Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №240/206/22
Суддя: Гонтарук В. М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/206/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
05 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі №240/206/22 позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, яка призвела до ненарахування та невиплати Коломієць Наталії Сергіївни в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.07.2021 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області провести ОСОБА_1 на її дитину - ОСОБА_2 , з 05.07.2021 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 було задоволено заяву ОСОБА_1 та змінено спосіб та порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі №240/206/22.
03.07.2026 позивач звернулась до суду із заявою, в якій просила ухвалити рішення, яким змінити встановлений рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі №240/206/22 спосіб і порядок його виконання, встановивши додатковий спосіб його виконання: «Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирській області на користь ОСОБА_1 на її дитину - ОСОБА_2 суму 14 413,19 грн. за період із 30.06.2025 по 26.06.2026 за рахунок коштів Державного бюджету України".
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.
30.10.2026 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
За змістом частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В силу приписів частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати це рішення по суті.
З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 було задоволено заяву ОСОБА_1 та змінено спосіб та порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі №240/206/22 шляхом стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у сумі 51 924 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири) грн. 44 коп. за період з 05.07.2021 по 30.06.2025 за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетних асигнувань відповідного призначення."
Ця сума була визначена заявником самостійно, підтверджена розрахунком боржника та нарахована саме за період, зазначений в ухвалі - з 05.07.2021 по 30.06.2025.
Слід зауважити, що зміна способу і порядку виконання судового рішення допускається лише у випадку, коли існує об`єктивна неможливість або істотні труднощі виконання рішення у спосіб, визначений судом. Після того, як суд уже змінив спосіб виконання, замінивши зобов`язання Пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату пенсійних сум на стягнення конкретно визначеної грошової суми, предмет виконання судового рішення вважається визначеним і таким, що підлягає примусовому виконанню саме в цьому обсязі.
За змістом частини першої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначений "Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45).
Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що судове рішення про стягнення з державного органу коштів виконується органами Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Отже, судове рішення в частині стягнення з відповідача грошової суми повинно бути виконано Державною казначейською службою України (без будь-якого волевиявлення боржника чи вчинення ним будь-яких дій) шляхом безспірного списання коштів.
Суд зазначає, що інститут зміни способу і порядку виконання судового рішення не передбачає обов`язку суду щоразу втручатися у процес виконання рішення та змінювати його спосіб у разі кожного наступного перерахунку, здійсненого суб`єктом владних повноважень. Повноваження суду щодо зміни способу і порядку виконання мають винятковий характер та спрямовані на усунення об`єктивних перешкод у виконанні рішення, а не на поетапне коригування його змісту залежно від результатів розрахунків, здійснених відповідачем.
Якщо заявник не погоджується з результатами перерахунку, здійсненого Пенсійним фондом, та вважає, що при визначенні суми до стягнення не були враховані всі належні виплати, такі доводи не стосуються способу чи порядку виконання судового рішення. Фактично заявник ставить під сумнів правильність визначення розміру належних їй сум, що виходить за межі статті 378 КАС України та не може бути вирішено шляхом повторної зміни способу виконання судового рішення. Після зміни способу виконання судового рішення його резолютивна частина не може зазнавати постійних змін, оскільки це порушує принцип остаточності та незмінності судового рішення.
У такому випадку належним способом захисту є або оскарження дій (бездіяльності) Пенсійного фонду щодо виконання судового рішення, або звернення до суду з окремими вимогами про стягнення недоплаченої суми, якщо для цього існують правові підстави. Повторне звернення із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення з метою коригування його змісту є неприпустимим.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у цій справі.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
ГоловуючийГонтарук В. М.
СуддіМоніч Б.С. Біла Л.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua