Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №120/11435/25
Суддя: Біла Л.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/11435/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
04 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправної відмови, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року позов задоволено.
Суд визнав протиправним та скасува рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про відмову у призначенні пенсії № 02495011728 від 28.05.2025 року та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
21.05.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком.
Відповідну заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке рішенням №24950011728 від 28.05.2025 року відмовило у відповідному призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.
Так, за результатами розгляду документів, доданих позивачем до вказаної заяви, до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки у наданому свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 наявне виправлення дати народження, яке не завірено належним чином, а виправлення в офіційних документах недопустимі, тому підтвердити зміну прізвища ОСОБА_2 неможливо.
Також не зараховано період роботи згідно довідки №13 від 19.05.2025, оскільки відсутній наказ та дата при працевлаштуванні. Період роботи з 1983 по 1987 роки, згідно архівної довідки про заробітну плату №14 від 19.05.2025, можливо буде зарахувати після отримання акта перевірки заробітної плати.
Позивач, не погоджуючись з отриманою відмовою, звернулась з цим позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років
За змістом ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Стаття 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У спірні періоди роботи позивачки порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (діяв до 29.07.1993) та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (діє з 29.07.1993).
Згідно з п. 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.
У трудову книжку вносяться, серед іншого, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.
Записи виконуються охайно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу (п. 2.5 Інструкції № 162).
Розділом б) Інструкції № 162 було визначено порядок занесення відомостей про працівника.
Так, п. 2.12 Інструкції № 162 передбачав, що зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані.
Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З 29.07.1993 діє Інструкція № 58, відповідно до п. 1.2 якої трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Отже, законодавством продовжено використання бланку попереднього зразка та Інструкцією № 58 припинено застосування Інструкції 162.
При цьому, в Інструкції № 58 закріплені аналогічні вимоги, що були викладені у попередній Інструкції № 162.
Згідно із п. 2.11 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Пунктами 2.12-2.13 Інструкції №58 передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Водночас, п. 8.1 Інструкції №162 було визначено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (СП СРСР, 1973 р. № 21, ст. 115).
Відповідно до п. 18 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" також передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до матеріалів справи, підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії стала відсутність необхідного страхового стажу.
Згідно оскаржуваного рішення, страховий стаж позивача становить 28 років 21 день.
До страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки у наданому свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 наявне виправлення дати народження, яке не завірено належним чином, а виправлення в офіційних документах недопустимі, тому підтвердити зміну прізвища ОСОБА_2 неможливо;
- період роботи згідно довідки №13 від 19.05.2025, оскільки відсутній наказ та дата при працевлаштуванні. Період роботи з 1983 по 1987, згідно архівної довідки про заробітну плату №14 від 19.05.2025, можливо буде зарахувати після отримання акта перевірки заробітної плати.
З доданих позивачем документів можна встановити, що згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 08.08.1987 року Виконавчим комітетом Гвардійської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 гідно з запис №120 уклали шлюб 08.08.1987. Після укладення шлюбу присвоєно прізвища: чоловікові « ОСОБА_5 », дружині « ОСОБА_5 ».
Крім того, на форзаці трудової книжки від 21.08.1981 року, оформленої на позивача, серія НОМЕР_1 , здійснено запис про зміну прізвища з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 » на підставі свідоцтва про шлюб № НОМЕР_3 .
Доводи щодо виправлення дати народження у свідоцтві про укладання шлюбу не можуть слугувати підставою для не зарахування страхового стажу.
Надані позивачкою документи у повному обсязі дають змогу встановити хронологію. змін прізвища з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_5 " .
Враховуючи зазначене, відповідач дійшов помилкового висновку щодо неможливість зарахувати позивачці до страхового стажу періоди роботи, відображені у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Стосовно не зарахування до страхового та спеціального стажу періоду з 1983 по 1987, оскільки відсутній наказ при працевлаштуванні, слід зазначити наступне.
Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788).
Статтею 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок № 637 окремо визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
За приписами пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що основним документом, який підтверджує стаж є трудова книжка і лише за відсутності необхідних записів або в разі якщо записи в трудовій книжці є неточними чи неправильними виникає необхідність у підтвердженні періодів роботи уточнюючими довідками.
Так, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , містяться записи щодо періодів її роботи
Згідно з пунктами 2.2 та 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, за аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
Крім того, обов`язок щодо заповнення трудової книжки покладався на керівника підприємства, установи організації, а не на працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Судова колегія наголошує, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що архівна довідка про заробітну плату оформлена з порушенням установлених вимог та видана на іншу особу, суд першої інстанції доцільно визнав їх необґрунтованими, оскільки, як установлено з матеріалів справи, у період роботи, відомості про який містяться у спірній довідці (1981–1987 роки), позивач мала дівоче прізвище ОСОБА_6 (шлюб було зареєстровано лише 08.08.1987), а після одруження змінила прізвище на ОСОБА_5 . Таким чином, зазначення у довідці про заробітну плату дівочого прізвища позивача відповідає фактичним обставинам та не свідчить про її видачу іншій особі. Матеріали справи у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою, а тому наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для неврахування зазначеної довідки при вирішенні питання про призначення пенсії.
За встановлених обставин, посилання відповідача на те, що довідка видана іншій особі, ґрунтується на формальному підході, не відповідає фактичним обставинам справи та не може бути визнане достатньою правовою підставою для відмови у врахуванні відомостей, які містяться у зазначеній довідці.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.05.2025 № 024950011728 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи неналежне виконання пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача та з огляду на необхідність проведення нового розрахунку стажу позивача, що належить до компетенції органів Пенсійного фонду, судова колегія погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 21.05.2025 про призначення пенсії саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
ГоловуючийБіла Л.М.
СуддіГонтарук В. М. Моніч Б.С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua