Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: стягнення податкового боргу
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №600/1895/25-а
Суддя: Шидловський В.Б.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/1895/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
05 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В :
Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 26540,33 грн до місцевого бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у загальній сумі 8334,41 грн до відповідного бюджету.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із розрахунку заборгованості, за відповідачем рахується заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на загальну суму 26540,33 грн, що виникла на підставі:
- податкового повідомлення-рішення (форма Ф) №0158776-2410-2410-UA7360050000034325 від 03.04.2024;
- нарахованої пені ІКП на борг минулих років (ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (Covid-19)) на податкове повідомлення-рішення (форма Ф) №0387938-2410-2410 від 29.08.2022.
Вказана заборгованість також підтверджується інтегрованою карткою платника податків, яка міститься у матеріалах справи.
Крім того, матеріали справи містять детальний розрахунок пені на загальну суму 8361,33 грн.
У зв`язку з тим, що сума узгоджених податкових зобов`язань не була сплачена своєчасно, податковим органом відповідачу направлялася податкова вимога форми "Ф" від 11.04.2023 року №0000755-1310-2413, яка була вручена 12.05.2023.
Зазначені обставини слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, кожен повинен сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та не погашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.4. статті 41 ПКУ).
Згідно пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 42.5. ст. 42 Податкового кодексу України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
Згідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Так, судом першої інстанції встановлено, що частина заборгованості з податку на нерухоме майно на суму 18179,00 грн виникла на підставі податкового повідомлення-рішення (форма Ф) №0158776-2410-2410-UA7360050000034325 від 03.04.2024.
Із комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що на розгляді Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №600/2617/24-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2024 № 0158776-2410-2410-UA73060050000034325.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі №600/2617/24-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 03.04.2024 № 0158776-2410-2410-UA73060050000034325.
Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2026 у справі №600/2617/24-а відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.10.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025.
Отже, з наведеного слідує, що позовні вимоги контролюючого органу в частині стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно у сумі 18179,00, що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення (форма Ф) №0158776-2410-2410-UA7360050000034325 від 03.04.2024, є безпідставними з огляду на скасування зазначеного податкового рішення у судовому порядку.
Водночас, щодо стягнення пені, то слід зазначити, що у даному спорі нарахування пені здійснювалося у зв`язку із несплатою відповідачем податкових зобов`язань на підставі наступних рішень контролюючого органу:
- податкове повідомлення-рішення (форма Ф) №0387938-2410-2410 від 29.08.2022 (сума пені – 4334,1 грн);
- податкове повідомлення-рішення (форма Ф) №0008496-2410-2410 від 22.02.2023 (сума пені – 4000,31 грн);
- податкове повідомлення-рішення (форма Ф) №0158776-2410-2410-UA7360050000034325 від 03.04.2024 (сума пені – 26.92 грн).
Оскільки податкове повідомлення-рішення (форма Ф) №0158776-2410-2410-UA7360050000034325 від 03.04.2024 скасоване у судовому порядку, то нарахована згідно з таким рішенням пеня у сумі 26.92 грн є безпідставною та стягненню з відповідача не підлягає.
Що ж стосується стягнення нарахованої пені у зв`язку із несплатою грошових зобов`язань на підставі податкових повідомлень-рішень (форма Ф) №0387938-2410-2410 від 29.08.2022 (сума пені – 4334,1 грн) та №0008496-2410-2410 від 22.02.2023 (сума пені – 4000,31 грн), то судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що відповідачем не надано доказів оскарження та скасування у адміністративному чи судовому порядку таких рішень контролюючого органу.
При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження податкових повідомлень-рішень (форма Ф) №0387938-2410-2410 від 29.08.2022 та №0008496-2410-2410 від 22.02.2023, хоча вони слугували підставою для нарахування пені у спірних правовідносинах.
Таким чином, зважаючи на чинність вказаних податкових повідомлень-рішень, нарахована пеня у загальній сумі 8334,41 грн (4334,1 грн + 4000,31 грн) підлягає стягненню з відповідача.
Так, у зв`язку із наявністю несплачених податкових зобов`язань, контролюючим органом направлялася відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 11.04.2023 року №0000755-1310-2413, яка була вручена відповідачу. Однак, борг повністю не був погашений, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося відповідачем.
Відтак, за відповідачем рахується податковий борг по нарахованій пені (загальна сума 8334,41 грн) у зв`язку із несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов`язань, який станом на день розгляду даної справи не погашено (доказів зворотного суду не надано).
Відповідно до п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу у встановлені законодавством строки відповідач до бюджету не сплатив, а наявність податкового боргу в частині нарахованої пені підтверджується матеріалами справи, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийШидловський В.Б.
СуддіКапустинський М.М. Сапальова Т.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua