Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №560/11893/21 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №560/11893/21

Суддя: Капустинський М.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11893/21

Головуючий у 1-й інстанції: Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

05 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №560/11893/21.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року заяву адвоката Кравчук Світлани Петрівни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №560/11893/21 - повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №560/11893/21 повернуто без розгляду. Справу №560/11893/21 у частині вирішення заяви ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви по суті.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час звернення до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду заявнику належало сплатити судовий збір у розмірі 798,72 грн, з урахуванням коефіцієнту 0,8. Суд також вказав, що правовий висновок про необхідність сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 378 КАС України міститься у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 260/5761/21.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В межах апеляційного перегляду судових рішень у цій справі, ключовим питанням є застосування пункту 2 частини другої статті 3 Закону №3674-VI та підпункту 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI щодо сплати судового збору при зверненні до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в порядку, передбаченому статтею 378 КАС України.

Як видно з матеріалів справи, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду, яким задоволено позов ОСОБА_1 , набрало законної сили.

Позивач, покликаючись на неповноту виконання судового рішення, яке набрало законної сили, звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку його виконання.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, невиконання державою обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення суперечить приписам пункту 9 частини другої статті 129, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України та призводить до порушення права особи на судовий захист, нівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, який встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані розділом ІV КАС України.

Так, частиною першою статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з абзацом першим частини першої та частиною третьою статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення є заявою, право на звернення із якою виникає у стягувача після вирішення справи по суті та на стадії виконання судового рішення, яке набрало законнної сили.

Подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 378 КАС України про встановлення чи зміну способу виконання судового рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.

Оскаржувані у цій справі судові рішення вмотивовані тим, що позивач, звертаючись із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, має обов`язок сплатити судовий збір.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом № 3674-VI.

Відповідно до статті 1 Закону №3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Стаття 3 Закону № 3674-VI визначає об`єкти справляння судового збору, а її частина друга – об`єкти, за які судовий збір не справляється.

Так, пунктом 2 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.

Суд першої інстанції у цій справі, проаналізувв положення пункту 2 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI у взаємозв`язку з приписами підпункту 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, яким встановлена ставка судового збору за подання до адміністративного суду, зокрема, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення, з чого дійшов висновку, що саме підпункт 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI є спеціальною нормою у спірних правовідносинах.

З такими висновком колегія суддів не погоджується, виходячи з такого.

Стаття 3 Закону № 3674-VI визначає перелік об`єктів справляння судового збору та перелік процесуальних заяв, за які судовий збір не справляється, а положення стаття 4 цього Закону – розміри ставок судового збору, з чого можна виснувати, що заява про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення взагалі не є об`єктом справляння судового збору.

Окрім того, зазначено вище, вирішення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення є одним із заходів контролю суду за виконанням рішення, а також процесуальним інструментом, що гарантує дотримання такої основної засади судочинства, як обов`язковість судового рішення.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що провадження стосовно виконання судових рішень є завершальною й невід`ємною частиною (стадією) судового провадження в конкретній справі. Про це ж указала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц.

Отже, розгляд у цій справі по суті заявлених вимог був завершений, а вирішення питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення відбувається на стадії судового провадження у порядку контролю за виконанням судового рішення, через що зміст положень пункту 2 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI про те, що за таку заяву не справляється судовий збір особою, на користь якої ухвалено судове рішення, є таким, що відповідає меті та завданню судового провадження - реалізації конституційного права кожного на судовий захист.

Своєю чергою, не можна визнати отриманим судовий захист без реального виконання судового рішення, тому покладення на особу, на користь якої вже ухвалено судове рішення, що набрало законної сили, додаткового тягаря зі сплати судового збору на стадії контролю за виконанням такого рішення, не є законним та справедливим.

Ураховуючи, що за обставинами цієї справи, позивач звернувся до суду із заявою, спрямованою на забезпечення належного виконання судового рішення, а пункт 2 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI є спеціальною нормою Закону, якою встановлено, що за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення до суду першої інстанції, позивач звільнений від сплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку про незастосовність підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, оскільки його застосування суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України.

При цьому, Верховним Судом сформована правова позиція, в якій висловлено узагальнюючий підхід щодо питання необхідності справляння судового збору при зверненні особи, на користь якої ухвалено судове рішення, із заявою, що стосується судового контролю за виконанням рішення суду. Так, у постанові Верховного Суду від 15.11.2024 у справі №140/8660/20 зазначено, що частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статті 383 КАС України (визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду), є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої в порядку статті 383 КАС України заяви.

Зважаючи на висновки, яких суд касаційної інстанції дійшов у ході касаційного перегляду цієї справи, враховуючи приписи частини четвертої статті 7 КАС України, Пленум Верховного Суду постановою від 12.09.2025 №14 постановив звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ “Про судовий збір”.

Такого висновку Верховний Суд дійшов саме з урахуванням того, що питання сплати судового збору вирішувалось стосовно заяви, поданої на стадії судового контролю в адміністративному судочинстві за виконанням судового рішення.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.02.2026 у справі № 240/7108/21.

Суд першої інстанції, повертаючи заяву ОСОБА_1 врахував правову позицію Верховного Суду, сформовану у постанові від 17.05.2023 у справі № 260/5761/21.

Однак, у цьому судовому рішенні Верховний Суд переглядав судові рішення, які стосувались питання сплати судового збору при зверненні із заявою суб`єкта владних повноважень (боржника) про відстрочення виконання судового рішення.

Отже рішення у справі № 260/5761/21, на яке послався суд першої інстанції не є релевантним до спірних правовідносин.

В контексті зазначеного вище колегія суддів констатує, що суд першої інстанції не врахував правову позицію, викладену у рішеннях Верховного Суду раніше у постановах від 15.11.2024 у справі №140/8660/20 та від 25.02.2026 у справі № 240/7108/21.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, враховуючи подібність правовідносин щодо справляння судового збору при зверненні особи, на користь якої ухвалено рішення, із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, у цій справі та у справах, в яких Верховним Судом сформовано правовий висновок, викладений у постановах від 15.11.2024 у справі №140/8660/20 та від 25.02.2026 у справі № 240/7108/21, суд першої інстанції мав врахувати саме ці висновки.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 у зв`язку з ненаданням заявником документа про сплату судового збору, оскільки останній звільнений законом від сплати судового збору.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2026 року у справі №160/8141/21.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушення норм процесуального права, що призвело до необґрунтованого повернення позовної заяви, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийКапустинський М.М.

СуддіШидловський В.Б. Сапальова Т.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua