поштової кореспонденції, та таким доводам позивача суд першої інстанції жодної оцінки не надав.
Суд першої інстанції не дав належної правової оцінки доводам позивача про те, що про оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач дізнався лише у квітні 2026 року, а саме після отримання сповіщення в додатку «ДІЯ» про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №140/10299/25 та отримання листа контролюючого органу від 07.04.2026 №7852/6/03-20-24-07-06, яким представнику позивача - адвокату Велимчаниці І.І. були надіслані копії акту перевірки та податкових повідомлень-рішень. Також, суд першої інстанції не дав оцінки аргументам позивача, що матеріали цієї справи не містять будь-яких доказів того, що про оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач дізнався раніше квітня 2026 року, ураховуючи, що відсутні докази вручення позивачу повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки № 168 від 12.02.2025 та акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 від 24.03.2025 №8069/03-20-24-07/ НОМЕР_1 , на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податкової вимоги за формою «Ф» від 07.07.2025 №0006685-1304-0320, ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 про відкриття провадження в адміністративній справі №140/10299/25 за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та рішення суду у зазначеній справі.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду. На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду, виходячи виключно з встановленого факту дотримання контролюючим органом вимог ПК України щодо направлення позивачу податкових повідомлень-рішень, без перевірки, коли саме позивач фактично дізнався чи об`єктивно мав можливість дізнатись про їх наявність, що є проявом надмірного формалізму, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 про залишення позову без розгляду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 292, 308, 312, 320, 321, 325 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року про залишення позову без розгляду у справі №140/6089/26 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддяВ. М. Валюх
суддіН. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 04.11.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua