Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №260/2020/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адвокатури

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №260/2020/25

Суддя: Боршовський Тарас Іванович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. ЛьвівСправа № 260/2020/25 пров. № А/857/38806/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Боршовського Т.І.,

суддів Гуляка В.В.

Носа С.П.,

за участі секретаря судового засідання Порцін В.

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 260/2020/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (код ЄДРПОУ: 37784267), треті особи - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області (код ЄДРПОУ: 22112642), Вища рада правосуддя, про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської оласті (далі - КДКА Закарпатської області, відповідач), в якому просить визнати протиправними і скасувати рішення КДКА Закарпатської області від 28 червня 2022 року яким стосовно адвоката ОСОБА_1 порушено дисциплінарну справу, від 19 липня 2022 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, та встановити відсутність у КДКА Закарпатської області, код ЄДРПОУ 37784267, повноважень здійснювати дисциплінарне провадження відносно адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 229 від 16.11.2011 року) робочим місцем якої згідно Єдиного реєстру адвокатів України є місто Київ.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року суддею Плехановою З.Б. відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 24.04.2025.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, третя особа - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення, залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року апеляційну скаргу ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/2020/25 скасовано, а справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року (суддя Гебеш С.А.) прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання.

В підготовчому провадженні представник Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури заявила клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Вказане клопотання мотивоване тим, що відповідно до змісту частини третьої 3 статті 39 та частини першої статті 42 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" процесуальний строк звернення до суду з адміністративним позовом у справах щодо оскарження рішення КДКА у дисциплінарній справі становить тридцять днів з дня прийняття такого рішення. Рішення, що оскаржується, прийнято від 28 червня 2022 року, а позовну заяву в цій справі подано 20.03.2025.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме для подання заяви про поновлення строку звернення до суду, із підтверджуючими доказами.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивач подала заяву, в якій вимагала визнати поважною причину пропуску строк звернення адвоката ОСОБА_1 до суду з позовною заявою; поновити пропущений строк; позовну заяву задовольнити повністю.

Також позивач подала до суду першої інстанції додаткові пояснення, в яких зазначала, що виключно із отримання 11.03.2025 відповіді КДКА Закарпатської області для цілей статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач - адвокат ОСОБА_1 отримала офіційне підтвердження існування оскаржуваних рішень КДКА, офіційно дізналась про порушення своїх прав, свобод та інтересів, 30-ти денний строк звернення до суду з позовною заявою для ОСОБА_1 починається виключно із 11.03.2025, а не з дня ухвалення ВКДКА рішення від 22.09.2023 № IX-014/2023. Також наголошувала, що Законом не передбачено, що адвокат ОСОБА_1 повинна дізнаватися про порушення своїх прав, свобод та інтересів від сторонніх окремих фізичних чи юридичних осіб, які не мають ніякого відношення до ухвалення рішень КДКА Закарпатської області від 28.06.2022 та від 19.07.2022.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду (далі - Суд першої інстанції) від 22 червня 2025 року (постановлено в м. Ужгороді в порядку загального позовного провадження, суддя Гебеш С.А.) відмовлено в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (код ЄДРПОУ: 37784267), треті особи - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (далі також ВКДКА), Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області (код ЄДРПОУ: 22112642), Вища рада правосуддя, про визнання протиправними та скасування рішень від 28 червня 2022 та від 19 липня 2022 року.

Постановляючи оскаржену ухвалу, Суд першої інстанції виходив з того, що отримавши рішення ВКДКА від 22.09.2023 року, яке адвокатом ОСОБА_1 оскаржено до Київського окружного адміністративного суду 17.10.2023 року, про що свідчить подана позовна заява, позивач дізналася про існування дисциплінарної справи та рішення КДКА Закарпатської області від 19.07.2022 року. Подаючи вказаний позов до Київського окружного адміністративного суду 17.10.2023 року, позивач долучила до матеріалів справи, зокрема й рішення від 22.09.2023 року, з тексту якого чітко можна встановити, що 19.07.2022 року КДКА Закарпатської області притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Наведені докази спростовують твердження позивача, про те, що їй не було відомо до 11.03.2025 року про існування оскаржуваного рішення. 29.03.2024 року позивач звернулася до відповідача із запитом про надання інформації щодо оскаржуваних рішень, в якому просила відповідача надіслати вказані рішення на її електронну адресу. Проте позивач не надала суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення нею активних дій щодо отримання оскаржуваних рішень в період з 17.10.2023 року по 29.03.2024 року, а саме: у жовтні 2023, листопаді 2023, грудні 2023, січні 2024, лютому 2024 року, березні 2024 року. Не отримавши відповідь на вказаний запит протягом 5-ти робочих днів у строки, визначені статтею 20 Закону від 13.01.2011 року № 2939-VI, лише після спливу більше ніж 10-ти місячного строку, 11.07.2024 позивач звертається із скаргою до Уповноваженого ВРУ з прав людини. Уповноважений Верхової Ради України з прав людини надіслав ОСОБА_1 лист від 02.08.2024 року, в якому розглянуто її звернення від 11.07.2024 року та надано додатком лист КДКА Закарпатської області від 11.04.2024 року за № 49/24 та докази його направлення позивачу. Відповідь Уповноваженого Верхової Ради України з прав людини від 02.08.2024 року надіслана на електронну адресу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. Беручи до уваги те, що запит на вищевказане звернення позивача надісланий 02.08.2024 року, а позивач вказаний факт не спростувала, так як витребувані судом докази не надала, то суд першої інстанції, з врахуванням надіслання та отримання електронних листів, дійшов висновку про те, що 03.08.2024, тобто наступного дня після отримання електронного листа позивачу було достеменно відомо про існування оскаржуваних рішень від 22.06.2022 та 19.07.2022 року, оскільки вказаний лист містив реквізити цих рішень. Вказане свідчать про те, що позивач була обізнана про існування оскаржуваних рішень, що давало можливість звернутися до суду у встановлений тридцятиденний строк з позовом. Тобто позивач мала достатньо часу для реалізації права на звернення до суду у встановлений законом строк. До матеріалів позову не додано доказів поважності причин пропуску строку на звернення з цим позовом. Суд першої інстанції не погодився з доводами про те, що до моменту отримання офіційної відповіді КДКА Закарпатської області від 11.03.2025, позивач не могла звернутися до суду з позовом, посилаючись на те, що у ОСОБА_1 були достеменні вихідні дані оскаржуваних рішень, що надавало можливість звернутися до суду значно раніше, у визначений законом строк. Крім того, суд першої інстанції не погодився з доводами позивача, що без отримання оскаржуваних рішень, ОСОБА_1 не могла звернутися до суду, оскільки на момент звернення до суду із вказаним позовом, такі рішення до позовної заяви не були додані. Тобто відсутність таких рішень не стало для позивача перешкодою для звернення до суду 20.03.2025. Суд вказав, що ОСОБА_1 мала можливість заявити клопотання про витребування вказаних рішень, зазначивши про те, що оригінали таких знаходяться у відповідача з обґрунтуванням неможливості їх подання, оскільки реквізити оскаржуваних рішень їй були відомі задовго до отримання відповіді від 11.03.2025, що підтверджується матеріалами справи. З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції не встановив поважних причин пропуску строку звернення до суду та підстав для його поновлення.

Не погоджуючись з ухвалою від 22.06.2026, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати. В обґрунтування покликається на те, що належним та допустимим підтвердженням того, що особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, може бути лише факт отримання нею рішення, повідомлення або іншого процесуального документа безпосередньо від суб`єкта владних повноважень, який прийняв відповідне рішення, або доказ належного вручення такого документа у передбаченому законом порядку. На переконання позивача, отримання інформації від третіх осіб, сторонніх організацій, інших учасників правовідносин, зі слів невстановлених осіб, із засобів масової інформації, телефонних розмов, чуток або інших неофіційних джерел саме по собі не може свідчити про належну обізнаність особи щодо порушення її прав, оскільки така інформація не гарантує достовірності, повноти та точності відомостей про прийняте рішення. Звертає увагу апеляційного суду, що виключно з дня отримання 11.03.2025 відповіді від КДКА Закарпатської області для цілей статті 122 КАС України позивач отримала офіційне підтвердження існування оскаржуваних рішень КДКА, офіційно дізналась про порушення своїх прав, свобод та інтересів, відтак 30-и денний строк звернення до суду з позовною заявою для ОСОБА_1 починається виключно з дня ухвалення ВКДКА із 11.03.2025, а не рішення від 22.09.2023 № IX-014/2023. Наголошує, що оскаржувані рішення КДКА Закарпатської області позивачу не вручалися, докази вручення оскаржуваних рішень позивачу безпосередньо відповідачем КДКА Закарпатської області - відсутні: у матеріалах справи відсутні повідомлення про вручення поштових відправлень, відсутні розписки про отримання рішень, відсутні будь-які підтвердження фактичного ознайомлення позивача зі змістом рішень від 28.06.2022 та 19.07.2022. Фактично відповідач обмежився лише посиланням на те, що відповідна кореспонденція начебто направлялася на адресу робочого місця адвоката ОСОБА_1 Проте, на думку позивача, направлення та вручення є абсолютно різними юридичними категоріями, оскільки саме вручення рішення породжує правові наслідки щодо початку перебігу строків оскарження. Відтак відсутність офіційного підтвердження вручення оскаржуваних рішень безпосередньо ОСОБА_1 не тягне жодних юридичних наслідків щодо початку перебігу процесуальних строків для неї. Вказане підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 28.05.2026 у справі № 520/22570/25, від 08.04.2021 у справі № 812/821/17, від 15.02.2024 у справі № 640/9016/20, від 24.09.2025 у справі № 520/7480/25. Доводи та висновки суду першої інстанції фактично зводяться до того, що адвокат ОСОБА_1 повинна нести негативні правові наслідки неналежного виконання КДКА Закарпатської області власних обов`язків щодо належного повідомлення учасника дисциплінарного провадження та вручення рішень від 28.06.2022 та 19.07.2022. Такий підхід, на думку позивача, є проявом надмірного формалізму, суперечить принципу верховенства права, практиці Європейського суду з прав людини та фактично звільняє суб`єкта владних повноважень від відповідальності за власну процесуальну бездіяльність.

В додаткових письмових поясненнях від 22.09.2026 позивач вказала, що перебіг строку звернення до суду слід пов`язати з моментом, коли адвокат ОСОБА_1 об`єктивно отримала достатні матеріали що підтверджують ознаки протиправності рішень КДКА Закарпатської області. Позивач в обгрунтування зіслалася на судову практику Верховного Суду, викладену в постанові від 26.11.2025 у справі № 460/18562/23. Як наслідок, позивач вказує, що встановлений судом першої інстанції факт, що позивач знала в 2023 році про існування оскаржених рішень, не давав суду достаніх підстав для висновку про те, що вже на той момент позивач знала про порушення своїх прав в розумінні статті 122 КАС України. Встановлені судом факти свідчать навпаки не про пасивну, а активну поведінку адвоката ОСОБА_1 , яка 29.03.2024 звернулася зі запитом до відповідача про надання матеріалів дисциплінарних проваджень, копій рішень. Натомість саме поведінка відповідача, який не направив позивачу на електронну пошту витребувані матеріали, створювала перешкоди для реалізації позивачем права на оскарження спірних рішень. В спірному випадку суд першої інстанції підмінив встановлений статтею 122 КАС України критерій моменту, кои особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, іншим критерієм - моментом, коли особі стало відомо про саме існування рішень. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом лише тоді, коли в її розпорядженні з`явилася достатня та достовірна інформація, яка об`єктивно дозволяла ідентифікувати порушення права та сформувати предмет і підстави судового оскарження. Відповіддю від 11.03.2025 відповідач вперше безпосередньо, офіційно підтвердив факт здійснення 2022 році щодо адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного провадження та прийняття оскаржених рішень від 28 червня 2022 року про порушенння дисциплінарної справи та від 19 липня 2022 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також повідомлено спосіб у який КДКА стверджувала про направлення цих рішень. Саме ця сукупність створила об`єктивну фактичну основу для судового оскарження. Вважає, що навіть, якщо суд не погодився з позивачкою про перебіг строку з 11.03.2025, вказані вище обставини свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області відзиву на апеляційну скаргу не подала. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції від 22.06.2026.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (далі також третя особа 1) подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи апеляційної скарги та просила залишити без змін ухвалу суду від 22 червня 2025 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві ВКДКА вказана третя особа звернула увагу на факти, які встановлені судом першої інстанції та стали підставою для висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом: 17.10.2023 ОСОБА_1 подала до Київського окружного адміністративного суду позов, до якого долучила рішення ВКДКА від 22.09.2023.У тексті цього рішення є посилання на дисциплінарне провадження та рішення від 19.07.2022 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням попередження, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що позивачу до 11.03.2025 не було відомо про існування оскарженого рішення. Позивач не спростувала факту отримання 02.08.2024 на свою електронну пошту листа Уповноваженого ВРУ з прав людини з реквізитами оскаржених рішень. Вважає, що позивач тривалий час проявляла пасивну поведінку, що призвело до порушення строку звернення до суду з цим позовом. Правильність висновків суду підтверджується судовою практикою Верховного суду, викладеною в постановах Великої Палати від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20, рішенні КАС Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 560/14349/23. Також третя особа зіслалася на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011, висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішеннях: від 28.05.1985 року в справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», від 13.02.2001 року в справі «Кромбах проти Франції», від 20.05.2010 року в справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України», в рішенні від 12 липня 2001 в справі «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини» (п. 44), в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112) (п. 45). Також третя особа звернула увагу на статус позивача, яка за родом своєї професійної діяльності має досконало знати свої права та цікавитись своєю справою, на що звертав увагу Верховний Суд в постанові від 05.03.2020 у справі №815/2818/18. Матеріалами справи підтверджується, що позивача повідомлено про розгляд скарги ВРП на її адресу, зазначену в ЄРАУ. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку без вручення з незалежних причин, що з врахуванням конкретних обставин справи, є належними доказами виконання КДКА обов`язку щодо повідомлення позивача про вчинення певних процесуальних дій у дисциплінарному провадженні. Правильність позиції Суду першої інстанції відповідає позиції Верховного Суду від 31.01.2020 в справі № 640/3026/19, від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18. Відповідно до сталої практики ВС, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. У контексті вищевикладеного, третя особа звернула увагу на те, що позивач дійсно була обізнана про факти ініціювання ВРП дисциплінарного провадження відносно неї та притягнення її до дисциплінарної відповідальності щонайпізніше 17.10.2023, коли оскаржила Рішення ВКДКА від 22.09.2023 № IX-014/2023, яке посилалося на рішень КДКА Закарпатської області від 28.06.2022 та від 19.07.2022, до Київського окружного адміністративного суду. Позивач достовірно знала про обставини прийняття оскаржуваних у цьому провадженні рішень КДКА Закарпатської області від 28.06.2022 та від 19.07.2022 з 17.10.2023 і в неї не було перешкод для того, щоб вчасно їх оскаржити до суду. Разом з цим, до суду із позовом позивач звернулася лише 20.03.2025, тобто після спливу 1 року та 5 місяців як їй стало відомо про факт прийняття вказаних рішень та після спливу 2 років і 9 місяців після їх прийняття. Вищезазначене дозволяє стверджувати, що неотримання позивачем рішень КДКА не може слугувати підставою для поновлення строків звернення до суду з цим позовом, або ж вказувати на поважність причин, за якими позива звернувся до суду з пропуском тридцятиденного строку, встановленого Законом № 5076-VI. Твердження позивача про відсутність «офіційного вручення» їй оскаржуваних рішень КДКА Закарпатської області до 11.03.2025 є юридично неспроможними, оскільки: 1) КДКА Закарпатської області скеровувала рішення на адресу робочого місця адвоката, зазначену в ЄРАУ; 2) відповідно до позицій Верховного Суду, зазначених вище у цьому відзиві (справи № 215/7312/20, № 755/17944/18), повернення листів з позначками «за закінченням терміну зберігання» або «адресат відсутній», направлених за офіційною адресою, вважається належним повідомленням, а неотримання пошти - ризиком самого адвоката. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області (код ЄДРПОУ: 22112642, далі третя особа 2), та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вища рада правосуддя (далі - третя особа 3) не подала до апеляційного суду письмових пояснень з викладом їх позицій щодо апеляційної скарги.

Вища рада правосуддя в клопотанні від 28.08.2026 просила суду здійснювати розгляд справи без участі представника цієї третьої особи, на підставі наявних в суду матеріалів.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області (код ЄДРПОУ: 22112642) явку представника не забезпечила. Судові повістки направлені судом на адресу місцезнаходження юридичної особи, повернулися з відміткою про відсутність адресата. Додатково суд здійснив повідомлення вказаної третьої особи у спосіб направлення судової повістки на електронну скриньку керівника - Павліченко О.В. Суд, керуючись пунктом 2 частини другої статті 124, частиною восьмою статті 126, частиною першою статті 127, частиною першою статті 205, частини другої статті 307 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про належне повідомлення третьої особи - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області (код ЄДРПОУ: 22112642) та продовження розгляду справи за такої явки.

Судове засідання від 01.09.2026 відкладено в зв`язку з задоволенням клопотання позивача про неможливість явки в судове засідання. В судовому засіданні 22.09.2026 оголошено перерву в зв`язку задоволенням клопотання позивача та представника позивача про надання часу для підготовки заяви про відвід суддям судової колегії в провадженні якої перебуває справа. В судовому засіданні 06.10.2026 судом оголошено перерву до 27.10.2026.

В судових засіданнях 06.10.2026 та 27.10.2026 судом постановлені ухвали про відмову в задоволенні відводу суддям Боршовському Т.І., Гуляку В.В., Носу С.П.

В судовому засіданні 27.10.2026 брали участь позивач - ОСОБА_1 та представник позивача - Карпович А.П., представник відповідача - Гончаров В.В., представник третьої особи 1 - Кудінова О.М.

Позивач та представник позивача підтримала апеляційну скаргу, представник відповідача та третьої особи 1 - заперечили апеляційну скаргу та просили відмовити в її задоволенні.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Згідно інформації з Єдиного реєстру адівокатів України за посиланням: https://erau.unba.org.ua/profile/24633, адвокат ОСОБА_1, свідоцтво № 4676/10 від 24.11.2011, видане Київською обласною КДКА. Адвокат обліковується в Раді адвокатів міста Києва. Адреса робочого місця та номери засобів зв`язку: адреса основна: 03194, Київ, б-р Кольцова, буд. 14, діт. Д, оф. 610. Е-mail : ІНФОРМАЦІЯ_1. Адреса для листування: 04111, м.Київ-111, а/с 21.

28.06.2022 року КДК адвокатури Закарпатської області винесла рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 та призначила її розгляд на 19.07.2022 року. Вказане рішення 04.07.2022 року надіслано засобами поштового зв`язку адвокату ОСОБА_1 на адресу: бульвар Кольцова, 14, літ Д, офіс 610, м.Київ, 03194. Поштове відправлення повернулося на адресу КДК адвокатури Закарпатської області без вручення.

19.07.2022 року КДКА Закарпатської області винесено рішення, яким притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарного стягнення у вигляді попередження. Вказане рішення 22.07.2022 року надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу: бульвар Кольцова, 14, літ Д, офіс 610, м.Київ, 03194. Поштове відправлення повернулося без вручення адресату.

Вказані обставини підтверджуються відповідними копіями цих рішень та їх направлень. Окрім цього суд першої інстанції досліджував оригінал дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1

29.03.2024 року позивач звернулася до відповідача із запитом про надання інформації, зокрема просила надати копій усіх скарг, матеріалів дисциплінарних проваджень, рішень щодо адвоката ОСОБА_1 за весь період діяльності КДКА Закарпатської області. Такий лист на титульній сторінці містить адресу для листування: 04111, м.Київ, а/с 21; електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адресу: АДРЕСА_1 ; номер мобільного телефону. Позивач у прохальній частині просила надіслати відповідь на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 13-14, 222, т. 2, а.с. 186-187). Вказаний запит направлено на електронну скриньку: ІНФОРМАЦІЯ_2

Листом від 11.04.2024 № 49/24 КДКА Закарпатської області, за підписом голови - ОСОБА_5, надало ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит від 29.03.2024 з інформацією про порушені дисциплінарні провадження, прийняті рішення та їх направлення позивачу. Такий лист надіслано на адресу: 04111, м.Київ, а/с 21.

11.07.2024 року позивач звернулася до Уповноваженого ВРУ з прав людини із скаргою про порушення прав на інформацію у зв`язку із ненаданням головою КДКА Закарпатської області інформації на запит від 29.03.2024.

Уповноважений Верхової Ради України з прав людини листом від 02.08.2024 надіслав ОСОБА_2 лист від 02.08.2024 року, в якому розглянув звернення від 11.07.2024 року та надав додатком лист КДКА Закарпатської області від 11.04.2024 року за № 49/24 та докази його направлення. Відповідь Уповноваженого Верхової Ради України з прав людини від 02.08.2024 року надіслана на електронну адресу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01.03.2025 року позивач звернулася до відповідача із запитом про надання інформації, зокрема вимагала повідомити чи здійснювалися щодо неї дисциплінарні провадження з 01.01.2022 по 31.12.2022, якщо так, то надати докази надіслання ОСОБА_1 копій рішнь про порушення дисциплінарних справ та притягнення до дисциплінарної відповідальності, та копій усіх скарг, матеріалів дисциплінарних проваджень, рішень щодо адвоката ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Листом від 11.03.2025 № 18/24 КДКА Закарпатської області, за підписом в. о. ОСОБА_4 , надало адвокату ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит від 01.03.2025 з інформацією про порушені дисциплінарні провадження, прийняті рішення та їх направлення. Також повідомлено, що позивач має право ознайомитися з матеріалами дисциплінарного провадження у приміщенні КДКА Закарпатської області Такий лист направлено на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 19).

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

20.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КДКА Закарпатської області. Предметом спору є правомірність актів індивідуальної дії, прийнятих КДКА Закарпатської області щодо позивача, а саме: від 28.06.2022 про порушення стосовно адвоката ОСОБА_1 дисциплінарної справи та від 19.07.2022, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарного відповідальності у вигляді попередження. Позивач просила визнати їх протиправними та скасувати, встановивши відсутність у відповідача компетенції на здійснення дисциплінарного провадження та прийняття вказаних рішень.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В спірному випадку, з огляду на зміст оскаржених рішень, таким законом, що встановлює інші строки для зверення до адміністративного суду є Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Так, відповідно до частини третьої статті 39 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Частиною першою статті 42 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що строк для звернення до адміністративного суду у справах щодо оскарження рішення КДКА у дисциплінарній справі становить тридцять днів з дня його прийняття, як це передбачено статтями 39 та 42 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", які містять норми, що є спеціальними по відношенню до загальної норми, встановленої статтею 122 КАС України.

Таким чином, з огляду на те, що ОСОБА_1 подано позов в основі якого оскарження правомірності рішень КДКА Закарпатської області від 28 червня 2022 року, яким стосовно адвоката порушено дисциплінарну справу, та від 19 липня 2022 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, то в даному випадку підлягає застосуванню місячний строк для звернення до суду. Такий строк обраховується, з огляду на зміст вказаних норм закону, з дати їх прийняття, тобто з 28 червня 2022 та 19 липня 2022 відповідно. Отже, місячний строк на звернення до адміністративного суду щодо їх оскарження завершився 28 липня 2022 та 18 серпня 2022 відповідно.

З цією позовною заявою позивач звернулася до суду 20.03.2025 року.

Отже, суд першої інстанції в ухвалі від 26.05.2025 дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 пропустила місячний строк звернення до суду з цими позовними вимогами та надав можливість подати заяву про його поновлення з викладом поважних причин пропуску такого строку.

Що більше, з огляду на день звернення до суду, позивач пропустила і загальний шестимісячний строк.

В подальшому суд першої інстанції ухвалою від 22.06.2025 відмовив в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку у зв`язку зі значним пропуском такого строку за відсутності поважних причин його пропуску, та залишив без розгляду позовну заяву на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглянув ухвалу від 22.06.2026 в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд не встановив порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування ухвали суду від 22.06.2026.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо не проведення судом першої інстанції обрахунку строку звернення до суду щодо оскаржень рішень від 28.06.2022 та 19.07.2022 з 11.03.2025, тобто дати отримання листа відповідача від 11.03.2025 за № 18/24 КДК, оскільки нормами, викладеними в частині третій статті 39 та частині першій 42 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" чітко передбачено, що обрахунок такого місячного строку проводиться саме з дати їх прийняття, а не дати отримання таких рішень.

При цьому колегія суддів апеляційного суду звернула увагу на те, що вказані норми Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" хоча і є чіткими щодо порядку обрахунку такого строку, однак базується на добросовісній поведінці суб`єктів цих правовідносин, оскільки їх застосування залежить від фактичних обставин щодо скерування таких рішень адресату та реальної обізнаності такого з фактом їх прийняття щодо них.

З огляду на викладене, суд першої інстанції підставно досліджував процесуальні обставини щодо направлення відповідачем позивачу оскаржених рішень, їх отримання, причин неможливості подання позову в місячний строк, а також щодо об`єктивних обставин, що перешкоджали подати цей позов до 20.03.2025 через призму поважності причин пропуску строку звернення до суду, які викладені в заяві від 02.06.2026.

В спірному випадку рішення від 28.06.2022 та від 19.07.2022 надіслані КДКА Закарпатської області 04.07.2022 року засобами поштового зв`язку на адресу: бульвар Кольцова, 14, літ Д, офіс 610, м.Київ, 03194 , тобто адресу робочого місця адвоката ОСОБА_1, яка зазначена в Єдиному реєтрі адвокатів України. Поштові відправлення повернулося на адресу КДКА Закарпатської області без фактичного вручення.

Позивач вказані обставини та правильність їх дослідження судом першої інстанції не заперечує.

Також позивач під час розгляду справи не заперечувала факту того, що адреса: бульвар Кольцова, 14, літ Д, офіс 610, м.Київ, 03194 була адресою робочого місця адвоката ОСОБА_1 на 28.06.2022 та 19.07.2022. Що більше, згідно інформації з Єдиному реєтрі адвокатів України, вказана адреса і досі є адресою робочого місця адвоката ОСОБА_1

Відповідно до статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України (далі - ЄРАУ); аналогічне положення міститься в пункті 8 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120 (далі - Положення).

Рішення про порушення дисциплінарної справи надсилається засобами поштового зв`язку або електронною поштою, або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (стаття 39 Закону, пункт 33 Положення). Копія рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності надсилається або вручається в такому самому порядку протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення (частина третя статті 41 Закону, пункт 58 Положення).

Положення пов`язує належне повідомлення адвоката саме з фактом надіслання листа рекомендованим відправленням за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в ЄРАУ, або на його електронну адресу, зазначену в ЄРАУ (пункти 26, 44 Положення). Отже, виконання КДКА обов`язку щодо направлення рішень пов`язується з надісланням їх за адресою, що внесена до ЄРАУ. Разом з тим апеляційний суд зауважує, що ризик неактуальності цих відомостей несе адвокат, який зобов`язаний повідомляти раду адвокатів регіону про зміну відомостей про себе, та несе відповідальність за достовірність відомостей, що надаються для внесення до ЄРАУ, що випливає зі змісту пп. 3.4, 4.5, 6.9 Порядку ведення ЄРАУ, затвердженого рішенням РАУ від 17.12.2012 № 26.

Отже, враховуючи, що рішення від 28.06.2022 та від 19.07.2022 надіслані рекомендованим листом на адресу, яка станом на дати відправлення була адресою робочого місця адвоката за відомостями ЄРАУ, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що КДКА виконала передбачений Законом обов`язок щодо направлення рішень адвокату.

В спірному випадку рішення від 28.06.2022 не вручені адресату з незалежних від відповідача причин. З огляду на актуальність вказаної поштової адреси, саме на позивача покладено обов`язок таким чином організувати роботу за робочим місцем адвоката, щоб забезпечити отримання поштової кореспонденції, надісланої на вказану адресу. В цьому випадку, за відсутності поважних обставин (відрядження, перебування у відпустці, хвороба чи інші поважні обставини), ризики неотримання поштової кореспонденції у вигляді правових наслідків таких фактів, несе адвокат. Апеляційний суд звернув увагу, що позивач не надала суду першої інстанції письмових пояснень та доказів у підтвердження поважності причин неможливості отримання направленої відповідачем рекомендованої поштової кореспонденції з копіями рішень від 28.06.2022 та від 19.07.2022, скерованої за адресою робочого місця адвоката за відомостями ЄРАУ. Також в матеріалах справи відсутні докази помилки чи іншого неналежного виконання установою зв`язку обов`язку щодо вручення позивачу вказаної поштової кореспонденції.

Отже, за цих обставин, за відсутності доказів протилежного, за умови забезпечення отримання поштової кореспонденції адресою робочого місця адвоката: бульвар Кольцова, 14, літ Д, офіс 610, м.Київ, 03194, позивач у розумний строк мали би дізнатися про порушення свого права у зв`язку з прийняттям оспорених в цій справі рішень в межах встановленого законом місячного строку на їх оскарження.

З огляду на викладені висновки, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції поклав на адвоката ОСОБА_1 негативні правові наслідки неналежного виконання КДКА Закарпатської області обов`язку щодо вручення рішень від 28.06.2022 та 19.07.2022.

Водночас суд першої інстанції правильно зазначив, що надіслання вказаних рішень, тобто правомірне виконання відповідачем законного обов`язку, не свідчить про їх фактичне отримання адвокатом. В цьому випадку місцевий адміністративний суд дослідив процесуальні обставини у справі, а саме щодо моменту, коли позивач дізналася про порушення свого права у зв`язку з прийняттям відповідачем рішень від 28.06.2022 та від 19.07.2022, та наявності в позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Отже, з огляду на фактичне первинне неотримання позивачем оскаржених рішень, суд першої інстанції правильно дослідив усі обставини шодо фактичної обізнаності позивача з прийняттям таких рішень та реальною можливістю їх оскаржити до суду.

Так, суд першої інстанції встановив, що рішенням ВКДКА від 22.09.2023 року за № ІХ-014/2023 залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на рішення КДКА в Донецькій області № 39 від 12.06.2023. Рішення від 22.09.2023 року направлено ОСОБА_1 супровідним листом від 06.10.2023 № 1676 на поштову скриньку адвоката 06.10.2023. Факт отримання та обізнаність позивача зі змістом вказаного рішення ВКДКА підтверджується фактом оскарженням рішення від 22.09.2023 до Київського окружного адміністративного суду 17.10.2023 року, про що свідчить відповідна позовна заява (т. 2 а.с. 59), та судові рішення у справі № 320/37329/23 (рішення місцевого суду від 25.03.2025, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135027598).

Суд апеляційної інстанції, за цих обставин дійшов висновку про те, що отримавши рішення ВКДКА від 22.09.2023 року, позивач достовірно дізналася про існування рішення КДКА Закарпатської області від 19.07.2022 року, так як таке містить чітке посилання на нього.

В подальшому, листом від 11.04.2024 за № 49/24 КДКА Закарпатської області, надало ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит від 29.03.2024 з інформацією про порушені дисциплінарні провадження, прийняті рішення та їх направлення позивачу. Такий лист направлено на адресу: 04111, м.Київ, а/с 21 (т. 4 а.с. 54-55), а не на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , як про це просила позивач у прохальній частині запиту від 29.03.2024. Водночас суд з`ясував, що адреса: 04111, м.Київ, а/с 21 вказана на титульній сторінці запиту як адреса для листування: 04111, м.Київ, а/с 21. Згідно інформації з Єдиного реєтру адвокатів України вказана адреса також зазначена в Реєстрі як адреса для листування. Отже, в цьому випадку, як суд висновував вище, адвокат повинен забезпечити отримання кореспонденції на свою поштової адресу, ризики не отримання покладаються на нього.

Не дивлячись на це, суд першої інстанції зважив на факт неотримання позивачем листа від 11.04.2024 та дослідив факт коли позивач фактично отримала такий лист від відповідача.

Так, суд встановив, що на звернення ОСОБА_1 від 11.07.2024 року до Уповноваженого ВРУ з прав людини із скаргою про порушення прав на інформацію у зв`язку із ненаданням головою КДКА Закарпатської області інформації на запит від 29.03.2024, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини листом від 02.08.2024 надіслав ОСОБА_2 лист від 02.08.2024 року, в якому розглянув звернення від 11.07.2024 року та надав додатком лист КДКА Закарпатської області від 11.04.2024 року за № 49/24 та докази його направлення (т. 4, а.с. 52-55). Відповідь Уповноваженого Верхової Ради України з прав людини від 02.08.2024 року надіслана на електронну адресу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції також встановив, що позивач не заперечила та не спростувала факту отримання згаданого листа Уповноваженого ВРУ з прав людини від 02.08.2024 та дійшов висновку про те, що з 03.08.2024, тобто наступного дня після отримання електронного листа позивачу стало достеменно відомо про існування оскаржуваних нею рішень від 22.06.2022 та 19.07.2022 року, оскільки вказаний лист містив реквізити оскаржуваних рішень.

Отже, в цьому випадку можна виснувати, що цієї дати ОСОБА_1 вдруге пересвідчилася про наявність вказаних рішень. При цьому суд звертає увагу на те, що усі вказані вище джерела: рішення ВКДКА від 22.09.2023 року за № ІХ-014/2023, лист Уповноваженого ВРУ з прав людини від 02.08.2024 з долученим до нього листом КДКА Закарпатської області від 11.04.2024 року № 49/24 надійшли позивачу від компетентних суб`єктів та в офіційно встановленому законом для цих процедур порядку. Отже, їх офіційність не повинна була викликати у позивача об`єктивних сумнівів.

Вказане спростовує доводи апеляційної скарги про те, що лише лист відповідача від 11.03.2025 № 18/24 є офіційним підтвердженням факту обізнаності позивача про прийняття оскаржених рішень.

При цьому суд відхиляє покликання позивача на висновки Верховного суду, викладені в постановах від 28.05.2026 у справі № 520/22570/25, від 08.04.2021 у справі № 812/821/17, від 15.02.2024 у справі № 640/9016/20, від 24.09.2025 у справі № 520/7480/25 щодо офіційності повідомлення суб`єктом владних повноважень, так як вказані постанови є нерелевантними до обставин цієї справи, оскільки зроблені касаційним судом у податкових спорах про наслідки недотримання контролюючим органом вимог Податкового кодексу України щодо порядку направлення платнику податків повідомлень про проведення податкових перевірок, та процесуальні наслідки для сторін в разі оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками таких перевірок.

Лист КДКА Закарпатської області від 11.03.2025 № 18/24 на інформаційний запит позивача від 01.03.2025, з фактом отримання якого 11.03.2025 позивач пов`язує перебіг строку звернення до суду, за своїм змістом фактично містить ту ж саму інформацію, що й лист від 11.04.2024 року за № 49/24: повідомлення про здійснення в 2022 лише 1 дисциплінарного провадження щодо адвоката ОСОБА_1 за скаргою Вищої ради правосуддя, прийняті рішення від 28.06.2022 та 19.07.2022 року, та порядок їх направлення адвокату.

За цих обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені докази спростовують твердження позивача, що їй не було відомо до 11.03.2025 року про існування оскаржуваних рішень, та що адвокат ОСОБА_1 дізналася про порушене право 11.03.2025.

Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду зроблені в постанові від 26.11.2025 у справі № 460/18562/23, то апеляційний суд вважає висновки вказаної постанови нерелевантними до обставин цієї справи, оскільки у справі № 460/18562/23 касаційний суд дав оцінку початку перебігу строку зверення до суду та поважності причин пропуску такого строку в інших матеріальних правовідносинах через призму особливостей правового статусу прокурора як суб`єкта, який представляє інтереси держави, вказавши, що строки та наслідки їх пропуску мають оцінюватися з урахуванням характеру і значення публічного інтересу, який захищає прокурор, а також з метою недопущення надмірного формалізму, що міг би фактично позбавити державу або суспільство належного судового захисту.

Водночас колегія суддів апеляційного суду вважає доручними доводи апеляційної скарги, які викладені в додаткових письмових поясненнях від 22.09.2026, в розрізі дослідження обставин щодо моменту, коли позивач дізналася про порушення свого права. В цьому аспекті позивач вказує на те, що суд першої інстанції підмінив встановлений статтею 122 КАС України критерій моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, іншим критерієм - моментом, коли особі стало відомо про саме існування рішень. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом лише тоді, коли в її розпорядженні з`явилася достатня та достовірна інформація, яка об`єктивно дозволяла ідентифікувати порушення права та сформувати предмет і підстави судового оскарження. Саме після отримання відповідді від 11.03.2025 виникли об`єктивні фактичні обставини, які давала позивачу підстави для оскарження рішень КДКА Закарпатської області рішень від 28.06.2022 та 19.07.2022.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що для висновку про дату коли особа дізналася про порушене право потрібно врахувати, чи володіла інформацією про прийнятті щодо неї індивідуальні рішення та чи мала об`єктивні дані, які давали особі дійти висновку, що такими рішеннями порушене її право в правовідносинах, щодо яких вони прийняті.

Отже, повертаючись до встановлення обставин, які мають значення для визначення початку перебігу строку звернення до суду, апеляційний суд звертає увагу на зміст рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22.09.2023 року за № ІХ-014/2023, про яке йшлося вище та яке було оскаржене ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду.

Так, на сторінці 22 зазначеного рішення наведено такі відомості:

« 168. 21.07.2023 року за вхід. № 19687 до ВКДКА надійшов лист з КДКА Закарпатської області (вих. № 60/23 від 02.08.2023 року) відповідно до якого, за результатами розгляду наведеної скарги, рішенням КДКА Закарпатської області від 19.07.2022 року адвокат ОСОБА_1 притягнута до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до неї дисциплінарного стягнення у вигляді попередження. За змістом рішення КДКА Закарпатської області від 19.07.2022 року дисциплінарна палата прийшла до висновку, що звернувшись до Бердичівського міськрайонного суду з адвокатським запитом від 23.09.2021 року, адвокат ОСОБА_1 допустила порушення норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики та професійних обов`язків адвоката, а тому такі її дії є дисциплінарним проступком…».

Таким чином, зі змісту рішення ВКДКА від 22.09.2023 року за № ІХ-014/2023 позивачу було повідомлено не лише про факт її притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення, а й про фактичну основу відповідного дисциплінарного провадження, зокрема про конкретний адвокатський запит від 23.09.2021 року, звернення з яким стало підставою для дисциплінарної оцінки її поведінки.

При цьому предметом дисциплінарної оцінки були конкретні дії ОСОБА_1 , вчинені нею в межах професійної діяльності та пов`язані з направленням зазначеного адвокатського запиту до Бердичівського міськрайонного суду.

Отже, позивачу були відомі зміст власного адвокатського запиту, його адресат, обставини та мета його направлення, отримана на нього відповідь, а також подальші дії, вчинені нею у зв`язку з цим. Апеляційний суд вважає, що наведена у рішенні ВКДКА інформація у своїй сукупності з обставинами, які були безпосередньо відомі позивачу, надавала достатні підстави для усвідомлення фактичної суті дисциплінарних проваджень, їх зв`язку з конкретними діями та можливого порушення її прав унаслідок прийняття відповідних рішень КДКА Закарпатської області.

Окрім цього, колегія суддів апеляційного суду врахувала зміст позовної заяви від 20.03.2025. Так, позовна заява грунтується на доводах ОСОБА_1 щодо неповноважності відповідача через порушення процедури його утворення; відсутності у відповідача компетенції на розгляд дисциплінарної справи адвоката, робочим місцем якого є м.Київ; відсутності у ВКДКА повноважень на зміну підвідомчості дисциплінарної справи тощо. Тобто фактичною підставою позову визначено не обставини щодо змісту та суті дисциплінарного провадження, що випливають з правовідносин за участі безпосередньо позивача, а процедурні обставини загального характеру, пов`язані з оцінкою легітимності та повноважень ВКДКА та КДКА Закарпатської області. Після подання цього позову позивач не змінювала фактичні підстави позову.

За таких обставин апеляційний суд не погоджується з доводом позивача про те, що лише з моменту отримання листа КДКА Закарпатської області від 11.03.2025 року ОСОБА_1 дізналася про обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, та про порушення своїх прав, та до цього моменту не мала як фактичних, так правових підстав для подання позову.

Більше того, зміст зазначеного листа від 11.03.2025 року, з отриманням якого позивач пов`язує початок перебігу строку звернення до суду, не містить викладу фактичних обставин дисциплінарного провадження та мотивів прийняття оскаржуваних рішень. Попри це, отримання саме цього листа не стало перешкодою для звернення позивача до суду з відповідним позовом уже 20.03.2025 року.

Наведене додатково свідчить про те, що отримання листа від 11.03.2025 року не було тією обставиною, яка вперше надала позивачу можливість усвідомити фактичну основу дисциплінарних рішень та реалізувати право на їх судове оскарження. Водночас позивач не навела переконливих пояснень, які б свідчили про об`єктивну неможливість звернення до суду раніше, після отримання інформації, викладеної в рішенні ВКДКА від 22.09.2023 року, та в подальшому в листі Уповноваженого ВРУ з прав людини від 02.08.2024.

Отже, апеляційний суд доходить висновку, що наведені обставини не підтверджують доводів позивача про обізнаність щодо порушення її прав лише з 11.03.2025 року, а навпаки, у своїй сукупності свідчать про наявність у неї достатньої інформації для своєчасної реалізації права на судове оскарження. В цьому випадку суд першої інстанції підставно не погодився з згаданими твердженнями позивача про неможливість звернутися до суду до отримання відповіді відповідача від 11.03.2025 року.

Суд першої інстанції також, з огляду на встановлені обставини, які перевірені апеляційним судом вище, відхиляє посилання позивача на те, що без отримання оскаржуваних рішень, ОСОБА_1 не могла звернутися до суду, оскільки на момент звернення із вказаним позовом такі рішення до позовної заяви не були додані. Суд слушно звернув увагу на те, що відсутність таких рішень не позбавила ОСОБА_1 можливості 20.03.2025 року звернутися до суду з цим позовом. Місцевий адміністративний суд правильно вказав, що процесуальний закон (частина сьома статті 161 КАС України) дозволяє особі звернутися до суду про оскарження індивідуального акта і без його долучення до позовної заяви, в разі його відсутності в позивача, та клопотати суд про його витребування. Ба більше, після отримання оскарженого індивідуального акту після відкриття провадження у справі, позивач має право змінити підстави позову, якщо дійде висновку про це після ознайомлення зі змістом такого рішення.

Отже, суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача про те, що без наявності офіційної відповіді від відповідача, позивач не мала можливості разом з позовом заявити клопотання про витребування вказаних рішень, оскільки ці обставини не відносяться до об`єктивно непереборних, а навпаки свідчать про пасивну поведінку та безпідставне зволікання з реалізацію права на звернення до суду.

Щодо оцінки доводів позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції також правильно звернув увагу, що отримавши 06.10.2023 рішення ВКДКА від 22.09.2023 року за № ІХ-014/2023 та ознайомившись із його змістом, позивач до 29.03.2024, тобто більше п`яти місяців, не вчиняла жодних дій з метою отримання копій рішень КДК адвокатури Закарпатської області рішень від 28.06.2022 та 19.07.2022, матеріалів дисциплінарних проваджень, та не звернулася до суду з позовом, що не відповідає критерію розумності. Об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчинити такі дії, позивач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не повідомила, доказів таких поважних обставин суду не подала. В подальшому, з огляду на неотримання відповіді, позивач до 11.07.2024 (дати подання скарги до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини), тобто більше як три з половиною місяці, не вчиняла жодних дій щодо отримання інформації, хоча позивачці, як адвокату, мали бути відомі встановлені законом строки на отримання інформації. В подальшому, до 11.03.2025 (дати подання запиту про надання інформації до КДКА Закарпатської області), тобто більше як пів року, позивач знову не вчиняла жодних дій у справі.

Окрім цього, апеляційний суд також ще раз звертає увагу, в розрізі поважності причин пропуску строку, що частина з поштового листування у справі (оскаржені рішення в червні-липні 2022, лист КДКА Закарпатської області від 11.04.2024 року за № 49/24), які направлялися на офіційну робочу адресу, поштову адресу адвоката, не отримані без подання доказів поважності причин їх неотримання адвокатом, який повинен забезпечити таким чиним свою роботу, щоб поштова кореспонденції не поверталася назад відправникам. За відсутності доказів поважності причин неможливості отримання поштової кореспонденції за робочою адресою, поштовою адресою адвоката, саме адвокат несе в цьому випадку негативні правові наслідки такої бездіяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 жовтня 2023 року (справа №990/139/23) та від 01 лютого 2024 року (справа № 990/270/23) вказала, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки. Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Беручи до уваги наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд погоджується з оцінкою суду першої інстанції про те, що фактичні обставини свідчать про те, що позивач мала достатньо часу для реалізації права на звернення до суду у встановлений законом строк, оскільки не довела наявності об`єктивних причин, які б перешкоджали вчасному зверненню і були об`єктивно непереборними, не залежали від волі позивача та її дій, та були пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій. Пропуск строку на звернення до суду відбувся через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати вчасно, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає доречними заперечення третьої особи на апеляційну скаргу з посиланням на висновок Верховного Суду в постанові від 05.03.2020 у справі № 815/2818/18 щодо необхідності оцінки при дослідженні поважності причин пропуску того, що позивач за фахом є адвокатом.

Так, апеляційний суд враховує, що при оцінці пропорційності обмеження права на доступ до суду істотне значення може мати не лише характер установленого процесуального обмеження, а й поведінка самого заявника, зокрема його ретельність у дотриманні процесуальних вимог та наявність реальної можливості своєчасно реалізувати відповідне процесуальне право.

Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Європейського суду з прав людини, викладеними у § 93- 95 рішення від 05 квітня 2018 року у справі Zubac v. Croatia (заява № 40160/12), відповідно до яких при оцінці наслідків процесуальних помилок необхідно враховувати, зокрема, наявність юридичного представництва, належну ретельність заявника та його представника, можливість уникнення відповідних помилок, а також те, кому об`єктивно можуть бути поставлені у провину допущені помилки.

У цій справі Суд бере до уваги, що позивач є адвокатом, тобто особою, яка має професійну правову підготовку. Зазначена обставина сама по собі не може бути підставою для обмеження його права на доступ до суду, проте в сукупності з іншими встановленими обставинами справи має значення для оцінки можливості позивача усвідомлювати порядок та строки судового оскарження і виявити належну процесуальну ретельність щодо своєчасного звернення до суду. Зокрема, ця обставина підлягає врахуванню при оцінці того, чи була тривалість пропуску строку звернення до суду об`єктивно виправданою з огляду на конкретні обставини справи та поведінку позивача.

Як установлено судом, позивач вперше отримала інформацію про оскаржувані рішення ще у жовтні 2023 року, однак протягом наступного тривалого періоду не вчинила послідовних та своєчасних дій, спрямованих на реалізацію права на їх судове оскарження. Натомість позивач із значними часовими проміжками подавала запити (29.03.2024, 01.03.2025) та скаргу (02.08.2024) щодо отримання відповідної інформації, проте не забезпечила належного отримання відповідей на них за наявними в неї адресами для листування.

Водночас, з огляду на професійний статус, позивач мала об`єктивну можливість усвідомлювати необхідність своєчасного вчинення процесуальних дій, зокрема не лише щодо отримання додаткової інформації, а й щодо звернення до суду в межах установленого законом строку. За необхідності отримання додаткових документів чи відомостей позивач не була позбавлена можливості вжити заходів для їх вчасного отримання, одночасно забезпечивши своєчасну реалізацію права на судовий захист.

Крім того, особа, яка здійснює адвокатську діяльність, повинна організовувати її таким чином, щоб забезпечувати належне отримання адресованої їй кореспонденції, у тому числі поштової та електронної, оскільки неналежна організація отримання кореспонденції сама по собі не може виправдовувати тривале невчинення дій, необхідних для захисту порушеного права.

За таких обставин наведена поведінка позивача свідчить не про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду, а про відсутність належної процесуальної ретельності та послідовності у реалізації права на судовий захист.

Щодо доводів апеляційної скарги на те, що відмовляючи в поновленні строку на звернення до суду та визнанні причин пропуску такого строку поважними, суд першої інстанції допустив порушення права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то дослідивши викладені вище процесуальні обставини та повноту їх дослідження судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає їх помилковими.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводом позивача про те, що ухвала суду від 22.06.2026, якою поданий нею позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, є процесуальним рішенням, наслідком якого стало обмеження її права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас таке обмеження не може розцінюватися як порушення зазначеного права автоматично, оскільки право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати встановленим законом обмеженням за умови, що вони переслідують легітимну мету та є пропорційними цій меті.

Як установлено судом вище, у цій справі обмеження права позивача на доступ до суду мало чітку правову підставу, оскільки було зумовлене застосуванням установленого законом строку звернення до адміністративного суду та передбачених статтею 123 КАС України процесуальних наслідків його пропуску.

Застосування строків звернення до суду переслідує легітимну мету забезпечення належного відправлення правосуддя, дотримання принципу правової визначеності та стабільності правовідносин, а також недопущення тривалого перебування рішень органів адвокатського самоврядування у стані правової невизначеності.

Обставини цієї справи свідчать про те, що застосування судом першої інстанції інституту процесуальних строків відповідало зазначеній легітимній меті, з огляду на тривалість пропуску строку звернення до суду, момент обізнаності позивача про обставини, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, а також її подальшу поведінку та відсутність доведених об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду.

Щодо пропорційності застосованого обмеження, то колегія суддів зазначає, що цей критерій оцінюється не ізольовано від поведінки заявника, а з урахуванням усієї сукупності обставин, які супроводжували реалізацію ним права на судовий захист. Такий підхід узгоджується із загальними принципами, сформульованими Великою Палатою Європейського суду з прав людини у рішенні від 05 квітня 2018 року у справі «Zubac v. Croatia» (заява № 40160/12, § 77- 78), а також із критеріями оцінки поведінки заявника та його процесуальної ретельності, наведеними у § 93- 95 цього рішення.

У цій справі суд першої інстанції правильно встановив, що позивач мала реальну можливість звернутися до суду в межах установленого законом строку, однак своєчасно цим правом не скористалася. При цьому суд не обмежився формальною констатацією факту пропуску строку, а дослідив наведені позивачкою причини його пропуску, надав їм оцінку в сукупності з іншими встановленими обставинами та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність об`єктивних і поважних причин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Зокрема, судом ураховано, що позивач була обізнана про обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, мала достатню фактичну інформацію для усвідомлення можливого порушення своїх прав, однак протягом тривалого часу не вживала послідовних та своєчасних заходів для їх судового захисту. Водночас подані нею запити та скарги, з огляду на встановлені обставини, не підтверджують існування об`єктивних перешкод для звернення до суду в межах визначеного законом строку.

У рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain», заява № 28090/95, § 43- 45, ЄСПЛ визнав, що правила щодо процесуальних строків покликані забезпечувати належне відправлення правосуддя та правову визначеність, а їх тлумачення належить насамперед до компетенції національних судів.

В цій справі наслідки пропуску строку звернення до суду настали не внаслідок надмірного формалізму суду, непередбачуваного застосування процесуальних норм чи обставин, які не залежали від волі позивача, а внаслідок її власної поведінки та недоведення нею об`єктивних причин, які унеможливлювали своєчасну реалізацію права на судовий захист.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що застосоване судом першої інстанції обмеження не порушило самої сутності права позивача на доступ до суду, переслідувало легітимну мету та забезпечувало розумне співвідношення між використаним процесуальним засобом і метою, задля досягнення якої його було застосовано. Тому доводи апеляційної скарги про непропорційне втручання у право на доступ до правосуддя є необґрунтованими.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат між сторонами.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 260/2020/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та підлягає касаційному оскарженню шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Боршовський Т.І.

судді Гуляк В.В.

Нос С.П.

Повна постанова складена 04 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua