Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №240/29741/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/29741/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

04 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,

представника позивача: Щетініної Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 3-тя особа: ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось у суд з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 31 серпня 2026 року ВП № 80796819 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн є необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв`язку з виконанням ГУ ПФУ в Житомирській області рішення суду та відсутність правових підстав для накладення штрафних санкцій.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року У задоволенні позову Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явились про причини неявки суду не повідомили, про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи у Відділі ПВР УЗПВР у Житомирській області перебуває виконавче провадження № 80796819 з примусового виконання виконавчого листа №240/24173/25 від 17 квітня 2026 року, виданого Житомирським окружним адміністративним судом, про зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, а саме без застосування частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 04 червня 2025 року, з урахуванням проведених виплат.

20 квітня 2026 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.

У пункті 2 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

10 серпня 2026 року відповідач надіслав до ГУ ПФУ в Житомирській області вимогу про виконання рішення суду з наданням підтверджуючих документів.

На зазначену вимогу ГУ ПФУ в Житомирській області листом від 17 серпня 2026 року повідомило, що ним рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі №240/24173/25 виконано. Вказує, що розмір пенсії з 04 червня 2025 року становить 9854,63 грн, у тому числі 3380,53 грн – доплата за понаднормовий стаж у розмірі 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, тобто 24% від заробітку 14085,55 грн. Перерахована пенсія на Рішення № 240/24173/25, яка визначена як різниця між розміром перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним розміром відповідно до нормативно-правових актів на даний час, становить 3176,47 грн. (9854,63грн. – 6678,16 грн.).

Визначена відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821, заборгованість за минулий період з 04 червня 2025 року до 23 березня 2026 року (дата набрання чинності рішення суду) становить 30445,17 грн, поточна заборгованість з 23 березня 2026 року по 31 серпня 2026 рік становить 16690,92 грн.

Сума заборгованість за рішенням №240/24173/25 включена ГУ ПФУ в Житомирській області до переліку рішень суду, за якими здійснюється виплата згідно з Порядком №821.

31 серпня 2026 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ в Житомирській області штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду.

При винесенні цієї постанови виконавцем встановлено: «рішення суду не виконано, надано останнім розрахунок пенсії ГУ ПФУ у Житомирській області розмір пенсії становить 10946,23 грн, а виплачується 7791,24 грн. Боржником повідомлено, що виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі №240/24173/25 виконується в Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено Порядок Постановою №821. Застосування вищезгаданого Порядку при виконанні рішення суду є неправомірним, оскільки 04 березня 2026 року Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення У справі №320/51895/25, визнано протиправною та нечинною Постанову №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання судцям у відставці, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», 08 червня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції та підтвердив незаконність Постанови №821. Отже, Боржником станом на 31 серпня 2026 року рішення суду не виконується без поважних причин.».

Не погоджуючись із винесеною постановою державного виконавця, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 1 ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Частинами першою та другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

При цьому, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є не правом, а обов`язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника виконати рішення.

Аналіз вищенаведених вимог дає підстави для висновку, що Законом встановлений чіткий алгоритм дій посадової особи органу ДВС, спрямований на ефективне виконання виконавчих документів.

Згідно з матеріалами справи в обґрунтування апеляційної скарги, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області посилається на те, що на виконання судового рішення від 04.12.2025 у справі №240/24173/25 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років та нараховано відповідну доплату.

Рішенням суду від 04 грудня 2025 року на ГУ ПФУ в Житомирській області покладено обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із збільшенням на 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України №796-XII у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, без застосування частини другої статті 27 Закону України №1058-IV, починаючи з 04 червня 2025 року.

Отже, обов`язок відповідача полягав не лише у перерахунку розміру пенсії, а й у забезпеченні її виплати з урахуванням проведеного перерахунку за визначений судом період з 04 червня 2025 року.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що ГУ ПФУ в Житомирській області визначило розмір пенсії позивача у сумі 10 946,23 грн, однак фактично виплачувало пенсію в розмірі 7 791,24 грн. Таким чином, сам факт проведення перерахунку не свідчить про повне виконання судового рішення, оскільки визначений судом обов`язок включав також виплату пенсії у перерахованому розмірі та погашення відповідної заборгованості.

Посилання апелянта на визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України №821, а також на виникнення у зв`язку із цим правової невизначеності щодо механізму фінансування пенсійних виплат за минулий час, колегія суддів оцінює з урахуванням того, що такі обставини самі по собі не припиняли та не змінювали встановленого судовим рішенням обов`язку пенсійного органу.

При цьому колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 року №1046 внесено зміни до Порядку №157, які набрали чинності 28 серпня 2026 року та передбачили механізм централізованого пропорційного розподілу бюджетних коштів між пенсіонерами, включеними до відповідного переліку, у межах бюджетних асигнувань.

Однак зазначене нормативне регулювання визначає порядок організації фінансування відповідних виплат, а не скасовує обов`язку виконати судове рішення, яке набрало законної сили. Саме по собі встановлення порядку пропорційного розподілу бюджетних коштів не може свідчити про поважність причин невиконання судового рішення без підтвердження того, що пенсійний орган вжив усіх залежних від нього заходів для його виконання, а об`єктивні обставини унеможливили здійснення відповідної виплати.

Крім того, постанова державного виконавця про накладення штрафу прийнята 31 серпня 2026 року, тобто після набрання чинності змінами, внесеними постановою №1046. За таких обставин посилання апелянта на відсутність нормативного механізму фінансування виплат у попередній період не є достатнім для висновку про наявність поважних причин невиконання судового рішення саме на дату винесення оскаржуваної постанови.

Не спростовують висновків суду першої інстанції й доводи апелянта про здійснення часткових виплат у вересні 2026 року. Такі виплати проведені після винесення постанови про накладення штрафу, а тому не можуть свідчити про неправомірність дій державного виконавця станом на 31 серпня 2026 року. Водночас вони підтверджують лише часткове погашення заборгованості, але не засвідчують повного виконання судового рішення.

Колегія суддів також враховує, що пенсійний орган не був позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення або до державного виконавця з відповідним клопотанням щодо відкладення виконавчих дій, обґрунтувавши об`єктивні перешкоди для його виконання. Проте доказів вчинення таких дій матеріали справи не містять.

При цьому посилання на обмеженість бюджетних асигнувань та особливості казначейського фінансування не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконання судового рішення, що набрало законної сили. Орган державної влади не може обґрунтовувати невиконання покладеного на нього судом обов`язку лише особливостями внутрішнього механізму бюджетного фінансування, не довівши вжиття всіх можливих заходів для забезпечення такого виконання.

Отже, з огляду на те, що на момент винесення постанови державного виконавця від 31 серпня 2026 року судове рішення залишалося виконаним не в повному обсязі, а апелянтом не надано належних доказів існування об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали його виконання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для накладення штрафу.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів наявності поважних причин невиконання судового рішення та не спростував установленого державним виконавцем факту його невиконання у визначений строк. За таких обставин постанова про накладення штрафу від 31.08.2026 винесена за наявності передбачених законом підстав, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийСапальова Т.В.

СуддіКапустинський М.М. Шидловський В.Б.