Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №560/8398/26
Суддя: Шидловський В.Б.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/8398/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
05 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), в якій просив:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12921,54 грн та військового збору у розмірі 1076,80 грн, що утримані з індексації грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №560/15133/23, (з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду);
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає в ненарахуванні та невиплаті невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 41997,78 грн та військового збору у розмірі 3499,82 грн, що утримані з індексації грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №560/7879/25, (з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду);
стягнути на користь ОСОБА_1 з НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12921,54 грн та військового збору у розмірі 1076,80 грн, що утримані з індексації грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №560/15133/23, (з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду;
стягнути на користь ОСОБА_1 з НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 41997,78 грн та військового збору у розмірі 3499,82 грн, що утримані з індексації грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №560/7879/25, (з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду).
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №560/15133/23 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 31 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 31 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №560/15133/23 відповідачем виплачено 57 788,01 грн, з одночасним відрахуванням: 12 921,54 грн податку на доходи фізичних осіб та 1 076,80 грн військового збору.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №560/7879/25 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.07.2022.
Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 - з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №560/7879/25 відповідачем виплачено 187 823,41 грн, з одночасним відрахуванням: 41 997,78 грн податку на доходи фізичних осіб та 3 499,82 грн військового збору.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення йому грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору, які утримано з індексації грошового забезпечення, яка виплачена на виконання рішень суду, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (надалі - Порядок № 44).
Згідно із пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно із пунктами 4-5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З наявних письмових доказів вбачається, що з суми донарахованої індексації грошового забезпечення (на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №560/15133/23 відповідачем відраховано 12921,54 грн податку на доходи фізичних осіб та на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №560/7879/25 відповідачем відраховано 41 997,78 грн податку на доходи фізичних осіб).
У той же час, одночасно з виплатою позивачеві індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду йому також повинна була бути виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення.
До такого ж правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 25.06.2020 у справі №825/761/17, від 22.06.2018 у справі №812/1048/17.
Доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати позивачеві грошової компенсації з посиланням на те, що виплата відбулась коли позивач вже втратив статус військовослужбовця, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки несвоєчасна виплата належних позивачеві коштів сталась з вини відповідача, що встановлено рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №560/15133/23 та від 22.07.2025 у справі №560/7879/25.
Щодо позиції суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача утриманого військового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Як установлено абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України платниками збору є, зокрема, особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Такими особами є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України).
За змістом підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного оподатковуваного) доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України).
Як передбачено підпунктами 1.4 та 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171 ПК України).
Підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України установлював ставку збору - 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
За приписами підпунктів 1 та 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України в редакції Закону України від 10.10.2024 №4015-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану (чинний з 01.12.2024; далі Закон №4015-IX) ставка збору становить:
для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (абзац другий підпункту 1.3);
для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту - 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту (абзац п`ятий підпункту 1.3).
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4015-IX обумовлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.
Надалі Законом №4113-IX (набрав чинності 01.01.2025, а окремі положенні 26.12.2024) у підпункті 1.3 абзац другий доповнено словами і цифрою крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту; абзац п`ятий викладено в такій редакції: 4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).
Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Таким чином, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01.12.2024 застосовується ставка військового збору 1,5 відсотків незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), а після вказаної дати - для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків. Натомість для військовослужбовців ставка податку залишається на рівні 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (крім доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).
З матеріалів справи встановлено, що з суми донарахованої індексації грошового забезпечення (на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №560/15133/23 відповідачем відраховано 1 076,80 грн військового збору та на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №560/7879/25 відповідачем відраховано 3 499,82 грн військового збору, що становить 1,5%, що вказує на необґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, однак не вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийШидловський В.Б.
СуддіСапальова Т.В. Капустинський М.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua