Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №120/3083/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3083/25

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

05 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії змінено, виклавши абзаци четвертий-п`ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 17.12.2024 включно в сумі 283940,33 гри, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 17.12.2024 включно в розмірі 283940,33 гри, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078.»

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі - 1816,80 грн.

Позивач 20.07.2026 подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 28.08.2025, оскільки станом на момент звернення до суду вказане рішення залишається невиконаним.

Ухвалою від 03.08.2026 суд постановив розгляд заяви позивача здійснювати в порядку письмового провадження. Відповідачу суд надав строк подати відзив.

Відповідач на виконання вимог ухвали подав заяву про виконання судового рішення, долучивши довідку-розрахунок.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про встановлення судового контролю.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що судовим рішенням у цій справі суд частково задовольнив вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 . Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 17.12.2024 включно в розмірі 283940,33 гри, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідачем в підтвердження нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 17.12.2024 у розмірі 283940,33 надано довідку-розрахунок від 11.02.2026 №66.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю. Суд також врахував, що до заяви позивачем не додано доказів звернення до виконання рішення суду шляхом пред`явлення виконавчого листа. Більше того, з матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист по рішенню суду від 28.08.2025 не видавався, позивач за його отриманням до суду не звертався, тобто рішення суду може бути виконане у встановленому законом порядку, шляхом отримання виконавчих листів та звернення їх до органів державної виконавчої служби або приватного виконавця для примусового виконання рішення суду в частині зобов`язального характеру.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, усіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Положеннями статей 382–382-3 КАС України передбачено спеціальний процесуальний механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

За змістом статті 382 КАС України суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або з власної ініціативи може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

При цьому відсутність виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду судом питання про встановлення судового контролю.

Отже, механізм судового контролю, передбачений КАС України, та примусове виконання судового рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є самостійними правовими процедурами, які мають спільну мету - забезпечення реального виконання судового рішення, однак застосування судового контролю не поставлено законом у залежність від попереднього вичерпання особою всіх передбачених законом заходів виконавчого провадження.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі №990/282/24.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що КАС України не містить вимоги щодо обов`язкового попереднього відкриття виконавчого провадження або вичерпання всіх передбачених законодавством заходів примусового виконання як передумови для застосування судового контролю.

Застосування судового контролю не залежить від того, чи відкрито виконавче провадження та чи пред`явлено виконавчий документ до примусового виконання. Звернення до суду із заявою в порядку статті 382 КАС України та процедура примусового виконання судового рішення є окремими, самостійними процедурами, які можуть застосовуватися одночасно.

Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що метою судового контролю є не дублювання функцій органів державної виконавчої служби, а безпосереднє процесуальне стимулювання суб`єкта владних повноважень, на якого судовим рішенням покладено відповідний обов`язок, до його належного та своєчасного виконання.

Вимога до особи, на користь якої ухвалено судове рішення, довести вичерпання всіх заходів його примусового виконання як умови встановлення судового контролю необґрунтовано перекладає на таку особу тягар забезпечення виконання судового рішення та фактично звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку пояснити суду причини невиконання рішення і повідомити про вжиті ним заходи щодо його виконання. На початковій стадії вирішення питання про встановлення судового контролю предметом оцінки суду є наявність об`єктивних обставин, які дають достатні підстави для сумніву у належному та своєчасному виконанні судового рішення. На цьому етапі суд не зобов`язаний остаточно встановлювати протиправність поведінки суб`єкта владних повноважень при виконанні рішення.

Крім того, суд першої інстанції фактично пов`язав можливість встановлення судового контролю з доведенням протиправних дій чи бездіяльності під час виконання судового рішення.

Однак такий підхід не відповідає правовій природі механізмів судового контролю, передбачених КАС України. Зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення та оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, є різними формами судового контролю, які мають самостійні процесуальні підстави та не можуть ототожнюватися.

Як встановлено з матеріалів справи, рішення позовні вимоги задоволено. Відповідачем в підтвердження нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 17.12.2024 у розмірі 283940,33 надано довідку-розрахунок від 11.02.2026 №66.

Проте станом на час звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю доказів повного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2025 року зміненого постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 року матеріали справи не містили.

Рішення суду, яке набрало законної сили та яким на суб`єкта владних повноважень покладено конкретний майновий обов`язок на користь позивача, протягом тривалого часу залишалося невиконаним.

Наведені обставини є достатніми об`єктивними підставами для застосування передбаченого статтею 382 КАС України механізму судового контролю.

Необхідність отримання відповідачем відповідного фінансування не усуває обов`язковості судового рішення та саме по собі не є підставою для відмови у встановленні судового контролю.

Наявність об`єктивних фінансових чи інших обставин, які, на думку боржника, перешкоджають негайному виконанню рішення, може бути предметом оцінки суду під час розгляду звіту про виконання рішення. У такому звіті суб`єкт владних повноважень має зазначити конкретні причини невиконання судового рішення, вжиті ним заходи, наявні перешкоди, прогнозований строк їх усунення та строк повного виконання судового рішення.

Отже, встановлені у справі обставини свідчать не лише про формальну наявність невиконаного судового рішення, а й про достатні підстави для висновку щодо необхідності застосування додаткового процесуального механізму, спрямованого на забезпечення його реального виконання.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, унаслідок чого безпідставно відмовив у встановленні судового контролю.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2025 року зміненого постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 року, тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2026 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - задовольнити.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 протягом 90 календарних днів із дня отримання постанови суду апеляційної інстанції подати до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі № 120/3083/25, із наданням відповідних розрахунків та доказів фактичного виконання.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

ГоловуючийКапустинський М.М.

СуддіШидловський В.Б. Сапальова Т.В.