Суд: Житомирський районний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №278/3675/26
Суддя: Дубовік О. М.
Справа №278/3675/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі кримінальне провадження № 12026060600000697 від 04.06.2026 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорна Кам`янка Маньківського району Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, помічника патронатного вихователя, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, –
В С Т А Н О В И В:
04 червня 2026 року близько 07 години 30 хвилин ОСОБА_4 у задовільних дорожніх умовах та умовах достатньої видимості керував технічно справним автомобілем марки «KIA Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою М-21 Виступовичі – Житомир – Могилів-Подільський зі сторони м. Житомира у напрямку м. Бердичева, у межах населеного пункту смт Гуйва Житомирського району Житомирської області.
Рухаючись 186 км + 500 м зазначеної автомобільної дороги, ОСОБА_4 , всупереч вимогам пунктів 2.3 «б», 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не був достатньо уважним до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечної швидкості руху і перед зміною напрямку руху не переконався, що такий маневр буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 21730», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку.
Після первинного зіткнення автомобіль «KIA Sportage» продовжив некерований рух і зіткнувся з автомобілем «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_8 , який також рухався назустріч. Водночас автомобіль «ВАЗ 21730» після зіткнення продовжив некерований рух і зіткнувся з автомобілем «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_9 , який рухався у напрямку м. Бердичева та зупинився для здійснення повороту ліворуч у напрямку смт Гуйва.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ 21730» ОСОБА_7 отримав множинні тяжкі тілесні ушкодження, зокрема, садна обличчя і тулуба, крововиливи у м`яку мозкову оболонку, переломи хребтового стовпа, правої ключиці та ребер, перелом грудини, ушкодження внутрішніх органів, закриті переломи лівого стегна та правого плеча, які за критерієм небезпеки для життя віднесені до тяжких тілесних ушкоджень і перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням його смерті. ОСОБА_7 загинув на місці пригоди.
Пасажир автомобіля «KIA Sportage» ОСОБА_10 отримав закриту тупу поєднану травму тіла з травмою грудної клітки, забоєм легень, переломами 11–12 ребер праворуч, переломами кісток лівого передпліччя, переломом промеревої кістки, переломами обох п`яткових кісток та забоєм м`яких тканин передньої черевної стінки. Зазначені ушкодження віднесені до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки призвели до тривалого розладу здоров`я.
Пасажир зазначеного автомобіля ОСОБА_11 отримав тупу поєднану травму обличчя із забоєм м`яких тканин і раною верхньої повіки правого ока, крововиливом ока, переломами кісток лицевого черепа праворуч та ушкодженнями гайморової порожнини. Вказані ушкодження віднесені до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.
Пасажир автомобіля «KIA Sportage» ОСОБА_12 отримав забійну рану передньої поверхні правої гомілки та закритий крайовий перелом нижньої третини великогомілкової кістки, які віднесені до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров`я.
Таким чином, порушення ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3 «б», 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками – смертю ОСОБА_7 і заподіянням тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
ОСОБА_4 пред`явлене йому обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі, не оспорює викладених в обвинувальному акті фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди та щиро розкаюється у вчиненому. Визнання вини суддя оцінює разом із відомостями про наслідки дорожньо-транспортної пригоди, позицією потерпілих, письмовими матеріалами, наданими стороною захисту, та іншими встановленими у кримінальному провадженні обставинами.
Заявою захисника ОСОБА_5 від 21.09.2026 підтверджується, що сторона захисту не заперечує факту дорожньо-транспортної пригоди та її тяжких наслідків, посилається на щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування шкоди і примирення з потерпілими. Захисник звертає увагу на розвиток єдиної аварійної ситуації після першого зіткнення та необережний характер дій обвинуваченого. Суддя враховує ці доводи, однак зазначає, що відсутність умислу на заподіяння шкоди не виключає відповідальності за необережне порушення правил безпеки дорожнього руху, яке перебуває у причинному зв`язку з передбаченими ч. 2 ст. 286 КК України наслідками.
У судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив, що суть пред`явленого обвинувачення йому зрозуміла, свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення він визнає повністю, фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, не оспорює. Беручи до уваги позицію обвинуваченого та інших учасників судового провадження, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, визначивши відповідний обсяг і порядок їх дослідження. Водночас суд дослідив відомості, що характеризують особу обвинуваченого, матеріали щодо стану його здоров`я, відшкодування заподіяної шкоди та інші документи, необхідні для вирішення питань про призначення покарання, процесуальні витрати та майно, на яке накладено арешт.
Також у судовому засіданні представник потерпілого заявив, що обвинувачений повністю відшкодував всі збитки потерпілим та у потерпілих немає претензій до обвинуваченого; просив суворо не карати.
Перед застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України суд з`ясував, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст обставин, які вони не оспорюють, та чи немає сумнівів у добровільності їхньої позиції. Суд роз`яснив учасникам процесу правові наслідки розгляду кримінального провадження в зазначеному порядку, зокрема те, що відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення фактичних обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження доказів щодо яких суд визнав недоцільним. При цьому зазначене обмеження не позбавляє учасників права оскаржити вирок з інших передбачених законом підстав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суддя виходить з того, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, характеризується порушенням особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, настанням передбачених законом наслідків і причинним зв`язком між такими порушеннями та наслідками. Порушення водієм наведених вимог Правил дорожнього руху, яке спричинило смерть потерпілого, охоплюється диспозицією цієї норми.
За наведених обставин дії ОСОБА_4 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд відповідно до статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, характер наслідків, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також мету покарання як засобу не лише кари, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Суддя не залишає поза увагою особливу тяжкість наслідків дорожньо-транспортної пригоди: внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху одна особа загинула, троє осіб отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Такі наслідки є непоправними в частині втрати людського життя, тому позитивна характеристика обвинуваченого і його подальша поведінка не можуть самі по собі нівелювати суспільну небезпечність скоєного.
Разом з тим суддя враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на час розгляду справи досяг 68-річного віку, має тривалий трудовий та життєвий досвід, позитивно характеризується за місцем проживання, роботи і громадської діяльності. Згідно з долученою стороною захисту характеристикою служби у справах дітей Люботинської міської ради Харківської області від 05.06.2026 № 15-38/691 він здійснював обов`язки помічника патронатного вихователя, належно забезпечував догляд, виховання і підтримку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Сторона захисту також надала документи про виховання ним разом із дружиною дітей у багатодітній сім`ї, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, відомості про благодійну й волонтерську діяльність.
Відповідно до поданих захистом документів, у шлюбі з ОСОБА_13 обвинувачений виховував одинадцятьох дітей, а протягом діяльності патронатної сім`ї допомагав забезпечувати виховання і підтримку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Сторона захисту посилається на те, що загалом під опікою родини за цей час перебувала двадцять одна дитина. Ці відомості суд оцінює як дані, що характеризують попередній спосіб життя та сталі соціальні зв`язки обвинуваченого, а не як підставу для применшення наслідків кримінального правопорушення.
Окремої уваги суду заслуговує тяжкий стан здоров`я ОСОБА_4 , який сам постраждав унаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 04.06.2026. Як зазначено у клопотанні захисника та поданих стороною захисту медичних документах, обвинувачений зазнав тяжких травматичних ушкоджень, переніс оперативне втручання із встановленням фіксуючих конструкцій кісток таза та правої стегнової кістки. Отримані травми істотно обмежили його фізичні можливості та зумовили необхідність подальшого лікування й тривалої реабілітації. За повідомленням сторони захисту та надаю медичною документацією, після аварії ОСОБА_4 фактично прикутий до ліжка, самостійно не пересувається і потребує допомоги інших осіб у повсякденному житті.
Суд враховує, що вказаний стан здоров`я істотно впливає на повсякденне життя обвинуваченого, його можливість самостійно забезпечувати власні потреби, отримувати медичну допомогу та проходити реабілітацію. Водночас наведені обставини не применшують тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та непоправності його наслідків для потерпілих, однак у сукупності з віком обвинуваченого, відсутністю судимостей, даними про попередній спосіб життя, щирим каяттям і відшкодуванням шкоди мають істотне значення для індивідуалізації покарання та вирішення питання про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Також суддя враховує посткримінальну поведінку обвинуваченого. Із письмових заяв потерпілих та долучених платіжних документів убачається, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 вживав заходів до добровільного відшкодування заподіяної шкоди. Потерпілий ОСОБА_14 , якому завдано моральної шкоди у зв`язку зі смертю його дядька ОСОБА_7 , письмово підтвердив отримання 400000 грн, відсутність майнових та моральних претензій і заявив, що не наполягає на суворому покаранні обвинуваченого. Ці обставини викладені, зокрема, у заяві від 20.07.2026 та розписці, долученій до матеріалів кримінального провадження.
Потерпілий ОСОБА_11 у письмовій заяві повідомив про досягнуте з обвинуваченим примирення, відшкодування заподіяної шкоди та відсутність до нього претензій. До матеріалів долучено платіжну інструкцію від 07.06.2026 на суму 10000 грн. Потерпілий ОСОБА_10 так само письмово підтвердив примирення та відсутність претензій, зазначивши, що вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства; долучено платіжну інструкцію від 07.06.2026 на суму 15000 грн.
Потерпілий ОСОБА_12 у заяві повідомив, що є зятем обвинуваченого, його матеріальні та моральні претензії відсутні, завдана йому шкода відшкодована, з ОСОБА_4 досягнуто примирення. Він також просив урахувати можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Наведені письмові звернення потерпілих у сукупності свідчать про фактичне вжиття обвинуваченим заходів, спрямованих на загладжування наслідків вчиненого.
Суддя бере до уваги позиції потерпілих щодо призначення покарання не як обов`язкову для суду вимогу, а як одну з обставин, що підлягають оцінці разом із характером і тяжкістю злочину та відомостями про особу винного. Сам факт примирення і відшкодування шкоди не звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності та не зумовлює автоматичного застосування положень ст. 75 КК України.
Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди. Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, з наданого обвинувального акта не встановлено.
Врахувавши викладене у сукупності, суддя вважає необхідним призначити ОСОБА_4 основне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, що перебуває в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України та відповідає характеру і тяжкості скоєного.
Вирішуючи питання про можливість застосування ст. 75 КК України, суддя враховує, що ця норма передбачає право суду звільнити засудженого від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років із випробуванням за умови обґрунтованого висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання. При цьому оцінці підлягають не тільки фактичні наслідки кримінального правопорушення, а й індивідуальні дані про особу обвинуваченого та поведінка після вчиненого.
Обвинувальний акт не містить тверджень про керування ОСОБА_4 автомобілем у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції. Отже, з огляду на межі пред`явленого обвинувачення, передбачене ч. 1 ст. 75 КК України спеціальне обмеження щодо таких діянь не перешкоджає вирішенню питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням; проте саме по собі не створює підстав для його застосування.
Для такого висновку в цьому кримінальному провадженні визначальне значення має сукупність конкретних відомостей про особу ОСОБА_4 : відсутність попередніх судимостей, його вік, тривала добросовісна трудова та суспільно корисна діяльність, сталі сімейні й соціальні зв`язки, виконання обов`язків щодо виховання дітей, позитивні характеристики, а також фактичні дії щодо відшкодування потерпілим шкоди та досягнення з ними примирення. Суд окремо враховує вкрай тяжкий стан здоров`я обвинуваченого після ДТП, перенесене оперативне втручання, його фактичну прикутість до ліжка та потребу в лікуванні й реабілітації. Зазначені обставини оцінюються у поєднанні з необережною формою вини та відсутністю встановлених обтяжуючих обставин.
Не применшуючи значення непоправних наслідків дорожньо-транспортної пригоди, суд доходить висновку, що необхідна мета основного покарання може бути досягнута шляхом звільнення ОСОБА_4 від його реального відбування з випробуванням та покладенням визначених законом обов`язків. Такий висновок ґрунтується не лише на позиції потерпілих, а й на наведеній сукупності індивідуальних обставин, зокрема на стані здоров`я обвинуваченого після дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та його фактичну нездатність самостійно пересуватися, суд не вбачає необхідності призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачене як факультативне.
Суддя вважає достатнім встановити іспитовий строк тривалістю один рік та покласти на засудженого обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Визначений строк надасть можливість перевірити поведінку засудженого і забезпечити належний контроль за його виправленням без ізоляції від суспільства.
Цивільних позовів у цьому кримінальному провадженні, як зазначено в обвинувальному акті та письмових заявах потерпілих, не заявлено, у зв`язку з чим питання їх вирішення судом не постає.
Згідно з обвинувальним актом витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз технічного стану транспортного засобу і транспортно-трасологічних експертиз становлять 23105 грн 28 коп., а витрати на проведення судової експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди – 6870 грн 15 коп. Загальний розмір процесуальних витрат на залучення експертів становить 29975 грн 43 коп. Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України зазначені процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
З матеріалів обвинувального акта вбачається, що ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 09.06.2026 у справі № 295/9947/26 накладено арешт на автомобіль «KIA Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 ; ухвалою від 08.06.2026 у справі № 295/9954/26 – на автомобіль «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що перебував у користуванні ОСОБА_8 ; ухвалою від 09.06.2026 у справі № 295/9960/26 – на автомобіль «ВАЗ 21730», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перебував у користуванні ОСОБА_7 . Під час ухвалення вироку суд відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України вирішує питання про скасування арешту майна.
Відповідно до положень ст. 100 та ч. 4 ст. 174 КПК України, враховуючи закінчення судового розгляду, відсутність підстав для застосування спеціальної конфіскації та необхідності подальшого збереження арешту майна з метою забезпечення кримінального провадження, суд вважає за необхідне скасувати накладені арешти. Питання про подальшу долю транспортних засобів належить вирішити шляхом їх повернення власникам або уповноваженим ними особам. При цьому перебування транспортного засобу в користуванні певної особи саме по собі не підтверджує належності їй права власності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65–67, 75–77, ч. 2 ст. 286 КК України, статтями 100, 124, 174, 349, 368, 370, 373, 374, 376, 394 КПК України, суддя, –
У Х В А Л И В:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік, за умови, що протягом іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальному розмірі 29975 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 43 копійки.
Цивільні позови в межах кримінального провадження не заявлені.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 09.06.2026 у справі № 295/9947/26, на автомобіль «KIA Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 та повернути його законному власнику.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08.06.2026 у справі № 295/9954/26, на автомобіль «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_3 та повернути його законному власнику.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 09.06.2026 у справі № 295/9960/26, на автомобіль «ВАЗ 21730», реєстраційний номер НОМЕР_2 та повернути його законному власнику
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження доказів щодо яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. Водночас право на апеляційне оскарження з інших передбачених законом підстав зберігається.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua